Виховна година «Запалимо свічку»

Урок – реквієм
«Запали «Свічку пам'яті»»,
присвячений Дню пам'яті жертв голодомору 1932-1933 рр.
для 7-го класу


Класний керівник 7Б- класу
Агаркова А.В.

Виховна година «Запалимо свічку»
Мета: ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки; виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників.виховувати повагу до людей , які пережили складний період української історії; виховувати громадську свідомість, співчуття.
Засоби виховної години:
1. Приспущеній прапор України з чорною стрічкою.
2. На столі запалені свічки.
3. Виставка книжок, плакатів, малюнків з теми.
Хід заходу
1. Вступ
1-й учень:
“Пекельні цифри та слова,
у серці б’ють, неначе молот,
немов проклятий оживе,
рік тридцять третій.
Голод…Голод
У люті сталінській страшній
Тінь смерті шастала по стінах,
І сім мільйонів (Боже мій)
Не долічила Україна.

Вчитель: У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій. Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.
Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».
Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?
Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.
В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.
Пісня у виконанні С. Білозір «Свіча горіла»
2. Що таке Голодомор?
Сьогодні ми згадуємо страшну сторінку нашого народу – Голодомор 1932-1933рр. Ця трагедія забрала життя мільйонів наших земляків. В українських селах від голоду помирали і дорослі, і діти.
Але найстрашнішим є те, що голодомор був створений спеціально.
Український народ – волелюбний. Проти нашої свободи боролися у різні способи. Сталін винайшов власний, один з найжорстокіших за усю історію людства. Він залізною рукою впровадив терор і голодну смерть.
Дотепер ми не знаємо імен всіх, хто загинув від голодної смерті. Їх не називали героями. Їм не ставили пам’ятників чи обелісків. Нас просто заставляли про це забути. Але пам'ять не можна знищити!


2-й Учень:
Дмитро Білоус «Ти кажеш, не було голодомору?»
Ти кажеш, не було голодомору?
І не було голодного села?
А бачив ти в селі пусту комору,
З якої зерно вимели до тла?
Як навіть вариво виймали з печі
І забирали прямо із горшків,
Окрайці виривали з рук малечі
І з торбинок нужденних стариків?
Ти кажеш, не було голодомору?
Чому ж тоді, як був і урожай,
Усе суціль викачували з двору,-
Греби, нічого людям не лишай!
Хтож села, вимерлі на Україні,
Російським людом поспіль заселяв?
Хто? На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський молох світ нам затуляв!
Я бачив сам у ту зловісну пору
І пухлих, і померлих на шляхах.
І досі ще стоять мені в очах…
А кажеш – не було голодомору!


3. Як був організований голодомор.
Вчитель: У 1932 р. погодні умови склалися сприятливі і хліб, слава Богу, вродив, а українці, працьовиті люди, не полінувались зібрати його. Але більшість селян не хотіли працювати в колгоспах, створених насильно за наказом Сталіна. Пам'ятали люди і про куркулів – фермерів, яких радянська влада розстрілювала або насильно виселяла в Сибір та на Далекий Схід. Тому сталінський режим хотів насильно підкорити волелюбний український народ.
3-й учень: Особисто «вождь народів» сказав таку фразу: «Якщо не візьмемось нині за виправлення становища в Україні, Україну можемо втратити… Поставити собі за мету перетворити Україну у найкоротший термін на справжню фортецю СРСР; на справжню зразкову республіку.»
4-й учень: А керівник Української республіки Сергій Косіор скеровував діяльність радянських чиновників такими наказами: «Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями»
Вчитель: Отже, голодомор-геноцид здійснювався за допомогою тотального державного терору.
Спершу проводилось насильницьке вилучення всіх продовольчих припасів. Знаючи про кризове становище в Україні, влада в липні 1932 р. ухвалює завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель. Фактично було створено умови для того, щоб вилучити усі запаси зерна, до того ж влада застосовувала додаткові каральні важелі за нібито невиконання плану.
5-й учень: Восени 1932 року в Україну направляють спеціальну комісію на чолі з Вячеславом Молотовим для реалізації плану хлібозаготівель. Під тиском цієї комісії в листопаді 1932 року запроваджуються натуральні штрафи. Якщо селянин чи колгосп не виконав план здачі зерна, у нього забирали все: від усіх запасів картоплі чи зерна до корови чи навіть хати.
6-й учень: Наприкінці грудня 1932 р. із колгоспів примусово вивезено все зерно, в тому числі і т.зв. насіннєві фонди. Люди розуміли, що навіть тим, хто переживе голодну зиму, сіяти навесні не буде чим.
Вчитель: Для посилення тиску влада вдається до блокади голодуючих мешканців окремих територій та всієї України.
У листопаді 1932р. в Україні та на Кубані (населеній переважно українцями) запроваджується система голодних гето - система "чорних дощок". Дотепер ми думали, що гето придумав Гітлер. Ні. Раніше за нього це зробив Сталін. Занесення на "чорну дошку" колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення будь-яких товарів та інші жорстокі репресії. Із цих населених пунктів нікого не випускали. Села були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян.
1-й учень: 7 серпня 1932 р. прийнято Постанову "Про охорону соціалістичної власності", яка отримала назву "Закону про п'ять колосків". За цією постановою засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях. На тих полях, які, можливо, ще вчора належали їхнім батькам.
2-й учень: Під кінець 1932 та на початку 1933 року селянство вже не мало ніяких харчів, а спеціальні загони забирали не лише останнє зерно, але і печений хліб, крупу, квасолю, картоплю, горох, насіння для сівби овочів, навіть насіння квітів.
3-й учень. А ось яким було меню того страшного лихоліття, завдяки якому українці виживали. Меню відтворене на основі спогадів свідків того старшного голоду: Хліб, до складу якого були висівки проса та гречки, замішані на воді.
Відварена дерев’яна стружка, обскублена з діжки, в якій колись зберігалося сало. Випарені в казанах старі кістки тварин, шкіряне взуття та підошви.
«Млинці» з кропиви, каша з іншого буряну.

Вчитель. Села вимирали тихо, благаючи хліба. Виснажені, напівживі жінки пекли перепічки, замішані на тирсі, товчених жолудях, ліщинових сережках. Та з кожним наступним днем ставало все скрутніше і голодніше.

4-й Учень. Ось які спогади залишили очевидці:
Анастасія Максимівна Кучерук, жителька с. Судачівка Чуднівського р-ну Житомирської обл.: «На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються, сидять на дво¬рах, на дорогах. Ноги тонюсінькі, складені калачиком, великий жи¬віт між ними, голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: назад, вперед, скільки сидить, стільки й гойдається. І безко¬нечна одна пісня напівголосом: їсти, їсти, їсти. Ні від кого не вимагаючи, а так, у простір, у світ — їсти, їсти, їсти…»

5-й учень: Петро Макарович Соловищук з села Луки Дашівського р-ну на Вінниччині: «Батько кладе на тачку моїх два брати 1 сестру, везе на цвинтар. Розгріб лопатою мамину могилу, розгор¬нув рядно, поклав їх туди ж, до мами. Батько почав лопатою ки¬дать землю в яму, а я собі руками. А тоді помер і батько… І так від моєї родини ніякого сліду — ні могили, ні хреста. Тільки імена».
Вчитель: А ось спогади жителів нашого міста, яке в той час носило назву Зінов'євська.

6-й учень:
Робітник Чернишев Василій на зупинці трамвая в районі Кущівки говорив так: «Щоб у московських керівників зупинились серця і життя, як вони зупиняють наше життя. Куди не підеш – всюди плач про хліб. Зараз нам хліба не дають. А коли зберуть новий врожай, то весь знову від нас вивезуть.»
1-й учень:
Робітник заводу «Червона зірка» Володимир Масляніков говорив так: «Агітували нас «Совєти», що коли зкинемо царя буде у нас робітничо-селянська влада, яка позбавить нас експлуатації та гніту буржуїв. Але все сталося навпаки. Я би зараз цілий тиждень на колінах би простояв, Бога молив, щоб влада знову змінилась. Щоб був врятований народ.»
2-й учень:
Колгоспниця Марія Воропаєва на колгоспному сході сказала так : «До яких часів нас будуть кривдити. Краще б скинули бомбу на нас та на дитячий садочок, щоб ми та наші діти не мучились»
Вчитель: Так, найстрашніше горе для матері бачити, як помирають її діти, а вона нічого не може зробити. Прослухайте слова колискової пісні над вмираючими дітьми.
3-й учень. А. Листопад «Остання колискова»
Спіте, дітки, спіте, любі.
І не просинайтесь!
Вже не буде мучить згуба.
Забере Вас пташка райська.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі.
Вже не буде їсти хтітись.
І не будуть пухнуть нозі.
Спи, синочку, горе – паску.
Засинай, навіки, доню.
То моя остання ласка
З материнської долоні.
Натопила маковинням.
Затулила лядку й комин.
І в тумані темно – синім
Заспівала колискову.
Спіте міцно, спіте, діти…
Янгол божий на порозі……

Повідомлення учнів про факти голодомору
4-й учень:
Голодомор в Україні тривав 17 місяців (з квітня 1932 року по листопад 1933 року) За різними даними, загинули від 4 до 7 млн; Осіб.
5-й учень:
Навесні 1933-го від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 – щогодини, майже 25 тисяч – щодня.
6-й учень:
Середня тривалість життя українців 1933 р. Становила 7,3 року в чоловіків 10,9 у жінок.
Вчитель: Інформацію про голодомор 1932-33 років ретельно приховували, ув’язнюючи людей, які намагалися її поширю¬вати.
Влада намагалась усіма засобами приховати свій злочин. Вона заборонила реєструвати смертність від голоду та приховувала Голодомор від світової громадськості.
Але, попри страх перед владою, люди таємно робили фотографії, збирали свідчення.
1-й учень:
Ось як описував у травні 1933 році події в Україні консул Італії в Харкові (тодішній столиці УРСР) Сержіо Ґраденіґо італійському посольству в Москві для інформування Міністерства закордонних справ Італії:
"Немає жодного сумніву в тому, що цей голод штучний і спеціально створений … Вирішено ліквідувати українську проблему протягом кількох місяців, ціною смерті від 10 до 15 мільйонів осіб. Нехай ця цифра не здається перебільшеною. Я тієї думки, що вона ще вища, і, мабуть, її вже досягли.
Це велике нещастя, яке скошує мільйони людей і винищує дитинство цілого народу …
Вчитель: Тільки згодом дослідники приблизно підрахували, шо підчас голодомору загинуло від 5 до 10 мільйонів українських селян.
Довгий час радянська влада не визнавала факту голоду. І лише в незалежній Україні історики, журналісти та політики ретельно вивчили факти, проаналізували причини та наслідки тієї страшної події.
2-й учень:
28 листопада 2006 року Верховною Радою України ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» — яким визнала Голодомор 1932–1933 років актом геноциду українського народу. За цим законом встановлюється День па́м'яті жертв голодомо́рів , що припадає на четверту суботу листопада.
Вчитель: Традиційно в цей день громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні. Запалимо і ми «Свічку пам'яті».
Відео «Пісочна анімація знаку «Свічка пам'яті»»
Вчитель: Кожне покоління українців повинно пам’ятати про цю страшну сторінки в історії нашого народу, бо без історичної п'амяті немає майбутнього. Прогляньте відео флешмобу дітей, які читають вірш про Голодомор.
Відео «Учні читають вірш про голод»
На останок ми роздамо вам шматочки житнього хліба, щоб куштуючи його ви згадали тих, хто помер мріючи про нього в 1932-1933 роках.
Вчитель:
Їж, сину, хліб, та пам`ятай, що в ньому
Саме життя закладено людей.
І сонце українське, й звуки грому,
Мозольний труд і посмішка очей.
Їж, доню, хліб і не кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить.
А як сідаєш, сину, мій до столу,
То пам`ятай, що хліб – це значить жить.

Використана література:
«Історія Украіни» - В.Ф.Верстюк, О.В.Гарань, О.І.Гуржі. 2002р.
«Украина: Полная энциклопедия» - Скляренко В.М., Иовлева Т.В., Мирошникова В.В., Панкова М.А. 2007р
«Інтернет-ресурси документально-публіцистичних матеріалів з проблеми Голодомору» - Геннадій Боряк
«Голодомор 1932-1933 років в Україні: Хроніка»- В.Марочко, О.Мовчан. 2007г.
«Довідник з історії України» - С.В.Кульчицький, М.Котляр, 1996р.
Голодомор в Україні 1932-33 років.//Матеріали Посольства України у Фінляндській Республіці. Адреса статті - www.geocities.com/finukr/golodomor.htm
Фото:
Вікіпедія- uk.wikipedia.org
Голодомор 1932 – 1933 років в Україні- www.golodomor.kharkov.ua/
Музичний супровід:
https://www.youtube.com/watch?v=oyEgMLZNqig
https://www.youtube.com/watch?v=w262or9FvJE&t=5s
https://www.youtube.com/watch?v=g4ZpZHfBLaM&t=2s