"Як наші предки ворожили"

 

Як наші предки ворожили…

Мета: допомогти учням краще зрозуміти реальні та символічні образи

поеми, збагнути прихований зміст, визначити художню майстерність автора; розвивати навички характеристики образів, елементів художньої майстерності, вміння висловлювати власні думки; виховувати почуття гордості за видатних українців, патріотизм, естетичний смак.

Обладнання: портрет письменника, ілюстрації до твору, українські костюми, магнітофон, диск із записами, декорації.

 

 

(Звучить весела українська мелодія. Дівчата зустрічаються на вулиці перед тим, як підуть ворожити.)

Ганна (закликає до себе ворожити на дівочу долю).

Гей, всі подруги, дівчата!

Вже готова моя хата!

Я чекаю на вас в гості!

Та не кличте зовсім хлопців!

Будем всю ніч ворожити,

Щоб талан свій не згубити!

Долю будемо питати:

Чи нам довго дівувати?

 

І які в нас наречені –

Чи серйозні, чи верчені?

(Таємничо). От сьогодні, опівночі,

Не закриєте ви очі!

Спать не будете, бо ми…

Ворожитимем в пітьмі!

(Гасне світло, дівчата вже в хаті сідають за стіл і запалюють свічки).

Настя (пошепки). Ганно! Жах мене бере!

                               А як чорт крізь піч пройде?!

                               Як за хлопця себе видасть?!

Марія.                   Де ж твоя, Насте, сміливість?

                               Ти ж нічого не боялась,

                               Ворожити обіцялась!

                               Нас багато тут – і враз…

                               Чорт отримає від нас!(Погрожує вбік).

Тетяна.                 Ось насіння конопель!

                               Приготуйтеся тепер!

                               Підем сіять йго в сніг.

Настя.                   Ой, боюсь! Не чую ніг!

Тетяна.                 Всі виходимо мерщій!

                               Святий поможе нам Андрій!

(Під музичний супровід дівчата виходять на вулицю, щоб сіяти коноплі в сніг).

Усі.                        Андрію! Андрію!

                               Конопельки сію!

                               Спідниці волочу!

                               Дуже заміж хочу!

Ганна.                   Тепер беремо жменю снігу!

                               Оце тобі зимова крига!

Настя.                   Нехай розтане на столі –

                               Насіння підрахуєм ми!

(Звучить лірична мелодія, дівчата сідають коло столу, чекаючи, поки розтане сніг).

Оксана.(рахує насінини). У мене парнеє число!

Горпина.               Вже наречений жде давно!

                                В тебе, Оксано, добрий знак –

                                Посватає тебе козак!

Катерина.             А в мене п’ять тут насінин!

Наталка.               Не дуже ти турбуйся цим!

                                Хоч кажуть, це недобрий знак,

                               Я дам насінину – ось так!

                               Тепер у нас парне число!

                               А це – вказівка на добро!

Ганна.                   Я знаю ворожіння ще!

                               Ну, хто підтримає мене?

Тетяна.                 Звичайно, всі! Ти не тягни!

                               Скоріш нам всім пороз\ясни!

Ганна (пошепки   У моїй клуні, там де дрова,

                                Стоїть їх в’язанка здорова!

                                Без світла треба, у пітьмі

                                По одному пройти туди,

                                Намацати поліно дров…

                                І швидко в хату – будь здоров!

Горпина.               Тут зовсім нічого робити!

                                Будемо далі ворожити!

Настя.                    Я не піду, боюсь пітьми!

Марія.                    Як хочеш! Тоді підем ми!

(Дівчата виходять на подвір’я, на сцені темно, з’являється проекція місяця).

Наталка.                Дивіться, який місяць світить!

Тетяна.                   Він, певно, нам дорогу мітить!

(Звучить українська мелодія, дівчата хапають дровенята і тікають до хати).

Тетяна (важко дихаючи) Ой, дійсно, страшно там блукати!

Горпина.                Летіли швидко ми до хати.   

(Під музику дівчата розглядають свої поліна, потім ворожать по них).

Марія.                   В мене поліно сучкувате

                               Та ще й трухляве!

                               Що ж , дівчата?!

                               Кажуть, це старий жених

                               Та ще й сердитий!

Тетяна.                  Моє поліно все гладеньке!

Горпина.              Добра прикмета!

Тетяна.                 Чи старенький, чи молодий

                               Жених чекає,

                               Цього ніхто із нас не знає!

                               Та точно знаю: буде він

                               Добрий, лагідний, як віл!

Наталка.              А в мене дровеня в корі!

Ганна.                   Будеш багата, вір мені!

Катерина (зітхаючи) А в мене зовсім без кори!

Ганна.                   Твій наречений з бідняків!

Настя.                   Мені цікаво теж дізнатись:

                               Який жених – на щастя чи біду?!

                               Не буду більше я ховатись!

                               Сама до клуні я піду!

(Дівчина виходить на подвір’я, співає пісню Н.Могилевської «Місяць». У цей час з’являється чорт, який краде місяць на небі й ховає його у мішок. Настя це бачить і кидається назад до хати).

Настя.                   Ой! Лихо нам! Казала я:

                               Там чорт на небі! Я сама

                               Його там бачила.

                               І ось - він місяць вкрав!

Ганна.                   Так! Весело! І хлопці враз

                               Загублять стежку до нас!

Горпина.               Бо що ж їм світить на шляху?

                               Звичайно, місяць, у-ху-ху!(тяжко зітхає).

(Дівчата засмучуються. Звучить весела українська мелодія, хлопці ватагою підходять до хати).

Іван.                      Дівчата! Одчиняйте двері!

                              До вас ми з настроєм веселим!

                              Сюрприз вам в хату принесли!

                              Не бачили такого ви!

(Дівчата пускають хлопців до хати. Хлопці принесли великого мішка, і дівчата з усіх боків розглядають його. Під веселу мелодію мішок скаче в різні боки. Дівчата відскакують, ховаються одна за одну, але кортить подивитися й дізнатися, що там у мішку. Раптом з мішка показується нога, потім – рука, пізніше – голова чорта. Дівчата з криком розбігаються).

Настя.               Ой! Буду зараз я кричати!

                           Ви привели до нас чортяку!

Степан.             Він місяць,

                           Сховав в мішок…

                           Хотів втікти, а наш дружок

                           За ним погнався і спіймав!

Микола.            Хоча чорт бився і кричав

                            Його ми швидко зав’язали,

                            До вас пряменько завітали!

Петро.                Просіть у чорта що завгодно –

                            Чи ласощів, чи речі модні…

                            Сьогодні звеселить він нас

                            І обдарує усіх вас!

Тетяна.              Я хочу собі синю стрічку!

Катерина.         А я в клітиночку спідничку!

Марія.               А я…цукерок повну жменю!

Чорт.                 Насиплю їх тобі в кишеню!

(Ляпає тричі в долоні, з’являються подарунки, дівчата розглядають сюрпризи).

Горпина.           Оце дива! Ось так сюрпризи!

Чорт.                  Я виконав усі капризи!

                            Лише благаю – відпустіть!

                            Лечу я зорі полічить!

Петро.                 Так просто волі не дамо!

                            Каламутиш воду тут давно!

                            У тебе ріг ми одламаємо –

                            Подалі в скриню заховаємо!

Чорт(з жахом)  Не зможу чарувать – біда!

                             Без рога буду я не я!

Іван.                    Не хочеш рога віддавати,

                             Будемо в мішок саджати –

                             Кінець тут прийде твоїй волі!

                             Не звільнишся уже ніколи!

Чорт.                   Я згоден! Забирайте ріг!

                             Лиш відпустіть під Новий рік!

                             Ще й місяць в небо поверну,

                             І зорі швидко я протру!

                             Засяють ще сильніш вони…

                             Не буду коїти біди!

(Під музику чорт тікає, коли хлопці забирають у нього ріг).

Василь.               Ми вас провідали, дівчата!

                             Не будем більше заважати!

                             Підем по селу скоріше…

                             Тихенько, щоб не чули й миші!

Андрій.                Пошуткувати треба нам,

                              Пройтись по деяким дворам!

Василь.                Батьки Олену не пустили?

                              Двері сінні давно закрили?

(Дівчата на знак згоди хитають головами: «Так!»).

Іван.                     Надалі щоб її пускали,

                              Вороття ми їм познімали!

Микола.              Як ворожіть не пустить ненька,

                              Знімать воротя будемо частенько!

Горпина.             Чи ж можна так бешкетувати?

Степан.                У цю ніч треба вибачати:

                              Лише посміються з нас в господі –

                              Дієм за звичаєм, а не по моді!

(Під веселу музику хлопці йдуть).

Ганна.                  Ідіть! Ідіть! У нас ще справи!

                              Ніч не скінчилася, і ми,

                              Допоки не прийшов світанок,

                              Поворожимо з чобітьми!

(Дівчата йдуть знову на вулицю, тримаючи в руках чоботи).

Горпина.              Кидаймо чобіт за вороття,

                               Не оглядаючись назад!

                               Куди подивиться носок –

                               Прибуде звідти парубок!

(Дівчата кидають чоботи).

Тетяна.                 Залишиться нам почекати

                               І рушники приготувати!

(У цей час тричі співає півень, дівчата завмирають, звучить пісня Руслани «Світанок». Крик півня.)

Ганна.                   Час пролетів – співають півні…

                               Пора додому нам іти…

Настя.                   Хвилини промайнули дивні –

                               Дівочі мрії в напівсні.

Марія.                    Ти можеш вірити у казку,

                               А як не хочеш, то не вір…

Тетяна.                 Чи справдяться ці ворожіння?

                               Захочеш знати – перевір!