Виховний захід направленний на знайомство дітей із народними символами України. Формування уявлення про те, як шанобливо і бережливо ставилися наші предки до криничних джерел та на виховування гуманного ставлення до природи і відповідальне відношення до оточуючого середовища – довкілля.
Роговцева Тетяна Федорівна
Бахмутський район,
Іванівська ЗОШ
Виховний захід
Тема: Чиста криниця
Мета:
ни.
ся наші предки до криничних джерел.
ношення до оточуючого середовища – довкілля.
Обладнання: рушники, ягоди калини, картинки з зображенням різних
видів криниць, макет криниці-журавля,музичний супровід до пісень.
Хід заходу
Учитель. Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром.
Пісня «Матуся навчила»
Матуся навчила нас пісню співати,
У полі ранкову стрічати зорю.
Матуся навчила людей шанувати
І вірно любити країну свою.
Приспів:
Там червона калина, мов святий оберіг,
Споришева стежина приведе на поріг.
Там матуся співала колискові пісні,
На добро дарувала вишиванку мені.
Приспів.
Матуся навчила добро пам’ятати,
Стежину топтати у ріднім краю.
Матуся навчила утоми не знати
І вірно любити країну свою.
Приспів.
Учитель.
Сьогодні, діти, ми прикрасили нашу кімнату рушниками, калиною. І це не випадково, бо це наші обереги. А чи знаєте ви, що таке оберіг? (Оберіг – це предмет, який оберігає життя людини.)
Так, і рушник, і калина допомагають людям, оберігають їх від усього злого. В нашого народу є багато різних оберегів, і сьогодні ми поговоримо про один із них. А про який саме ви дізнаєтеся, коли відгадаєте загадку. Послухайте її, будь ласка.
Стоїть хатка серед двору,
Журавликом дивиться вгору.
Цим журавликом беруть водицю,
А звуть хатку цю… (криниця).
(Виходять двоє ведучих)
Ведучий 1. Чи є ще десь на світі такий чарівний край, де тихі травневі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень. Де навесні під шатами крислатих дубів яскравіє килим первоцвітів, де вранці вмивається джерельною водою біле латаття.
Ведучий 2. Сьогодні ми спробуємо торкнутися серцем до джерела, що дає життя усьому живому на землі. З давніх давен українці шанобливо ставились до криниць, джерел, охороняли та прикрашали їх , вважаючи святими місцями. Наші предки вміли шукати, де добре б'є джерело, щоб і в посушливе літо криниця не міліла. В народі кажуть: «Де вода – там і життя».
Ведучий 1. Як же дізнавалися люди, де копати криниці? Місце для криниці в кожному селі шукали по – своєму. Дід, який знався на цьому, ходив усюди, і там, де густа й зелена трава, прикладав вухо до землі: слухав, чи шумить вода. Якщо він чув це, там і копали криницю. Вода в ній була чиста, холодна і смачна.
Ведучий 2. Ранньої пори, коли сонце ще тільки підкочувалось до верховіть, колодязник ішов на околицю села, вирізав одну найзеленішу гілку з куща верболозу, і ця «всевидюща» паличка допомагала визначити, де копати колодязь. Його потрібно було копати саме там, де листочки притягувались до землі невидимим магнітом. І це вже напевне, що вода в цій криниці завжди буде свіжою і прохолодною.
Ведучий 1. У нас – на Донеччині криниці копають при дорозі, щоб завжди могла стати у пригоді подорожньому, знесиленій людині. «Бо, хто криницю для громади копає, його рід лиха не знає, а хто не одну скопав – той до раю попав», - ходило між людьми.
Ведучий 2. Старі люди розповідають, що господар, пригощаючи гостя чи подорожнього водою, приповідав: «Пийте на здоров'я, хай Бог вам дає сили». Ця традиція збереглася і донині.
1.Край стежки, у полі в рясну косовицю
Я викопав людям глибоку криницю.
Зове перехожих: спиніться в путі!
Такої води не пили у житті.
2. Прозора та чиста, як небо ясна,
Ще й квітами, травами пахне вона.
В ній райдуга стрічки свої умивала
І, навіть, повірте, гарнішою стала.
3. Сюди прилітали ще й диво-жар-птиці,
Пили, смакували водицю з криниці.
Несли косарі на луги її вранці,
Пили комбайнери, натомлені в праці.
4. В людей веселіють, яснішають лиця,
Їм силу бадьору вернула криниця.
Пісня «Ой, у полі криниченька» (Інсценування)
Ой, у полі криниченька,
Там холодна водиченька.
Ой, там Роман воли пасе,
Катерина воду несе.
Роман воли покидає,
Катерину переймає.
Ой, Романе, Романочку,
Не лий воду на сорочку.
Бо та вода холодная.
В мене мати не рідная.
Буде бити та лаяти,
Ще й Романом докоряти.
Ой, у полі криниченька,
Там холодна водиченька.
Ведучий 1. Про чисті криниці існує багато легенд, віршів, оповідань. Є таке оповідання, яке має назву «Максимкова криниця». Воно невеличке,але дуже повчальне. Послухайте його.
Ведучий 2. Добра вода в Максимковій криниці, чиста, дзеркальна.
Вертаються люди з поля, то обов'язково зайдуть напитися. Женуть пастухи череду – теж наберуть. Чула Галинка, як перехожі хвалили:
- Оце водичка. Спасибі тому чоловікові, що криницю викопав.
Знає дівчинка, кому дякувати – Максимкові. Він викопав. Передати б йому, що перехожі говорили. Приємно таке послухати. Тільки ж де живе Максим? У думці перебрала всіх мешканців села. Старенька бабуся сказала, що він давно-давно помер.
- А чого ж його так часто згадують? – здивувалася Галинка.
Хто робить людям добро, того завжди довго пам'ятають, - відповіла бабуся.
На зеленій галявині,
де рясна трава,
дзюркотить криниченька
чиста, лісова.
До води схиляються
квіти запашні,
камінці виблискують
в темній глибині.
Ми збирали ягоди,
забрели сюди.
відпочити в затишку
сіли край води.
Ходять в лісі шелести,
дзюркотить вода…
це казки криниченька
нам розповіда.
(Виходить хлопчик в українському одязі)
Хлопчик. А я хочу розказати вам легенду про чудодійну криницю, послухайте її.
Жили-були дід та баба – старі-старі. От пішов раз дід у степ на полювання. Ходив-ходив і нічого не вбив. Аж дивиться – криниця! Він узяв напитися води, а тоді ще й умився – і став молодим! Тоді він зараз же додому. А баба його насилу впізнала. Дід і бабу послав, щоб теж умилася та помолоділа. А баба зраділа! Аж побігла! Побігла – і нема. Дід чекав-чекав, а баби все нема та й нема. Пішов він тоді до криниці її шукати. Прийшов туди – нема баби, тільки якась дівчинка тут цяцьками грається.
А то ж була його баба. Як прийшла вона до криниці та як допалася до води умиватися, то вмивалася, аж поки дитиною не стала.
Ведучий 1. Невмирущою називають криницю. І ми розуміємо: вона невмируща, поки оточена людською турботою і любов’ю. До криниць завжди ставилися шанобливо, бо це символ достатку, доброти, щирості та чистоти.
Вірш М.Сингаївського «Жива криничка»
Учень. За селом у нас криничка,
Неглибока, невеличка.
Клен шумить над нею листом,
В ній вода холодна, чиста.
Йдуть із поля трудівниці –
Завертають до криниці.
Із відерцем ходить мати
Чисту воду з неї брати.
Знають люди: як нап'єшся.
Наче сили наберешся.
І говорять: то криниця,
У якій жива водиця.
Ведучий 1. Рідко коли побачиш в Україні криницю без зелені – це традиційний кущ калини, який прикрашає і оберігає воду від спеки. Навесні над ним гудуть бджоли, витьохкують солов’ї, восени калина дарує чарівні китиці ягід. Біля води садили вербу – дерево, освячене богом, щоб несло спокій, рівновагу, благодать.
Ведучий 2. Біжить стежина рушникова
У світ від рідного порогу,
Біжить до чистої криниці –
У ній купаються зірниці,
І загляда на пишну вроду
Калина у прозору воду.
(Під мелодію пісні «Ой, є в лузі калина» виходить бабуся, сідає біля імпровізованої криниці)
Бабуся. Прошу, прошу, гості дорогенькі, на моє подвір’ячко, на зелене зіллячко. Рада вас всіх бачити.
Тут чекає на вас.
Зроблена з каменю, дерева і криці,
Стародавня криниця.
Діти, а ви чи знаєте, як називається така криниця?
Діти. Знаємо! Криниця-журавель!
Бабуся. А чому саме так називається, не знаєте? Тоді послухайте, що я вам розповім.
Між людей ходить така легенда.
Колись, у сиву давнину, мале хлоп'я загубилося у лісі. Воно довго блукало і захотіло пити. Хлопчик натрапив у лісі на глибоку криницю.Але він зовсім знесилився і не зміг дістати звідти води. Де не візьмись –у небі з'явився журавель. Він спустився біля криниці, і, нагнувши свою довгу шию, дістав з неї води. Хлопчик напився і подякував журавлеві. Це додало йому сили і він знайшов стежку додому. Після того люди в пам’ять про доброго птаха стали робити криниці, схожі на журавлів. І називають їх криницями-журавлями. Правда, діти, цікава легенда?
(З’являється старуха Шапокляк, бабуся здивовано дивиться на неї)
Шапокляк. Біля криниці відпочивати – так ніколи тут такому не бувати!
Хай краще засохне ця криниця!
Може серед оцих дітей знайду помічників собі, егей!
Хто допоможе мені пакості робити?
Цю криничку треба загубити.
(Шукає)
Хлопчики-поганчики. (Виходять, стають перед криницею)
Друг мій, Поганчик, ну то як?
Чи допоможемо ми бабі Шапокляк?
Та й пакості зробити зможемо:
Цю криницю ми зничтожимо.
(Збирають каміння і хочуть кидати його у воду)
Бабуся.
Діти, діти, що робити?
Криничку ж треба захистити.
Та тільки нам самим їх не здолати,
Чи може чарівницю нам до себе запросити?
(Звучить музика, з'являється Чарівниця)
Чарівниця.
Я радо вам допоможу,
Бо з працьовитими дружу.
Криничка знову оживе,
Якщо про неї хтось прислів’я та приказки назве.
(Діти розказують приказки та прислів’я про криницю)
(Знову з’являється старуха Шапокляк)
Старуха Шапокляк. Я побачила, що ви добрі діти. Значить, я не зможу знайти серед вас собі помічників, а одна я не здолаю добрих людей. Тому я йду.
Чарівниця. Дякую вам, любі діти. Спасли ви свою криничку. А мені час іти. Бо може ще хтось потребує моєї допомоги.
Бабуся. У селі всі стежки сходяться біля криниці. Тут збиралися люди, щоб відпочити, а також повеселитися, розважитися, потанцювати. Давайте і ми з вами заведемо танок – хоровод.
Танок- хоровод «Ой піду я до криниці».
Ой піду я до криниці,наберу я там водиці.
Ой-лю, ой люлі, наберу я там водиці.
Ой, люба кринице, дай води напиться.
Ой-лю, ой-люлі, дай води напиться.
Щоб здоров’я мати, людей шанувати.
Ой-лю, ой-люлі, людей шанувати.
Ой, холодная водиця, бо глибокая криниця.
Ой-лю, ой-люлі,бо глибокая криниця.
(Звучить сумна мелодія, виходять дві зажурені дівчинки)
Ведучий1. Добрий день, дівчатка. Що з вами трапилось? Чому ви такі сумні?
Дівчинка. Ми ходили на прогулянку до лісу, стомилися. Прийшли на галявину, де раніше була криничка, щоб напитися холодної водички. Але так і не знайшли її. Куди ж вона поділася?
Бабуся. Я знаю цю сумну історію і зараз вам її розкажу.
(Бабуся розказує вірш «Лісова криниця»)
Колись у лісі був ставок – криниця лісова.
Поїла звірів і пташок вода його жива.
Та, кажуть люди, від добра недовго до біди.
Прийшла до лісу дітвора, побігла до води.
Хтось, камінці жбурлявшись, гравсь,
Хтось черевик знайшов,
У воду кинув і сміявсь, як той на дно пішов.
В криницю падали гілки, якийсь протрухлий пень,
Всілякий мотлох і пляшки…
То був жорстокий день.
Як вона плакала тоді! І з нею разом – ліс.
Але в забрудненій воді не видно було сліз.
Минув той день, та не біда. Були і інші дні
Вже не жива була вода: смітник чорнів на дні.
Колись зелені береги, тепер були брудні.
Пташки літали навкруги зажурені, сумні.
Тепер вона вже заросла, красуня лісова,
Колись, розказують, була у ній жива вода.
Ведучий 2.Дуже сумна історія. Діти, а якщо на вашому шляху трапиться замулена старенька криничка, що ви будете робити? Які будуть ідеї? (Розчистити,обкласти, поставити табличку)
Учень.
Джерельце під вербою виблискує водою.
Прийду до нього й до ладу порозчищаю, обкладу.
Все дно камінням обмощу, в пісок ні краплі не пущу.
І задзвенить, і заспіва вода джерельна, мов жива.
Ведучий1. Говорять, що скільки криниць на землі, стільки і зірок на небозводі. І якщо вам доводилося бачити, як падає зірка, знайте – то десь замулилося джерело.
Ведучий 2. Отже, дорогі друзі, щоб не згасали зірки, оберігайте живі криниці.
Учитель.
Вмійте ж природу любити,
Кожній стеблинці радіти.
В полі, у лісі, над яром –
Квіти,дерева і трави…
Цвіту не вирвіть задаром.
Гілку не зламайте для забави.
Оберігайте повсюди
Криничку, стежиночку в гаї.
Все те окрасою буде
Нашого рідного краю.