Виховний захід до Дня вшанування жертв Голодомору 1932-1933рр."ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ‘ЯТІ"

Звучить музика („Реквієм” В.-А. Моцарта).. Відкриваються куліси.

Учні стоять на сцені .

1 учень тримає в руках свічу, після своїх слів підходить до стола і запалює її.

1. Не звільняється пам‘ять, відлунює знову роками,

Я зітхну… запалю обгорілу свічу.

Помічаю: не замки – твердині, не храми,

Кам‘яний чорнозем – потріскані стіни плачу.

2 учень тримає в руках Книгу скорботи України  після своїх слів підходить до стола і ставить її.

2. Піднялись, озиваються в десятиліттях

З далини, аж немов з кам‘яної гори надійшли.

Придивляюсь: «Вкраїна, ХХ століття»

І не рік, а криваве клеймо «33»

3 учень тримає в руках вишитий рушник після своїх слів підходить до стола і кладе.

3. Всі українські села , присілки, хутори,

Повстаньте всі , кому сказали : «Вмри!».

Засяйте над планетою, невинні душі.

Зійдіть на води й  суші, збудуйте пам‘яті

Невигаслий собор, це 32-й рік.

4 учень тримає в руках ляльку-мотанку що символізує Україну,  після своїх слів підходить до стола і ставить  її.

4. Це 32-ий рік,

Це 33-ий рік,

Це 47-ий рік.

Голодомор! Голодомор! Голодомор!

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі,

 І душу міцно зав‘язали

Учні покидають сцену.

Ведучий 1. Не сьогодні це сказано : « Час нарожуватися і час помирати, час руйнувати і час будувати , час розкидати каміння  і час збирати його, час мовчати і час говорити «. Тож сьогодні час говорити! Говорити про страшну трагедію українського  народу , яка забрала життя мільйонів  наших  земляків.

Ведучий 2. 1933-ий рік … Найчорніший час нашого народу. У світі не  зафіксовано

такого голоду , як той, що випав на долю  народу найродючішої та найблагодатнішої землі.

Ведучий 1..  День пам‘яті жертв голодомору – щорічний  національний пам‘ятний день в Україні, який припадає на четверту суботу листопада. В ці дні ми вшановуємо пам‘ять українців життя яких забрав голод 1932-1933 рр.  24 країни світу офіційно визнали голодомор геноцидом українського народу. В наших селах із голоду помирали і дорослі,  і діти.  Як можна забути, що без стихії, без засухи, без війни – в самому центрі цивілізованої Європи, в Україні, яка незадовго перед цим була житницею континенту, небачений голод забрав у могилу мільйони людей?

Пам’ятаймо, що зимою 1932-1933 р. помирало в Україні 17 чоловік на хв.., 25 тис. щодня. За 10 місяців Україна втратила майже чверть свого населення. Страшна арифметика, та не вся , бо до неї треба додати розкуркулених і висланих у Сибір, розстріляних і замордованих у 1937-1939 Р.Р. Чому так сталося?

Учень 5 .  Наприкінці 1920-их років провідне місце   провідне місце в керівництві режиму  посів Йосип Сталін, який зосередив у своїх руках абсолютну владу , як у партії, так і в державі.  Настає тоталітарний контроль держави і партії  за суспільством, який супроводжують ліквідації поступок  у національній, культурній, соціально-економічний сферах. Особливе занепокоєння влади  викликає Україна. Потужна національна еліта , економічне  незалежне   і національне свідоме селянство становило головну загрозу  для більшовиків.  Держава переходить до індустріалізації.  І тоталітарна влада не винайшла  кращого способу, як  фактично пограбувати селян, репресіями, які отримали назву розкуркулення, вона абсурдно нищила кращі селянські господарства.   Майно селян конфісковували, а їх самих засуджували до ув‘язнень  чи засилання на північ , у Сибір.  У колгоспах селяни втрачають можливість контролювали за результатами своєї праці. Вони цілком стають залежними від партійного керівництва. Керівництво СРСР розглядало голод. Як інструмент придушення українців. Це найбільш чітко проявляється у постанові керівництва СРСР від 14 грудня 1932 року «Про хлібозаготівлі на Україні , Північному Кавказі і в західній області». 

Ведучий 2. Першими про знищення українського дослідили і сповістили людству американці – Джеймс Мейс та Роберт Конквест. Нині про перебіг голодомору написано понад 10 тис. статей, свідчень, документів, досліджень науковців, які розкривають причину, саме чому був голодомор, та хто в у цьому винен?

Документи, які свідчили про терор голодом раніше ніколи не оприлюднювались. Незалежна вільна Україна відкриває таємні заборони комуністичного режиму над такими документами, що доводять свідомий характер терору голодом, а також загальне число жертв від 7 до 10 млн.

Вчитель. Шановні гімназисти, сьогодні про події 32-33 років на Корюківщині розповість науковий співробітник  Корюківського історичного музею Толкачова Оксана Олексіївна . 

Виходять 5  учнів

1 учень. Хоч якою очевидною була зумисність голоду 1932–1933 років, правду про

нього більшовики ретельно приховували . За часів, коли Україна входила до складу СРСР, неможна було почути бодай слово про найбільшу з несправдливостей, заподіяних нашому народові за всю історію. Застрашені українці, яким пощастило пережити голод, мовчали про нього, щоби вберегти себе і свої сім’ї. Та забути жахи голодомору люди не могли. Спогади сотень очевидців оприлюднені тільки зараз, коли Україна здобула   незалежність.

2 учень.  Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор. У

1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п’ятирічки, говорив: „Ми,

безперечно, досягли того, що матеріальне становище робітників і селян

поліпшується у нас із року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що

тільки запеклі вороги радянської влади”. Після такої заяви мало хто міг

наважитися висловити іншу точку зору.

3 учень. Не наважувалися сказати правду не тільки при Сталіні, а й при інших

вождях-генсеках цілих 60 років. У жодних підручниках історії не можна

було знайти жодного слова про голодомор. Голод – то такий фізіологічний феномен, який нищить нормальну психіку, гасить емоції і волю до боротьби. У багатьох споминах жертв голоду  засвічується, що тривале голодування призводить до апатії і деморалізації людської свідомості, відбирає сили для боротьби. Голод призводив бо божевілля і канібалізму. Дистрофія нищила розум, свідомість людей, перетворювала їх на тварин. За таких умов фізичний опір був неможливим.

Голод руйнував громадські і суспільні зв’язки, кожен голодуючий думав

лише про те, як би врятуватися від смерті. Але порятунку не було. Духовне життя людей занепало.

ВІДЕОФІЛЬМ  «Тиса-1. Про голодомор на Україні»

Ведучний 1.  Щороку кожної четвертої суботи  листопада о 16 годині оголошують загальнонаціональну хвилину мовчання , після чого по всій Україні відбувається акція «Запали свічку», в межах якої всі охочі несуть свічки до пам‘ятників. В нашому місті це пам‘ятник «Жертвам фашизму». В акції також можна взяти участь, залишивши свічку у своєму вікні.  А зараз  ми запрошуємо всіх запалити свічки пам‘яті.

ВІДЕО   Оксана Білозір «Свіча»

Ведучий 1. Сьогодні є поширеною думка, що говорити про голод – це озиратися назад, блукати десь серед могил. А що ми там знайдемо? Ми повинні дивить у завтрашній день, а не озиратися назад. То чи треба говорити про голод?

Ведучий 2. Озиратися в минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових  вимірах : у минулому, сьогоденні  та майбутньому.  Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Отож озиратися треба, щоб  зрозуміти.

Ведучий 1. Відродження України можливе лише тоді , коли народ поверне свою історичну пам‘ять.

Ведучий 2. Дякуємо всім за увагу.

Зима Наталія Анатоліївна,

учитель історії та правознавства

Корюківської гімназії

Чернігівської обл.