Виховний захід "Андріївські вечорниці"
СЦЕНАРІЙ СВЯТА "АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ"
Вед. Україно, чарівна моя ненько! Найкращий куточок землі, солов’їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Чесний, працьовитий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.
Ведуча1. Отже, сьогодні ми з вами через призму сучасності поглянемо на минуле, щоб відчути красу і поезію давніх звичаїв і обрядів, станемо учасниками одного з чудових свят української молоді.
Ведуча 2. Сьогодні ми зібралися на Андріївські вечорниці.
Ведуча1. Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.
Ведуча 2. Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.
Ведуча 1. Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.
Пісня «Чом ти не прийшов»
Чом ти не прийшов,
Як місяць зійшов?
Я тебе чекала.
Чи коня не мав,
Чи стежки не знав,
Мати не пускала?
І коня я мав,
І стежку я знав,
І мати пускала.
Найменша сестра,
Бодай не зросла,
Сідельце сховала.
А старша сестра
Сідельце знайшла,
Коня осідлала:
"Поїдь, братику,
До дівчиноньки,
Що тебе чекала".
Тече річенька
Невеличенька,
Схочу – перескочу.
Віддайте мене,
Моя матінко,
За кого я схочу.
Чом ти не прийшов? (3)
Уч. Гей, на наших вечорницях
Хто сумний – розвеселиться!
Співи, танці, небилиці – гарні будуть вечорниці!
Уч. Українські вечорниці
Починаємо в котрий раз
Хай і сміх і пісня ллється
В серці кожного із Вас!
Пісня
Галя. Ой, сумно мені, сумно.
Мати. Чому, доню сумно зітхаєш? Усіх хлопців відженеш від нашої хати!
Галя. Ой, мамо, і не говоріть мені про них. От і дівчата вже йдуть.
Дівчина 1. Добрий вечір, тітонько, чи можна в Вашу хату?
Мати. Добрий вечір. Заходьте, дівчата. Співайте, може гості будуть.
Дівчина 2. А може, й хлопці будуть? Й Іван прийде!
Дівчина 3. Може… А,може, й Роман?
Дівчина 4. Може… А може, й Петро?
Дівчина 5. Може, а може, й Панас?
Господиня. Ще дівчата йдуть до нас!
Дівчина 1. Тут живе господар, багатий володар?
Господар. Добрий вечір! Дівчатка, проходьте!
Дівчина 2. Чули ми, що у цій хаті будуть вечорниці!
Господиня. Просимо, просимо. Добрий вечір любі гості, просимо!
Дівчина 3. У щасливій Вашій хаті, щоб Ви всі були багаті!
Дівчина 4. Щоб лежали на столі паляниці немалі!
Дівчина 5.. Щоб були у Вас ковбаси, молоко і сало, й м'ясо!
Дівчина 1. І млинці, і пиріжки, і пухнасті пампушки!
Дівчина 2. Щоб співали Ви пісні
На Андрія світлі дні!
Пісня «Несе Галя воду»!
Несе Галя воду,
Коромисло гнеться,
За нею Іванко,
Як барвінок, в’ється.
– Галю, ж моя Галю,
Дай води напиться,
Ти така хороша –
Дай хоч подивиться.
– Вода у ставочку,
Той піди напийся,
Я буду в садочку –
Прийди подивися.*
– Прийшов у садочок,
Зозуля кувала,
А ти ж мене, Галю,
Та й не шанувала.
– Стелися, барвінку, –
Буду поливати,
Вернися, Іванку, –
Буду шанувати.
– Скільки не стелився,
Ти не поливала,
Скільки не вертався,
Ти не шанувала.
Несе Галя воду,
Коромисло гнеться,
За нею Іванко,
Як барвінок, в’ється.
Господиня. Проходьте, проходьте, якраз у пору. Поспішайте, дівчатонька, все приготувати, бо вже пора вечорниці всім нам починати!Ось, наліпіть вареничків біленьких, смачненьких.
Господар. Та дивіться, дівчата,щоб були смачними,а не такими, як оті, що я з кумом варив!
Дівчина 3.Дядьку Микола, а як Ви вареники ті варили? Розкажіть!
Кум. Ось послухайте, дівчата.
Кум поїсти неабиякий мастак.
Йому жінка що не зварить, все не так.
Вередує: - як з’їдаю твій обід,
Наче гирю закладаю у живіт.
Он, торік я в ресторані, - каже, - був
Ледве миску з декелями не ковтнув.
Там таку дають підливку, смак і шик !
З нею можна з’їсти власний черевик.
Раз, в неділю ми зостались без жінок,
Подались вони раненько на товчок.
Ми із кумам закурили, сидимо.
Кум наліво, я на право – плюємо.
Не зоставили нам їсти, то й нехай…
А ми зваримо вареники давай!
Налили ми в ночви свіжої води.
Пів мішка муки насипали туди.
Я качалку взяв, а кум мій – макогон,
Тісто туго замісили, як гудрон.
Дріжджів кинули дві пачки – красота!
Потім перцю і лаврового листа.
Тісто виклали на стіл ми, тай січем…
Я, ножівкою, а кум мій – сікачем.
В казані кипить, аж піниться вода.
Я ліплю, а кум вареники вкида.
На вусах у мене тісто, в нього – сир.
Кум по кухні походжав, як командир.
Хай живіт, говорить, лопне, а жінкам
Отакенького вареничка не дам!
В казані вода вирує, булькотить.
Сир гарячий нам на голови летить.
Покипіло так, не більше двох годин.
Бачим, збились всі вареники в один.
Ми вареник той штовхаємо до дна,
А він лізе, випира із казана.
Кум говорить: - ну, нехай вже буде так.
Покуштуємо яке воно на смак.
Поділили ми вареник, сидимо
Кум виделкою, я ложкою – їмо.
Я помалу ремиґаю, кум жує.
- Ну, цікавиться, - як враження твоє?
Я показую на пальцях та стогну:
Зуби злиплись, язика не поверну.
В кума очі лізуть з лоба – не ковтне!
Я як двину його в шию кулаком.
Тут відразу нам полегшало обом.
Кум затявся на своєму, а жінкам,
Я однаково понюхати не дам!
Те, що я не з’їв і кум мій не доїв,
Потаскали кабанові ми у хлів,
А кабан понюхав тісто, кашлянув,
Перекинувся в баюру і заснув.
Кум штовха його: - пардон, мусьє кабан!
Вибачте, не знав, що ви – гурман.
Може, ви вже захотіли в ресторан?
І надів йому на голову казан…
Дівчина 4. Ой, і потішили Ви нас, дядьку!
Пісня «На товчку, на базарі»
Ой там, на товчку, на базарі,
Жінки чоловіків продавали,
Як прийдеться до ладу,
То я свого поведу та й продам.
Із лик мотузок ізсукала,
Взяла свого милого залигала.
Та й повела на базар,
До терниці прив'язала.
Як наїхало торгувальниць,
Як наїхало купувальниць,
Стали думать і гадать,
Що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати,
А за цього мужа треба дати:
Сорок коней вороних
Ще й сто рублів золотих.
Ой стала я, подумала:
З кіньми треба возиться,
А з грошима носиться,
А мій милий, чорнобривий,
До роботи не лінивий,
Він для мене знадобиться.
Він насіє, наоре
Ні для кого, для мене,
Ти, мій милий, серденько,
Пожалію я тебе.
Дівчина5 . Дівчатонька, а давайте заспіваємо господарям, хай душа ласкою та добром наповниться!
Пісня «Ти ж мене підманула»
Ти казала в понедiлок - пiдем разом по барвiнок.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у вiвторок - поцiлую разiв сорок.
Ти прийшов, мене нема, пiдманула, пiдвела.
Я ж тебе пiдманула, я ж тебе пiдвела.
Я ж тебе, молодого, з ума розуму звела.
Ти ж його пiдманула, ти ж його пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Ти казала у середу - пiдем разом по череду.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у четвер - пiдем разом на концерт.
Ти прийшов, мене нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Ти казала у п'ятницю - пiдем разом по пшеницю.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у суботу - пiдем разом на роботу.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Я ж тебе пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж його, молодого, з ума розуму звела.
Я казала у недiлю - пiдем разом на весiлля.
Я прийшов, тебе нема, пiдманула, пiдвела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Ти ж мене пiдманула, ти ж мене пiдвела.
Ти ж мене, молодого, з ума розуму звела.
Господиня. Гарної знаєте. Оце послухаю і на серці веселіше.
Дівчина1. Тітонько, а розкажіть звідки пішов отой звичай ворожіння чи гадання на Андрія?
Господиня. Розкажу. Я від старих людей чула, Андрія називають Первозваним, бо саме його та брата Симона Ісус зробив своїми першими учнями. Вони були здатні зцілювати людей. Каліки, хворі, сліпі після зустрічі з ним зцілювалися. Люди стали вірити, що саме в ніч народження Апостола Андрія можуть збутися всі бажання. Треба вірити, бо без віри гадання не має сили. Дівчата, а ви хочете знати свою долю?
Дівчата. Хочемо, дуже хочемо.
Дівчина 2. А тепер побіжимо. Послухаємо під хату до дядька Петра. У нього багато дітей.
Дівчина 3. А я вже ходила до тітки Мотрі під хату. Все вчувалося «сядь» та «не йди». Сидіти мені в дівках до наступного року.
Хлопець. (кричить) Ой, дівчата, відпустіть мене, що хочете зроблю.
Дівчина 4. А ну, відгадай загадку : «Не дід, а з бородою, не бік, а з горами, не корова, а доїться»?
Хлопець: Коза!
Дівчина5 . Добре, а таку: «Стоїть півень над водою з червоною бородою»?
Хлопець. Калина!
Дівчина 1. А ось таку : «Біле, як сорочка,а пухнасте, як квочка. Крил не має, а гарно літає»?
Хлопець. (потирає лоба) Не знаю…
Дівчина 2. Ех, ти! Це ж сніг!
Хлопець. Дівчатонька, любі, не карайте мене, а краще відпустіть. Я вам хлопців приведу!
Дівчина 3. Правду кажеш?
Хлопець. Їй Богу, правду!
Дівчина 4. Ну, нехай іде, а ми тим часом заспіваємо, вони швидше прийдуть!
Пісня «Розпрягайте хлопці коней»!!!
Розпрягайте, хлопці, коней, та й лягайте спочивать.
А я піду в сад зелений,
В сад криниченьку копать.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Копав, копав криниченьку у вишневому саду.
Чи не вийде дівчинонька рано-вранці по воду.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Вийшла, вийшла дівчинонька в сад вишневий воду брать.
А за нею козаченько веде коня напувать.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Просив, просив відеречко,- вона йому не дала.
Дарив, дарив з руки персня,- вона його не взяла.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Знаю, знаю, дівчинонько, чим я тебе розгнівив.
Що я вчора, ізвечора із другою говорив.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Вона ростом невеличка, ще й літами молода.
Руса коса до пояса, в косі стрічка голуба.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Маруся раз, два, три, калина.
Чорнявая дівчина в саду ягоди рвала.
Хлопець 1. Добрий вечір вам у хаті!
Хлопець 2. Доброго здоров’я!
Хлопець 3. З калитою будьте здорові!
Хлопець 4. З калитою золотою і присвітлим празником!
Господиня. Спасибі, будьте й ви здорові!
Хлопець 5. Чули ми, що в цій хаті сьогодні вечорниці.
Господиня. . Хочете знати свою долю, дівчата?
Дівчата. Хочемо!
Господиня. Бач, які бистрі й розумні. Гаразд! Хай вже буде по вашому. То може і помолодію біля вас.
Колись, щоб знати, котра з нас швидше заміж вийде, ми складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане та і заміж швидше вийде. Ану , дівчата, спробуйте і перевірте. Роззувайтеся! Ти, Оксано, перша, і так чобіт за чоботом і до самого порога.
(Дівчата, сміючись, переставляють чоботи до самого порога, поки вітають першу і другу «відданиць», хлопці крадуть з порога перший чобіт.)
4 дівчина. О! Доворожилася! Боса додому піду. Хто забрав чобіт? (Виглядає за двері, там хлопці, заходять у хату).
Відразу наречений об,явився. Прошу віддати, а то в ноги зимно.
1 хлопець. Може, ще й взути?
4 дівчина. Це я вже сама вмію. Бач, заміж першою збираюсь!
Пісня
Ти признайся мені,
Звідки в тебе ті чари,
Я без тебе всі дні
У полоні печалі.
Може, десь у лісах
Ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла
І мене зчарувала?
Приспів:
Червону руту
Не шукай вечорами, –
Ти у мене єдина,
Тільки ти, повір.
Бо твоя врода –
То є чистая вода,
То є бистрая вода
З синіх гір.
Бачу я тебе в снах,
У дібровах зелених,
По забутих стежках
Ти приходиш до мене.
І не треба нести
Мені квітку надії,
Бо давно уже ти
Увійшла в мої мрії.
Приспів
Хлопець 6. Ви нас дівчатка стрічайте з варениками смачними.
Хлопець 7. Бо ми прийшли до вас з піснями голосними!
Сцена 1 «На вокзалі». (Мама проводжає доньку, передає їй здоровенні торби.)
Мама: Дивись, Доцю! Отут супчик, котлетки, салатик, ти ж в мене така худенька! Ти ж в потязі перекуси, поспи, а завтра дай їм усім жару!!!
Милася: Та, що ви, Мамо!
Мама: Кофточку оцю одягни, це бабка Параска свою дала – бачиш, яка ярка! Тебе ж Кондратюк одразу помітить!!!
Милася: Та, що ви, Мамо! Не бійтеся, Я не розгублюся. Буду робити так, як ви вчили
Мама: Ми ж усім селом за тебе. Я вже всім сусідам сказала. Будемо голосувати тільки за тебе!!!
Милася: Та, що ви, Мамо! Як Бог покаже...
Мама: Ну, Бог, то Бог, а перестрахуватися не завадить. Ось, тримай. (дає гроші). 200 гривень,оце дід Панас від пенсії відстебнув, а це тітка Параска у капусті знайшла, ну, а це - ми з батьком по “Вестерн-Юніон” отримали..
Милася: Та, що ви, Мамо! Що мені з ними робити?
Мама: Як що? Роздаш там на майдані людям! Вони ж голосують, їм треба допомагати!!!
Милася: Та, що ви, Мамо! Я не знаю...
(Під мелодію ламбади виїжджає потяг з людей. Мати підштовхує Миласю, вона чіпляється за останнього і під музику потяг робить кілька кіл по сцені. Музика зупиняється, потяг їде далі, Милася лишається посередині сцени. Мимо проходять люди, вона намагається щось в них спитати, та не встигає).
Милася: Е-Ее...
(Її всі штовхають, не помічають. Милася тупочеться по сцені, поки не втикається у табличку “Караоке на Майдані”, сідає на клунки під табличкою, дивиться на великий годинник, на якому 05:00, зітхає полегшало)
Милася: Фу, ледь не спізнилася! Треба ж прикраситися...
(Дістає з клунок кофту, одягає на себе, дістає буси і теж одягає . І знову сідає на клунки. Стрілка годинника переходить на 9:00. З’являється хлопець з друзями).
Віталій: О, хлопці, та ми ще рано зовсім! (помічає Миласю, яка привітно йому посміхається)Ти диви... Ну, так що, підемо ще на каву? Я пригощаю.(Хлопці йдуть).
(Стрілка годинника переходить на 11:00. Збирається натовп. З’являється Кондратюк.)
Пісня І. Кондратюка « карооке на майдані, гра для тих , хто любить спів..»
( Всі аплодують і підстрибують, щоб їх помітили. В останній момент з’являється Віталій. Нахабно протискується через натовп і вилізає вперед поруч з Миласею та її клунками).
Кондратюк: Ну, що ж! Співаємо складну українську пісню “А мій милий вареничків хоче”. Наша Ненька Україна багата на гарні голоси. У неї дуже талановиті діти! Кожного разу в цьому упевнююся! Боже, яка оригінальна кофточка, зараз мабуть таких і не роблять...А ну, дівчинко, заспівай!
(Милася співає до слів “Навари милая”. В цей час хлопець протискується до неї і тягне мікрофон). Ой, мій милий вареничків хоче,
Ой, мій милий вареничків хоче.
Кондратюк: О, який прудкий хлопець! А ну, й ти заспівай...
(Хлопець співає від “Навари милая, навари милая....”) Наші хлопці вареників хочуть
Навари, милая, навари, милая
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.
Кондратюк: Ну, от, це учасники нашого фіналу. Любі глядачі, аплодуйте, та давайте гроші і вибір буде вірним! Дівчинко, як тебе звати?
Милася: Милася! Я з селища . Я заспіваю вам улюблену пісню нашого села, її навіть собаки люблять, цю пісню «Я шукала милиго». (Співає та збирає гроші)
Я тебе чекаю – п'ю холодну тишу,
Як чекає хвиля човен в самоті,
Бо мені про тебе місяць казку пише,
На стежки кидає зорі золоті.
Приспів:
Я тебе шукаю, лину вслід за вітром,
Як серця шукають втрачену любов,
Бо мені про тебе розказало літо,
Солов'їний щебет принесло з дібров.
Я тебе впізнаю в радості і болі,
Понесу, як птаха, зранене крило,
Бо мені про тебе розказало поле,
Волошковий погляд в мрію заплело.
Приспів.
Я тебе кохаю в голубім розмаю
Забринів світанок – і в надії стих.
Як почую кроки – серце завмирає,
Бо відлуння щастя чую в кроках тих.
Приспів.
Кондратюк: Добренько. А тепер ти, хлопче. Тебе як звати?І звідкіля ти такий гламурний до нас приїхав?
Віталій: Мене звати Веталь, я з КПК! Я буду співати про два дубки...
Ой на горі два дубки,
Ой на горі два дубки, два дубки
Зібралися до купки.
Вітер дуба хитає,
Вітер дуба хитає, хитає
Козак дівку питає:
"Ой, дівчино, чия ти?
Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи вийдеш ти гуляти?"
"Ой не питай, чия я,
Ой не питай, чия я, чия я,
Як вийдеш ти – вийду я!
А я дочка мамчина,
А я дочка мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена".
"А я в батька один син,
А я в батька один син, один син –
Погуляти хоч би з ким".
(Співає та збирає гроші. Пісня зупиняється, він вклоняється і передає капелюх Кондратюку. Той звішує обидва капелюхи.)
Кондратюк: Так, тут чотириста гривень, і тут так само чотириста. Ну, що ж, доведеться вам їхати удвох. Це вперше на нашій передачі! Дует Милася з селища Дніпровського та Вєталь з КПК! О, так я ще не запитав, чи ви хочете?
Милася: Так!!! (з захопленням)
Віталій: Ну, так! (трохи з висока)
Кондратюк: То зустрічайте нашу незрівняну ведучу, Наталка Могилевська!!!
Виходе Могилевська. Всі аплодують, ахають, тягнуть руки. Вона “вся в собі зірка”.
Могилевська: Так, кого тут выбрали? Ну, че? За мной!
(Могилевська уводить пару, всі інші так само розходяться. На сцену виходять дівчата з вішалками, на яких висить різний одяг. З’являється Модельєр і знов виходе трійця).
Милася: Боже мій, скільки тряпок!!! У нас в магазині і не було такого ніколи!!!
Могилевська: Так, девонька, сейчас будем выбирать вам одежду.
Милася: О, а можна я буду в оцій прекрасній кофтинці, яку мені баба Параска зшила?!
Могилевська: Так, з тобою, люба, все зрозуміло. (повертається до хлопця) Подивимось...
Віталій: Я б хотів таке стильне, хіпове, щоб я був у ньому як зірка...
Могилевська: Так, з цим теж все зрозуміло...
Могилевська: Мда-а! Важкий випадок...
Віталій: І туфлі не хочу, хочу кросівочки, щоб були зручні та м’які.
Могилевська: Так, треба щось робити, а хто знає що? Може, зробити з них Ромео та Джульєтту? Або богів? А може...
Могилевська: Так, ну стиль мы вам выбрали, теперь надо и по городу погулять. Кстати, можете что-то близким передать.
Милася: Мамо, мамо! Я пройшла, я дуже рада! Скажи Андрію, що він програв і тепер весь тиждень буде вигрібати двір замість мене. Також я хочу передати своє дякую бабі Парасці за цю гарну кохточку!!!
Віталій: Привіт, Україна! Я дуже радий, що я в Шансі!!! Я виграю! Я дуже класний хлопець! Голосуйте за мене!!!
Могилевська: Достаточно. Тепер в салон красоты.
(Підходять до таблички ”Салон краси” з ліхтарями.)
Милася: Матір Божа! Це ж скільки лампочок пішло, щоб таку красу зробити?!!!
Могилевська: Ну, че стоим? Пошли внутрь...
Милася: Як тут добре!!! Світло, тепло, чисто. В нас таке у сільраді буває, коли начальство приїжджає!!!
Віталій: Привіт! Я Віталій з КПК! Я виграв караоке на Майдані! Я переможець!!!
Візажист: О, який чудовий хлопець!!!
Милася: Скільки у вас тут баночок! І як ви не плутаєтеся. В нас з мамою тільки один шампунь, і те ми його весь час з олією плутаємо!!!
Візажист: О, який чудовий хлопець!!! Я вже бачу яким він буде. Дайте мені волю і я його перетворю!!
(Забирає хлопця під руку, Милася йде сама).
Могилевська: Дорогие зрители! Представляем вам прекрасную пару!
Кондратюк: Талановиті діти нашої України, чудо голоси молоді. Тільки для вас у свято Андріївських вечорниць Милася з селища Дніпровського, Віталій з КПК!
Пісня Наші хлопці вареників хочуть
Навари, милая, навари, милая
Навари, у-ха-ха, моя чорнобривая.
А я дров не маю, ви мої хороші,
А я дров не маю, хлопці мої гожі.
Нарубай, милая, нарубай, милая
Нарубай, у-ха-ха, моя чорнобривая.
Я рубати не вмію, ви мої миленькі,
Я рубати не вмію, мої солоденькі.
Научись, милая, научись, милая
Научись, у-ха-ха, моя чорнобривая.
А я сил не маю, ви мої хороші,
А я сил не маю, хлопці мої гожі.
Не балуй, милая, навари, милая.
Пирогами пригости, мила, чорнобрива.
Господиня. А чи знаєте ви, що давньою українською традицією було гостре слово усмішки? А ну, хто першим почне розповідати?
Хлопець. А давайте хлопці розкажемо гуморески, тільки не перебивати.
Це було позаторік
Та на нашім ринку –
Хотів купити чоловік
Кабанця чи свинку.
Нелегке це діло –
Не шкодливе щоб було,
І щоб добре їло,
І нарешті підібрав:
- О! Які хороші!
Гаманець мерщій дістав,
Став платити гроші –А з якого ви села? – спитав молодиці
Та йому відповіла: Я з села Мельниці.
Забирайте їх назад! – Буркнув незабаром,
Я мельницьких поросят не візьму й задаром.
Тітка ближче підійшла:
– То ж назвіть причину!
Я із вашого села маю вже дружину.
хлопецьДобра була мама у дівульки Рити,
Не веліла доні навіть суп варити.
Чистячи картоплю, патраючи кури,
Можна зіпсувати к бісу манікюри.
В середу за Гриця вийшла заміж Рита,
А в суботу стала перший суп варити.
Курку у каструлю кинула з кишками,
Всипала картоплю разам з лушпайками».
А в неділю рано мати Риту била:
- Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?
Хлопець. «Вередливий жених».
Перед свадьбою жених завітав до хати
І майбутній тещі він став таке казати:
- Завтра підемо у загс я і ваша Таня,
І тому у мене є такі бажання.
Я бажаю всіх своїх друзів запросити,
Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити,
Я бажаю, щоб аж два баяністи грали,
А не скрипочка якась чи старі цимбали.
Поклонився і пішов повагом із хати.
– Вередливий твій жених, – крутить носом мати.
– Щось ти вибрала не те...
– Мамо! – каже Таня. –
Хай бажає, це ж його воля вже остання.
Хлопець 7. Ми так замучилися, проголодалися, може нам би чого з’їсти?
Господиня. Милі гості, просим сісти,
Дівчина1. Вареники будем їсти.
Дівчина 2. Вареники непогані,
Дівчина 3. Вареники у сметані.
Дівчина 4. Вас чекають у макітрі.
Дівчина 5. Вареники дуже ситні.
Дівчина 6. Білобокі, круглолиці.
Дівчина 7.З української пшениці.
Дівчина 8. Їжте, їжте, просим щиро.
Господиня. Дівчата, почастуйте хлопців.( Їдять разом вареники)
Дівчина 1. (Бере пиріг і підходить до хлопця)
З’їж , Андрійку, пиріжок,
Він дуже смачненький,
А у нього всередині
Сирочок дрібненький.
Хлопець 5. (кусає пиріг і кривиться)
Чи ти, дівча, з роду-віку
Пирогів не їла,
Що ти свої пироги
Клоччям начинила?
Нехай тебе лихий знає
З цими пирогами,
Ти би краще розкидала їх помежи псами.
Дівчина 1. Чи я не хазяйка, чи на господиня,
Сім днів в хаті не мела, печі не топила.
Сватай мене, хлопче, премудрую швачку.
Рушник на кілочку, сміттячко в куточку.
Туди – хить, сюди – хить ,за сміттячко вісім кіп.
А дев’ята кіпка, щоб вимела тітка.
Ідуть люди з міста та й з мене сміються,
Що на моїх подушках ворони несуться!
Не смійтеся, люди, якось воно буде,
Обскубаю вороння, ще й перина буде.
( Голос з коридору: « Хлопці, допоможіть мені!»
Відчиняються двері і на порозі стоїть з великим гарбузом в руках Роман.
^ В’язанка бубликів у нього на шиї )
Хлопець (Роман) . От і клята та дівка Уляна, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені – гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.
Дівчина 5. Не сумуй, Ромцю!
Хлопець (Роман). Я і не сумую, та батько буде бити! До кого ж тепер поведуть мене свататись. Я вже чисто замучився.
Дівчина 6. Ой , Ромцю, любиш ти гарбузову кашу, а не Уляну.
Дівчина 7. Ти нам нагадуєш слова із пісні, де козак любив пироги, а не дівчину.
Дівчина 8.А давайте заспіваємо.
(Пісня «Із сиром пироги»)
Ішов козак по стежці помежи терени
І здибав дівчиноньку,що несла пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
І здибав дівчиноньку, що несла пироги.
- Дівча моє хороше, чи знаєш мої сни,
Що я тебе кохаю, і з сиром пироги?
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Що він її кохає, і з сиром пироги.
Дівчина як зачула козацькі мрії-сни -
Відразу запросила на свіжі пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Відразу запросила на свіжі пироги.
І любо як діждати щасливої пори -
Дівча його цілує, а він їсть пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Дівча його цілує, а він їсть пироги!
Та десь там із-за лісу взялися вороги -
Козак із переляку сховався в бур'яни.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Козак із переляку сховався в бур'яни.
А то були мисливці, ніякі вороги -
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Взяли собі дівчину і з сиром пироги.
Козак гірко заплакав:
- Ви, тяжкі вороги,
Беріть собі дівчину, віддайте пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
"Беріть собі дівчину, віддайте пироги!".
Ой хлопці, пам"ятайте ви, друзі дорогі -
Ніколи не міняйте любов на пироги!
Ой чули, чули, чули, ой чули, чули ви -
Ніколи не міняйте любов на пироги!
Господиня. А я піду калиту допікати.
Хлопець 1. Тітко ! А для чого оті паляниці позначати?
Господиня. Щоб кожна дівчина свою впізнала...
Хлопець 2. А що буде як паляниці спечуться?
Господиня. Ми їх покладемо собаці. Чию паляницю собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.
Хлопець 3. Ото цікаво!
( Вбігають по черзі дівчата, місять тісто, виробляють паляниці: деякі змушені повернутися назад за водою, бо випустили з рота воду, хлопці їх смішать).
Господиня. В кого паляничка готова, кладіть на бляшку.
- Галино, а йди - но сюди! Віднеси пекти ці паляниці.
Господиня. Дівчата, а ходіть глянемо чи паляниці готові!
Господиня.А ось і паляниці готові!
(Дівчата підбігають і забирають кожна свою. Складають їх на дошку по черзі ).
Господиня. Ходімо до собаки!
Хлопець 5. Цікаво, чи захоче ще їх їсти!
(Дівчата і хлопці заглядають, чию паляницю взяв собака. Жарти, сміх).
Господиня. Ну, що, дівчата, цікава гра?
Дівчата.Цікава!
Господиня. А зараз ворожба для хлопців. Оце вам тарілка, дівчата кидайте туди свої перстні. Наливайте воду і нехай хлопці губами дістануть
перстень. Чий дістанете, та й парою буде.
Дівчина 1. Я принесла ось це зілля. Бабця казала, що вони колись сплітали з нього віночок і підкидали в гурті дівчат вгору. На кого віночок впаде, той заміж перший піде.
Дівчина 2. Вінок готовий! Ану, всі до гурту!
Господиня. Так де ж калита?
2 дівчина. Ось вона. (Калита підвішена на довгій палиці)
Охоронятиме її «Пан Калитинський». Бажаючі «сідають верхи» на коцюбу та «їдуть» кусати калиту.
Мета «Пана Калитинського»- розсмішити «пана Коцюбинського»
Мета «Пана Коцюбинського» - не розсміятися. Якщо він хоча б посміхнеться – то «пан Калитинський » помаже його сажею.
1 хлопець. Доброго здоров,я, пане Калитинський!
2 хлопець. Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди ви прямуєте?
1 хлопець. Та калиту ж їду кусати!
2 хлопець. А я буду по обличчю писати!
1 хлопець. А я таки вкушу!
2 хлопець. А я таки впишу!
Хлопець 6. А тепер давайте калиту ділити.
(підвішують калиту на зріст людини)
Дівчина 3. Дівчата, а давайте погадаємо ще на шапці. Мені бабця
розказувала: в шапку кладеться лялька, перстень, ключ і інші предмети.
Дівчина 2.Давайте, я це все в шапку покладу, а ви не підглядайте. А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.
( Мірт - ще походиш в дівчатах, лялька- зрадить милий, ключ - бути тобі господинею, перстень - скоро весілля).
Господиня. Хлопці, дівчата, заколядуймо. Сьогодні вже й колядувати годиться.
(Колядують «Добрий вечір тобі, пане господарю» та « Небо і земля»)
Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Застеляйте столи, та все килимами, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той перший празник – Рождество Христове, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той другий празник – Святого Василя, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
А той третій празник – Святе Водохреща, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хай святкує з нами вся наша родина, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Вся наша родина, славна Україна, радуйся!
Ой радуйся, земле, Син Божий народився!
Хлопець 6. Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.
Дівчина 5. Ми гуляли, веселились,
Усім весело було.
Вечорниці завершились
І здається все пройшло.
Хлопець 7. Ні, так просто не проходить,
В серці струночка бринить.
Про шкільні ці вечорниці
Спомин в серці буде жить.
Господиня. Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам'яті!
про публікацію авторської розробки
Додати розробку