Виховний захід до Дня партизанської слави

Виховний захід до Дня партизанської слави

Тема:  Немеркнуче світло великого подвигу

Мета:  розширити знання учнів про партизанський рух в Україні; про героїв партизанського руху; розвивати образне мислення, артистичні здібності в декламуванні поезій; виховувати патріотичні почуття, гуманізм, любов до України, пошану до тих, хто боровся за батьківщину.

 

Обладнання: виставка книг, присвячена партизанському руху «Це треба не мертвим, це треба живим»;  на учительському столі –  свічка, воєнні атрибути, кетяги калини; на дошці записано епіграф:

    

         

Хід заняття

 

Вед : Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась,

Лавиною металу і вогню

На нашу Землю й долю навалилась

Тремтять гармати, б’є на сполох дзвін.

Залізні круки вилітають з хмари.

Горить країна з чотирьох сторін

І на чужинців просить з неба кари

Синів, дочок благає: – захистіть!

Страждає в муках Україна мила.

І піднімається з глибин століть

Непоборима, нездолана сила.

 

Відео «Йшли селом партизани»

https://www.youtube.com/watch?v=uXgClt_OX0s

 

 

 

 

В: -  Добрий день, шановні присутні!
 

Сьогодні ми зібралися для того, щоб відзначити свято вшанування героїчного подвигу уславлених партизанів і підпільників Великої вітчизняної війни –День партизанської слави, яке збігається у часі з початку підпільно-партизанської боротьби з фашистськими загарбниками.  Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: «Ніхто не забутий, ніщо не забуте, ніхто на попіл не згорів». Пам’ять про ті події багата історіями героїчних подвигів, і нам слід пишатися, що багато з них належать і нашим землякам. У найтяжчий час для нашої Вітчизни, 22 червня 1941 року пішли на фронт тисячі солдат і матросів,  до лав добровольців ставало багато юнаків, які ледве закінчили школу. Багато з них  приписували собі роки, щоб потрапити на фронт. Але були й такі, хто в суворий воєнний час боровся з ворогами в глибокому тилу, не жаліючи крові й самого життя.

Свідомий збройний опір окупантам чинили громадяни України, які об’єднувались в партизанські загони і з’єднання, групи опору і  підпільні організації. Мирне населення бойкотувало накази окупаційної влади, ухилялось від роботи, зривало відновлення підприємств тощо.

В:       Перед трагічною хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг, про який сьогодні

 Дізнались ми, не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль.

 

В: Пам’ять… Вона нетлінна й вічна. Вона дивиться на нас зі старих фронтових фотографій, тих речей, які зберігають колишні партизани, і не дає потьмяніти жодній героїчній сторінці перемоги над фашизмом. А ми, молоде покоління, про їхні бойові подвиги, їхнє героїчне життя можемо дізнатися сьогодні тільки з їхніх розповідей, кінофільмів, творів художньої літератури. Ми ніколи не забудемо героїв партизанського руху. Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про тих, хто віддав своє життя за нашу рідну землю.

 

Хвилина мовчання

 

В:  30 жовтня 2001 року Указом Президента України « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам»яті…»встановити: День партизанської слави, який відзначати щорічно 22 вересня.
Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.

В: Це свято є найдорожчим для всіх добровільних учасників підпільно-партизанського руху в Україні в роки війни, воно яскраво відбиває і навіки утверджує непохитну волю, відважність кожного, хто в тилу ворога самовіддано захищав Батьківщину від німецько-фашистських загарбників.

 Відео Партизанський рух 15

https://www.youtube.com/watch?v=sQJQCIFrCkw

В: З відкриттям партизанського фронту у людей міцніла віра в нашу Перемогу, надихала їх на боротьбу з окупантами, не дозволяла зламатися під жорстоким терором фашистів. Минула війна увела в ужиток таке поняття, як партизанський край.

Як свідчать архівні документи, уже в кінці 1941 року на окупованій німцями території України активно діяли 883 загони і з’єднання — близько 80 тисяч партизанів.

  В: На початку 1943 року вже воювали з загарбниками 8 великих партизанських з’єднань, близько 900 партизанських загонів та більше тисячі диверсійно-розвідувальних груп.  Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною фашистською пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби.
 

Відео Партизанський рух 16

https://www.youtube.com/watch?v=pO3G7X2clKo&t=218s

В: Немеркнучою славою вкрили легендарні партизанські полководці і командири: Сидір Ковпак, Олексій Федоров, Олександр Сабуров, Микола Попудренко, Іван Боровик, Семен Руднєв, Володимир Дружинін, Петро Вершигора,

В: Всіх їх перелічити неможливо, адже тоді в Україні діяло 46 партизанських з’єднань, понад 2000 партизанських загонів. За час визволення України від окупації у складі Українських партизанських формувань та в розвідувально-диверсійних групах нараховувалось 518 тисяч бійців. У цій жорстокій боротьбі зазнали значних втрат партизани і підпільники, їх родини, мирні громадяни України, які надавали допомогу своїм захисникам. До вашої уваги сюжет про Сидіра Ковпака

Відео про Ковпака

https://www.youtube.com/watch?v=ceIEk7XD0ew

В: Від рук фашистських катів загинуло близько 80 тисяч підпільників. Не повернулись до своїх родин, до мирної праці більше 100 тисяч партизанів. Розстріляно, повішено, спалено і закопано в землю живими сотні тисяч громадян України, які допомагали партизанам і підпільникам. 250 населених пунктів України було спалено повністю або частково разом з жителями за участь у партизанському русі або надання допомоги партизанам.

 

У :              Привели його на світанні

У багнюці всього, у крові

Захлиналися постріли дальні,

І дрижали бліді вартові.

Мов примари, гайдалися тіні,

На колисках скуйовджених віт.

І було партизану-хлопчині 

Вісімнадцять – не більше – літ.

 

 В: Підпільно-партизанська діяльність в тилу ворога — це була тяжка, небезпечна робота. На Дніпропетровщини  теж діяли партизанські загони.

У мужності немає віку,

У подвигу нема кінця.

Із ними наш народ столикий

Несе історію в палаючих серцях.

 

   Священний мир. Так важко він дається,

Ціною крові і людських життів.

Нехай війна ніколи не озветься

Смертельним сполохом на змученій землі.

 

Ведуча
Історично склалося, що Дню партизанської слави передує день Миру.

Відео  Маки червоні

https://www.youtube.com/watch?v=E6AEjtpBp5g

Учень 1
Слухайте, чесні люди Землі, і
Дуже ми просимо вас:

Учень 2
Боріться, боріться, — бо ми ще малі —
Мир захищайте для нас.

Учениця 1
Хочемо миру — хай буде мир.

Учениця 2
Пісня лунає і сміх,
Хай сонечко сяє, хай світить в наш двір,
Сонце хай сяє для всіх.

 Наш обов’язок –  згадувати про них не тільки в свята, а кожного дня пам’ятати про тих, хто кував цю перемогу, хто загинув у цій страшній війні.

Нехай добром нам стеляться дороги,

Нехай життя нам більше втіхи дасть.

Та знаймо, що за радість Перемоги

Заплачено мільйонами нещасть.

 

Багато на нашій землі обелісків,

Вкарбовані в них золоті імена

Вклонися людино, їм низько-низько,

Це пам’ять, яку залишила війна.

 

Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов’язок і пам’ять.