Виховний захід для учнів молодшого шкільного віку. "Маленька криничка живої води - народна пісня"

Маленька криничка

живої води – народна пісня

 Сценарій позакласного заходу для учнів молодшого шкільного віку.

Підготувала: Забожко І.М., вчитель І категорії, вчитель бандури Шевченківської спеціалізованої школи – інтернат з поглибленим вивченням предметів гуманітарно – естетичного профілю Черкаської обласної ради.

Мета:     Розширити знання учнів про народні дитячі пісні;

 -   Виховувати любов до української мелодії, народної пісні, повагу до їх творців, прищеплювати інтерес до минулого нашого народу, культури рідного краю.   Викликати позитивні емоції під час слухання та виконання пісень;

Ведуча - Розпочнемо нашу зустріч грою „Відгадай мелодію”. (У записі звучать фрагменти українських народних танців та пісень: „Полька”, „Гопак”, „Козачок”, „Їхали козаки”, „Два дубки”, Ой зелене жито”, „Подоляночка”, „Несе Галя воду”, „Ой на горі та женці жнуть”, „Розпрягайте хлопці коні”.

 Ведуча - Чи знайомі ці мелодії? Хто ж є їх автором? (український народ)

 - Честь і хвала українському народові, який створив ці скарби, і ми можемо з гордістю ділитися ними з усім світом, викликати подив і захоплення. Слухаючи ту чи іншу пісню, ми пізнаємо життя нашого народу, його історичне минуле, відчуваємо насолоду від її багатющих мелодій, широти й краси образів, чарівної сили.

 «Українська пісня! Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, безхмарне дитинство, своє бажання бути красивим і ніжним, сильним і хоробрим? Який митець не був натхненний її багатющими мелодіями, безмежною широтою і красою її образів, чарівною силою, що викликає в душі людській най­складніші, найтонші, найглибші асоціації, почуття, що підносить її до вершини людської гідності, до творчості»,— так чудово писав про це невмируще багатство Олександр Довженко.

Українська пісня — одне з найцінніших духовних надбань нашого народу. Вона пахне весняними дощами, синіми льонами, запашними чорнобривцями, материнськими долонями. Вона виникла в трудовій діяльності людей, у ній відбиті їх звичаї і вірування, змагання за кращу долю, боротьба з поневолювачами та загарбниками. В пісні знайшли своє відображення характер народу, його доброта, щирість, душевність та весела вдача. В ній проявилися людські мрії, надії, сподівання. Українці надзвичайно працьовиті, добрі, добродушні, занадто довірливі, надмірно терплячі, щедрі, гостинні й поетичні люди з великим почуттям гумору. Вони великі патріоти своєї землі, мови, культури.

Прислухайтеся, шануйте і поважайте народну пісенну творчість — скарбницю нашої мудрості, нашої історії.

Ведуча. Усі, хто б у різні часи не відвідував Україну, звертали увагу на веселу вдачу українців, їх неперевершене почуття гумору. Ні війни, ні репресії, ні голодомори — ніщо не зломило наш народ. Уміння у всьому звичайному, буденному бачити щось незвичайне, уміння жити з посмішкою і, що найважливіше, уміння посміятися не тільки з інших, а перш за все із себе — ось що відрізняє українців від інших народів. А тем для сміху — море. Тут і політика, і подружнє життя, і родинні стосунки і ще багато чого. Тоді і виникають жартівливі, сатиричні пісні, як от наприклад «Ой ходила дівчина бережком».

Ой ходила дівчина бережком,

  Заганяла селезня батіжком:

 "Іди, іди, селезню, додому,

 Продам тебе дідові рудому".

 За три копи селезня продала,

 А за копу дударика найняла:

 «Заграй, заграй, дударику, на дуду,

 А я своє горенько забуду.»

Ведуча - Де ми можемо почути дитячі пісні? (радіо-музичні передачі, телебачення – концерти, фестивалі, конкурси, на уроках музики, на виховних заходах у школі, дивлячись мультфільми).

- А що це за пісні? (колискові, народні дитячі, козацькі і т.д.)

Ведуча: - А зараз уважно слухайте мелодії українських  народних дитячих пісень і відгадуйте їх.

Вчитель музики награє  на музичному інструменті пісні, після кожної відгаданої пісні  всі діти співають.

  „Подоляночка”, „Два півники”, „Галя по садочку ходила”, „Пісня лисички”, „Вийшли в поле косарі”, „Грицю, Грицю, до роботи”, „Зацвіла в долині”, „Сіяв  мужик просо”, „Ой ходить сон”, „Котику сіренький”, „Зеленеє жито”.

                                        Два півники

Два півники, два півники

Горох молотили,

Дві курочки-чубарочки

До млина носили.

Цап меле, цап меле,

Коза засипає,

А маленьке козенятко

На скрипочку грає.

                                  Подоляночка

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.

Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька!
Умий своє личко,
Та личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!

                                  Галя по садочку ходила

Галя по садочку ходила,
Хусточку біленьку загубила,       
Ходить по садочку, блукає,
Хусточку біленьку шукає

Не журися, Галю - серденько,
Ми знайшли хустинку біленьку,
У садочку, біля малини,
Під зеленим листом тернини

                     Грицю, Грицю, до роботи!
 

Грицю, Грицю, до роботи!
В Гриця порвані чоботи...
Грицю, Грицю, до телят!
В Гриця ніженьки болять...

Грицю, Грицю, молотити!
Гриць нездужає робити...
 

Грицю, Грицю, врубай дров!
Кахи-кахи! Нездоров...

Грицю, Грицю, роби хліб!
Кахи-кахи! Щось охрип...
Грицю, Грицю, до Марусі!
"Зараз, зараз уберуся!"

                                        Котику Сіренький

Котику Сіренький Котику Біленький

Котку Волохатий не ходи по Хаті

Не ходи по Хаті не буди Дитяти

Дитя буде спати Котик воркотати

Ой на Кота на Воркота

На Дитинку Дрімота

(А-а а-а а-а а)              | (2)

Ой ну люлі Котку не йди на Колодку

Не йди на Колодку бо заб'єш Головку

Та буде боліти нічим завертіти

Ой на Кота на Воркота

На Дитинку Дрімота

(А-а а-а а-а а)              | (2)

Вийшли в поле косарі

Вийшли в поле косарі,

Косить ранком на зорі.

 Гей, ну-те, косарі,

 Бо нерано почали.

 Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

До обіда покосили,

Гострі коси потупили.

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

По обіді спочивали,

Гострі коси поклепали.

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

Увечері холодком

Йшли додому всі рядком.

Гей, ну-те, косарі,

Бо нерано почали.

Хоч нерано почали,

Та багато утяли!

        Зеленеє жито

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито женці жнуть,

Хорошії гості в хату йдуть.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито за селом,

Хорошії гості за столом.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито при межі –

Хорошії гості до душі.

Зеленеє жито, зелене,

Хорошії гості у мене.

Зеленеє жито ще й овес, –

Тут зібрався рід наш увесь.

Ведуча. Багата і неймовірно прекрасна природа сприяла формуванню поетичних рис характеру українців, які гостро відчували її красу, любили милуватися нею, опоетизовувати її. Хіба можна було не замилуватися такою красою, а від її споглядання люди ставали добрішими, їхні помисли — чистішими, а душевні поривання — благороднішими. А поезія нашого земляка, відомого на весь світ поета Т.Г.Шевченка так западала в душу українця, що відразу народжувалася музика.

   Так і з’явилася пісня на  вірші  Т.Г.Шевченка „ Зацвіла в долині червона калина»

Зацвіла в долині червона калина

 Зацвіла в долині червона калина,
Ніби засміялась дівчина-дитина.

Любо-любо стало, пташечка зраділа
І защебетала. Почула дівчина.

І в білій свитині з біленької хати
Вийшла погуляти у гай на долину.

І вийшов до неї з зеленого гаю
Козак молоденький, цілує, вітає.

І йдуть по долині, і, йдучи, співають,
Як діточок двоє під тую калину.

Ведуча   В чому сила наших пісень? Чому український народ у найважчі часи ніколи не відмовлявся від своєї пісні, розповідається в легенді „Про сумні й веселі співанки”.

...Жили колись чоловік та жінка, тяжко їм було, бо мали повну хату маленьких дітей, а землиці – на заячий скік. Працювали і вдень і в ночі аби не вмерти з голоду, але всі в родині любили співати. Одного дня померла бідна жінка. Крайня біда присіла чоловіка, і в хаті вже не чути було веселих співанок – лише сумні. А в сусідстві жив великий пан. Якось прийшов до бідного, поклав торбу з грішми на лаву і питає: „Скільки в тебе дітей?” – „Десятеро”.

 – „А чи не забагато, чоловіче, на твої маєтки?” Відпусти мені одну дитину, і я дам тобі за неї торбу грошей”. Бідний скликав дітей і каже: „Пан дає торбу грошей за одного з вас. Хто піде до нього? Там буде їсти калачі, а спати на перинах” Діти гіркот заплакали. „Жоден не хоче йти до вас, пане”, - сказав бідний чоловік. Пан задумався: „Тоді я даю торбу грошей, аби ви більше не співали. Я не можу спати через ваші співанки”. – „Най буде так”, - і бідний забрав гроші. Багач пішов до дому. Всі мовчали.  І раптом один хлопчина заспівав так, що у всіх закрутилися сльози в очах. Батько схопив торбу з грішми і побіг до пана. Кинув торбу йому на стіл і сказав: „Я не продаю, пане, ні співанок, ні дітей!” І в бідній хаті далі було чути пісні сумні та веселі.

 Ведуча    Ніколи і нікому не вдається заглушити українську пісню. Вона як душа, вічна. Нехай завжди з нами буде пісня, нехай збереже вона тепло наших сердець, наше життя, нехай робить усіх красивішими у своїх почуттях, підносить нашу національну і людську гідність.

             Ну де ще є така чарівна пісня

             Серед яких на світі славних мов?

             То серце від журби неначе стисне,

             А то навіє радість і любов.

  Пісня – це маленька криничка живої води. Не поспішайте її переступити. Зупиніться і розважливо вдивіться в її глибочінь, може побачите благородний лицарський образ свого предка, красу свого сучасника й духовну вроду нащадків. І хай широка світова слава рідної пісні, отой її дорогий вогник, зігрівши всю землю, повертається до тебе  спадкоємця.

Ведуча  Дуже дякуємо вам, дорогі дітки, за увагу. Ми побачили, що ви знаєте і любите дитячі пісні, продовжуйте їх вивчати при будь-якій нагоді і співайте, співайте й співайте, адже з піснею завжди веселіше жити.

Використана література:

1.   Чаморова Н.В.  232 найпопулярніші українські народні пісні. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”,2007.
2.     Вдовиченко О.В. Пісня та  народні му­зичні інструменти в житті українського  народу. –         Мистецтво в школі, 2009, №2.
3.   notatka.at.ua›

     uk.wikipedia.org›