Виховні заходи "Інтерактивні заняття з елементами тренінгу для учнів 9-11-х класів"

                                                                                                  

                                                                            

                                                                                                    Клочко  А.Є.

 

 

 

Інтерактивні заняття з учнями з елементами тренінгу

 

 

               

Проблемно-конструктивний тренінг

 

Тема:     Шлях до успіху

Мета: формувати у старшокласників навички ейдетичного мислення (асоціативного, образного) для подальшої соціальної адаптації та самореалізації

                                            Хід заняття

 

І. Вправа «Асоціації» ( учням демонструються зображення успішних людей – відомих українців)

 вони мають:

1. визначити кого бачать на зображенні;
2. спробувати об’єднати всі зображення за допомогою одного поняття (успіх). Що об’єднує усіх цих людей?

Вчитель: В кожного із нас існує система поглядів на світ і своє місце в ньому. Психологи часто називають це «карта світу». Саме ця «карта», а не об’єм знань людини визначають її поведінку, вчинки, ступінь успішності. Успіх є метою кожного, але не до кожного приходить. Він залежить від розвитку життєвої компетентності особистості і багатьох інших факторів. Але він є метою кожної людини. Адже саме ситуація успіху робить людину впевненішою у собі, підвищує її самооцінку, спонукає до творчості.  Сьогодні ми з вами спробуємо їх визначити і спроектувати свій шлях до успіху.

 

ІІ. Робота з поняттям «Успіх» :

1. Які асоціації у вас викликає слово «успіх»?
2.  Вправа «Козуб» (робота з поняттям за допомогою асоціативного ряду, розвиток фантазії, творчого та едиктивного мислення) – кожен з учасників тренінгу виймає з коробки (торбинки) предмет та намагається його асоціювати з поняття «успіх».

 

ІІІ. Створення проекту власного успіху. Вправа «Портрет успіху» (учні за допомогою паперу, маркерів, фломастерів намагаються зобразити на папері свій майбутній успіх, або те, що вони з ним ототожнюють). Потім коментують зображене. (Можливе використання без згоди учасників фломастера, зображення якого зникає.)

Постановка проблеми: успіх – явище постійне чи тимчасове?   Конкретне чи відносне? (обговорення)

Висновки: - успіх – явище непостійне;

• успіх є відносним – це подія в житті кожної людини, і саме їй визначати, що для неї є успіхом;
• успіх -  це питання масштабу, очікування результатів та цільової установки конкретної людини;
• успіх залежить від психології конкретної людини, її системи цінностей, працездатності, рівня мотивації,  рис характеру.

 

ІV.  Рефлексія. Вправа «Рецепт успіху»  (Визначення первинних  характерних рис для досягнення успіху):

• впевненість у собі;
• знання і вміння
• комунікабельність
• працездатність
• інтенсивність зусиль
• цілеспрямованість
• прагнення досягти мети.

 

 

 

 

Проблемно-конструктивний тренінг на тему «Траєкторія щастя»

 

Мета:   - підвести підлітків до усвідомлення своєї унікальності, здатності до творчого мислення та особистої творчості; сприяти виробленню своєї власної траєкторії досягнення щастя, враховуючи особисті якості та прагнення; знайти загальні, обов’язкові для всіх,  компоненти щастя та шляхи його досягнення.

 

І. Відеоролик – Б. Ступка читає вірш Л. Костенко «Хмари».

? Чому людей часто порівнюють з птахами? Чому ми часто із захопленням і навіть заздрістю споглядаємо як вони літають у небі?

 

ІІ. Слайд. Вислів В. Короленка: «Людина створена для щастя, як птах для польоту».

Ці слова стануть лейпмотивом  і одночасно епіграфом нашої сьогоднішньої розмови.

 

ІІІ. Перед вами символічна піраміда, на вершині якої те, чого прагне кожна людина – «Щастя». А що є щастя? Сьогодні ми спробуємо дати відповідь на це питання та знайти шлях для досягнення вершини нашої піраміди.

Перш, ніж дати філософське визначення терміну «щастя» я пропоную вам послухати притчу.

 

Якось іудейський мудрець звернувся до Господа з проханням показати йому рай та пекло. Господь погодився і відвів мудреця до великої кімнати, посеред якої стояв величезний казан з їжею, а навколо нього ходили і плакали голодні та нещасні люди. Вони страждали, бо не могли поїсти, хоча в руках у них були ложки. Але ручки цих ложок були дуже довгі – довші за руки.

 «Так, це справді пекло»,- сказав мудрець.

Тоді Господь відвів мудреця до іншої кімнати, що була точнісінько така, як перша. Посеред цієї кімнати стояв такий самий казан з їжею, а люди, що були в кімнаті, тримали точнісінько такі самі ложки. Але ці люди були ситі, веселі і щасливі.

«Та це ж рай!»-вигукнув мудрець.

? Що відрізняло людей в одній кімнаті від тих, що були в іншій?

Що зробили щасливі люди і були в змозі зробити нещасні?

Що допомогло людям у раю бути щасливими?

Отже, щасливі люди – це ті, що вміють проявити творчість, думати не лише про себе, вміють взаємодіяти з іншими.

 

ІV.  Коли люди щиро хочуть побажати своїм близьким найкращого, вони бажають здоров’я і щастя.

То що ж таке щастя? Як ви вважаєте? Яким є філософське значення цього слова? ( Вправа «Коло ідей»)

 

V.  Чи згодні ви із тим, що людина сама є творцем свого щастя? (Є люди, котрі  вважають, що визначальним чинником їхнього життя  є доля. Інші кажуть, що головним є середовище, сукупність обставин і від того, як вони складуться залежить чи будуть вони щасливі, при цьому поводять себе, як ті нещасні із довгими ложками, котрими не могли насититися). Люди впевнені у собі кажуть, що все залежить виключно від їхнього бажання та планування свого майбутнього щастя.

(щастя залежить і від самої людини, і від оточення, і від обставин, але людина може сама усе змінити).

 

 Лише щаслива людина може нести щастя іншим.  Не можна відчути повноту щастя, коли ти не ділишся ним з іншими, не прагнеш зробити щасливим ще когось.

 

VI. Щастя буває довготривалим і швидкоплинним. Кажуть, що всі щасливі  однаково, а нещасні   по різному. Які є бар’єри, що заважають людині бути щасливою?

(песимізм, проблеми з однолітками, батьками, брак спілкування, відсутність справжніх друзів, невміння подивитися на проблему з іншого боку)

 

VII.  Щастя буває глобальним, великим, щастям для всіх чи багатьох (мир, відсутність переслідування за вільнодумство, право вибору, право на майбутнє). І буває особистим, особливим, індивідуальним для кожного.

А що ви уявляєте під власним персональним щастям? Я прошу вас на мить закрити очі і уявити своє щастя. А тепер я прошу вас зобразити його схематично.

Давайте прикріпимо ваші символи щастя на нашу піраміду.

 

VIII.  Звичайно, кожен із вас ітиме своєю дорогою до свого щастя, а чи є універсальний шлях до нього? Давайте спроектуємо шлях до нашої вершини, створимо східці, якими пройде кожен до «Олімпу». Я попрошу кожного з вас скористатися маркерами та жовтими папірцями і написати свій крок до щастя.

 

ІХ.  Отже, перспективу змальовано, шлях до майбутнього щастя визначено. А чи означає це, що ми не щасливі сьогодні? Озирнімося навколо, що сьог7одні робить нас щасливими?

 

Х. Ми часто сприймаємо як належне те, що маємо, не усвідомлюючи, що щасливі, бо живемо, маємо вибір,  друзів, відчуваємо любов і підтримку батьків. І ми в змозі зробити щасливими тих, хто нас оточує, варто лише їм посміхнутися.

Підсумок

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

            Інтерактивне заняття-тренінг

Тема:  Що таке толерантність?

Мета:  Ознайомити підлітків з поняттям «толерантність»; стимулювати

уяву учасників у пошуках власного розуміння толерантності трьома способами:

Хід  заняття:

1.  Визначення понять «толерантність»  та «інтолерантність» (чи нетерпимість),  їх вияви та  наслідки нетерпимості.

2.  Знайомство. Вправа «Снігова куля».

Учасники  представляються  так, як би їм хотілося, щоб їх

називали у групі (наприклад, використовувати псевдоніми).

Учасники групи сидять у колі.

 

3.  Вправа «Чим ми схожі»

Кожен із учасників заняття виходить на середину (учасники заняття можуть сидіти колом), запрошує до себе іншого учасника та порівнює себе із ним, шукаючи подібні та відмінні риси зовнішності, характеру.

 

4.  Вправа «Компліменти» 

Кожен учасник групи має кинути м'яч іншому і сказати йому комплімент. 

 

5.  Вправа «Що таке «толерантність?»

Учасники  мають спробувати сформулювати наукове поняття

толерантності; показати багатоаспектність поняття «толерантність».

Обладнання: визначення толерантності, написані на ватмані

Підготовка:  написати визначення толерантності на великих аркушах і

прикріпити їх перед початком заняття до дошки чи до стін зворотним боком до аудиторії.

Учні об’єднуються в  групи по  3 - 4  особи.

Кожна група має виробити в результаті «мозкового штурму»  своє визначення толерантності. Визначення повинне бути коротким і ємним. Після обговорення представник від кожної групи знайомить із визначенням усіх учасників. Після закінчення обговорення у групах кожне визначення виписується на

дошці чи на ватмані.

Після того,  як групи представлять свої формулювання,   повертаються

заздалегідь заготовлені визначення «обличчям» до аудиторії. Учасники мають можливість ознайомитися з існуючими визначеннями і висловити своє ставлення до них.

 

Питання для обговорення. 

• Що відрізняє кожне визначення?

• Чи є щось, що поєднує якісь із запропонованих визначень?

• Яке визначення найбільш вдале?

• Чи можна дати одне визначення поняттю «толерантність»?

Під час обговорення зверніть увагу на наступні моменти:

• Поняття «толерантність» має безліч аспектів.

• Кожне з визначень виявило якусь грань толерантності.

6.  Рефлексія.  Деякі з вас уперше ознайомилися з поняттям «толерантність».  Яке з визначень толерантності викликало у вас найбільший відгук? Чи є для вас тема толерантності актуальною, і якщо так, то чому?

 

 

 

Заняття «Моя майбутня професія»

Мета: привернути увагу учнів до питання важливості вибору професії, вчити бачити свої реальні перспективи і можливості, нести особисту відповідальність за своє майбутнє, розвивати вміння планувати і досягати професійних цілей, раціонально використовувати час.

 

Обладнання: мультимедійний проектор, папір А4, роздруківки рис характеру для кожного учасника, конверти з назвами команд.

 

 Столи розташовані таким чином, щоб утворилось три команди. Учні самостійно обирають місце за будь-яким столом.

 

 

 

Хід заняття

 

 

Все менше часу залишається до здійснення вашої головної мрії – закінчити школу і поринути у самостійне, доросле життя. Чим менше часу залишається – тим більше тривог викликає думка про вибір своєї сфери професійної діяльності.

 

Саме від правильного вибору професії залежить усе подальше життя людини.

 

Тому сьогодні ми:

 

1. Допоможемо вам поглянути на себе очима інших людей.

 

2. Навчимо вас бачити свої реальні перспективи і можливості.

 

3. Навчимо планувати і досягати професійних цілей.

 

4. Навчимо раціонально використовувати час.

 

Ви обираючи собі місце, одночасно обрали собі команду, з якою будете працювати під час заняття.

Для чого це потрібно? (для того, щоб ви вчилися прислухатись до думки інших людей, які працюють з вами над однією справою, вміли пробачати недоліки і прорахунки оточуючих, вміли налагоджувати контакти з людьми, які можливо вам неприємні. Кожна команда це міні-колектив, від участі кожного залежить позитивний результат усієї команди).

 

Відкрийте конверти та прочитайте назву своєї команди. («Радість і задоволення... »,  «Ринок праці»,  «Індивідуальні особливості»).

 

2. Вправа «Презентуй назву»

 

Кожна команда, порадившись між собою, продовжує речення: «Моя команда називається так... тому, що при виборі професії важливо... »

 

Перед тим, як перейти до обговорення теми нашого заняття ми хочемо впевнитися в тому, що ви добре обізнані у світі професій, адже скоро від розмов вам необхідно буде перейти до справи і обрати одну найзаповітнішу із тисячі.

 

3. Вправа «Ми знаємо професії»

 

Кожній команді протягом хвилини необхідно записати якомога більше назв професій. Команди по черзі називають одну професію (повторювати названі професії не можна). Команда, яка не змогла назвати професію, вибуває з гри.

 

(Ведучі уважно слухають відповіді учнів і потім роблять висновки, в залежності від результатів гри. Добре, якщо учні називають більше професій, які не пов’язані з роботою у навчально-виховному комплексі).

 

Професії ви знаєте добре. Тож перейдемо до самого важливого, що допоможе вам зробити правильний вибір, який задовольнить усі ваші вимоги.

 

Одна з команд зауважила, що під час вибору професії необхідно звернути увагу на свої індивідуальні особливості. Що ми називаємо індивідуальними особливостями людини? (інтелектуальні, фізичні і психологічні особливості).

 

Розвиток своїх інтелектуальних і фізичних можливостей ви знаєте. Зараз кожен з вас спробує визначити певні психологічні риси характеру, які допоможуть вам у виборі професії в подальшому у здійснені своїх професійних обов’язків.

 

4. Вправа «Я думаю... Про мене говорять»

 

1. Учасники отримують роздруківки рис характеру, які допомагають і які заважають в оволодінні професією. Кожен самостійно відмічає ті риси, які, на його думку, дуже добре розвинені саме в нього.

 

2. Учасники отримують роздруківки рис характеру, які допомагають і які заважають в оволодінні професією. Кожен підписує свій листок і передає його по колу іншим учасникам, а ті відмічають, які риси притаманні даній людині. Робота закінчується, коли листки повернуться до своїх хазяїв.

 

(Ведучий тактовно радить учням ознайомитись з своїми характеристиками і характеристиками, які дали однокласники. Звернути увагу на ті риси, де є розбіжності. Можливо, дехто оцінює себе дуже високо або занадто низько. І в тому і в іншому випадку необхідно попрацювати над собою).

 

Тепер кожен з вас знає над чим саме необхідно попрацювати, щоб у майбутньому не виникло проблем з професійним навчанням.

 

5. Вправа «Гра в лотерею «або «Рука долі»

 

Мета: показати учасникам на­слідки випадкового вибору професії; дати зрозуміти необхідність активних дій щодо вибору професії.

 

Обладнання: картки, фломастери

 

Інструкція учасникам:

 

Вам потрібно на маленьких аркушах паперу записати професію, або вид діяльності, якими ви хотіли б займатися протягом життя. Запишіть від 1 до 3. Потім ми перемішуємо всі картки і кожен витягує випадково одну (як лотерейний квиток). Потім обговорюємо результати.

 

Обговорення:

 

Кожен учасник витягує із скриньки випадково одну картку з назвою професії.

 

Вчитель просить піднятися тих учасників групи, хто витягнув картки з професією, яку ж сам і обрав (записав на картці). Як правило, таких учасників небагато (1-2 людини), а можливо, що взагалі таких людей не буде.

 

Вчитель  просить групу підрахувати відсоток тих, кому пощастило, кому доля подарувала щасливий випадок.

 

 

 

Рефлексія:

 

Що ви відчули, коли витягнули те, що записували?

 

Що відчули, коли витягли те, що вам не до вподоби.

 

Підведення підсумків:

 

Вчитель:  В даному випадку ми можемо зробити лише один висновок: «на долю надійся, але й сам не сиди». Потрібно більш свідомо підходити до вибору професії.

 

Правильний вибір професії дозволить повністю реалі­зувати потенціал людини, уникнути розчарувань і невпевненості в собі та в своєму майбутньому. Вибір вва­жається правильним коли:

 

- майбутня робота буде приносити радість, а не розчарування;

 

- людина володіє певними якостями, які необхідні для цієї роботи – інтелектуальними, фізичними, психологічними;

 

- професія користується попитом на ринку праці.

 

Ці умови можна уявити у вигляді трьох концентрів – «хочу», «можу», «потрібно».

 

1. Бажання, можливості самої людини і запити ринку праці далекі один від одного. В даному випадку людина не стане професіоналом, а його праця на буде користуватися попитом.

 

2. Бажання. Можливості і запити ринку праці перетинаються, хоча і не співпадають. Можна прогнозу­вати більшу професійну успішність, ніж в першому випадку.

 

3. Всі фактори співпадають. Можна впевнено говорити про те, що людина буде отримувати задово­лення від своєї роботи, буде робити її краще, ніж інші і завжди буде ко­ристуватися попитом.

 

Все починається саме з «ХОЧУ». Бажання породжує мрію. Але основним є перетворення мрії в ціль.

 

 

 

6. Вправа «Мій шлях до цілі» (Учні працюють групами. Складають план – сходинки для досягнення мети. Ці сходинки прикріплюють  до  граней піраміди, на вершині якої «Досягнута мета»)

 

7. Рефлексія

- чому дуже важливо не помилитися у виборі професії;

- які труднощі треба подолати на шляху до поставленої мети?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Заняття         СПІЛКУВАТИСЯ - ЦЕ ПРОСТО?

 

Мета: створення умов для звернення учасників до свого досвіду спілкування, підвищення рівня соціально-комунікатив­ної активності, розвиток навичок ефектив­ного спілкування.

 

 

1.  Інформаційне повідомлення „Особливості спілкування” 

Вчитель:  Зараз ми з вами поговоримо про спілку­вання. Спілкування -це процес взаємодії двох або більше людей на основі передачі певної інформації один одному. Згадайте дітей-мауглі, які виховували­ся тваринами, відповідно, вони не вміли, не навчилися говорити, спілкуватися. По­треба в спілкуванні є в усіх людей, і її не­задоволення приводить до переживання самотності (наприклад, Робінзон). Для того, щоб спілкування було ефективним, потрібно не тільки вміти говорити, а й слу­хати. В спілкуванні важливі міміка, жес­ти, поза. Спілкування включає в себе три сторони: комунікативну— це обмін інформацією, думками, почуттями між людьми; перцептивну— сприйняття співбесідниками один одного під час спілкування, встановленнями між ними взаєморозуміння; інтерактивну — організація взаємодії між людьми, узгод­ження спільних дій, розподіл між ними функцій та обов'язків, взаємовплив співбе­сідників.

 

2. Вправа „Спілкування в різних пози­ціях” 

Вчитель:  Які особистісні риси важливі для спілкування?. Зараз давайте повернемося один до одного спиною й розпочнемо бесіду. Учас­ники кілька хвилин спілкуються, сидячи спиною один до одного, по 1,5 хв—один сидячи, другий стоячи й навпаки; потім так само, але обличчям один до одного, 1,5 хв—сидячи обличчям один до одного.

Обговорення:
           -  В якому поло­женні спілкуватися було найкомфортніше? Чому?

 

3. Вправа: „Повітря. Земля. Вода”

Вчитель: Той, хто кидає м'яч, говорить одне з трьох слів: „повітря”, „земля”, „вода”. Той, хто спіймав, повинен відповісти конкретно: назву птаха, тварини, риби. Потім він називає знову слово, наприклад, „повітря”. Вправу потрібно проводити швидко.

Обговорення вправи.

 

4. Вправа „Час спілкування”

Вчитель: Учасникам пропонується поспілкува­тися між собою 4 хв. Для цього вони розра­ховуються на 1-ий - 2-ий. Об'єднуються в пари й протягом 5 хв їм потрібно поспілкуватися на задану тему (наприклад, „Моє майбутнє”. „Мої переживання та стра­хи”). Учасники повинні поспілкуватися тільки в рамках заданої теми.

Після завершення діалогу учасники об­'єднуються в дві підгрупи (група перших номерів і група других). Кожній із підгруп дається завдання за 15 хв обговорити й на аркуші формату А-4 написати „Скарбничка труднощів у свідкуванні”.

Групи представляють свої „Скарбнич­ки труднощів у спілкуванні”, називаючи труднощі в спілкуванні, наслідки, емоції, які виникають та можливості їх уникнен­ня.

Обговорення:

-         Чи важко спілкуватися на задану тему?

-         Чи виникали у вас труднощі під час спілкування?

-         Які емоції у вас виникали під час ви­конання завдання?

-         Чи дізналися ви про щось нове, що пригодиться ваму подальшому?

 

5. Вправа „Мої враження”

 

6. Рефлексія:  Які відчуття у вас виникли стосовно сусіда справа (зліва)? Потрібно назвати най­яскравіше враження.