Виховна робота "Свято зустрічі зими.Зимова казка "

свято зустрічі зими

Свято зими

Мета: вчити дітей бачити зимову красу і захоплюватися нею. Розвивати естетичні смаки, вміння насолоджуватися красою. Виховувати спостережливість, допитливість.

Учень

Відлетіли пташки, відлетіли
У далекі і теплі краї.
Всі гніздечка свої залишили
Й золоті, різнобарвні гаї.

Учениця

Позолочене листя висіло,
Але сумно без пісні було.
За птахами й воно полетіло,
Щоб пісні відшукати й тепло.

Учень

Вітерець їх підносив у небо
І кружляв, і носив, танцював.
Та спочити і вітрові треба —
Він листочки на землю спускав.

Учениця

А вони ще хотіли літати.
Танцювати під свист вітерця.
Та і листячку час спочивати.
Так закінчилась казочка ця.

Учень

Стало сумно, усе потьмяніло.
Сад безмовний, безлистий стоїть.
Синє небо від хмар посіріло
І тепер все дощить та дощить.

Учениця

Сіро й сиро, постійно негода —
Так кінчається осінь у нас.
Що поробиш — така вже природа,
І зимі вже приходити час.

Учень. У народі кажуть: листопад осінь завертає, зимі ворота відчиняє. Скоро вона до нас на білому коні прискаче.

Учениця. Всі радітимуть, бо взимку дуже гарно і весело. Можна і на ковзанах, на лижах і на санчатах покататися. Швидше б вона настала!

Учень. Усе б нічого, та взимку дні дуже короткі. Народна мудрість каже: зимою деньок, як комарів носок!

Учениця. Зате весело, хоч і морозець за щічки пощипує.

Учень. Не дуже й весело, коли холодно! Хоча взимку мороз невеликий, проте довго не постоїш.

Учениця. А навіщо стояти? Треба бігати, гратися, поки сонечко світить.

Учень. Так, взимку сонечко світить, та не гріє. Сонце блищить, а мороз тріщить!

Учениця. Все ти чимось незадоволений, а я, навпаки, люблю зиму, вона краща, ніж сира і холодна осінь.

Учень. Я також люблю зиму. Пригадалось, як мій дідусь, бувало, про зиму каже. І правильно каже, бо так воно і є.

Учениця. Воно то так. Але я сумувати не люблю. Як каже моя бабуся: лиха тому зима, в кого кожуха нема. До зими треба заздалегідь готуватися, тоді все буде добре.

Учень. А ти вже приготувалася?

Учениця. До чого?

Учень. Звісно, до зими!

Учениця. А ти думав! Звичайно! Я не тільки про себе подбала, а й про братів наших менших! Ось так! І не лише я, а всі діти нашого класу потурбувалися про годівнички для птахів і про корм для них. А ти?

Учень. І я так само. Про корм подбав не лише для пташок, але й для звірят, що живуть у лісі. Влітку ми з хлопцями насушили гілля та різного зілля, щоб підгодовувати звірів у сніжну погоду.

Учениця. Отже, ми всі молодці, не лінувались, а робили добру справу. Тепер саме час показати наші годівнички для птахів.

Учень. Кожен, хто буде виносити годівничку, нехай розкаже, як її виготовляв і хто йому допомагав.

Діти виносять годівнички і розповідають, з чого робили і хто їм допомагав. Годівнички можуть бути різної форми, виготовлені з найрізноманітнішого матеріалу: з дерева, фанери, порожніх пластикових пляшок, твердих пакувальних коробок, цупкого картону і т. д. Після показу всі годівнички ставлять на заздалегідь приготовлений стіл, а в кінці свята діти разом з батьками розвішують їх на деревах. На сцену виходять дівчатка і хлопчики, вони розмовляють між собою.

Учениця. От ми і зиму зустрічаємо, адже вона вже на порозі! І треба до неї добре підготуватися.

Учениця. І не тільки самим, а й допомогти птахам та звірам, бо їм узимку дуже сутужно: і холодно, і голодно. І ось що я зробила. Коли тато привіз влітку зерно, то в ньому було дуже багато насіння бур’янів і його пересівали. А те насіння думали викинути. Тоді я принесла сухі пластикові пляшки з-під води, наповнила їх і позакручувала. А тато подивився і сказав, що я добре придумала. Пляшки я поскладала у сараї, а прийде зима — буде чим годувати пташок.

Учень. І я так само! У мене є їх багато!

Учень. А я не здогадався, але нічого, щоразу є якісь крихти та зернятка... буде чим годувати птахів!

Учениця. А ще можна вивішувати для синичок свіже сало, вони його полюбляють. Тільки ні в якому разі не солоне, а свіже, бо від солоного сала синички гинуть, сіль роз’їдає їхні шлуночки.

Учень. А ще можна і гарбузове насіння! Вони і його люблять!

Учениця. Знаєте, я читала, що коли птахів не підгодовувати, то з кожних десяти синичок залишається лише одна. Тому я буду щодня годувати пташок!

Учень. Я також. Їм не так страшний холод, як голод. Коли випадає багато снігу, вони не можуть дістати з-під нього поживу. А ще коли сніг покривається льодяною кіркою, тоді і зовсім біда для птахів.

Учень. Справді дуже їх шкода. Вони стільки користі приносять! Минулого року ми в саду розвісили годівнички, а ранньої весни тато ще шпаківню зробив. Ми всю зиму годували пташок, а навесні жодної гусениці не було та як вродили дерева!

Учениця. Ой! Тихо, хтось іде!

Під музику виходить Зима. Вона кружляє у танку і підходить до дітей.

Зима. Доброго дня, діти! Це я прийшла до вас — Зима! Принесла вам сніжку біленького, інею легенького, морозу кусючого, вітерцю летючого! Зустрічайте мене!

Діти стають навколо Зими і співають пісню про зиму.

Зима. Я вас не налякала своїм приходом?

Учень. Ні, ми чекали тебе.

Зима. Ви хотіли, щоб я прийшла? І не боялися?

Учениця. Ми чекали і навіть приготувалися.

Зима. А що ви робили?

Учень. Ми вірші вивчили про зиму, пісні...

Зима. А чому ви мене не запрошуєте? Я теж хочу з вами потанцювати і вірші розповісти.

Я — біленька Зима. Я несу холоди.
Йду до вас, щоб земля відпочила.
Я із снігом, з морозом приходжу сюди
І у мене чарівні є крила.
Як крилом я махну, снігом все загорну,
Можу землю я інеєм вкрити.
Заметіллю частенько над світом дихну,
Ріки льодом умію накрити.
Але я ще і радість умію нести
І люблю з дітьми в ігри погратись.
Ще люблю пощипати усіх за носи.
Посміятись, порозважатись.

Зима

• Чому в наш край приходить зима? (Земля обертається навколо Сонця і в певний період знаходиться то ближче, то далі від нього. Кут нахилу також змінюється, і тоді промені Сонця по-різному падають на Землю, то південна частина краще обігрівається сонячним промінням, то північна. Період нагрівання також то збільшується, то зменшується. От коли північна частина нахилена від Сонця, то день тут коротший і проміння сонячного значно менше, тоді приходить зима.)
• Звідки сніг береться? (З водяної пари, при низькій температурі вгорі утворюються сніг, він збирається у хмари.)
• Які звірі на зиму лягають спати? Де вони сплять? (Ведмеді, борсуки, кажани, їжаки. У кожного є своє місце: у ведмедів — барліг, у борсука — нора, кажани сплять у дуплах старих дерев, на горищах або у печерах, а їжачки під корінням дерев у заглибинах.)
• Які птахи зимують у нашій місцевості? (Сороки, ворони, горобці, голуби, галки, синички та ін.)
• Які пташки до нас прилітають узимку? (Омелюхи, великі синиці, дрозди, снігурі.)
• У яких пташок взимку народжуються пташенята? Чому саме взимку? (У шишкарів, тому що годуються вони насінням хвойних дерев, а в цей час саме достигає насіння у шишках.)
• А чому раптом на деревах з’являється іній? (Коли вдень висока вологість, а на ніч взявся сильний мороз, то волога, що осіла на гілочках дерев, кристалізується — так утворюється іній.)
• Які рослини не вмирають, а сплять під снігом та ще й добре себе почувають? (Озимі культури, багаторічні вічнозелені рослини: чорниці, брусниці, журавлина та інші.)

Молодці, діти! На всі запитання ви відповіли, мабуть, багато читаєте?

А коли так, то й віршів про зиму багато знаєте. Але зараз дуже хочеться пісеньку послухати/

Діти співають пісню про зиму.

Зима. За пісеньку дякую, а тепер я готова слухати вірші.

Листя впало з дерев, і тепла вже нема.
Це на землю іде білосніжна зима.
Сніг легенький з небес все кружляє, летить,
Застеляє поля — стане білим ввесь світ.
Так чистенько навкруг, снігом все замело,
Зникли квіти усі, десь поділось тепло.
Це холодна зима вже прийшла на поріг,
Морозець аж тріщить і кругом білий сніг.

Мороз розмалював шибки усі,
Тепер тут є ліси, поля і гори.
В кімнаті вікна у такій красі:
На них і казка, і далеке море,
Й дерева срібні, квіти чарівні,
Листочки чудернацькі розмаїті.
Тепер живе в нас казка на вікні,
Найкраща, мабуть, в цілім світі.
Хоч за вікном метелиця гуде,
В кімнаті тепло, затишно, казково.
Краси такої більш нема ніде,
На вікнах казка — це чудово!

Зима — найтихіша пора, найтихіша,
Природа в глибокому сні.
Тому вона, мабуть, для мене найближча,
Дорожча й рідніша мені.
Немає пташок, бо давно відлетіли,
Метеликів, бджілок нема.
Холодні сніги все навкруг побілили.
Ну що ти тут скажеш? Зима.
А всюди так чисто, гарненько, казково.
Все іній пухнастий вкрива.
Так тихо навколо, так гарно, чудово,
Замріяна казка жива.

А земля, мов казка, чарівна і біла.
В інею дерева, срібло скрізь блищить.
Де весною річка ніжно голубіла,
Там сьогодні біла стежечка біжить.
Всюди тихо-тихо, спокій. Мріє тиша.
І такий чарівний, дивовижний світ.
Гілка не шелесне, вітерець не дише,
Лише червоніють снігурі між віт.

Білий сніг кругом, як вата.
Біжимо у двір із хати.
Сніжки ліпим, сніг качаєм —
Так ми зиму зустрічаєм.
Й зробимо Сніговика,
Хоч робота й нелегка,
Бо мороз куса за вуха,
Ще й зірвалась завірюха.
Та сніжок качаєм сміло,
Робимо ми все уміло.
Кучугури накачали
І докупи поскладали.
А на голову — каструлю,
Там, де очі, — дві цибулі.
Хтось морквину нам приніс —
Це чудово! Буде ніс!
Замість рота — бурячок.
Ось який сніговичок!
Буде двір охороняти
І нікого не впускати.

Зима. Чудово! Я теж дуже люблю Сніговичка. Діти його роблять таким симпатичним, веселим. А ось і він, зустрічайте!

Під музику заходить Сніговичок.

Сніговичок

Доброго дня! Це я — зустрічайте
І до танцю всі ставайте!
Щоб не мерзли ноженята,
Треба всім потанцювати.
А тепер тепленькі ніжки,
Що ж, пограємось у сніжки!

Всі граються у сніжки, кидають один в одного кульками з пінопласту.

Сніговичок. А зараз нова гра. Я приніс плакат зі своїм зображенням. Але тут чомусь немає носа, де таке бачено? Я хочу, щоб ви його приліпили. Ось вам ніс із пластиліну, плакат повісимо на стіні. А тепер комусь із дітей зав’яжемо очі, відведемо на п’ять кроків, покрутимо і направимо прямо на плакат, хай приліпить носа до мого портрета. (Дитина підходить до плаката і намагається приліпити носа, але із закритими очима важко його поставити на місце, тому гра повторюється декілька разів.)

Сніговичок. Давайте ще в одну гру пограємося, щоб виявити найточніших, найсильніших і найспритніших. Перед вами плакат, а на ньому мішень. Сніжкою із пінопласту треба влучити з п’яти кроків прямо в десятку. (Гра повторюється декілька разів.)

А тепер час відгадувати загадки.

Загадки

• Лід на річках, сніг на полях, віхола гуляє, коли це буває? (Взимку)
• Що росте догори коренем? (Бурулька)
• Впаде з неба — не розіб’ється, а впаде у воду — розпливеться. (Сніжинка)
• Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (Мороз)
• Скатертина біла увесь світ накрила. (Сніг)
• Взимку — горою, а влітку — водою. (Сніг)
• Біле, як сорочка, пухнате, як квочка. Крил не має, але гарно літає. Що це за птиця, що сонця боїться? (Сніжинка)
• Текло, текло та й лягло під скло. (Річка)
• І в вогні не горить, і в воді не тоне. (Лід)
• Вдень вікно розбивається, а вночі саме вставляється. (Лід)

Сніговичок. От які ви молодці! А зараз саме час заспівати. А ви вмієте?

Діти. Уміємо! Ось послухай!

Діти співають пісню.

Зима. Ось ви, діти, і вірші розказали, і пісні проспівали, загадки відгадали, та й прислів’я про зиму знаєте, чи не так?

Діти. Звичайно, знаємо: прийде лютий, запитає, чи взутий.

Учень. Прийде літо — усе розмаїто, а прийде зима — нічого нема.

Учениця. Зима біла, та не їсть снігу, а все — сіно!

Учень. Сонце блищить, а мороз тріщить.

Учениця. Такий мороз, аж зорі скачуть.

Сніговик. А я ще хочу з вами вірші поскладати. Хочете? Тоді почали! Я буду починати, а ви додаватимете потрібне слово, щоб було в риму.

На луг і в ліс, в міста і в села
Прийшла до нас зима ... (весела)!
Розвага є для дітвори —
Летіти на санках з ... (гори),
І на веселих ковзанах
Ковзатись можна на ... (катках).
На лижах можна покататись,
Та й на ногах з гори ... (промчатись),
І сніжки можна поліпити
Або сніговика ... (зробити)/
Хоч і холодна в нас зима,
Та суму зовсім в ній ... (нема).
Всім весело і є забава.
Буває, що зима ... (лукава).
За носа вхопить чи за вухо,
То випускає ... (завірюху),
А то хурделицю пускає,
Метелицею всіх ... (лякає).
А то буває просто ніжна,
Блискуча, гарна й ... (білосніжна).
А ще буває чарівна,
Бо робить чудеса ... (вона):
Засклить всі ріки і ставочки.
Поробить скрізь міцні... (місточки),
І можна по річках ходити
Та так, що й ніг не ... (замочити).
Ще може в іній світ вдягнути.
Краса така, що й не ... (збагнути).
Так гарно, як у казці, всюди!
Тоді дивуються всі... (люди).
Ото зима! Ото красива!
Чарівна, біла і... (вродлива).
Зима холодною буває.
Та й що казати, кожен ... (знає)!
І в пору цю, як дні холодні,
Усі пташки такі... (голодні)...
Щоб зиму сніжну пережити,
Пташок потрібно... (підкормити)!
Щоб їх минули дні печальні,
Зробили ви пташкам ... (їдальні).
І навіть як мете пороша.
Зима нам все одно ... (хороша)!

Зима. Дякую всім за гарні слова. Але я приходжу на землю для того, щоб земля перепочила і набралась сили. Нехай поспить під снігом, передихне, а весна прийде — знову до праці. Сніжок землю накриває, під ним їй не холодно. Та й рослинам під снігом не холодно, він оберігає рослини від лютих морозів. Ну, що ж, молодці, діти! Все ви знаєте. Але найкраще — це те, що ви про братів своїх менших подбали — дуже гарні годівнички для птахів приготували. Я розглянула всі, і дуже вони мені сподобалися. Тепер пташкам не буде голодно, бо ви про них дбаєте. Отже, бачу, що серце у вас добре. Я рада за вас. Тепер я можу сміливо приходити на землю, всі ви добре підготувалися до зими і радо мене зустрічаєте. Дякую. Я обов’язково прийду, принесу багато снігу, морозу, інею, хурделиці, завірюхи, щоб було весело, радісно і гарно! Та ще й свят багато принесу, ялинки під Новий рік, подарунки і зимові канікули. Давайте разом ще поспіваємо та потанцюємо. І знову до праці.