Виховний захід : «Цінність людського життя»

Виховний захід : «Цінність людського життя»

Мета: дати дітям поняття про те, що життя має найбільшу цінність, і

кожна людина – неповторна. Розвивати вміння жити в мирі і злагоді, уникати шкідливих звичок. Виховувати активний спосіб життя, інтерес до творчості,

ставлення до власного життя та життя інших людей, як до найвищої цінності; сприяти вихованню в них людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі; розвивати допитливість, інтерес до навколишнього життя.

Формувати високу мовну культуру.

Виховувати чесність, довіру, відвертість, людяність, етичні норми поведінки.

І.   Організаційна частина 

ІІ. Оголошення теми та мети  заняття

Вступ.

Слово вчителя

        Життя – це дар. Часто люди в своїй гордині виголошують: «А навіщо мені цей дарунок – життя? Я його не просив!» Так, дійсно не просив. Дарунки взагалі робляться не за проханням, а від чистого серця. Інша справа, як ми сприймаємо цей дарунок і чи цінуємо його! Кожна людина є неповторною.  І ми як особистість - цілеспрямовані людина з визначеною системою життєвих цінностей та поглядів, обраним життєвим шляхом та унікальним внутрішнім світом маємо свій погляд на це життя.             

Джордж Бернард Шоу сказав:

Ми навчилися плавати під водою, як риби;

ми навчилися літати у небі, як птахи;

нам залишилось навчитися жити на землі, як люди.

А що означає навчитися жити на землі, як люди?(відповіді учнів)

Слово вчителя

Життя – це найкраща казка,

У ній, що завгодно, завжди.

Та ти не пасуй, будь ласка,

А сміло по нім іди,

Бо ти на Землі – Людина

Й тобі відкривати світ.

І ти неповторна, єдина

З маленьких дитячих літ

         Росте людина... ЇЇ життя розпочинається світанком душі – дитинством.

Доведено: якщо нас в дитинстві люблять рідні та близькі люди, то в нас розвивається досвід безумовної любові. Тобто, нас люблять не за щось, а просто тому, що ми є на світі. У такому випадку легше відбувається перехід від інфантильної, незрілої любові "Я люблю тому, що мене люблять" до зрілої "Мене люблять тому, що я люблю". Найкраще, що є в людини,  - це її душа. Душа – це сховище таємниць, почуттів, спогадів, усього доброго та злого, це внутрішній світ людини. Життя дуже багатогранне, це – яскравий світ, але для кожного він особистий та особливий. Здавалося б, життя прекрасне.

Але звідки ж береться байдужість?
Чому люди забувають про те, що є добро, шляхетність, гідність?

Притча про позитивне мислення

    Одному султанові приснився сон, що в нього повипадали всі зуби. Він покликав мудреця та наказав тому пояснити сон. Той сказав : ” О султане, я маю неприємну звістку – усі твої родичі скоро помруть.” Розгніваний султан відправив мудреця до в’язниці та покликав іншого. Той вислухав сон і промовив: “О султане, в мене для тебе дуже приємна звістка – ти будеш жити довго і переживеш усіх своїх родичів ! “. Султан заспокоївся та щедро нагородив мудреця.Розказана східна притча яскраво ілюструє значення в житті людини позитивного міркування. Коли ми мислимо позитивно, ми маємо доступ до досвіду своїх успіхів, які були в нашому житті. Якщо ми зустрічаємось з проблемою, маючи позитивний настрій, ми згадуємо всі успішні рішення подібних проблем у минулому та збільшуємо шанси на новий успіх.

         Різні люди є на світі, з різними натурами, характерами, інтересами і смаками. А все ж хочеться вірити, що більше хороших людей.

        Робити добро треба, бо людина, яка не відчуває приязні до інших людей, руйнує себе як особистість.

        Зла людина ніби постійно обкрадає себе, не вміє по-справжньому радіти, сміятися, любити. І якщо з юних літ не привчити себе тамувати в собі роздратування, недовіру, злість, душа людська не ширшає – вона обростає ненавистю, поїдає саму себе. А потім дивись – і висохло у душі живильне джерело, що допомагало жити, вірити, рухатися вперед.

А зараз вашій увазі  завдання :     

1. Я хочу запропонувати вам розглянути 2 ситуації і ви послухавши повинні дібрати  із довідки прислів'я, які можна використати в наведених ситуаціях.

1-а ситуація
Бабуся Ганна сиділа на лавочці. Вона чула, як неподалік сперечалися Дмитрик і Толя. Кожен із хлопчиків переконував іншого, що має право першим прочитати книжку, яка сьогодні надійшла до шкільної бібліотеки. Дмитрик говорив про свого батька-льотчика, а Толя про свою маму-лікаря. Головні герої книжки – пілот і лікар. Бабуся Ганна, вислухавши їхню суперечку, усміхнулася і сказала:

2 -а ситуація
Маринка давно мріяла про таку ляльку, як у Зої. У крамниці ще залишалася одна така ж. На день народження мама обіцяла її купити. Та коли дівчинка з мамою прийшла в магазин, на вітрині ляльки вже не було. Побачивши сльози на очах Маринки, продавець загадково посміхнулася і, ніби чарівниця, винесла ляльки, які щойно привезли для продажу. Серед них дівчинка побачила таку ляльку, таку – аж подих перехопило! "Ось цю ми й візьмемо, – сказала мама, – Бачиш..."

Довідка. Справжнє щастя завжди попереду;
Батьком-матір'ю не хвались, а хвалися честю.

2.«Метод прес» (власна позиція).

Користуючись пам’яткою, обрати свою позицію і дати відповідь на питання:

«З кого починається добро?»

(Учні індивідуально обирають свою позицію. Висловлює її той, кого обере головуючий ).

«Метод прес»

1. Я вважаю, що...

2. Тому що...

3. Наприклад, ...

4. Таким чином, ...

Наприклад: 3 кого починається добро?

1. Я вважаю, що добро починається із кожного з нас.

2. Тому що недарма існує прислів’я: «Роби добро — добро і матимеш».

3. Наприклад. У нашому класі вчиться Настя К. Вона колись сказала, що її ніхто ніколи не ображав у класі. Я думаю це то­му, що вона добра дівчинка, нікого не ображає, до всіх ставиться по доброму, всім допомагає. Отже, і її ніхто не ображає.

4. Таким чином, я вважаю, що добро слід починати із себе.

Вчитель.

Діти, на мій погляд, ви правильний зробили висновок, що добро слід починати із себе. Бо добро починається з мене і тебе (вчитель вказує на себе та будь-кого з дітей). Тобто воно починається з кожного із нас. Дорога добра — це дорога, якою повинна йти кожна людина: від народження і до смерті. З чого ж починається дорога добра? А починається вона зі ставлення кожної людини до оточуючого світу, з любові…

А любов до людей — це важливий аспект у житті кожної людини. Я вірю, що любов може змінити світ навколо нас і зробити його кращим місцем для життя. Коли ми любимо людей, ми ділимося з ними своїм часом, енергією та увагою. Ми стаємо готовими допомогти іншим, коли вони потребують нашої підтримки та захисту. Ми стаємо уважними до потреб інших людей і допомагаємо їм знайти радість та задоволення в житті.

     Люди, які люблять інших, стають більш співчутливими. Вони навчаються приймати інших такими, які вони є, і бути терплячими до інших людей. Любов допомагає збільшити наше власне щастя і відчуття задоволення від життя. Коли ми любимо людей, ми стаємо більш відкритими до нових знайомств та досвіду. Ми вивчаємо різні культури та традиції, знайомимося з новими мовами та звичаями. Це допомагає нам стати більш розумними та культурними людьми.

   Отже, любов до людей може змінити наше життя на краще. Вона допомагає нам знаходити радість та задоволення в житті. Я вірю, що любов до людей —

 це справжнє  щастя!
Вправа «Я»

«Наше Я – одна із найвеличніших загадок»

 Іноді це Я володіє великим здоровим змістом, іноді – у ньому звучить голос образи, іноді – прояв власного самолюбства, іноді – це голос – осяяння та творчої фантазії. А буває – це прояв безтурботності. Деякі дії ми робимо всупереч своїй волі. Як же ж розібратися у цьому розмаїтті власного Я? Можливо, що Я створюється з таких шарів, як і земна кора?

Здійснимо мандрівку усередину власного Я.

Я можна зобразити у вигляді дерева з різними гілочками і глибоким корінням.

Одна із верхніх гілок – зовнішнє Я. Намалюйте його, придумайте символ для цього Я. Це може бути і графічний символ, а може бути якесь слово.

Друга гілочка – Я у навчанні. Зобразіть словом чи символом це Я.

Третя гілочка – Я у сім’ї. Зобразіть і цей символ.

Ще одна гілочка – ваше Я у колі друзів.

Можна зображати також декілька гілочок вашого Я у різному оточенні і у різних ситуаціях, враховуючи хобі, інтереси, різні види діяльності.

Утворилася досить цікава крона. Кожен листочок на ній відображає вашу багатоликість. Тепер можна зобразити коріння. Коріння – ваші самобутні якості: наполегливість, доброта, романтизм, фантазію, інтереси, слабинки, нахили, схильності, почуття гумору тощо…»   Малюнок дерева власного Я.

Обговорення малюнків:

чи легко було малювати малюнок власного «Я»?

що вдалося краще, а у чому відчували труднощі?

щоб хотілося змінити у даному малюнку, покращити?

що вам особисто дало малювання власного «Я» у формі дерева?

Висновок: Це була вправа. Вправу  можна змінити, але життя –???

 Не можна повторити вже зроблений вибір чи скасувати прийняте рішення. Не можна охопити абсолютно все чи скористатися кожною можливістю. Не можна передбачити, які можливості будуть у вас через тиждень або рік. Вам завжди бракуватиме часу, варіантів вибору, грошей, можливостей. Ви повинні будете платити за кожен свій вибір у житті – і часто ця плата буде перевищувати ваші сподівання. Життя кожного – це дорога, якою тільки йому призначено пройти. І якою буде ця дорога залежить… Від кого?

   Висновок: не дозволяйте обставинам змінити своє життя, тільки від вас залежить ваш вибір. Будьмо щасливими сьогодні! Бо ж кожен день – єдиний та неповторний. Бо ж кожен з нас заслуговує на радість та посмішку!

Підбиття підсумків:

В умовах сьогоднішньої великої війни в Україні бачимо, як людське життя нещадно руйнується, і то не десятками, а тисячами. Руйнується свідомо, цілеспрямовано, жорстоко. Ворог прийшов в Україну руйнувати життя: життя на загал і життя особисте тисяч-тисяч українців. Чи маємо ми право у такому випадку руйнувати навзаєм життя ворога? Всі ми інтуїтивно відчуваємо відповідь на це питання. У вирі несправедливої агресії проти нашого народу мабуть не забагато знайдеться таких, які говоритимуть про потребу пацифізму за будь-яку ціну. Ми інтуїтивно відчуваємо, що повинні боронити своє. Навіть ціною життя ворогів.

Українці сьогодні захищають своє життя, свою фундаментальну цінність. Іншого способу захисту в них немає, так як дипломатія не принесла результатів і війна стала жахливою дійсністю. Отже, всім нам потрібно навчитися жити. Жити у війні. Адаптуватися до такого життя. Жити у горі – і жити у радості. Будувати плани – хай і не на довгу дистанцію. Навчитися цінувати кожний прожитий день. Не боятися позитивних емоцій. Не боятися розвиватися. Але обовʼязково жити. Жити. Не виживати .

Ось що пише Петренко Лілія, студентка факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК : «Я вірила, що саме людяність є вершиною усіх цінностей. Але, нажаль, не усі розуміють, що головна цінність - життя. Нажаль, знайти себе нас змусила війна. Наша абсолютна єдність народилась у спротиві. Тепер кожен з нас бачить хто: друг, недруг, байдужий.

 Моя Україна не любить війн, вона не кривава. Це дуже добре, нехай хоч матері наші спокійно сплять. Але і такою терплячою теж не можна бути. Адже ми зараз не живемо, ми існуємо, щоб не померти. Це дико після стількох років цивілізації, при такому розвитку культури, при наявності такої історії. Так не може бути довго! Просто це протиприродно. Адже існують світові закономірності. Мабуть, ми переживаємо зараз сутужні роки. І не може бути, що ніколи нічого не зміниться. Зміниться обов'язково! Шкода лише, що наше життя уже пройде... Зараз я спостерігаю за промінчиком сонця, що заходить. Він теплий та лагідний. Я знаю, що за заходом має бути схід. А яким він буде, чи теплим і лагідним, чи жорстоким та кривавим, залежить від нас. І народжується відчуття: не треба більше війни. НІКОЛИ! (Роздуми про війну студентки факультету харчових технологій та управління якості продукції АПК України Share: May 18, 2022 Чергова розповідь з челенджу від студентів факультету харчових технологій та управління якістю продукції АПК "НІ ВІЙНІ!")

.