Виховний захід "Батьківська хата"

Мізіна Тетяна Анатоліївна

Виховний захід «Батьківська хата»

 Пісня  «Смерекова хата»                                                                                                                                                                            Ведучий. Добрий день, шановні гості! Ми дуже раді вітати вас у нашій світлиці.

Ведучий. Українська хата – це колиска нашого народу,  де творилася його журавлина доля, де кохалися, народжували дітей, вмирали, щоб поступитись місцем прийдешнім поколінням.

Ведучий. З неї пішли у світ велетні думки і духу – князь Кий і літописець Нестор, філософ Григорій Сковорода і гетьман Богдан Хмельницький, поети Тарас Шевченко і Іван Франко…

Ведучий. Українська хата уявляється величезною, де долівка – земля, стіни – гори і ліси, а стеля – небо з зірками.

Ведучий. А душа - прониклива мелодія, що лунає з-під струн бандури.

      Ведучий. З давніх часів бандуристів вважали оберегами духовності, родини та хати.

      Гра на бандурі

Ведучий. Любіть свою хату,

                  Хоч і небагату.

                 Тут ви бігали до мами

                 Дрібними ногами.

                 Тут ви підростали,

                 Божий світ пізнали.

Ведучий.Звідси батько вас за руку

                 Вів до школи   на науку.

                 Гей, нема то в світі краще,

                 Як та рідна стріха.

                 Тут є ваше щастя,

                Радість і потіха.

Ведучий. “Хата – мов писанка” – бо розписували стіни. Біла, сяюча, ласкава, вона і в негоду зберігала на своїх стінах відблиск сонця.

Ведучий. Саме житло є прообразом Всесвіту і кожна його частина мала символічне значення.

Ведучий Традиційно хата була дуже мальовничою: білі стіни, невеликі вікна.

Сонечко-сонечко, виглянь у віконечко. Через вікна людина підтримувала зв’язок з небесним світом, богами, сонцем. Небесне вікно відкриває Бог для сонця, місяця, зірок. Вікна – очі хати. Під ними дівчина чекала на свого милого, вишиваючи рушник або сорочку на щасливу долю .

Ведучий. Починається хата тут, з порога. Ні в якому разі не можна наступати на поріг або щось давати через поріг. Він вважається межею між зовнішнім світом і внутрішнім. Тому, якщо не бажаєте поспілкуватися з мешканцями поту стороннього світу, краще переступіть поріг і тихенько увійдіть до хати. Постійте хвилинку, а потім вклоніться і привітайтесь до неї: “Добрий день!” І все добро, радість і щастя, що живуть у цій хаті, обгорнуть вас своїм теплом.

 Ведучий Існував давній звичай, щоб обрати місце для хати. Звечора на тому місці розкладали у чотирьох кутках випечені спеціально перепічки. Якщо на ранок одна з них звикне або буде надкушена, отже на цьому місці буде добре вестись господарство. Якщо ж перепічки залишаться ніким неушкодженими – будуть обсідати злидні.

Ще сіяли на обраному місці жито. Якщо воно добре росло, то місце гарне для будівництва.

Ведучий. То був цілий світ українського селянина, наповнений значущими символами, долівка зв’язувала його з матір’ю землею,стіни захищали від ворога, дах – од непогоди, а сволок – від нечистої сили.

Ведучий. Хато моя, рідна батьківська хато! Яким теплом і лагідним родинним затишком, якою добротою і материнською ласкою віє від тебе рідна хато!

Пісня «  Батьківська хата» у виконанні учнів                                                   

Ведучий.  Центром світлиці була  красуня-піч, барвисто кахляна або побілено-розмальована: годувальниця, нагрівальниця, лакувальниця, а ще – й розважальниця.

Ведучий.  Піч у давнину символізувала собою родинне вогнище. Вогонь був священним у наших предків: це добра сила, що йде від сонця. Вони називала часто це домашнє вогнище Берегинею. Піч була священною, як мати. Вона обігрівала, годувала всіх.

Ведучий. Піч повинна бути завжди свіжовибіленою. “Яка піч – така і господиня, говорили в народі”. І справді, найсмачніші страви готуються тільки охайною господинею.

Ведучий. Давайте заглянемо в одну українську хату і подивимось як господиня порається біля печі.

Господиня Скільки можна лежати! Лежить та лежить! Півдня на печі пролежав, а тепер ще й на ліжко перебрався! Вставай, ледацюго!

Господар  Ну чого ти до мене причепилася? Ти що, з глузду з’їхала чи не з тієї ноги встала?

Господиня Зараз ти в мене не з тієї ноги встанеш! Ану!

Господар (піднімається) Ну що ти від мене хочеш? Оце розкажу вам історію з життя.

Жив був Адам і не було більше нікого. Одного разу Бог сказав:
- Приведу я до тебе Єву.
Так і з’явилась фраза:
- Не приведи Боже

Господиня - Я зараз розкажу історію, а ну бігом  за водою та принеси коровам попити!

Господар  - надворі мороз собачий, от сама і йди!

Господиня  - Що? Та я тобі зараз..

(ганяється за господарем з рогачем, той хапає відра і вибігає з хати,входять хлопці та дівчата)

Господиня. Дуже раді вам, любі гості! За давнім звичаєм гостям, що рідко заходять, треба ноги попелом з нашої печі посипати, щоб частіше в гості ходили. 
Господар. Дорогі гості, запрошуємо вас за стіл. Хлопців просимо сісти по праву сторону, а дівчат — по ліву.

         Хлопець ( перед дзеркалом поправляє зачіску та й питає ) :

Чого в мене волосся випадає?

Дівчина- То нема чого дивуватися ,  бо весною всяка худоба линяє.

Хлопець  Колись я кохав одну дівчину, але вона робила з мене дурня.

Дівчина- Я бачу, що вплив на тебе виявився довгостроковим.

    Дівчина- Слухай, не підкажеш, як треба писати: «шлюб» чи    «шлюп»?

Дівчина- Звідки мені знати? Я ж незаміжня.

    Дівчина -Та й що, згодилась Маруся вийти за тебе?

Хлопець -Просила трохи почекати.

Дівчина -Як?

Хлопець - Сказала, я буду останнім, за кого вона схоче вийти заміж.

Господиня  Так воно і було . В хаті і залицялися , і сваталися

(Уривок з комедії «Сватання на Гончарівці»)

Господиня. Любі гості,    ( до глядачів)  вам подобається наша світлиця? Спробуйте відга­дати, яке начиння має бути в українській оселі?
Загадки
Господар. Ходять туди, ходять сюди, 
І в хату не заходять, (Двері.)

Господиня  Підперезаний Степанко по хаті скаче 
Сюди-туди метається і в куточок ховається. (Віник.)

Господар Мене б'ють, товчуть, ріжуть, а я все терплю і ВСІМ добром плачу. (Хліб.)

Господиня Рогатий, та не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. (Рогач.)

Господар Що то за постіль, що висить на стелі? (Колиска)
Господиня  Людей годую, сама голодна, 
Часом гаряча, часом холодна.(Ложка )
Господар Маю чотири ноги ще й чотири роги, 
В полотно мене вбирають, їсти й пити заставляють. (Стіл.)

Ведучий. «У дім, де сміються, приходить щастя».

Ведучий. «Засміятися щирим, світлим сміхом може лише глибока, добра душа»

Ведучий. Де немає сміху, там немає надії на оновлення

Ведучий.Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя

Гуморески «Кумова наука» П.Глазовий

Ведучий. Молодці ,розвеселили. Поки не поженились, той веселились. Було й таке, що замість душевного тепла, доброти, роз`їдали серця непорозуміння. Як там Кайдашиха з невістками?

(уривок з  «Кайдашевої сім`ї»)

Ведучий. Пограймо в цікаву гру. Я описуватиму вдачу народу, а ти будеш відгадувати, що це за народ. Добре? 
Ведучий. Добре! 
Ведучий. Хазяйновиті, щирі, гостинні люди, а хати в них маленькі-гарненькі, побілені; поряд мальви ростуть… Усе як у казці, проте вийде чоловік з хати, подивиться на хатинку сусіди й, зціпивши зуби, промовить: "А, бодай вона згоріла…" . 

Ну, хто це? Що, не знаєш? Чого мовчиш? 

Ведучий. Зате ми гарно співаємо…

( пісня «Сусідко»    )

Ведуча. З давніх-давен пісня для українського народу була, є і буде тією живою водою, що зцілює душу, підносить дух, вселяє віру і надію

Ведучий. Співали наші предки, працюючи в полі, співали на вечорницях, на весіллях, співали, йдучи на ярмарок чи повертаючись із нього.

Ведучий. Кожна людина завжди пам’ятає свою домівку, в якій народилась і виросла. І, навіть, коли життя заставляє нас покинути рідну домівку, наше серце назавжди залишається тут, серед наших дитячих мрій.

Ведучий. Багато чого було в українських хатах. Багато всього і в нашій хаті. Кожна домівка – це маленький куточок України. Все, що нас оточує – мамина пісня, бабусина вишиванка, батькова хата, рушники – все це наша пам’ять, наша історія. Часто й сумна, але в основі своїй – велична. Тому все це потрібно зберігати й відновлювати. Бо Берегиня – наш захист і надія!

Ведучий. Будь благословенна, хато моя! Будьте благословенні і люди, які завітали до неї.

(пісня «Родина»)