Виховна година " Зима, що нас змінила. Небесна сотня "

Про матеріал

Виховна година «Зима, що нас змінила. Небесна сотня» , присвячена 4-й річниці Небесної сотні. 20.02.14 р.

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість, розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Перегляд файлу

 

«Зима, що нас змінила. Небесна сотня»

(виховна година, присвячена 4-й річниці

Небесної сотні)

 

 

Мета: вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Оформлення: Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи  «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…», список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», на сцені  шини, бруківка, обпалений прапор України.

 

Відеокліп «Ще не вмерла України! Присвячується Євромайдану»

 

Ведучий  

Постріл, другий, розірвалась тиша , і нестерпний біль…Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерті, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.   Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе. До нас прийшла війна…

 

Ведуча

Справжня кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі.

Ведучий .

На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ. Майдан оточили з усіх боків, взяли у щільне кільце. Та люди не здавалися. Співали Гімн. Зі сцени лунали молитви, патріотичні пісні.

Проти мирних мітингувальників кинули Внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут» , на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

 

Ведуча

Вони йшли голіруч проти озброєних вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі.  Бійці спецпідрозділу «Беркут» застосували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

                   ( Учні школи співають Гімн України)

 

Вчитель:  Шановні вчителі, учні, запрошені! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.

 

Ведучий:  І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»

 

Україна:   Сторіччями здригався мій народ

Від ярма, від зрад й кривавих заворушень,

І мову як духовний оплот

Втирали в бруд прямісінько у душах.

Шевченко вмер. І Лесі вже нема.

Є незалежність. Є уже свобода.

І все одно ще темно від примар.

І все одно щось гірко труїть воду.

 

Ведучий:    Здавалось все скінчилося, давно минуло і більш ніхто не пройде шляхом тих кривавих дій. Та не так здавалось, як вже сталось. Що робиться з тобою, чому ти плачеш,  Україно? 

 

Україна:  В вогні та диму страдають мої міста. Мене понищено, спалено. А найбільше серце обливається кров’ю за сотні моїх дочок і синів, які загинули від куль власної влади. Ще болять і кровоточать рани, земля захлинається від крові та сліз матерів, сестер, побратимів.

 

«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

 

Ведучий: Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури. Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупили свободу для мільйонів українців і дає шанс збудувати нову демократичну правову державу.

 

Ведуча.

А як все починалось?

 

Ведучий.

21 листопада 2013 року студенти Києва вийшли на Майдан Незалежності в підтримку євроінтеграції за Єропейську Україну!

 

Ведуча.

Спочатку - це була виключно мирна акція молоді з гаслами: «Україна - це Європа», «Ми – вільні» «Ми хочемо в ЄС». Кількість активістів зростала з дня в день.

 

Ведучий.

А що ж було далі… А далі - не підписання угоди про асоціацію.

 

Ведуча.

А далі - жорстоке побиття студентів в ніч з 24 на 25 листопада.

 

 

 

 

Ведучий.

А далі… А далі - покалічені людські тіла та серця, Михайлівський Собор, Майдан залитий кров’ю, барикади, шини. Революція гідності.

 

Відеокліп «98 днів революції гідності»

 

Читець 1

Українцю, поглянь, там побили жінок!

 Глянь, вже люди ховаються в храмі!

Де таке ще траплялось, коли це було

Аж в такому нестерпному стані?..

 

Читець 2

Так чинили лиш варвари, злісні хани,

Лиш від них люди в церкві ховались.

А сьогодні - це власні привладні пани

Вже над нами так само знущались!"

Україна - Єдина країна

Не шматуй ти її не трясіть

Ми - не Захід І Схід,  ми - родина

Ми не Північ і Південь,  ми - рід.

 

Ведуча

Герої не вмирають!

Саме цими словами Україна проводжала в останню путь своїх синів та дочок. Тих, хто загинув за свою країну, за свій народ. Знову від нас пішли найкращі. Ті, для кого "справедивість", "гідність", "свобода", "Україна" були не просто словами, а сенсом їх життя.

Історія України мала багато трагічних періодів. Коли свобода і навіть сам факт існування українського народу опинявся під загрозою. Але завжди в такі періоди найкращі сини і дочки України ставали на захист своєї землі, своєї держави, своїх співвітчизників.

Нині знову прийшов цей час - час вибору між свободою та рабством, світлим майбутнім та темним минулим, справедливістю та тиранією.

 

 

Ведучий.

На Майдані пліч-о-пліч стали українці і євреї, росіяни та вірмени, грузини і білоруси.

Їх об'єднала українська земля та бажання жити у вільній країні.

Спочатку вони вимагали право вибору. Потім їм довелось вимагати права жити. І хоч кулі снайперів - це вагомий аргумент, але ні кулі, ні гранати, ні нелюдська жорстокість не змогли перемогти цих людей. Вони гинули, та не здавались...

Так на Майдані з'явилась ще одна сотня - Небесна…

Для України це найголовніша, найвпливовіша сотня. Кожен із них заплатив за свої переконання найвищу ціну - життя. І для нас є святим обов'язком гідно вшанувати Героїв. Щоб ми пам'ятали - хто і за що загинув. Щоб ми їх не зрадили.

Темні часи пройдуть. Буде колоситись хліб. Будуть сміятись діти. Буде жити Україна.

Але віднині небесне воїнство поповнилось ще однією сотнею. Небесною сотнею…

Герої не вмирають!

 

 

Відеокліп «Пам'яті героїв Євромайдану»

Сценка. Небесна сотня (казка)

На сцену виходять учениця, яка грає роль матері та маленький хлопчик

 

- Мамо, чуєш? А хто нас охороняє?

- Ангели, сину.

- Ангели? Хто це?

- Небесні охоронці, маленький. Вони бережуть нас від зла, від сліз, від усього поганого.

- Але ж, мамо, хіба поганого не стається?

- Стається, Максимку, та тільки ж ангели нас боронять, але не можуть з нами боротися. Коли людина хоче добра, то й лиха з нею не станеться, а як ця людина недобра, то чинить зле. І тоді ангели плачуть.

- А які вони?

- Хто?

- Ангели, мамо.

- Ну, це довга історія.

- Розкажи.

- І ти ляжеш уже спати?

- Так, мамо.

- Гаразд. Було колись…

- Давно?

- Та не те, щоб, та уже минуло. Не перебивай, бо не розповідатиму.

- Не буду.

- Так от. Була колись одна країна. Та ж така, що прекраснішої від неї не було на цілий світ. З одного боку омивало її ніжне блакитне море, з іншого на сторожі стояли сиві, старі-старі гори, від лютих вітрів її захищали густі ліси, багаті на усілякого звіра, а в серці її пашіли золотом степи. Бурхливі ріки, щедрі врожаї, мудрі люди – така була ця країна. Та сталося лихо. Захопив цю країну володар, та такий злий і жадібний, що не сказати. Його посіпаки обкрадали народ, відбирали зерно, будинки, усі статки, які чесною працею збирали люди за своє життя. А хто не погоджувався, того хапали і саджали у в’язниці. Хоча й це не найгірше… І зайшло сонце над країною.

- Як це? 

- Так кажуть, коли все навколо стає погано. Ніби, немає просвітку серед лиха. Одного дня не сила стала народові терпіти знущання. Повстав він. Аж від моря вже до гір, лісів і степів, здійнялася буря. Страшна вона була, сину. Божевільний володар дістав гармати і рушниці, його посіпаки, які тоді ще нікого та нічого не боялися, теж узялися до зброї та розбоїв. Не злякався мужній народ. Беззбройні, та сміливі, виходили люди один на один проти володаревих посіпак. Спочатку поодинці, потім хвилями, і день за днем ці хвилі ставали усе нестримнішими, усе сильнішими, поки одного дня людський гнів не змив володаря з його челяддю геть з країни.

- Мамо, а де ж про ангелів?

- Бачиш, сину. Люди, молоді та не дуже, йдучи на бій з темною силою, втрачали життя. Перший упав, другий, третій – їхні серця зупинялися від ворожих куль. Але побачили люди, що герої не вмирають, що, насправді, їхні душі, у світлі, сходять у небо, в золотих, сяючих обладунках, стаючи небесними ангелами, воїнами добра. Цілий загін ангелів, ціла небесна сотня постала перед райськими ворітьми. І Бог забрав їх до себе, всіх до одного, героїв з чистими душами, та наказав берегти свій народ, боронити від лихого. З тих пір, синочку, наші ангели-охоронці ось такі, вродливі, сміливі, загартовані у бою воїни. І це вони бережуть нас від усього на світі зла.

- Мамо, а наш тато, він теж ангел?

- Так, сину. І наш тато – ангел. Найсміливіший ангел…маленький, а ти так на нього схожий.

 

Ведучий

Хлопчик уже спав, уві сні йдучи посеред райського саду за руку із золотим крилатим воїном. А мама ще довго сиділа над ліжком сина, уже не стримуючи сліз.

 

Відеокліп «Небесна сотня. Так хочется жить»

 

Ведуча

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну. Ось вони перед вами, Герої Небесної сотні.

 

 

Пісня «Нашим героям»

 

Читець 1

Небесна сотня воїнів-синів…

Ці дні додали жінкам сивини,

Всі з острахом вслухалися в новини…

Благали Бога, аби їх сини,

До дому повернулися живими…

Чоловіки втішали -

“Годі мати, він там живий,

з братами Україну боронить!

І ми з тобою будемо чекати,

дасть Бог,ще на весіллі будемо гуляти,

А він….із кулею у скроні уже лежить…

Ридає сивочола мати,

І батько не ховає сліз,

Вони так мріяли його живим обняти,

А він прийшов в труні до них…

Велика Шана Вам батьки країни,

що виростили Ви таких дітей,

Вони навіки – Гордість України

Небесна сотня воїнів-синів…

 

Ведучий.

Коли зі сцени повідомили, що в одного загиблого - четверо дітей, у другого - єдина трирічна донечка залишилася круглою сиротою, бо мати померла ще раніше, а третій - ще взагалі не встиг пожити, йому лише 19 років... І тут 50-тисячний Майдан заплакав так по-дитячому пронизливо, як ніби він теж став цією сиротою, що плаче за втраченими батьками...

 

Ведуча.

Навіщо вони йшли вперед? Навіщо? Адже Їм так багато було чого втрачати! Вони пішли на смерть, тому що бути солдатом, це не значить вміти тільки добре стріляти та знатися на тактиці. Бути солдатом - значить не відокремлювати свою особисту гідність від гідності за свою державу. Це значить поважати і любити не тільки те, що є в тобі та на тобі, але й все те, що навколо тебе. Твоя країна. Твоя колиска. Твоя відповідальність.

 

Ведучий.

Навчитися воювати - нескладно. Проте бути солдатом - це значить мати дух солдата. Солдат без душі - кілер. Солдат з душею - воїн. В війні за незалежність України народилася нова незалежна нація, яка має творити свою незалежну культуру та історію.

 

Читець 2

Небесна сотня дивиться із неба

На кожного із нас і на Майдан,

Там, біля Бога, вже щитів не треба,

І не тече гаряча кров із ран…

Відважні хлопці мужні українські

Боронять, певно, з янголами рай…

Тепер вони усі – Господнє військо

І моляться за отчий… рідний край…

Небесна сотня мирних демонстрантів

Співає нині гімни для Творця…

Влучити ж можуть кулі автоматів

Не в чисті душі, тільки у серця…

Десь плаче зараз мати чи дружина…

Тут барикада, наче аналой…

Цей не забуде подвиг Батьківщина,

Бо не вмирає в пам’яті герой

 

Ведуча.

Герої вмирають. На жаль, до нещастя, саме герої помирають часом першими. Тому, що не мовчать, хоча могли б. Тому, що не бояться, хоча могли б. Якби вони відступили, для їх країни не було б шансу. Біти, ланцюги, кастети, рушниці - ось з чим прийшли до них бандити. І герої полягли, щоб не падав від руки бандита з можливостями держави більше ніхто і ніколи.

 

Читець 1

Пливуть гроби по морю, як човни –

по морю рук, по морю сліз і гніву.

Пливуть в човнах розтерзані сини

на хвилі молитов і переспіву.

Так ніби в жилах замерзає кров,

а потім б’є у скроні голос крові

за тим, хто тихо жив, а відійшов

у дзвонах слави праведним героєм.

Пливуть човни, гойдає кожну лодь

людська долоня, тепла і тремтяча,

човнами править втишений Господь,

а серце розривається і плаче.

І кожна мати плаче, і пече

їй кожна рана у чужого сина.

Стоїть Майдан братів – плече в плече

і разом з ним ридає Україна.

Нехай же вам, герої, віддає

Святий Петро ключі від того раю,

де убієнний ангелом стає,

бо він герой. Герої не вмирають.

Герої не вмирають. Просто йдуть

з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.

Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…

Героєм слава – вписано у серці.

Мар’яна Савка (22.02.2014)

 

Відеокліп «Павло Табаков - 'Небесну Сотню, Господи, прийми'»

 

Ведучий. 

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

 

Ведуча.

Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

 

(Під відеокліп «Небесна Сотня. Пам'ятаємо...» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

 

Читець 2

Небесна сотня – безневинна жертва…

Бандитам не сховатись за хрестом

Отим хрестом, де їхня совість мертва

Зрікається і серцем і чолом…

У прощену неділю впала долу,

Простіть нас браття, миленькі, простіть…

За Україну - зранену і голу…

За Вас не впала і за Вас стоїть!

 

Ведучий.

Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Ці події навіки закарбувалися в серцях, душах та в історії нашої Батьківщини, єдиної, неподільної, соборної України. З початку Революції Гідності з’явилася необхідність вибороти європейське майбутнє. Довести, що не дарма гинули патріоти за всю історію існування України. Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків.

 

 

Ведуча.

Україна пишається справжніми синами й дочками, що своєю боротьбою, творчістю наближали час утворення самостійної держави. Про український народ можна говорити тільки з гордістю, бо він є і волелюбним, і працьовитим, і пісенним, і душевно щедрим, гостинним. Наш народ почав впевнено будувати нову державу, де кожен українець зможе знайти захист і одержати право на розвиток своїх талантів.

 

Читець 1

Молюсь за тебе, Україно,

Твою свободу, вірний шлях.

Ти стала сильна і єдина,

І щастя у твоїх руках.

Ти стала справді Незалежна

Коли людей зібрав Майдан.

Твоя душа така безмежна,

Немов нестримний океан.

В твоїх очах натхнення сяє

І віра в краще назавжди,

Нехай Господь не полишає,

А вкаже путь, щоб далі йти.

Молюсь за тебе і не вірю,

Що не здолати ворогів.

Хай доля подає надію

І береже твоїх синів.

Сергій Дроботенко

 

Пісня  «Повертайся, солдате»

 

Ведучий.

Сьогодні життя України змінюється на очах, постає стара, як ця земля держава – вільна, незалежна, осяяна сонцем Україна. Кожен з нас частинка народу. Без усіх нас немає ні народу, ні історії. І нам творити нову історію держави, що займе належне місце серед вільних і рівних країн планети. Ще в І столітті нашої ери римський державний діяч, філософ Цицерон на публічному виступі сказав: «Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що вона твоя».

 

( Музична хореографічна композиція у виконанні учнів під пісню у викон. Наталі Бучинської  «Моя Україна»)

 

 

 

docx
До підручника
Історія України (рівень стандарту, академічний) 11 клас (Струкевич О.К., Романюк І.М., Дровозюк С.І.)
Додано
21 лютого 2018
Переглядів
1200
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку