"З Україною в серці"

З Україною в серці

(голос з-за куліс)

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,-

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори,

Усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

Ліна Костенко

(звучить лірична українська мелодія у звукозаписі, на фоні якої говорить учень)

І учень

Тобі, найкращая перлино

Моїх розбуджених надій,

Тобі, що звешся Україна,

І в цей життєвий буревій.

ІІ учень

Тобі, що постаті козачі

Для нас змальовуєш щодня,

Я шлю привіт й бажаю вдачі

У сяйві радісного дня.

(виносять корзину квітів)

І Ведучий: Дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді вітати вас у цьому залі! Щастя Вам і здоров′я! Добра і миру!

ІІ Ведучий: Нехай це пам′ятне свято доторкнеться ваших сердець, а почуте ввіллється у ваші душі!

 

Читець

Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов′я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі.

Звідсіль веде дорога в світ.

І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова.

Чумацький шлях кудись зорить…

Усе найкраще і єдине,

І радощі всі, і жалі…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

 

2. Над водою красуня калина

І чебрець, і любисток, і м′ята –

Це усе, це усе Україна,

Як же рідна тебе не кохати.

Я люблю твої верби й тополі,

Ясноокії в небі зірниці.

Дай же, Боже, щасливую долю

Тій землі, де джерельні криниці.

Тим полям, що сміються колоссям,

І гаям, і садам коло хати,

І криштальним, мов спогадам росам,

Й рушникам, які вишила мати.

Лине, лине печаль журавлина,

І у вирій летять дикі гуси;

Батьківщина і мати – єдина,

Я тихенько за них помолюся.

Одягає намисто калина,

Чорнобривці, любисток і м′ята.

Рідна серцю, моя Україно,

Як же можна тебе не кохати.

Ведучий І

Вже скільки закривавлених століть

Тебе, Вкраїно, імені лишали…

Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий ІІ

Степів таврійських і карпатських гір

З′єднався колір синій і жовтавий.

Гей, недругам усім наперекір –

Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий І

Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

Його полотна в попелі лежали…

Але він знов, як дань новий розцвів.

Внесіте прапор вільної Держави!

Ведучий ІІ

Повірмо в те, що нас вже не збороть,

І долучаймось до добра і слави.

Хай будуть з нами Правда і Господь –

Внесіте прапор вільної Держави!

(в зал урочисто вноситься Державний прапор України)

 

 

Ведучий І

Народе мій, пишаюся тобою:

Моя душа – частинка твого «Я».

Красою правди у святім двобою

Понад Майданом сонця лик сія…

Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний Гімн.

(звучить Державний Гімн України)

 

3. Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від заходу й до сходу

Володарка земель і вод –

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір′я Лева

Нам світить наш Чумацький шлях.

Стражденна чаєчко – небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна!

 

4. Рідна Україна – мова солов′їна,

Золоте колосся, маки у житах.

Край воріт – калина, верба, яворина,

Храми і світлиці в барвах – рушниках.

Рідна Україна – то в душі краплина,

Пісня журавлина у ранковий час.

Рідна Україна – то земля єдина,

Що сходив ногами босими Тарас.

Рідна Україна – пара лебедина,

Озер бездонне і стрімка ріка,

У саду хатина – біла сорочина,

Стежечка – стежина в зелен – споришах.

Рідна Україна – за столом родина,

Яром - долиною стелиться туман,

Батькова розмова – тиха, вечорова,

 Мамина молитва – вічний талісман. 

 

5. Україна – це чарівна природа: високі гори та неосяжні степи, плодючі чорноземи, тополя у волошковому полі, хрущі над вишнями, калина у дворі, п′янкі любисток і м′ята, верба край дороги, жовтогарячі соняшники на струнких стеблах…

6. Україна – це неповторна культура: ніжна лірична пісня, героїчна, сповнена героїзму дума, вишитий рушник, розмальована святкова писанка, мова солов′їна…

7. Україна – це та земля, де я народився, де завжди на мене чекатиме батьківська домівка, зігріта теплим родинним затишком, добротою та материнською ласкою, це – моя Батьківщина, найкраща і найрідніша.

 

8. Україна – то не звук, не просто слово,

Україна – серця гук, солов′їна мова,

Україна – то земля, вкрита стиглим житом,

Що так сонячно сія під небесним німбом!

Україна – то сади, їх рясні щедроти,

То настояні меди у духмяних сотах!

Україна – це і ти, це і я, і всі ми

Осяяні з висоти Божими очима!

 

9. За що я люблю Україну…

За дух незламних людей!

Що бачать усюди руїну.

Та сповнені щирих ідей!

За те, що зі зламаним носом

На ноги твердіше стає.

Країна, що пахне покосом

І думку ще власну снує!

Що очі простої людини

Тут повні любові, добра,

Що тут не бувало години,

Щоб паша стояла сира!

За що я люблю Україну?

Як матір свою не любить?

За неї в потрібну годину

Я душу готовий згубить!

 

10. Пломеніє багаттям калина,

З вітром грає сивий Дніпро.

Розстеляє рушник Україна

На щастя, любов і добро.

 

11. Похилилась у смутку вербина…

А на небі ясні зірниці.

На світанку іде Україна

Брати воду чисту з криниці.

 

12. Край поля струнка тополина,

У долині травиця шовкова.

Мов струмочок співа Україна

І садам і гаям колискову.

 

13. При дорозі тоненька билина,

Ще й колосся жита й пшениці.

Зустрічає гостей Україна

І підносить смачні паляниці.

 

14. Лине, лине печаль журавлина.

Гуля вітер над ставом квітчастим.

Розстеляє рушник Україна

На добро, на любов і на щастя.

 

15. Україно, чи ти була колись

Незалежною, хоч на мить

Від кайданів, що волю сковують?

Від копит, що у душу б′ють?

Від чужих, що тебе скуповують?

І своїх, що тебе продають?

 

Ведучий І Згадаймо тих, хто боровся за волю, хто вистояв Майдан. «Герої не вмирають» Слава їм – небесній Сотні!

(звучить мелодія Реквієм В. Моцарт)

(виходять хлопці зі свічками)

 

16. Пробач, рідненька, знову мушу йти.

І не питай, куди тепер рушаю.

Мене чекають прокляті світи,

Коли вернусь я й сам уже не знаю.

Вона в сльозах стискає телефон,

Пусті гудки, в душі гроза лютує.

Та він живий , то був поганий сон,

Її любов його, таки, рятує!

А він десь там, де небо у вогні.

Боронить свою землю від навали.

Він вже давно не лічить ночі й дні,

Він робить все, щоб ми війни не знали!

 

17. Не плач, кохана, чуєш, я живий.

Не міг тобі раніше подзвонити.

То був страшний, запеклий, довгий бій,

Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.

Утри сльозу й нарешті посміхнися,

А ще молись, за нас усіх молись.

І матері від мене поклонися

Цілуй дітей і батькові привіт,

Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:

Під обстрілом читаємо відтоді.

 

18. Мамо, я живий, лиш закриті очі…

І серце не б′ється, не вирує кров…

Ти тільки не плач, знай – всі дні і ночі

Я буду поруч – в грудях, де живе любов!

(ставлять свічки біля стенда)

 

Ведучий І

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Упились кров′ю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сім′ю.

 

Ведучий І Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам′ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

 

Ведучий ІІ Нехай кожен з нас торкнеться пам′яттю цього священного вогню – частинки вічного, а світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в наші пам′яті!

 

19. У нашій пам′яті Ви назавжди лишились,

Історія одна, і Ви – її частина.

Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,

І молимось: за Вами – ненька Україна!

Вже не повернеться додому той хлопчина,

Що то його вчора тільки мати відпустила,

Поцілувала, тихо мовивши: «Іди, дитино,

За щастя України, бо вона – єдина!»

Казала мати берегти себе. Але даремно,

Бо хлопець був готовий йти безстрашно,

Аби лише країна, котру так кохав страшенно,

Не стала на коліна, а боролася відважно!

 

20. Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,

Відкривши очі, він відчує повну волю.

Але та куля, в день зимовий, на світанку,

Перехопила подих та змінила долю.

Хлопчина вірив, що колись, одного дня,

Розкаже син йому, як любить Батьківщину.

Хіба він знав, що борючись за це щодня,

Все доведеться відпустити в мить єдину.

Так. Той хлопчина, він не знав тоді,

Що нелюд пострілом прицільним забере життя.

І браття хлопця, українці, у біді,

Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.

 

21. Але ж душа, душа Героя вічно лине!

До тебе наші сльози, молитви, зізнання!

Повір, хлопчино, наша пам′ять не загине,

Як і омріяні тобою воля та кохання!

Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.

І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.

Але в думках ти поруч, і не згасне свічка,

І линуть буде «Слава Україні!» над ланами!

 

Солдат(йде через зал)

Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорну хустину.

Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну!

 

Ведучий І Героям Майдану, впавши мертвими за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

 

(Хвилина мовчання)

(«Гей, пливе кача» Реквієм)

 

22. І знов Майдан в Луганську і в Донецьку,

Ні, не Майдан – справжнісінька війна!

Знов суть свою ворожу і поганську

Показує москаль, мов сатана.

За Сотнею ще рани кровоточать.

А тут нових оплакуєм синів.

Скажи, москалю, що від нас ти хочеш,

Невже нових жертв сильно захотів?

Цвітуть тюльпани чорні в Україні,

Зривають їх дружини й матері.

«…Присвоїти посмертно…» В домовині

Лежить проміння згасло зорі…

А блокпости обстрілюють чужинці,

Чиєсь дитя стає мішенню знов…

Іде війна!... Іде війна, вкраїнці!...

Іде війна за смерть – не за любов!

Знов опустились прапори в скорботі,

Усе село прощається з хлоп′ям…

І кожен воїн в кожній роті

Дав повну волю тим скупим сльозам…

Ще вчора він діливсь бронежилетом,

Хоч на російській розмовляв пацан…

«Женюсь…женюсь, Серега, этим летом

Пусть только разобьем бандитский клан…»

…Він повінчався з українським краєм,

З калиною у білому вбранні,

Яка червоні слізоньки втирає

І про любов йому шепоче в сні…

 

23. Сьогодні на заздрість усім ворогам

Будується наша Вкраїнська держава.

Її незалежність потрібна всім нам,

І ми помилятись не маємо права.

Історія наша нам більш не простить,

Забудьмо зловіснії сварки і чвари.

Як зрадим Вкраїну в цю жадану мить,

Нам знов не минути всім Божої кари.

Згадаймо, як предки боролись колись,

В боях здобували і волю, і славу;

Як річеньки крові за край наш лились,

За рідну Вітчизну, Вкраїнську державу!

 

 

Читець (Мати – Україна)

Я не прошу краси, ані щастя –

Дай мені сили, Боже!

Щоб не зламатись в бурі нещастя.

Дай мені сили, Боже!

Щоб не лякатись гіркої правди.

Дай незалежності, Боже!

І не стидатись слів своїх завжди,

Дай мені віри, Боже!

Щоб ніколи не стать на коліна,

Дай мені гідності, Боже!

І не зрадить у чорну годину,

Дай мені честі, боже!

Щоб не мати на серці злого.

Прошу любові, Боже!

Не зробити нічого злого –

Дай доброти мені, Боже!

Благословенні будьте, небеса,

І ясне сонце, будь благословенне.

Нехай панує на Землі краса

І не палає полум′я шалене1

Нехай панує на землі добро,

Співає мати пісню колискову.

Хай не міліє батечко Дніпро

І вільно лине вдалеч світанкову!

 

24. Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!..

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

 

25. Про що курличуть в небі журавлі,

Вертаючись із вирію додому?

Чи не про те, як на чужій землі

Почули мову, змалечку знайому?

Про що вітри шепочуть навесні,

Перелетівши океани сині?

Чи не про ті окрилені пісні,

Що линуть удаль від України?

З любов′ю і журбою наодинці,

Із невмирущим словом Кобзаря,

Ми, українці, всюди українці,

Допоки світить нам одна зоря!

 

26. Ми до сонця наосліп летіли

На одне недолуге крило.

Малювали життя, як уміли…

А боротися треба було!

І  тепер незалежна держава

На помості крихкому стоїть.

А ми тільки гукаємо «Слава…»,

Коли рана сильніше болить…

Кожен з нас українець по праву!

І історію пишемо ми!

Щоб нащадки не просто читали,

А за приклад узяти могли!

 

Ведучий І Ми з вами маємо всі підстави пишатися тим, що наша батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо пережила найважчі випробування і не скорилася. Ми можемо гордитися тим, що Україна ніколи не поневолювала інші народи, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких та далеких сусідів.

 

Ведучий ІІ Так давайте примножувати багатства нашої України, нехай наливається добром кожне серце! Нехай кожний з вас відчує гордість за нашу державу, бо ми – діти твої, Україно!

 

27. Молюсь за тебе, Україно,

Молюсь за тебе кожен час,

Бо ти у нас одна – єдина, -

Писав в своїх віршах Тарас.

Молюсь, - казав він, щоб у тебе

 Не було між людьми війни,

Щоб завжди було чисте небо

На нашій стомленій землі.

Щоб завше у садку смерека

Весняним квітом під вікном цвіла

І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

 

28. Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось,Боже єдиний:

Нам Україну храни,

Всі її ласки й щедроти

Ти на люд наш зверни!

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світа!

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

 

(голос з-за куліс)

Благаю, Господи, поглянь на Україну,

Благослови її на спокій, мир і лад.

І збережи її, квітучу і єдину!

Хай кине зброю і обійме брата брат!