До розіграшу
залишилось:
16 днів
Конкурс розробок «Вчительська десятка»
Розробки додавай – подарунки вигравай!

Виховний захід для старшокласників "НЕ ТВОЯ ВІЙНА..."

Про матеріал

Заболотна Ю.В.

Учитель історії

Червонокам'янського НВО

Олександрійського району

Кіроворгадської області

НЕ ТВОЯ ВІЙНА...

Сценарій вечора-зустрічі воїнів-афганців

Оформлення зали :

Сцена прикрашена рушниками у формі ключа журавлів. На передньому плані на журнальному столику на вишиваному рушнику стоїть гільза з гвоздикою, афганська шапка, біля столика стоять навхрест гітара і макет автомата.

Танок «Не твоя війна»

Вчитель.

Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає, як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.

1 учень Смачко

Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов'язок.
2 учень Шульова Т.

Болить Афган, в душі туман
Ніхто не знає, ніхто не скаже,
Коли і де, хто за ким,
В чужім краю на землю ляже.
2 учень
Смачко С.

Ми знаємо, що немає нашої вини,
В тім, що інші не прийшли з війни,
В тім, що вони—хто старший, хто молодший
Залишились там, і не у тому річ,
Що ми їх не змогли зберегти
Не в тому річ, але все ж, все ж…
Мелодія № (дзвони)
1учень
Шульова Т.

Що це? Ти чуєш?
2учень Смачко Т.

Це дзвін. Дзвін пам'яті…
1учень Шульова Т.

Пам'яті? А хіба такі бувають?
2учень Смачко С.

Бувають, слухай.(дзвін сильнішає) Це говорить сама пам'ять… Пам'ять про загиблих наших земляків.

Пам'ять про всіх тих, хто не повернувся …
1учень Шульова Т.

Але хіба пам'ять буває живою?
2учень Смачко С.

А ти не віриш? Людина може вмерти двічі:
Там на полі бою, коли його догнала куля
А другий—в пам'яті народній.
Другий раз вмирати страшніше,
Другий раз людина повинна жити!
Дзвін
1учень Шульова Т.

Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів. Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм—право бути похованим на рідній землі.
Відеоролик «Не плач»
Вчитель.
Пам'ять! Гірка пам'ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам'ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам'ять, від чого стікає кров'ю твоє наболіле серце?
Смачко С.

Не йдуть з пам'яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам'ять свої жалобні сторінки. Вшановує держава твої подвиги, віддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж біль на твоєму обличчі, біль у твоєму серці?
Шульова Т.

Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків і батьків.

(вірш «Я чекатиму») Рудь О.

Вже буяла весна, як прощались востаннє,
Ти залишив печаль своїх синіх очей.
І котилося сонце, мов яблуко раннє...
І так млосно було від солодких речей.
Поспішав у Афган — присягнув воювати
І накази виконувати без вагань.
А мені залишилось - чекати, чекати,
чекати... І німіти від переживань.
Йду шукати сліди — замела хуртовина.
Не поля, а сувої полотен лляних.
У чужій стороні - ти для мене істота єдина.
Серед мертвих немає — ти серед живих.
Хочу вірити, ще гляну в очі блакитні,
Поки очі мої, мов полин, відцвітуть.
Пам'ятай, я чекатиму завжди у квітні,
Я чекатиму... поки тебе не знайдуть.

Вчитель. Світла пам'ять... Чи треба взагалі згадувати про війну! Деякі кажуть, що не треба. Я думаю, що потрібно. Потрібно до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!». У цей день перестаньмо згадувати про війну, яку ми тоді назвемо останньою не тільки тому, що хочеться назвати її так, але й тому, що будемо переконані в цьому.
Сьогодні ми зібралися щоб згадати воїнів-інтернаціоналістів.Сьогодні присутні у цій залі воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій в Афганістані, та матері й рідні воїнів-інтернаціоналістів.
Кардош С.

15 лютого минають роковини із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.
Мурований В.

«Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх», — говориться в Євангелії.
Кардош С.

25 грудня 1979 року Радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані.
Мурований В.

Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.
Кардош С.

В ім'я волелюбного афганського народу, в ім'я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче — життя.
Мурований В.

Багатьом із них ніколи вже не повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований розлетиться в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри.
Кардош С.

У афганській війні загинуло майже 15 тис. осіб. 290 воїнів пропали без вісті.

Мені привиділось, немов солдати,
Які не повернулися з боїв,
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

Пісня «Автобус» Шапловал Я.
Вчитель

Хай горить свічка, як болючий щем про тих людей, що навічно стали журавлями. Усі вони любили життя, любили своїх батьків, свій рідний край. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилося їм повернутися живими до рідних домівок.
Сценка
Диктор Зозулінська Д.

Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
Мати Захарук А.

— Синочку, рідний, йди в обійми мами.
Диктор Зозулінська Д.

Тече сльоза і падає на плечі.
Із стелі очі дивляться хлоп 'ячі,
їм тільки жити, жити і творити,
Вони ж навіки залишаються дитячі.
Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.
Мати Захарук А.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.

Син-солдат Шпурик С.

Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозину
І поцілую в сивеє чоло:
Мати Захарук А.

— О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!
Диктор Зозулінська Д.
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.

Пісня «Мальви» Самаріна Ю.

Учень Мурований В.

Повідайте, повідайте синам,
Повідайте всім дітям, ветерани,
Які шляхи пройти судилось вам
Крізь полум 'я Гардеса й Кандагара.
(Слово надається учаснику війни в Афганістані).

Учитель

Дорогі наші ветерани, ровесники, сини, чоловіки, найдорожчі в світі татусі і вже дідусі !

Ми раді всім ветеранам війни, які приходять, приїжджають до нас, щоб торкнутися сторінок пам'яті.

Сьогоднішня зустріч присвячується вам, тим, хто пройшов Афган, Сирію, Єгипет, Югославію, вам, солдати шостої заповіді, вам, захисники Вітчизни. Як знак нашої безмежної шани до вас, шановні воїни-афганці, воїни-інтернаціоналісти, воїни-миротворці, прийміть ці квіти.

(вручення квітів)

Диктор Слісаренко Ю.

Пливе наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання.

Натянуті нерви, немов тятива.

Пронизує пам'ять скорбота прощання.

І сумно згасає, і тяжко сплива

Хвилина мовчання.

На останніх словах у залі гасне світло, діти із запаленими лампадками виходять на сцену, називають прізвища загиблих. (Хвилина мовчання, дзвін, слайд – пам'ятник полеглим).

МЕТРОНОМ ВІДБИВАЄ ХВИЛИНУ

Диктор Слісаренко Ю.

О, Україно, ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули, щоб ніколи звук гармати.
ПІСНЯ «Воїни світла» Шаповал Я. Журило В.

Учень15 лютого - день скорботи і вшанування пам'яті тих, хто не повернувся додому з афганської війни, і свято для тих, хто залишився живий і тепер серед нас.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина,
Писав в своїх вірша Тарас.
Молюсь, - казав він, - щоб у тебе
Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека
Весняним квітом під вікном цвіла
І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

ПІСНЯ «Про Україну» Шекман І.

Слісаренко Ю.

Ми знаємо, що немає нашої вини,
В тім, що інші не прийшли з війни,
В тім, що вони—хто старший, хто молодший
Залишились там, і не у тому річ,
Що ми їх не змогли зберегти
Не в тому річ, але все ж, все ж…

Дітки Журило А.-Ратенко В.

Військову форму одягли сини!

На вас, батьки, так схожі ваші діти!

З'явилися на світ, щоб жити, жити, жити…

О, земле, хай не буде більш війни!

--------------------------------------

Віталій Журило

Я буду землю рідну захищати,

Берізок ніжних чорно-білі сни,

Я буду все робити, щоби тато

Ніколи не чекав мене з війни.

----------------------------------------

Я серцем заступлю дерева, квіти,

Прикрию землю від страхіть війни.

Я хочу, щоби тато міг радіти,

Казати: «Ой, які у нас сини!»

Для миру форму одягли сини…

О, земле, хай не буде більш війни!

В. Ліщук

Ведучий Смачко С.

Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що з печалі сивіла,

Іменем сина, що батька не знав.

Іменем батька, що в січі смертельній упав,

Я проклинаю війну жорстоку, –

Вона відібрала у людства спокій.

Ведуча Шульова Т.

Іменем тих, хто в колисці сьогодні,

Іменем тих, хто над краєм безодні,

Іменем ще не народжених,

Сном немовлят не стривожених.

Кличу з війною стати на бій,

Мир відстояти Землі голубій.

Пісня «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались»

Учитель

На цьому наша зустріч завершена. Бажаємо вам добробуту, благополуччя, родинного тепла та злагоди, шани та любові від рідних та близьких вам людей. Щасливих та яскравих подій та усього найкращого!

Перегляд файлу

Заболотна Ю.В.

Учитель історії

Червонокамянського НВО

Олександрійського району

Кіроворгадської області

НЕ ТВОЯ ВІЙНА...

 Сценарій вечора-зустрічі воїнів-афганців

Оформлення зали :

 Сцена прикрашена рушниками у формі ключа журавлів. На передньому плані на журнальному столику на вишиваному рушнику стоїть гільза з гвоздикою, афганська шапка, біля столика стоять навхрест гітара і макет автомата.

Танок «Не твоя війна»

Вчитель.

Хто чув про Афган? Не чули.
Минула все ж вас ця біда?
Чи може ви просто забули
І час спливає, як вода?
Я вам нагадаю, повірте,
Я вам нагадаю, простіть.
Про матір й загиблого сина
Ви спогадів думку пустіть.

1 учень Смачко

 Афганістан став горнилом для тих, хто туди потрапив. Він навчив юнаків цінувати дружбу, відданість, любов. І знати ціну життя. Адже воно обривалося іноді у неповних 19 років перед їхніми очима. І терпли юні душі від втрати друзів, тих, хто ще вчора дарував їм своє тепло. А потім повертався на рідну землю у цинковій труні. Це все потрібно було пережити. Але вони 19-ти річні свято вірили, що виконують свій інтернаціональний обов’язок.
2 учень Шульова Т.

Болить Афган, в душі туман
Ніхто не знає, ніхто не скаже,
Коли і де, хто за ким,
В чужім краю на землю ляже.
2 учень Смачко С.

Ми знаємо, що немає нашої вини,
В тім, що інші не прийшли з війни,
В тім, що вони—хто старший, хто молодший
Залишились там, і не у тому річ,
Що ми їх не змогли зберегти
Не в тому річ, але все ж, все ж…
Мелодія №    (дзвони)
1учень Шульова Т.

Що це? Ти чуєш?
2учень Смачко Т.

Це дзвін. Дзвін пам’яті…
1учень Шульова Т.

Пам’яті? А хіба такі бувають?
2учень Смачко С.

Бувають, слухай.(дзвін сильнішає) Це говорить сама пам’ять… Пам’ять про загиблих наших земляків.

Пам’ять про всіх тих, хто не повернувся …
1учень Шульова Т.

 Але хіба пам’ять буває живою?
2учень Смачко С.

А ти не віриш? Людина може вмерти двічі:
Там на полі бою, коли його догнала куля
А другий—в пам’яті народній.
Другий раз вмирати страшніше,
Другий раз людина повинна жити!
Дзвін
1учень Шульова Т.

Сивіли від горя батьки і матері, ховаючи своїх дітей, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час. У скількох сімей у траурному обрамленні зберігаються фотографії синів. Одну нагороду заробили вони за проявлену мужність і героїзм—право бути похованим на рідній землі.
Відеоролик «Не плач»
Вчитель. Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона ніколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерів? Наречених, що недолюбили своїх хлопців? Поминальний дзвін та тепло свічки? Про що ти задумався, ветеране? Які сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стікає кров’ю твоє наболіле серце?
Смачко С.

Не йдуть з пам’яті скалічені душі людей, не залишають серце полеглі побратими. І гортає пам’ять свої жалобні сторінки. Вшановує держава твої подвиги, віддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж біль на твоєму обличчі, біль у твоєму серці?
Шульова Т.

Чимало літ минуло відтоді, як вивели з Афганістану радянські війська, але рани цієї війни кровоточать і досі. Не можуть матері забути загиблих та покалічених синів, а дружини та діти своїх чоловіків і батьків.

              (вірш «Я чекатиму»)  Рудь О.                  

Вже буяла весна, як прощались востаннє,
Ти залишив печаль своїх синіх очей.
І котилося сонце, мов яблуко раннє...
І так млосно було від солодких речей.
Поспішав у Афган — присягнув воювати
І накази виконувати без вагань.
А мені залишилось  - чекати, чекати,
чекати... І німіти від переживань.
Йду шукати сліди — замела хуртовина.
Не поля, а сувої полотен лляних.
У чужій стороні - ти для мене істота єдина.
Серед мертвих немає — ти серед живих.
Хочу вірити, ще гляну в очі блакитні,
Поки очі мої, мов полин, відцвітуть.
Пам'ятай, я чекатиму завжди у квітні,
Я чекатиму... поки тебе не знайдуть.

 

Вчитель. Світла пам'ять... Чи треба взагалі згадувати про війну! Деякі кажуть, що не треба. Я думаю, що потрібно. Потрібно до тих пір, поки людство неспроможне бути сказати: «Ми не тільки не хочемо війни, ми зробили все, щоб її не було, і її не буде!». У цей день перестаньмо згадувати про війну, яку ми тоді назвемо останньою не тільки тому, що хочеться назвати її так, але й тому, що будемо переконані в цьому.
Сьогодні ми зібралися щоб згадати воїнів-інтернаціоналістів.Сьогодні присутні у цій залі воїни-інтернаціоналісти, учасники бойових дій в Афганістані, та матері й рідні воїнів-інтернаціоналістів.
Кардош С.

 15 лютого минають роковини із дня закінчення війни в Афганістані. Але ця війна назавжди залишиться болем у серці нашого народу.
Мурований В.

 «Немає більшої любові, ніж та, коли положиш душу свою за друзів своїх», — говориться в Євангелії.
Кардош С.

 25 грудня 1979 року Радянські війська були введені в Афганістан для виконання інтернаціонального обов'язку. Для тисяч радянських солдат, їхніх батьків, матерів, братів, сестер розпочалася жорстока, кривава війна в Афганістані.
Мурований В.

 Потрапивши на палаючу афганську землю, мужні воїни-інтернаціоналісти всім серцем прийняли її біль, як свій, і до останнього подиху захищали інтереси її багатостраждального народу.
Кардош С.

 В ім'я волелюбного афганського народу, в ім'я миру, братерства на землі вони, не вагаючись, готові були віддати найдорожче — життя.
Мурований В.

 Багатьом із них ніколи вже не повернутися до рідної хати, не побачити ні рідних, ні неба, ні гарної землі. Вони поляжуть навіки. Кого поховають товариші, хто пошматований розлетиться в прах на гігантських фугасах. І тільки гнівний його дим понесуть над землею східні вітри.
Кардош С.

 У афганській війні загинуло майже 15 тис. осіб. 290 воїнів пропали без вісті.

Мені привиділось, немов солдати,
Які не повернулися з боїв,
Не полягли, а залишились жити,
Перетворившись в білих журавлів.

Пісня «Автобус» Шапловал Я.
Вчитель

Хай горить свічка, як болючий щем про тих людей, що навічно стали журавлями. Усі вони любили життя, любили своїх батьків, свій рідний край. Були вірними друзями, жили щасливо і мріяли про майбутнє. Та не судилося їм повернутися живими до рідних домівок.
Сценка  
Диктор Зозулінська Д.

Старенька мати йде до свого сина,
Гранітні плити плачуть під ногами,
Стукоче серце в грудях, ниє спина:
Мати  Захарук А.

— Синочку, рідний, йди в обійми мами.
Диктор Зозулінська Д.

Тече сльоза і падає на плечі.
Із стелі очі дивляться хлоп 'ячі,
їм тільки жити, жити і творити,
Вони ж навіки залишаються дитячі.
Стоїть старенька й плаче. Ні, ридає...
Перед очима в неї похоронка,
І бій, що котрий день вже не згасає,
І у землі пекуча та воронка.
Мати Захарук А.

Синочку, рідний, чуєш, як курличуть
У синім небі сумно журавлі?
Вони ж тебе до себе, сину, кличуть,
А ти лежиш в холодній цій землі.

Син-солдат Шпурик С.

Я чую, мамо, чую, як співають
Мені над Україною пісні.
Ти не журись, я крила розпростаю
І прилечу до тебе уві сні.
Вкраїнським рушником зітру сльозину
І поцілую в сивеє чоло:
Мати Захарук А.

— О, синку рідний, мій єдиний сину,
Як хороше б мені тоді було!
Диктор  Зозулінська Д.
Стоїть старенька мати на могилі,
І навіть квіти плачуть мовчазні.
Від сина погляд відвести не в силі,
А син довічно житиме у сні.

Пісня «Мальви» Самаріна Ю.

Учень Мурований В.

Повідайте, повідайте синам,
Повідайте всім дітям, ветерани,
Які шляхи пройти судилось вам
Крізь полум 'я Гардеса й Кандагара.
(Слово надається учаснику війни в Афганістані). 

Учитель

Дорогі наші ветерани, ровесники, сини, чоловіки, найдорожчі в світі татусі і вже дідусі ! 

Ми раді всім ветеранам війни, які приходять, приїжджають до нас, щоб торкнутися сторінок пам’яті. 

Сьогоднішня зустріч присвячується вам, тим, хто пройшов Афган, Сирію, Єгипет, Югославію, вам, солдати шостої заповіді, вам, захисники Вітчизни.  Як знак нашої безмежної шани до вас, шановні воїни-афганці, воїни-інтернаціоналісти, воїни-миротворці, прийміть ці квіти. 

 (вручення квітів)

Диктор Слісаренко Ю.

 Пливе наче вічність, здобута в бою,

 Хвилина мовчання. 

Натянуті нерви, немов тятива. 

Пронизує пам’ять скорбота прощання. 

І сумно згасає, і тяжко сплива

 Хвилина мовчання. 

 На останніх словах у залі гасне світло, діти із запаленими лампадками виходять на сцену, називають прізвища загиблих. (Хвилина мовчання, дзвін, слайд – пам’ятник полеглим).

 МЕТРОНОМ  ВІДБИВАЄ ХВИЛИНУ

Диктор Слісаренко Ю.

О, Україно, ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули, щоб ніколи звук гармати.
ПІСНЯ «Воїни світла» Шаповал Я. Журило В.

Учень15 лютого - день скорботи і вшанування пам’яті тих, хто не повернувся додому з афганської війни, і свято для тих, хто залишився живий і тепер серед нас.
Молюсь за тебе, Україно,
Молюсь за тебе кожен час,
Бо ти у нас одна-єдина,
Писав в своїх вірша Тарас.
Молюсь, - казав він, - щоб у тебе
 Не було між людьми війни,
Щоб завжди було чисте небо 
На нашій стомленій землі.
Щоб завше у садку смерека 
Весняним квітом під вікном цвіла 
І прилітали з вирію лелеки,

Щоб гомін хвиль послухати Дніпра!

ПІСНЯ  «Про Україну» Шекман І.

Слісаренко Ю.

 Ми знаємо, що немає нашої вини,
В тім, що інші не прийшли з війни,
В тім, що вони—хто старший, хто молодший
Залишились там, і не у тому річ,
Що ми їх не змогли зберегти
Не в тому річ, але все ж, все ж…

 Дітки Журило А.-Ратенко В.

 Військову форму одягли сини! 

На вас, батьки, так схожі ваші діти! 

З’явилися на світ, щоб жити, жити, жити… 

О, земле, хай не буде більш війни! 

--------------------------------------

Віталій Журило

Я буду землю рідну захищати, 

Берізок ніжних чорно-білі сни, 

Я буду все робити, щоби тато 

Ніколи не чекав мене з війни. 

----------------------------------------

Я серцем заступлю дерева, квіти, 

Прикрию землю від страхіть війни. 

Я хочу, щоби тато міг радіти, 

 Казати: «Ой, які у нас сини!» 

 Для миру форму одягли сини… 

 О, земле, хай не буде більш війни! 

                                               В. Ліщук

Ведучий  Смачко С.

Іменем жінки, що овдовіла,

Іменем матері, що з печалі сивіла,

Іменем сина, що батька не знав.

Іменем батька, що в січі смертельній упав,

Я проклинаю війну жорстоку, –

Вона відібрала у людства спокій.

Ведуча Шульова Т.

 Іменем тих, хто в колисці сьогодні,

Іменем тих, хто над краєм безодні,

Іменем ще не народжених,

Сном немовлят не стривожених.

Кличу з війною стати на бій,

Мир відстояти Землі голубій.

Пісня  «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались»

 Учитель

На цьому наша зустріч завершена. Бажаємо вам  добробуту, благополуччя, родинного тепла та злагоди, шани та любові від рідних та близьких вам людей. Щасливих та яскравих подій та усього  найкращого!

 

Станьте першим, хто оцінить розробку

Щоб залишити свій відгук, необхідно зареєструватись.

Дякуємо! Ми будемо тримати Вас в курсі!
docx
Додано
10 лютого
Переглядів
190
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку