Виховне середовище школи

       Виховне середовище  - це педагогічно цілеспрямоване організоване середовище, яке оточує дитину, клас, школу, дім, яке супроводжує людину дома, в школі, на вулиці і постійно впливає на неї. Саме середовище впливає на особистість, на формування її рис. Тому, власне, виховне (освітнє) середовище школи здійснює соціалізуючий, виховний та освітній впливи на розвиток особистості учня, формування його громадянської свідомості.

Школа – це те місце, де учень і вчитель духовно збагачуються, де формується громадянська зрілість і особиста відповідальність. У школі дитина не готується до життя, а живе. Тому наш педагогічний колектив вибудовує виховний простір так, щоб він сприяв гармонізації відносин між дітьми і вчителями, школою і родиною. Моя мета, як класного керівника створити клас-родину, щоб в цій невеличкій родині діти поважали один одного, допомагали один одному, щоб в решті решт утворився дружній колектив.  Я хочу бути для свого класу не лише вчителем англійської мови, але й другом. Тому наше з ними спілкування не завершується після дзвоника. Вони часто проводять мене до автобусної зупинки, ми, навіть, в Інтернеті створили конференцію, де можемо спілкуватись всім класо ввечері. Таким чином ми можемо відверто поговорити про те, як у них пройшов день, що їх непокоїть, які у них виникли проблеми. Хочу, щоб діти могли мені довіряти, і щоб я могла підтримати їх у важку хвилину.

Уміння виховувати – це все-таки мистецтво. А важливий показник педагогічної майстерності, на мою думку,- це пошук нових шляхів підходу до дітей, уміння впливати на них.

Звичайно керуюся особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини. Намагаюсь залучати всіх вихованців до загальношкільних свят. Звичайно це складно, особливо складно домовитись з хлопцями, які кажуть, що їм соромно, адже в інших класах майже ніколи хлопці не танцюють та не виступають. Але шляхом довгих бесід про те, що не варто соромитись, що навпаки, на нас повинні рівнятись, все ж таки вдається їх умовити. 

     Як класний керівник прагну створити таке виховне середовище, яке буде сприяти формуванню ціннісного ставлення учнів насамперед до самих себе. Адже, щоб полюбити інших людей, потрібно спочатку полюбити себе. Тому навчаю цінувати себе як носія фізичних, духовних та соціальних сил.

     Проблему формування здорового способу життя вирішую за допомогою:

відвертих розмов: «Твій режим дня», «Як зберегти свій зір», «Чистота - запорука здоров'я», «Ти і твоє здоров’я», «Яким є моє харчування ?», годин спілкування, усних журналів: «Здорова дитина - здорова нація», «Твоє майбутнє у твоїх руках» ;вікторин:«Вогонь – друг, вогонь - ворог», «Правильно чи неправильно»             

Ціннісне ставлення до сім'ї, родини, людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совістливості, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим. У   рамках цього напрямку, починаючи з 5-го класу, проводжу: диспути, відверті розмови, години спілкування: «Чи можна прожити без конфліктів?», «Відповідальність -  найкращий путівник у вчинках», «Турбота за інших – головний обов’язок у житті»; «Як долати агресивність?». Охоче діти беруть участь у таких заходах:  тренінгах «Вчимося бути толерантними»; уроках  доброти: «Милосердя, любов і надія», «Поспішайте творити добро».

Важливою складовою змісту виховання особистості є ціннісне ставлення до праці. Воно передбачає усвідомлення дітьми соціальної значущості усіх видів праці, умінні виконувати певні трудові дії, планувати, регулювати й контролювати трудову діяльність, мати навички самообслуговування, ведення домашнього господарства, вміння доводити справу до логічного завершення, мати уявлення про сучасний світ професій та розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, сформованість працелюбності як базової якості особистості. Вважаю, що важливим завданням сучасної школи є виховання творчої конкурентоспроможної особистості, яка усвідомлює суспільну значимість праці. З цією метою у своїй роботі використовую: акції:  «Затишок класної кімнати», «Квіти в нашому класі»;  години  спілкування: «Вибір професії – важливий крок у житті»; вікторини: «Хто більше знає професій і про професії?»; відверті розмови: «Мої обов'язки в родині», «Як організувати себе»;  диспути: «Чи вмію я працювати?», «Як навчитись цінувати і розраховувати час?», «Що я знаю про майбутню професію?». Крім того, у нас організовано чергування в класі. Завдання чергових – витерти дошку, підняти стільці, полити квіти та витерти пил.

Ціннісне ставлення особистості до культури і мистецтва формую у процесі естетичного виховання, яке виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Використовуючи мистецтво як основний чинник естетичного виховання, враховую концентрацію  учнів на пізнанні свого внутрішнього світу, а отже, використання  мистецтва як засобу духовного становлення. Ефективними формами роботи в цьому напрямку  є:  години спілкування: «Письменники рідного краю», «Мистецтво і мода»; відверті розмови: «Естетика зовнішнього вигляду», «Культура поведінки»; «Культурна людина. Яка вона?»; диспут: «Музика, яку ми слухаємо, яку ми любимо».

Формуючи ціннісне ставлення учнів до суспільства і держави,яке виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин, застосовую такі форми роботи: години спілкування: «Домашні обереги»,«Народний етикет - невичерпне джерело українського народу», «Що я знаю про Україну?», «Символи моєї держави», «Нема без кореня рослини, а нас людей, - без Батьківщини»; уроки пам’яті: «Час і досі не загоїв рани» (до Днів пам'яті жертв голодоморів в Україні ),« В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає…» (до Дня партизанської слави) , «Афганістан  - біль і пам’ять», «У тиші урочистій до пам'яті йдемо» (до Дня Перемоги); інтелектуальна гра: «Чи знаю я рідну мову».

Постійно підтримую зв’язок з батьками. Як відомо, у співпраці з учителями та батьками виникають  гармонійні взаємини між дорослими та дітьми, які сприяють зростанню здорової особистості, успішній соціалізації дитини та формуванню її життєвої компетентності як сім’янина, громадянина, носія культури, професіонала             

Підводячи підсумки, можу з гордістю сказати, що колектив мого 7 класу класу постійно перебуває у русі, розвитку. Поступово створюється дружній, організований колектив, який самостійно може виконати поставлене завдання. Діти вчаться аналізувати і виправляти недоліки, уникати конфліктів; вони емоційно відкриті до моральних проблем, стали по-іншому ставитись до себе, до близьких та оточуючих.