Виховний захід «Чорна сповідь України...»

«Чорна сповідь України…»

/Виховний захід,  приурочений Дню пам’яті жертв Голодомору
1932-1933 рр. /

Кліп О. Білозір «Свіча»

Ведучий 1.

Пом’янімо мільйоннії жертви,

Які голодом винищив кат.

В тридцять третьому році що вмерли

І лишились лежать коло хат.

Ведучий 2.

Згадаймо душі померлих від голоду хвилиною мовчання.

Звучить хвилина мовчання

Педагог-організатор.

День пам’яті жертв голодомору – щорічний національний пам’ятний день в  Україні, який припадає на четверту суботу листопада. 24 країни світу офіційно визнали голодомор геноцидом українського народу.

Читець 1.

Сину Божий! Ісусе Христе!

Спасителю наш!

Порятуй від голодної смерті народ мій,

у якого дика сарана забрала все до зернини.

Богородице! Матір наша небесна!

Свято Покрово, Покровителько люду свято руського!

Куди ж ви всі відійшли?

Чи ж не бачите криниці, повної українських сліз?

Чи ж не бачите, що Україна вже як велетенська могила?

Де ж ви, сили небесні?

Діточки мої! Заждіть!

Ось квасок, петрушечка зійдуть.

Вже ген жита зеленіють, сади біліють.

Івани, Марії, Тараси! Стривайте! Зачекайте!

Куди ж ви? Як же я без вас?

Господи, страждання, муки й горе мого народу

до всевишньої скорботи зарахуй, і біди та погибель

від землі та народу сущого відведи.

Нині прісно й навіки вічні відведи! Амінь.

Ведучий 1.

Не сьогодні це сказано: «Час народжуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати, час розкидати каміння і час зробити його, час мовчати і час говорити». Тож час говорити! Хай ці гіркі слова правди, народжені після десятиліть безмовства, ляжуть першим каменем у підмурок всенародного пам’ятника трагічної історії українського народу.

Ведучий 2.

На десятиліття можна засекретити архіви. Можна приховати у глибоких спецсховищах викривальні документи. Можна замести сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписувати історію на догоду диктаторові чи скороспеченому ідейному божкові. Та з пам’яттю народу нічого не вдієш. Після заборон, утисків, принижень людської гідності вона оживає, відроджується, щоб таємне було явним. З правдою нічого не вдієш. А правда така…

Педагог-організатор.

За офіційними даними, протягом 1932-1933 років загинуло близько                            9 мільйонів населення, за неофіційними – до 13 мільйонів мешканців країни.

Ведучий 1.

Не звільняється пам’ять, відлунює знову роками,

Я зітхну… запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки-твердині, не храми,

Кам’яний чорнозем – потріскані стіни плачу.

Ведучий 2.

Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам’яної гори надійшли.

Придивляюсь: «Вкраїна, ХХ століття»,

І не рік, а криваве число «33».

Ведучий 1.

Всі українські села, присілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: «Вмри!».

Засяйте над планетою, невинні душі.

Зійдіть на води й суші, збудуйте пам’яті

Невигаслий собор, це 32-й рік.

Ведучий 2.

1933-й рік… найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано такого голоду, як той, що випав на долю народу найродючішої та найблагодатнішої землі.

Ведучий 1.

Як сталося, що без стихії, без засухи, без війни в самому серці цивілізованої Європи – в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?! Що це було?

Ведучий 2.

Ці питання протягом десятиліть тривожили  світову громадськість. Нині ми знаємо, як це сталося. Нині ми знаємо, що це було. Це був більшовицький геноцид! Це була безкровна, людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу.

Ведучий 1.

Війна – задля того, щоб підірвати коріння волелюбної нації, винищити цілий етнос. Війна – щоб зруйнувати віковічні засади народної моралі, витруїти в серцях людяність.

Ведучий 2.

І натомість посіяти в душах страх, жорстокість, підозрілість і неміч духовну. Мільйони зморених голодом дітей України – ось наслідки цієї війни.

Читець 2. Саме за цей менш ніж календарний рік (1932 – 1933) в Україні загинули мільйони людей. На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистки смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв.

Читець 1. Перші оцінки кількості загиблих з’явилися ще у 1933 році. Вже тоді називались цифри і 7 і навіть 9 млн загиблих від штучно організованого голоду.  Оцінки сучасних дослідників щодо кількості убитих голодом в Україні у 1932 – 1933 роках також значно різняться – від 1,8 до 7 і навіть 10 млн жертв.

Читець 2. Темою підрахунку втрат України у Голодоморі 1932 – 1933 років із 2007 року займається Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи. За висновками фахівців Інституту, які увійшли до матеріалів кримінальної справи за фактом вчинення геноциду в Україні 1932 – 1933 років, через Голодомор в УСРР загинуло 3 млн 941 тис. осіб. Непрямі втрати (дефіцит народжень) унаслідок Голодомору в Україні в 1932 – 1934 роках дорівнюють 600 тис. осіб.

Читець 1. Аналіз етнічного складу прямих демографічних втрат свідчить, що було вчинено вбивство голодом саме етнічних українців – втрати українців в тогочасних межах УСРР становлять 3 млн 597 тис. осіб або 91,2% від загальної кількості прямих втрат.

Читець 2. Жахом Голодомору була надзвичайно велика смертність серед дітей. У багатьох районах України у вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько двох третин учнів. Ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М.Птухи для Гарвардського університету створена карта втрат УСРР у Голодоморі. За даними вчених, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями – Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. У цих регіонах в окремих районах упродовж 1933 року вимерло понад половини населення.  Смертність перевищувала середній рівень у 8–9 і більше разів. У нинішніх  Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищий у 5-6 разів, у Донецькій і Луганській області – у 3–4 рази.

Читець 1. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців. Він на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Наслідком злочину геноциду також стало руйнування традиційного українського устрою життя. Українцям як етносу було завдано смертельної рани. 1933 рік став для України часом національної катастрофи, наслідки якої відчуваємо і понині.

Ведучий 1.

Хай вибачать нам наше безпам’ятство всі жертви голодомору, що лежать у сирій землі.

Ведучий 2.

Із давніх часів люди очищувалися вогнем. Запалювали свічку та мовчки клялися, що пам’ятають, не забудуть. І тягар із душі спадав.

Ведучий 1.

Коли наша розповідь дійшла до вашого серця, то перед цією свічкою скажіть слова, які нас згуртують, - пам’ять і віра! (Глядачі в залі повторюють слова «Пам’ять і віра!).

Ведучий 2.

Прийміть від нас хліб як символ життя та достатку.

/Дівчата в українському одязі на українському рушнику розносять та пригощають усіх чорним хлібом/

Ведучий 1.

Нехай у  кожній сім’ї українській завжди буде хліб і до хліба, та ніколи не повториться трагедія 1932-1933 років.

/Звучить пісня О. Вінника «Молитва за Україну»/