Сценарій виховного заходу на тему: "Андріївські вечорниці"

Андріївські вечорниці

Ведуча:

    Добрий вечір, люди добрі,

Ми раді вас вітати.

Здоров’я, щастя побажати!

Все будемо робити ,

Щоб вас розвеселити

На нашому святі!

 

Ведучий:

А свято  це особливе, 13 грудня величаємо і вшановуємо Андрія Первозвонного.  Це свято дуже важливе для молоді.  Дівчата намагались дізнатись про імена майбутніх чоловіків, наблизити одруження , передбачити місце проживання майбутнього жениха. Таємничі ритуальні дійства: записки з іменами хлопців під подушку, замовляння , ворожіння із свічкою біля дзеркала, звернення до Бога: «Боже , дай мені пару!»

Ведуча:

Для хлопців – Калита. Медовий солодкий корж підвішували до стелі поверх голів і кожний хлопець повинен підстрибнути і вкусити шматочок коржа. Це був знак того, що вже можна одружуватись. Це все пережовувалось піснями, легендами , переказами, веселощами.

Ведучий:Ми запрошуємо усіх розважитись , повеселитись від душі. Отож  ласкаво просимо до нашої світлиці.

                                                    І дія

(зустрілися дві кумасі)

Галя. А, що це ви  кумо, така гарна? Чи не на вечорниці зібралися?

Ніка  А, шо?. Може і зібралася! А, тобі то що?

Галя.  Ти з цього віку вже виросла.

Ніка.  Не скажи, не скажи… Я ще ого-го… Мій вік тільки в паспорті значиться, а душа ще молодюсенька. Як не піду, помру і згадати буде нічого…

Галя. Ой, кумонько, яка молодь гарна буде, у вишиванках.

Ніка. От я пам’ятаю, як ми гуляли вечорниці. Вишиванки самі собі вишивали. А зараз? Молодь в іньтєрнеті поназаказують.

Галя . А що то таке- інтєрнет?

Ніка. О-о-о! Вони там навіть общаються.

Галя. Та ти що? А як це?

Ніка. А от так! Оце як ми з вами вийдемо  по воду до криниці, і якби не ви, кумасю, то не було б з ким поговорити, що розказати, додому понести і сусідам передати.

Ніка. ( виглядає) А ви не скажете, кумцю, що оце ваші кури у мене в городі роблять?

Галя. А хто вам сказав, що то мої кури, вони що, позначені? А може то Ганині кури!

Ніка. Ганині не Ганині, а додому сьогодні не підуть, у мене залишаться.
Галя. Як то залишаться? Вони ввечері нестися мають. Ви, мабуть, хочете мої яйця собі забрати, як ті яблука, що з моєї яблуні вам за тин впали?!
Ніка . Якщо вони на моїй межі лежали, то моїми стали!
Галя. Отакої, то може, як мій Петро на вашу межу стане, то теж до вас піде?
Ніка. А чому ж не піде? Я куди ліпші від вас: не довголиця, не веснянкувата, не товста і не язиката. Отакої!!!                   
Галя. Що? То це я товста? Це я веснянкувата? Та я  тобі покажу, яка я

язиката ! Бодай тебе лиха година побила, як ти мої яблука потрусила!
Ніка. Тьху на тебе і на твої кури, бодай вони одними «кіндерами» неслися. Застала мене з тобою лиха година.

Галя. Я з тобою, забула про що говорила. Здавна існувала у нашого народу чудова традиція – вечорниці. Віддаючи шану минулому, беручи усе найкраще у наше сьогодення, ми на вечорницях відроджуємо усе найдорожче, що є у народу: його мову, пісню, історію…

Ніка. Давайте завітаємо до однієї з українських хат, де на нас уже чекають добра господиня та весела молодь…

(Звучить музика на сцену виходить Соломія)

                                                                    ІІ дія    
Соломія: -(монолог) Ох! Як же ж хочеться мені на вечорниці. Сьогодні усі дівчата і хлопці збираються у тітки  Мотрі . Весело напевно ж буде?А чи пустить мене мати? (кличе сестру)Оксано! Оксано!
Оксана: - Що тобі, Соломіє?
Соломія: - А як гадаєш, чи пустить мати сьогодні на вечорниці? Дівчата будуть і хлопці мають прийти, буде весело.
Оксана: - Не знаю, Соломіє, мати зрозуміє, відпустить, сама ж колись дівувати любила. А от батько!
Соломія: А що батько? Батько вже своє відгуляли. От нехай лізуть на піч та, носом свистять.
Мати: А про що це, ви голубоньки, балакаєте? Невже оце вже все переробили, що я вам загадала.
Соломія: На вербі грушки, а на осиці – кислиці. Вам, мало, як до роботи, то  хисту не займають, а про вечорниці вдаєте, що зовсім забули. До роботи, то велика. А на часок погуляти – то й мала. (Туп ногою).
Мати: Ох і бриклива ж ти на язик, Соломіє! Важко колись тобі із свекрухою прийдеться!

 (Чути стук у двері . Заходить кума.)

Кума : Доброго вечора , кумонько!Дозвольте зайти.

Мати: Доброго!  Заходьте.

Кума : А що це за галас у вашій хаті?

Мати: А ось, дівки мої виросли, на вечорниці просяться.

Кума: Ярино, то відпусти їх. Вони уже дорослі.  Ти що не пам’ятаєш, як ми молодими були? Ох тоді і вечорниці були…І вареників ліпити три сотні, і пиріжків пекли на два села, а хлопці які були…

Мати: (задумливо)Та було , кумцю, було…

                                      (  Чути рип дверей, заходить батько)
Батько: Ох і мороз, Ярино! До вечора і клуні не відкриваємо! Але я дякувати Богу, коней напоїв, і корівчину підгодував, можна й одпочити!
                                                 (звертає увагу на стіл)
Батько: Стара, а де ж це вечеря? Чому ще й досі на столі не парує? Чого це ви тут розбалакалися?

Мати: Ой, Семене, не до вечері тут! Дочекався дівок, то й вирішуй, чи пустити на вечорниці, чи ні!
Батько: А що, Оксано, Соломіє, не пускає вас стара мати? Та пусти вже їх, Ярино? Чи ти не пам’ятаєш, як була молодою? Виморгувала очима на всі боки і таки мене не оминула! Вразили мене тії оченята в саме серце. Після тих перших вечорниць протоптав я стежину до твоєї хати, і таки посватав я тебе, Ярино!

Мати: Раз так, Семене, згадаю і я тобі твої грішки: чи це не ти, голубчику, мою козу Бирку прив’язав до Груньчиної яблуні. Га?!

Соломія.  Батьку, а розкажіть  як, ви, на вечорниці ходили?

Добре, слухайте. Колись давно, ще мій дідусь розповідав, що як ідеш на вечорниці, то обов'язково якусь нечисту силу зустрінеш.

Одного разу причесався гарно, вбрався та й іду на вечорниці. Ніч. Темно. На небі ні зіроньки. Чую, щось за мною біжить. Пройшов одну вулицю – біжить, другу – біжить, третю – біжить. Ну, думаю, точно відьма. Зайшов за ріг вулиці і тільки щось наблизилось до мене, то я кілок в руки, та як уперіщив. Відьма повернулась – і ходу. На ранок повертаюся додому з вечорниць, а сполоханий батько – до мене. «Сину, - каже, - йдемо швидше свиню дорізувати, бо якийсь дурень їй вночі так рило розбив, що вона до вечора не доживе».

 Чого був, і зараз нівроку.       Ой було! Було всього. Але ми все пережили, нівроку  вже дівчата, вже й старостів чекати можна.
(Тихо): Йдіть, дітки, йдіть, не баріться, гуляйте та розум майте!

Мати: Ой ти, старий бісе, забалакав мене, а вишкварків на твою сивину. Оксано, Соломіє-є? Не баріться там, діти. (Здихнула).

Кума: Кумцю, а може й ми сходимо до куми Мотрі, це у неї сьогодні вечорниці збираються. Може  чимось допоможемо їм?

Мати: А чому б і ні. Ти старий порайся по господарству, а ми підемо до Мотрі…

(Усі виходять зі сцени)

грає музика.

Дія ІІІ

Автор: А тим часом в хаті однієї молодиці…

(Звучить музика із кінофільму за двома зайцями. Виходить Проня. Потім чути стукіт у двері.)

Кайдашиха: Доброго вечора, Проню! Куди це ти збираєшся? 
Проня: Зачекайте, сідайте. О, Господи, чи все в мене на своєму місці? Чи по-модньому? Ой, мамо моя, браслету забула надіти! Не знаю, що мені більш до лиця! Чи мано? Чи манто? А книжки нема? Коли треба, то як на злість десь дівається. 
Кайдашиха: Для кого ж так чепуришся, краля пансіонська? 
Проня: А це моє дєло. Що вам до цього? 
Кайдашиха: По якому це ти балакаєш? Забула, якого я роду? Ой,-якби-ти була моєю невісткою, я б тобі прочухана дала! 
Проня: Фі, какі ви не образовані! Понятія нікакого не імєєте о прілічіях. Я в пансіоні всі науки пройшла. Чула, сьогод­ні в одному місці збираються інтересні люди. 
Кайдашиха: Чи не на вечорницях часом? 
Проня. Ага, на вечорницях. Як там занятно. А які кра­сиві мужчини... Я було, як стріну їх, то так стривожуся, що цілу ніч не сплю. 
Кайдашиха: (зітхаючи). Ох, ті ще вечорниці. 
Проня: Це хорошеє дєло. Здавна на Україні вечорниці гуляли. Колись давно-давно, да так давно, що вже мало хто пам'ятає, коли з'явився цей обичай в українців: збиратися ве­чорами, гуляти, пісень співати. 
Кайдашиха: Я теж люблю співати! Особливо «Ой на горі два дубки...»: 

Українська народна пісня «Ой на горі два дубки…»
Проня:  Голосу нікакого, а все туда же! Хлопці на вечор­ницях дуже красиві були, а ужкак вечорами гуляли... Я ему: «Ваша люлька шкварчить!» А він до мене: «Єто в грудях моїх шкварчить от любові. У мене такая стремітєльность до вас образовалася ». 
Кайдашиха: А дівчата ж які на вечорницях? 
Проня: Теж мені кралечки! Звісно, не такі, як я, але гарні трапляються. А чого б інакше до них вечорами хлоп­ці бігали? 
Кайдашиха: То, може, вже підемо на вечорниці?

Проня: А как же! 

(Звучить музика із кінофільму.) Кайдашиха і Проня виходять із зали.

 

Дія ІІІІ

Ведучий: Настав час Вечорниць…

(Українська світлиця прикрашена вишитими рушниками, домотканими килимами, Іконою з рушником. Збоку — піч, посередині — стіл, застелений вишиваною скатертиною, лавки, вкриті килимами. Дівчата й хлопці одягнені в український національний одяг.)

Грає українська полька . Виходить Господиня.

Господиня. Доброго вечора, шановні добродії! Рада вітати у своїй оселі. Уже й вечір, а ні дівчат, ні хлопців немає! Коли ще ми дівували, то як зачуєш вечорниці, біжиш, аж тини трі­щать, а тепер... Он скоро треті півні заспівають, а вечорниці ще й не починалися. Ні, що не кажіть, а світ перемінився...

(Стук у двері. Заходять кума та мати )

Кума: Добрий вечір в вашій хаті!

Мати : Добрий вечір!

Господиня: Доброго здоров’я, кумоньки!

Мати: Чули, що у вашій хаті сьогодні вечорниці будуть:

Господиня: Так! Але щось довго ні дівчат, ні хлопців немає.
Мати : То нічого, скоро прийдуть.

Кума: А щоб час не марнувати ,давайте, кумонько, будемо пиріжки пекти.

(забігає донька)
Дочка:. Мамо! Мамо!. Прислухайтеся, чуєте: он уже дівчата йдуть... Зараз буде ве­село нам усім! 

         (Чутно сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, за­прошує

дівчат у хату. )

Дівчата Добрий вечір
Господиня. Прошу! Прошу! Заходьте будь ласка! 

    (Заходять дівчата (Оксана, Соломія, Кайдашиха, Проня)Усі одягнені у святкове українське вбрання, несуть миски з пампушками, млинчиками, яблуками, вергунами, горіхами. )

Дівчина 1

Українські вечорниці

 Починали вже не раз,

 Хай і сміх, і пісня ллється

 В серці кожного із нас.

 Дівчина 2

Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть, в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

 Як у нас, на Україні?

Дівчина3

 Просим всіх на наше свято,

 Превелике, пребагате,

 Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Дівчина5

Гей, на наших вечорницях

Хто сумний - розвеселиться!

Співи, танці, небилиці-

Гарні будуть вечорниці!

Господиня. 
Добрий вечір, любі гості! 
Щиро просимо у хату, 
І привітну, і багату. . 

Соломія: Стрічайте нас пирогами 
Білими, смачними, 
Бо прийшли ми із піснями 
Дзвінко-голосними. 
Господиня. 

        Дівчата, присідайте у нашій господі.
        

Дочка. Мамо! Гості вже в хаті, і дівчата прийшли. Тож заспіваймо вашу улюблену                        пісню.                                                                                                                                                         Пісня  «Цвіте терен»

      (Господиня тим часом сідає за прялку, а за нею дівчата, по­чинають вишивати)

Оксана. Дівчата, що я вам скажу – і не повірите.

Соломія. Та що там вже, говори.

Оксана. Я вчора Михайла – тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста бачила так близько, як оце зараз вас бачу.

Соломія. Та що там бачила. Я з ним навіть говорила, як оце зараз із вами говорю.

Проня. А я з ним навіть цілувалася, як оце зараз із вами…. Ні, це було зовсім інакше. (Всі сміються)

Оксана. Брешеш, не цілувалася.

Проня . Це я брешу? ! Та ти мені просто заздриш!!!

Оксана . Це я заздрю?

Соломія . Дівчата, перестаньте сперечатися. Ви знаєте, якщо мені Петро сьогодні не освідчиться, то я собі щось зроблю.

Проня . Нічого ти собі не зробиш.

Соломія . Це я не зроблю?! Та я собі знаєш що зроблю!!! Я собі нову зачіску зроблю!!! Я на потилиці його ім’я вистрижу!

Оксана . А мій Степан, якщо до мене не підійде, то я на себе руки накладу.

Соломія . Як накладеш?!

Оксана . Як – як, ось так. (кладе руки собі на голову) (Всі сміються)

Проня. Слухайте, дівчатонька, а може, щоб Михайло звернув на мене свій погляд, мені пластичну операцію зробити?

Соломія. Та на твою операцію в усій Україні пластилину не вистачить..(сміються)

Кайдашиха. Та вистачить, дівчата, вже про хлопців говорити. Давайте ліпше заспіваємо.

Співають пісню про качура

Каріна.  Я оце сиджу на вечорницях, вишиваю і думаю, що поки ми дівуємо, поки і горя не знаємо. А як тільки вийдемо заміж і почнуться клопоти та негаразди. Свекруха буде гризти, діти спати не дадуть... Непорозуміння та колотнеча в сім'ї. Особливо коли під однією стріхою збереться декілька невісток. Як ото в " Кайдашевій сім'ї "

 

Господиня Дівчата, а давайте спробуємо поворожити, доки хлопців немає, бо

                    сьогодні такий день, що дівчата можуть дізнатися про свою долю.

Ворожіння

Ворожіння 1. Перекидання чобота.

  Кидаємо правий чобіт через ліве плече, ставши спиною до хати. Кидати треба так сильно, щоб через стріху перелетів. А тоді дивляться, у який бік чобіт носком показує, звідти і старостів слід чекати.

 ( Звучить весела музика, дівчата по черзі скидають правий чобіт, кидають його,  а потім коментують:)

-  Мій кудись на Київ  показує!

-  А мій – на Тернопіль!

-  А мій, здається, – на Париж!

-  Ну а мій – на Харків! Десь там моя доленька!

-  Запам'ятовуйте! І звідти старостів чекайте!

-  А мій чомусь до хати носком повернувся!

Господиня:  То він показує, що тобі ще рано заміж виходити, дома посидиш іще! Не сумуй! Ти ще ж молоденька!

( Дівчата починають взуватися; але одна з них згадує ще одне ворожіння на чоботи.)

          Ворожіння 2. Переставляння чобіт.

   Дівчата, не взувайтеся! Ми ж іще чобіт не переставляли, щоб дізнатися, хто з нас найпершою заміж вийде!

Господиня: Твоя правда! Бачиш, ти згадала, а я вже й забула! Всі пам'ятають, як це ворожіння провести?

-   Не  знаємо!

 Тож слухайте! Беремо правий чобіт і ставимо по черзі один за одним. Чий перший за поріг переступить, та першою заміж вийде! Поворожимо?

Дівчата: Так! Звичайно!

( Звучить музика. Дівчата переставляють чоботи і радісно коментують:)

- Я перша заміж вийду!

-  А я друга!

-  А я третя!

 Ворожіння 3.  Ім'я судженого.

 Я думаю, що всі ви, мої любі, згоряєте від нетерпіння ще дізнатися й ім'я свого судженого! Чи не так?

 Дівчата (разом): Так! Звичайно!

 Колись в українських селах дівчата виходили на перехрестя і запитували першого зустрічного чоловіка: „ Дядьку, дядьку, як вас звуть?" Він називав своє ім'я, а дівчина знала, що так зватимуть її судженого. Ходімо!

( Звучить пісня В. Сердючки)

 Дівчина 1: Мого судженого Василем зватимуть!

Дівчина 2: А мого – Миколою!

Дівчина 3: А мого – Петром!

Дівчина 4: А мого – Андрієм!

Дівчина 5: А мого – Пантелеймоном!

- Це тільки так можна дізнатися, котра дівчина першою заміж вийде, чи ще якісь ворожіння є?

         Ворожіння 4. Скринька.

  А не хочете дізнатися, хто за професією буде суджений?

 Дівчата (разом): Хочемо! Хочемо!

 От і добре! Для цього ворожіння нам знадобиться решето, хустка і кілька дрібних речей, я вже все вам приготувала. Ану, мої помічниці, несіть швиденько решето!

(Дівчина біжить за решетом).

Я поклала в решето декілька дрібничок; шматок заліза – хто його витягне, чоловік тієї дівчини ковалем буде, колоски – хліборобом, шматочок дерева – столяром чи теслею, квітку чи стрічку – то ще не скоро сватів чекати, люстерко – не інакше, як великий ледащо. Не боїтеся поворожити?

Дівчата (разом): Ні! Поворожимо!

Решето я  накриваю хусткою, а ви. дівчатонька по черзі виймайте те, що  доля підкаже!

 (Звучить музика. Дівчата ворожать. Дівчата вибирають і називають те, що вибрали):

Дівчина 1: А мені – шматок паперу !

 Буде наречений вчителем чи може офіс- менеджером!

Дівчина 2: А мені – зубний протез!

  Точно вийдеш заміж за зубного техніка!

Дівчина 3: А мені – люстерко!

  А тобі гарне ледащо судилося!

Дівчина 4: А мені – стрічка!

Не бути тобі цього року в парі!

Дівчина 5: А мені – шматочок хліба!

В достатку проведеш сімейне життя.

Дівчина 6: А мені – хустинка попала.

 Незабаром вийдеш заміж.

Дівчина 7: А мені – слухавка!

 Буде наречений лікарем.

(Дівчата весело обговорюють результати ворожіння. Стукіт у двері)

 

(Стукіт. Входять хлопці під укр.. нар пісню «Їхав , їхав козак містом»)

Дівчата А ось і хлопці!

Хлопці.  Дівчата, до хати пустіть

Дівчата. А ви гарненько попросіть.

1 хлопець. Дівчата пустіть  до хати, бо мерзнуть п’яти.

2 дівчина. Не пустимо у хату, дуже вже вас багато.

1 хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше.

Дівчина. Заходьте вже. Але за це спочатку відгадайте загадки.(Дівчата по черзі загадують загадки)

           Якою косою не можна косити? (дівочою)

            А в яку бочку не можна налити води? (Закриту, повну)

            А з якої миски не можна наїстися? (Порожньої)

            Як називається зачіска козака? (оселедець)

            Як їжа була в козаків найулюбленішою?   (куліш)

            Як називався козацький човен?  (чайка)

        

1-хлопець : дівчата а чим будете нас пригощати?

1 дівчина :Бач, що захотіли! Не встигли прийти, а вже хочуть, щоб їх пригощали

2-й хлопець: АААА! Напевно ви не вмієте нічого робити?

3-й  хлопець: І вареників не вмієте ліпити!

Дівчата разом : Це ми не вміємо?

 

Звучить пісня «А мій милий вареничків хоче»

(Дівчина роздає вареники дівчатам)

 

 1 дівчина. Їжте вареники обережно, бо всередині вас чекає сюрприз.

2 дівчина. Ой, а у моєму варенику в середині гроші. Напевно , багатою буду.

3 дівчина. А у мене – вареник із сіллю – смачна начинка. (Сміється)

4 дівч.: А мій вареник з обручкою. Заміж скоро вийду. 

                                (Бере вареник  і підходить до хлопця)

1-а дівчина :

З’їж, Андрійку вареник,

Він дуже смачненький,

А у нього всередині

Сирочок дрібненький.

 

1-й Хлопець :  (Кусає вареник і кривиться)

Чи ти, дівчино, зроду-віку

Вареників не їла,

Що ти свої вареники

Клоччям начинила?

2-й хлопець: А у мене з перцем вареник, але вже смачненький, гостренький, в саме серце запік, як твої очі, Тетяно.

2-а дівчина : Чи то й справді мої очі тобі так допікають?

2-й хлопець : Ні, але я без них жити не можу. Все б дивився, як у криницю бездонну і глибоку.

1-й хлопець: А чим же ще будуте нас пригощати, невже тільки варениками?

Хлопець   ( Голос з коридору )      Хлопці, допоможіть мені.

( Відчиняються   двері І на  порозі стоїть Богдан з великим гарбузом. В'язанка бубликів на шиї.)

Богдан   От і клята та дівка Проня, я ж до неї і так, і сяк, і бубликом хотів пригостити, а вона все брикається та глузує. Я думав, що вже домовився з нею про весільну сукню, а вона мені-гарбуз. Та нічого, мабуть, багато насіння з нього буде, та й кашу гарбузову я полюбляю.

Дівчина Не сумуй Богдане

Богдан Я і не сумую, але батько бити буде! До кого ж тепер сватати поведуть мене? Я вже чисто замучився!

Чи я, тату, недоріс

Чи я, тату, переріс

Чи не рублена хата

Чом не люблять дівчата!

8 дівчина   Ой Богдане, любиш ти, гарбузову кашу, а не мене.

 

Хлопець 1. Дівчата, а ви вже ворожили? Ми такі гарні парубки, то може серед нас виберете чоловіків. Соломіє, та вибирай собі нареченого!

2-й хлопець. Соломіє а я чим не жених? Може, й не зо­всім гарний, та роботящий. Вже як за щось візьмусь - за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Ви­береш мене - горя не знатимеш.

3-й хлопець. Не хоче вона тебе, ти роботящий, а вона хоче багатого. Мене звати ... Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, слі­па на одне око, а друга не несеться. Зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся - не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів - світу білого не видно!

Дівчина . Ні не хочу тебе.

4-й хлопець. Не підходите ви їй! Вона хоче робо­тящого, розумного та гарного! А Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу - люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готовий.

Дівчина. Ні не хочу.

Хлопець. Ото дівчата вередливі – той багатий, той вродливий. Самі не знають чого хочуть. 

Хлопці: - Дівчатонька! Давайте вже калиту будемо кусати.

 

Дівчата: - А калити у нас не має!

 

Інсценізація пісні на «Ти ж мене підманула».

 

Хлопці:  Ви казали на неділі

                Святкуватимем Андрія,

                А тепер такі діла,

                Калити у вас нема.

 

       Приспів:

Ой, ви нас підманули

Ой, ви нас підвели

Чом же дорогі дівчата

Калити ви не спекли?

 

                 Ще казали ви мені,

                 Щоб приїхав на коні

                 На коні верхи скакати,

                 Калиту легше кусати!

       Приспів:…

 

Дівчата: - Ой спекли ми Калиту

                    З медом, маком, не просту.

                    Жаль нема у вас коня

                    Ось вам хлопці кочерга!

 

      (дівчата дають кочергу хлопцям)

   Приспів:

Ми ж вас не підманули,

Ми ж вас не підвели,

Ми ж для вас наші хлоп’ята

Калиту яку спекли.

Дівчата: -хлопці а де ж ваш кінь?

Хлопці: - У вівсі. Щоб повиходили заміж усі!

 

Виходить дівчинка з Калитою і каже:

Дівчинка: - 1. Сонце заходить, а Калита сходить.

 

                             2. Калита наша, оце тобі каша.

                   Дай нам краси і сили,

                   Щоб ми у світі славно жили.

 

Хлопець: - 1. Оце так Калита!

                       Славна та ясна

                       На весь світ прекрасна.

 

                    2. Ми Калиту чіпляємо,

                        На місяць поглядаємо,

                        Свою долю закликаємо.

 

 

Дівчина.  Хлопці! А хто у нас сьогодні за пана Калитинського буде?

Хлопець : Я буду!

 Умови цієї гри знають усі? Пояснюю тим, хто не знає. Усі парубки стають у чергу і по черзі будуть підходити калиту кусати. Але не пішки підходитимуть, а під'їжджатимуть на коцюбі, тому кожен по черзі буде паном Коцюбинським. Завдання пана Калитинського – захистити калиту, завдання пана Коцюбинського – вкусити калиту і отримати титул переможця. А завдання дівчат – розсмішити хлопців, щоб перешкодити вкусити калиту, бо хто розсміється, той із гри вибуває. Калиту руками чіпати не можна! Можна лише кусати зубами. Пан Калитинський уже прив'язав калиту?

 Пан Калитинський: Так! Я готовий! Калита на почесному місці. Починаємо!

Дівчата А хто буде Коцюбинський

Хлопець Я спробую.

1 хлопець. Доброго здоров,я, пане Калитинський!

2 хлопець. Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди ви прямуєте?

1 хлопець. Та калиту ж їду кусати!

2 хлопець. А я буду по обличчю писати!

1 хлопець. А я таки вкушу!

2 хлопець. А я таки впишу!

 

                                           * * *

• Їду, їду Калиту кусати.
• А як її звати?
• Сонячна звати.
• Коли від нас ніч відійде?
• Як сонце зійде.
• Чи зумієш Калиту дістати?
• І вмію, і знаю, і конем білим доскакаю.
• То не кінь білий, а коцюба в сажі.
• Стрибай, шкандибай, швидше кусай!

 

1 хлопець. Доброго здоров,я, пане Калитинський!

2 хлопець. Добрий вечір, пане Коцюбинський! Куди ви прямуєте?

1 хлопець. Та калиту ж їду кусати!

2 хлопець. А я буду по обличчю писати!

1 хлопець. А я таки вкушу!

2 хлопець. А я таки впишу!

1 хлопець. А я таки вкушу!

                               Кусає калиту

Залишки калити поділити між учасниками.

Господиня.  А давайте затанцюйте ще.

  

Танець «Падеспанець»

Хлопець: - 1. Ой мабуть, давайте, люди,

                        За гостину дякувати будем.

                        І за те, що гарно приймали

                        І за те, що гарно частували.

                 - 2. От поволі затихають

                        Наші вечорниці.

                        Не забудьте ж ви дороги

                        До нашої світлиці!

                 - 3. На доброму святі ми побували,

                       Сміялись, співали та ще й жартували.

                       Ви були в гостях у нас,

                       Та настав прощання час.

                 - 4. А вам любі гості: зичимо, бажаємо

                       Все, що задумали, щоб вдалося.

                       Все, що посіяли, щоб вродилося.

                       Щоб життя – радістю колосилося.

1 хлопець. Дякуємо господині за теплу хату, молодим дівчатам за стіл багатий. Нехай на свята у вашій хаті буде гостей багато.

 

Подяка господині гостям.

 

Колядка « Добрий вечір тобі».