Виховний захід "День нескорених: від козаків до кіборгів"

День нескорених: від козаків до кіборгів

Мета: ознайомити учнів з історією виникнення свята Покрови Пресвятої Богородиці, пригадати події виникнення історичного явища – козаччини, УПА, війни на Сході;

формувати в учнів почуття обов’язку, мужності, героїзму, сприяти усвідомленню місця та ролі воїнства в боротьбі за свободу та самостійність України;

викликати в учнів почуття захоплення й гордості подвигами українців, здійсненими в роки війни і в мирний час; прилучати до цінностей життя рідного краю; розвивати естетичні почуття, творчі та акторські здібності дітей. 

 виховувати почуття гідності, цілеспрямованості, шани до Батьківщини, моральної краси.

Хід заходу

Повільна музика

Ведучий1.                                                                                                                                                        Ось і завітала до нас золотокоса осінь. Свічками запалахкотіли берези, убралися в золоті шати красені-клени, а осокори вже скинули своє золотисте вбрання. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею - синє, чисте, бездонне небо. І здається, ніби знову прийшла прекрасна Діва Марія й розкинула свій небесно-синій покров, щоб захистити нас та змусити кожного замислитися над цінностями життя. 

Ведучий2.
Осінь - період радості та спокою, найбагатша й найщедріша пора. Можливо, тому так багато свят на честь Богородиці восени, а саме 14 жовтня люди з вдячністю  приймають заступництво й клопотання за них перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадують історичні події далекої Візантійської епохи, з якої походить коріння  українського свята.

Ведучий 1. 

Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Запроваджено воно на честь Божої Матері, яка зняла з голови хустку - покрову й розкинула її над людьми, що перебували в церкві, одночасно молячись за їхнє спасіння й порятунок від біди. Ось ця довга біла покрова й стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до встановлення злагоди між своїми й чужими. Відтоді в Україні з’явилося багато населених пунктів, які носять назви Покровка, Покровське, Посадпокровське тощо. Тож і не дивно, що попередньо наш населений пункт був Новопокровкою, а центральна вулиця зараз має назву Покровська.

 Ведучий 2. 

 Традиційно Покрова в Україні належала до великих свят. Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, саме в цей день старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. У багатьох селах на ії честь будували й освячували храми, оскільки Покрова вважалась не тільки народнорелігійним, а й національним святом. З початком масових храмових свят, на які з'їжджалися люди з ближніх і далеких сіл, у церквах відбувалася врочиста відправа, після якої привітно зустрічали гостей у себе вдома.  Саме таке свято відзначається в нашому Приазовському 14 жовтня.

Входять Осінь за руку з Матір’ю - Покровою під супровід музики «Ave Maria».                         
Яка ж Ти гарна,
Радосте моя!
Пренепорочна,
Вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я...
Та чи спинитись?
Ні, я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, що іще додам?
Мій подив не поміститься у слові.
Якщо не Ти, хто допоможе нам? 
Великий Бог: діла Його чудові.
Яка ж Ти гарна,
Матінко моя!
Пренепорочна,                                                                                                                                              Вибач, що беруся
Твою красу оспівувати я.
Та чи спинитись? -
Ні я не спинюся.
Яка ж Ти гарна, о Маріє... 

Ведучий1.                                                                                                                                                                           Особливу шану в Україні мала Покрова серед запорозьких козаків. Вона була їхньою заступницею в далеких походах, оберегом на хрестах, які носили козаки. Свято Покрови вважалося найбільшим серед запорожців. Саме тоді проходила велика Генеральна січова Рада, на якій вирішувалися найважливіші питання козацького життя. Цього дня також відбувалися вибори нового отамана.

Ведучий2.                                                                                                                                                              На знак великих заслуг запорожців в утвердженні нашої державності Президентом України в жовтні 1999 року було видано Указ про впровадження Дня українського козацтва, що відзначається в день Покрови, а з жовтня 2015 року додалося ще й святкування Дня захисника Вітчизни.

Ведучий 1.

Ми зібралися в переддень свята, щоб засвідчити повагу всім, хто носить військову форму, і відзначити День українського козацтва та День захисника Вітчизни. Сьогоднішній захід – це дух Козацької України в мініатюрі, яким хочеться наповнити ваші серця. На цьому святі утинатимуть танці, лунатимуть пісні і звучатиме щире слово.

Танок маленьких козачат

Ведучий2.
У літописі української слави період козаччини тривав майже 300 років. Запорожці були сміливими, дисциплінованими, витривалими, гордими й вільними людьми, організованою військовою силою, яка боронила наші землі від нападів турків і татар, польських і московських колонізаторів, а також від розпродажу її українськими магнатами.

Ведучий 1.

Серед визначних козацьких лідерів найяскравішою постаттю був Іван Сірко. 22 рази запорожці обирали його кошовим отаманом. За своє військове життя І.Сірко брав участь у 55 походах і завжди виходив переможцем. Турки прозвали його «урус-шайтаном», тобто українським чортом. Пізніше Сірко очолив повстання проти царських воєвод. За це кошовий потрапив у царську немилість і був засланий до Сибіру.

Ведучий2.                                                                                                                                                                Цар не любив Сірка і побоювався його. Але коли 300 тисяч турків перейшли Дунай і хмарою посунули в Україну, цар згадав про вигнанця. Запорожці теж зажадали від уряду повернення на Січ грози бусурманів. Цар змушений був поступитися. Сірко з військом запорожців завдав  ворогам величезних втрат, до того ж іще й визволив із неволі багатьох бранців.

Інсценівка «Лист турецькому султанові»

Козак 1. О, до нас прибув посланець Султана Мухамеда ІV.

Входить посланець, читає: Султан Мухамед ІV запорозьким козакам.                                                                                                                                                       Я, султан Мухамед, брат сонця і місяця, онук і намісник Божий,  державець царств Македонського, Вавилонського, Єрусалимського,   Великого і Малого Єгипту, Цар над царями, лицар, ніким не поборений воїн,   невступний Оборонець гробу Ісуса Христа, пестун самого Бога, Надія і Утіха мусульман, острах і великий Оборонець християн, наказую вам, запорозькі козаки!  З доброї волі піддатися мені без суперечки і мене вашими наскоками не турбувати більше. Султан турецький Мухамед ІV.

Козаки сміються.

Отаман. Відписуй!      

Писар. Запорозькі козаки турецькому султанові.                                                                                                                                     Ти – шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш, і самого Люципера секретар,    який ти в чорта лицар? Не будеш ти годен синів християнських під собою мати.  Твого війська не боїмось, землею і водою битимемось із тобою.

Козак 1. Вавилонський ти кухар, Македонський колесник.

Козак 2. Єрусалимський броварник, Олександрійський козолуп. 

Козак 3. Великого й Малого Єгипту свинар, Вірменська свиня.    

Козак 4. Татарський сагайдак, Каманецький кат.    

Козак 5. Самого Гаспида онук, усього світуй півсвіту блазень, а нашого Бога дурень. 

Писар. Числа не знаємо, бо календаря не маємо. Місяць не небі, а рік у книзі, а день так,  як у нас, так і у вас – поцілуй за це ось куди нас. Кошовий отаман Іван Сірко з Низовим військом Запорозьким.

Отаман. Ось так! Кожен козак повинен знати і виконувати заповіді козаків. А ну-мо, писарю, зачитай їх нашим слухачам.

Писар (читає з Грамоти і передає її козакам):    Заповіді козаків

Козак 1. Честь і добре ім’я для козака дорожчі за життя.

 Козак 2. По тобі судять про все козацтво і народ твій.

Козак 3. Козаки всі рівні в правах. Пам’ятай: немає ні князя, ні раба, але всі раби Божії.

Козак 4.Будь працьовитий, не ледарюй.

Козак 5. Служи вірно своєму народу, а не керманичам.

Козак 1. Дотримуйся слова. Слово козака багато важить.

Козак 2. Поважай старших, шануй старість.

Козак 3. Тримайся віри предків, живи за звичаями свого народу.

Козак 4. Загинь, а товариша виручай.

Козак 5. Бережи свою сім’ю. Служи їй прикладом.

Ведучий 1.

Дякуємо нашим козакам за такі правильні настанови. А зараз для вас пролунає музичний подарунок – козацька пісня.

Ведучий 2.

14 жовтня 1942 року було створено УПА, яка відродила славні традиції козацтва в Україні. Вона розпочала національно-визвольну війну проти нацистів та московської влади. Повстанці нападали на німецькі залоги, звільняли полонених, відбивали людей, яких везли на примусові роботи до Німеччини. Часто врятовані хлопці приєднувались до УПА. Більшість повстанців – це молодь віком до 30 років, здебільшого з бідних сімей. Їх привчали до дисципліни та відповідальності, порушників же суворо карали. У світовій історії це було унікальне явище – чинна самостійна армія без незалежної держави.

Ведучий 1.

За роки існування УПА в її лавах побувало до 400 тисяч осіб. Останнім командиром цього війська був полковник Василь Кук-Коваль. Окремі частини УПА зберігали боєздатність аж до кінця 50-х років, а останній повстанець Ілько Оберишин погодився вийти з лісу тільки 1991 року, після проголошення незалежності України.

Пісня «Мальви»

Ведучий 2.

Достойними нащадками оборонців рідної землі є сьогоднішня молодь, яка вже має право називатися захисниками Вітчизни, бо брала активну участь у Революції гідності, допомагає українській армії й підтримує її з початку війни на Сході.

Поезія «Мені наснилось» у виконанні трьох учнів (демонстрація фото)

Мені наснилось, що вони зустрілись:

Убитий в Крутах й вірменин Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

«За що тебе?» - «За Україну, друже мій».

«Ти знаєш, і мене за неї вбили,

Та це було вже років майже сто.

Тоді померли ми, щоб ви нам жили.

А вас вбивають… Вас тепер за що? »

«Ти пам’ятаєш, друже. Звісно, пам’ятаєш,

Як біло-біло в нас цвітуть сади.

І ти цей запах п’єш. І ти його вдихаєш…

Я б все віддав, щоб хоч на мить туди.»

«А я ще ввечері узяв дівча за руку

Й тихенько так до серця притулив.

Тоді не знав, що Бог уже розлуку

Навіки на землі нам присудив.

Під Крутами стояли ми стіною.

В очах не страх, а злість до ворогів.

Більшовики готовились до бою,

Я йшов на смерть… а жити так хотів».

«Мені твій попіл стукав, брате, в груди.

Я вірменин, а теж Вкраїни – син.

Не мав у серці й крапельки облуди,

За те й убив мене проклятий поганин».

… Мені наснилось, що вони зустрілись.

Убитий в Крутах й бородач Сергій.

В саду едемськім на травичці всілись:

«За Україну нас вбивають, брате мій».

Патріотична пісня у виконанні дуету хлопців

Вірш «Ангели майдану» (демонстрація відео)

Горить свіча, і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає,

Земля ридає, плачуть небеса,

Майдан Героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю

В Його садах довічно проживати,

Вони завжди залишаться в строю,

Про них народ пісні буде співати.

Небесна сотня білих журавлів,

Душа яких летить під небесами,

Ніхто із вас вмирати не хотів,

Хай вічна пам'ять лишиться за вами…

Сьогодні туга душу розпина,

Багато з вас в коханні не признались,

Надворі скоро втішиться весна,

Чому ж її ви, хлопці, не діждались?..

Горить свіча, і пам’яті сльоза

Додолу з неї краплями стікає,

Земля ридає, плачуть небеса,

Героїв Україна пам’ятає…

Пісня «Плине кача…»

Ведучий 1.

За вікову історію української народності наша земля не один раз закликала своїх синів стати на її захист. І ніколи ці заклики до оборони рідного краю не залишалися непочутими. Боротьба за незалежність України триває й зараз. На Донеччині й Луганщині боронять голубе над нами небо герої - земляки, наші рідні й близькі, іноді навіть ціною власного життя. Пам’ятаймо про них. До нас на свято завітав один із оборонців Донецького аеропорту, «кіборг» Віктор Горбунов. Запрошуємо його до слова.

Виступ земляка-оборонця

Вірш «Не плач, кохана!»

Не плач, кохана, чуєш, я живий!

Не міг тобі раніше подзвонити.

То був страшний, запеклий, довгий бій,

Та ми не мали права відступити.

Скажи хоч слово, мила, не журись.

Утри сльозу й нарешті посміхнися,

А ще молись, за нас усіх молись.

І матері від мене поклонися.

Цілуй дітей і батькові привіт,

Скажи, його «Кобзар» тепер в нагоді:

Ми з хлопцями завчили «Заповіт»,

Під обстрілом читаємо відтоді.

Пробач, рідненька, знову мушу йти.

І не питай, куди тепер рушаю.

Мене чекають прокляті світи,

Коли вернусь, я й сам уже не знаю.

Вона в сльозах стискає телефон,

Пусті гудки, в душі гроза лютує.

Та він живий, то був поганий сон,

Її любов його таки рятує!

А він десь там, де небо у вогні,

Боронить свою землю від навали.

Він вже давно не лічить ночі й дні,

Він робить все, щоб ми війни не знали!

Ведучий 2.

Шановні присутні в цьому залі! Нехай уже давно минули дні Запорозької Січі та Другої світової війни, але українське лицарство існує як прагнення до вільного та незалежного життя. Усередині кожного українця живе воїн, який нічого не боїться й за рідну землю віддасть життя. Ми закликаємо вас згадати Героїв, які поклали голови за наше майбутнє, адже мільйони людей довірили їм оберігати найдорожче – мир на Землі. Ушануймо їх хвилиною мовчання.

Ведучий 1.

Щиро вітаємо вас зі святом і бажаємо міцного козацького здоров’я, незламної волі до перемоги та патріотичного духу, що допоможе подолати будь-які перешкоди. А на завершення нашої зустрічі – подарунок від танцювального колективу: танок «Два кольори».