Виховна година "Яка людина заслуговує на повагу інших"

Г одина спілкування «Яка людина заслуговує на повагу інших»

Мета. Виховувати в учнів ціннісне ставлення до себе і до інших людей, учити дітей сприймати  життєві ситуації, аналізувати  і   знаходити шляхи виходу з них; Розвивати вміння висловлювати свою думку, вислуховувати думку інших; коректно відстоювати свою позицію. Виховувати повагу до своїх співрозмовників, до людей старшого покоління, уміння  шанувати близьких людей (матір, батька, бабусю, дідуся); вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі; виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість; виховувати почуття взаємодопомоги  та дружнього приняття іншої людини; сприяти формуванню ціннісних установок на толерантне спілкування та навичок толерантної поведінки, звичок.

                                               Хід заняття                                                                                                                             Змінюється світ, змінюються часи. Щось відживає, а щось залишається непорушним.                                                                 Повага - одна з таких  непорушних категорій.                                                                                                                              Учитель. Як і сто, і двісті років тому, люди відчувають в ній потребу. Одні її шукають, інші її домагаються, треті вибирають з існуючого стану речей, що і хто заслуговує їхньої поваги. Який сенс закладається в повагу і як вона може проявлятися?             ( Учні висловлюють свою думку)                                                                                                              Сьогодні ми поговоримо про взаємини між вами й однокласниками, батьками, іншими людьми. Ми вже говорили про те, що клас — це наче велика сім'я. Але чи вмієте ви поважати одне одного? Гадаю, що цього нам ще треба вчитися. Один погляд, одне слово може образити людину надовго, а іноді й узагалі залишити болючу рану на все життя, яка нібито стане непомітною, тому що переросте у комплекс чи відразу до чогось. Тому ви маєте вміти поважати себе, водночас поважаючи інших. І перш ніж ми розпочнемо працювати, хочу зачитати такі рядки поета Василя Симоненка. Прошу вас вслухатися:                                                                                                 Ти знаєш — що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина. Мука твоя — єдина Очі твої одні.        Більше тебе не буде - завтра на цій Землі  інші ходитимуть люди — добрі, ласкаві і злі                                                Сьогодні усе для тебе озера, гаї, степи. І жити спішити треба, кохати спішити треба гляди ж — не проспи.      Бо ти на Землі — людина, і хочеш того чи ні — усмішка твоя — єдина, мука твоя — єдина, очі твої — одні..                                                       -Скажіть, про кого цей вірш? (Відповіді дітей можуть бути різними,але вчитель повинен підвести до того, що цей вірш про кожного з нас.)                                                                                                                                                        Люди народжуються в різних країнах, спілкуються різними мовами і вірять в різні речі. Але у багатьох нас є спільні риси.                                                                                                                                                                          Вчитель. Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших. Хоча в історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе. Згадаємо такі випадки в історії людства. Чому виникають сварки, бійки, війни? Війни виникають, мабуть, тому, що виникав розлад між людьми, не було між ними злагоди, кожен хотів слави або заздрив іншому, хотів довести, що він кращий, або прагнув помсти. Історичні факти війн такі: стародавній світ – Троянська війна – після викрадення Єлени ахейці розпочали війну з троянцями, щоб повернути дружину своєму царю. Середньовіччя – війни  виникали на релігійній підставі. Хрестові походи підняли Європу на війну проти іновірців-мусульман, за визволення гроба Господнього в Єрусалимі і продовжувались майже 200 років. Ці походи забрали життя сотень тисяч людей  та принесли колосальні збитки. Друга світова війна – Гітлер вважав арійську расу кращу за інші. Основний план Гітлера полягав у тому, щоб встановити панування над усім світом, перетворивши населення інших країн на рабів. Для віту це стало трагедією й призвело до смерті десятки мільйонів людей.                                                                                        

Кожна людина живе на Землі тільки одне життя, тому варто замислитися над тим, як його прожити. Кожен з вас єдиний і неповторний. Тому слід подумати про те, яка згадка залишиться після вас, що корисного ви зробили і зробите, щоб люди не забули вас?                                                                                                                                      Щоденно ми спілкуємося із людьми: рідними, близькими й дальшими, з однокласниками чи колегами по роботі. І від того, як ставляться до нас люди, залежить, щасливі ми чи ні. Бо що б не мала людина, якими скарбами воно б не володіла, щастя її неможливе, якщо нема з ким розділити і радість , і  горе. Недарма кажуть: поділена біда – пів біди, поділена радість – подвійна радість. Як усе живе потребує  світла й тепла, так і людина хоче любові, поваги, розуміння. Але з різних причин не всі їх мають. У деяких учнівських колективах можна помітити таке: не з’явився один учень до школи – і всі стурбувались: що скоїлось? Чи не захворів? А іншого й кілька днів немає – і нікого це особливо не хвилює. У чому річ?

Відповідь проста: першого люблять, з ним приємно, його присутність потрібна; до іншого або байдужі, або  він їм нецікавий чи неприємний. Звичайно, нікому не хочеться  бути на місці того другого. Він не почувається щасливим у товаристві, де його не чекають. Врешті – решт чи не це і є причиною його частих пропусків у школі?                                                                                                                                                                                                    Людська любов, повага – це не щось успадковане, їх не купиш за гроші, не завоюєш силою, їх треба заслужити. Поваги заслуговує  людина, якщо вона – особистість. Чи всім зрозуміло, що це означає?

Найперше, що характеризує особистість,- це високе почуття гідності, повага до людського в людині. Це розумна людина, яка постійно працює над  збагаченням свого інтелекту, прагне багато знати і вміти; це культурна, вихована, стримана людина, яка володіє своїми емоціями, має силу волі й переконання; їй властиві енергійність, дієвість, працьовитість; вона принципова, завжди відстоює свою точку  зору, свою життєву позицію; вона не обов’язкова дуже сильна фізично, але сильна духом, здатна протистояти ганебному, негідному; це людина слова, надійна, вірна й справедлива; вона завше акуратна, підтягнута, не терпить нехлюйства, лінощів, розбещеності.

Кожен із вас формується як особистість. Цьому сприяє і сімейне і шкільне виховання. Але найбільше залежить від кожного з вас. У кожного є ще якісь вади, недоліки, їх потрібно долати. В одних їх менше, в інших – більше, хоч жоден ще не досягнув ідеалу. Але заслуговує поваги той, хто прагне стати кращим і займається самовихованням.                                                                                                                                 Перший крок до удосконалення – це повірити в свої можливості й сили,ту здатність стати кращим.

Не погоджуйся з тим, що ти здатний тільки на маленьке, найлегше. Працюй, тренуй свою пам’ять, старайся поступово розв’язувати складніші завдання – і результати будуть обов’язково. Соромся списувати чужу роботу, а як тобі пропонують списати – сприймай це як образу, як неповагу до себе. І коли ти самотужки навчишся долати труднощі, ніхто не назве тебе «слабаком».                                                                                                                       Якщо хочеш, щоб тебе поважали, берись не за те, що дається тобі легко й не потребує зусиль.

Якщо тобі легко дається завдання, берись за важче. Ти будеш постійно відкривати для себе щось нове, відчуєш радість перемоги над труднощами, тобі буде цікаво, а твій розум ставатиме щораз  багатшим і досконалішим. Коли все дається легко – розвиваються лінощі думки, а це розбещує. Якщо ти навчишся долати труднощі (поступово: спочатку менші, а далі – все більші), вважай, що ти на шляху самоствердження, ти стаєш особистістю.

Усе сказане стосується і фізичного вдосконалення, й естетичного виховання, і підвищення культури. Усі ви захоплюєтесь зірками спорту, балету, естради, кіно. Але їхній шлях до п’єдесталу пошани – це гігантська робота, це постійні   тренування, що вимагають сили волі, наполегливості. Щоб досягнути мети, вони доклали величезних зусиль, раціонально використовували  кожну годину. А чи в кожного з вас вистачає сили волі  хоча б щоранку виконувати кілька гімнастичних вправ, дотримуватися  правильного режиму праці та відпочинку, що так важливо для вашого фізичного здоров’я і розвитку?

Щоб вас поважали, дбайте про культуру спілкування. Думай – те, що, коли і як промовити, щоб про вас ніхто не сказав: «Вискочив, як Пилип з конопель».  Хіба не буває в класі випадків, коли з учня сміються, тому що він висловився недоречно, як кажуть у народі, «ні в тин, ні в ворота»? Хай ваше слово буде виваженим, мудрим – і вас будуть слухати з увагою й повагою.

   «У людини все повинно бути прекрасним..» - сказав видатний письменник. Прагніть до краси у всьому: в зовнішньому вигляді, в думках і словах, у спілкуванні з людьми, у кожному вчинку. І пам’ятайте: кращому немає кінця. Самовиховання, самовдосконалення – процес безперервний.                                                                              Отже, якщо хочете, щоб вас поважали – формуйте себе, займайтесь самовихованням, щоб стати особистістю.

Норми поведінки, що вироблені суспільством, упродовж часу змінюються і мають умовний характер, але вони не замінюють собою моральних почуттів і переконань. Повага, як визнання певних прав людини і норма відносин в суспільстві, є однією із пріоритетних категорій.

Що таке повага? Якщо розглядати повагу як шанобливе ставлення, то виникає питання: кого ми можемо шанувати? Звичайно, в першу чергу наших батьків, бабусь і дідусів. Через них ми пізнавали і відкривали світ. Вкладені в нас душевні сили дозволили нам стати тим, ким ми стали. Повага як шанобливе ставлення можуть викликати літні люди, їх вік, досвід і пройдений життєвий шлях.

Що таке ввічливість? Ввічливість, як форма прояву поваги, походить від давньоруського «дивитися у вічі». Ввічливий - це той, хто дивиться саме у вічі. А ментальність українського народу є саме виразом його етикетних знаків - миролюбності, відсутності ворожості, агресивності. Адже очі - це дзеркало душі. Тому, спілкуючись, співбесідники дивляться у вічі один одному. Відвертають очі лише ті, хто говорить неправду або старається щось скрити чи є нечесним. З часом прикметник "увічливий" переосмислився і набув переносного значення: "той, хто дотримується правил пристойності, виявляє уважність, люб’язність".

Що таке тактовність? Тактовність, як форма прояву поваги, має на увазі почуття міри, уміння співставляти свою поведінку з почуттями інших людей і усвідомлювати межі дозволеного. Тактовності властиво інтуїтивне визначення правильного тону в спілкуванні з людьми.

Термін «толерантність» походить з латинської і означає різновид взаємодії та взаємовідносин між окремими людьми на основі взаємоповаги.  Толерантність – терпіння до чужих думок, поведінки, повага до національних і культурних відмінностей, прагнення до взаєморозуміння між народами світу. Толерантність – це визнання і повага до інших людей, вміння жити разом з іншими людьми.Толерантність  передбачає, що у мене є свої погляди, у когось іншого вони інші, і хоча я ці погляди не поділяю, але терпимо до них ставлюся.

Почуття поваги - така категорія, яка повинна бути чимось підкріплена. Ось тільки чим? Кожен з нас вибирає, хто і що заслуговує цієї поваги (сама по собі людина, її справи, вчинки), а що приймається як гра в формальність. Закликати, а тим паче змусити поважати те, що не підкріплене вагомими критеріями для людини - не дасть бажаного результату.

Єдність поваги, ввічливості, тактовності і толерантності - це наше ставлення одне до одного, до справ, вчинків, поведінки. Чи буде ця єдність носити формальний характер або мати під собою вагомі критерії - вибирати кожному з нас.

1.Із поданих варіантів відповідей виберіть ті, які не суперечать вашим поглядам.                                                                 1.    Якби тобі довелося вибирати товариша, чому ти віддав би перевагу?                                                                                    а) успішності у навчанні;   б) зовнішньому вигляду, вроді;  в) доброті, лагідності;                                                                                  г) справедливості і принциповості;    д) сміливості, силі, спритності.                                                                                                      2. Перед тобою чотири завдання, яке ти вибереш? а) найлегше; б) середньої трудності;  в) важче; г) найважче;?                                                                                                                                                                                                                                               3.  Чого ти прагнеш найбільше ?а)вчитися на відмінно; б)мати багато модних і дорогих речей?                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     в) утвердити в собі фізичну витривалість і духовну  стійкість;   г)подобатись усім;  д)мати хороших друзів;                                     4.  Як ти ставишся до людей, що живуть за принципом «Моя  хата скраю»                                                                                                    а)схвалюю, таким легше жити;      б) зневажаю;    в) байдуже;     г) не хочу з такими мати діла.                                                          5.  Якого товариша ти хотів би мати?                                                                                                                                             а) який би в усьому погоджувався зі мною;  б) який би мав власні погляди і вмів їх відстоювати.                                                   6.Чи погоджуєшся ти з товаришем, щоб не псувати  взаємини з ним? а) так б) ні, якщо це суперечить моїм.                                                                                                               7.  Як ти ставишся до лідерства у взаєминах товаришів? а) я за рівноправність;  б) якщо друг сильніший – він законний лідер; в) я не заперечую, щоб мною керував розумніший;    г)прагну сам бути лідером.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         8. Якби друг підштовхував тебе на вчинок, якого ти не схвалюєш, і погрожував розірвати дружбу в разі твоєї незгоди,  як би ти вчинив? а) заради дружби піду на все; б) постараюсь відвернути його від цього задуму;                                                                                                                                                                                                                                                                                     в) послухаюсь власної совісті;   г) краще не мати друга, ніж мати поганого;                                                                                                 9. Чим, по – твоєму, можна завоювати повагу до себе? (Сформулюйте свою думку й запишіть.)

Інтерактивна вправа «Мікрофон»  Запитання. Що ти скажеш, якщо … ?                                                                                  - твій друг травмував коліно і йому боляче;                                                                                                                                    - твоя подружка загубила ручку і плаче;                                                                                                                                              - у твого сусіда немає олівця, лiнiйки;                                                                                                                                                 - ти ненароком штовхнув дівчинку;                                                                                                                                                     - в автобусі ти сидиш, а бабуся — стоїть;                                                                                                                                            - при тобі насміхаються з однокласника;

Читання оповідань В Сухомлинського.

 Мати  Стомлена мати задумливо дивиться у вікно, її борщ у тарiлцi давно  охолов. Раптом iз полону невеселих думок вириває вимогливий різкий голос доньки: «Я вже тебе вдруге кличу, давай компот». І ніякої уваги до душевного стану матері. Стиснулось материнське серце: «Невже росте егоїстка?»

 Бабуся  Старенька бабуся нетерпляче чекає внука зi школи, потім підкладає  йому на тарілку найсмачнiшi шматочки. Поки хлопчик їсть, бабуся сидить поруч i зітхає: «Щось мені так сумно було сьогодні. Ну що там у тебе в школі? Розкажи мені!» — «Що в школі? Нічого! А ти ввімкни телевізор і дивись!» — великодушно радять онук. І невтямки йому, хлопчикові, як потрiбнi старій людині живе, співчутливе слово, увага.

 Батько  Батько збирається у відрядження. Вся сім’я iде проводжати його в  аеропорт. Ігор нетерпляче переступає з ноги на ногу. «Ну що з тобою, синку?» — запитує батько, думаючи, що той хвилюється з приводу його вiд’зду. «Тату, а можна я тут з тобою попрощаюсь, бо ми з Сашком домовились пiти на рибалку?» — «Ну, як хочеш …» — вiдповiв батько, а на душі йому стало боляче.                                                                        Висновок. В оповіданнях В. Сухомлинського ми спостерігаємо прояви  жорстокості, бездушності. Інколи діти ранять своєю нечутливістю, байдужістю до найближчих, найрiднiших. Оповідання вчать не бути байдужим до рідних, близьких, друзів. Робити добро, бути уважним.

Завдання учнів - поєднати частини, щоб утворилися прислів’я про  доброту. Кожна пара отримує три

 Краще добро робити, ... (ніж гарно говорити).           Злий не вірить, ... (що є добрі люди).                                                                   Не одяг красить людину, ... (а добрі діла).   Добре діло твори ... (сміливо).                                                                                                      Добрі діла тихо ходять, а злі ... (як дзвони дзвонять).  Вiд добра добра ... (не шукають).                                                                   Хто людям добра бажає, той ... (i собі має).  Добрі вiстi ... (не лежать на мiсцi).                                                                    Без доброго діла немає ... (доброго iменi).  Роби добро скільки можеш — від цього… (не занеможеш)

  Вчитель. Тільки добрий народ може створити так багато прислів’їв  про добро.                                                                                  Це наші дiди-прадiди своєю мудрістю вчать нас правильно творити добро.

Вітько-бідак страждає так, аж здригує ногами! Він — за столом, він пише твір: «Я помагаю мамі».                                                                                                                   Старанно олівець гризе та супить брови грізно,але нічого — хоч умри! — до голови не лізе...                                                    Та ось тихесенько зайшла в його кімнату мама:— Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.                                                — Ідея! — вигукнув синок, а мамі: — Ну й морока!Сама іди! Я твір пишу — роблю важкі уроки.                                                І мама вийшла... А Вітько швиденько пише в зошит:«Я в магазин завжди ходжу, коли мене попросять...» Хвилин за десять мама знов з'являється у дверях:— Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.                                 — Сама начисть! кричить Вітько, та так, що ледь не лопне. Я твір пишу! Я — зайнятий! Сама вари картоплю          !Виходить мама, а синок писати знов сідає.«Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок...»                                              Радіє син: — Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!..І геть не думає про те, що він радіє марно...                                               Яка ваша думка про такого сина?

Вчитель дала всім завдання-кілька речень скласти. Там слова повинні бути -«радість» або «щастя».                                                                                                                                                                                                                                                  Через мить вже руку тягне вгору шустра Настя:  - Я оцінку гарну хочу .Ось щоденник нате                                                                                                                                                                               Вчитель трохи здивувалась:- Що ж, кажи нам, Настя. Та відразу «відрубала»:- Наглість — друге щастя!                                                                                                                                                                                                                                              А ви теж так думаєте?

В трамваї переповненім Сашко з м’ячем сидить,       А біля нього згорблений Старий дідусь стоїть.                                  Хтось до Сашка звертається: - Чи вас у школі вчать, Як місце дати старшому, Як старших поважать?                                     - Та вчать, - Сашко відказує, - Але оце якраз  Розпочались канікули - Ніхто не учить нас.                                                     Ніхто себе не впізнав?

На тему «Я і ввічливість» ідуть у класі збори. На тему, дуже звичну нам, Вікторія говорить.                                                — Почну з Вітька, бо він себе поводить некультурно, він хоч і виріс до небес, а розум — наче в курки!                             — Сама ти курка! —звивсь Вітько.—Ще побазікай трохи,так я тебе через вікно геть викину за ноги!                             — Диви, який!— Лінтюх! — Тюхтій! наскочили дівчата.—Женіть його під три чорти! Він може все зірвати!             А хлопці що?Та хлопці — враз:— Гей, ви, сороки, цитьте!..                                                                                                           І от уже вирує клас: не збори —справжній диспут,                                                                                                                    — Ти, бевзь!— Не лізь,бо в лоба дам!— Мовчи, дурний гіпопотам!— А ти —зелений крокодил!                                       — А ти —старий пузатий віл!— А ти — жираф!— А ти!.. А ти!..                                                                                   Отак з усіх кутків летить —аж чути в коридорі!..                                                                                                                        На тему «Я і ввічливість» ідуть у класі збори.                                                                                                                             Вам це нічого не нагадує?

Є у нашій третій школі різні типи класів.  І чимало в нашій школі учнів -лоботрясів.                                                              В наших класах добрі діти, гарні та веселі,  І відразу після школи мчаться до оселі.                                                                Не цікавить їх навчання та не тягне в школу, Їм пошвидше би до друзів і собі додому.                                                              У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться. І заходити до них вчителі бояться.                                                                                    Діти скачуть, бешкетують, голосно сміються,  Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.                                                                     І навіщо вони ходять в нашу гарну школу? Краще взялися б за розум та і йшли додому.                                                                   Там вони би посиділи та поміркували, Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.                                                                    Які ми висновки можемо зробити з почутого сьогодні?

Конкурс. «Компліменти».

 Запрошуються представники від команд  і отримують завдання сказати один одному якомога більше компліментів

ОСНОВНІ ПРАВИЛА СПІЛКУВАННЯ                                                                                                                                        Вітайтеся й усміхайтеся перші.   Виявляйте дружне ставлення до  людей.                                                                                    Будьте завжди ввічливі, привітні й доброзичливі в спілкуванні, з повагою ставтесь до співрозмовника.                                                                                          Цікавтеся  людьми, що вас  оточують, їхніми турботами, радощами.                                                                                                           Вживайте більше слів, які підкреслюють шанобливе ставлення до людей: даруйте, перепрошую, дякую, будь  ласка, не ображайтеся, чи не змогли б ви, на жаль, так вийшло, прошу вас, якщо можете, якщо вам не важко, добре, пробачте, дуже вам  зобов’язаний, дуже вам вдячний.                                                                                                     Вмійте вислуховувати, не перебиваючи.                                                                                                                                  Говоріть про те, що може бути цікаво і корисно тим, хто вас слухає                                                                                                                                                                                                                                          Будьте тактовні: спочатку зважте, чи нікого не образить те, що ви хочете сказати, а тоді вже говоріть.                                                             Не ображайте людей словом (не говоріть неприємного, не виявляйте своєї зверхності, не вживайте грубих слів Умійте ввічливо просити і чемно відмовляти, не ображаючи людину своєю відмовою, намагайтесь пояснити причину свого прохання чи відмови                                                                                                                                     Умійте підтримати людину словом і добрими справами у будь-якій ситуації

 «Мішечок порад»:

-будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;

-навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається;

-цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;

-зберігайте „ своє обличчя ”, знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.

Дуже важливо в колективі дотримуватись 4 правила толерантного спілкування:

 Бути завжди уважним;

 Бути терпимим в спорі і аргументувати свою думку;

 Бути гуманним і милосердним;

 Не ображати співбесідника.