Виховний захід до Голодомору

 ДУБРОВИЦЬКИЙ ЗЗСО І-ІІ СТУПЕНІВ

Розробка виховного заходу

до Дня пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років

«Не маємо права забути»

Підготувала:

                                                  Вчитель історії та правознавства

                   Д. О. Завадка

2021.

Виховна година «Не маємо права забути»

Мета: виховувати здатність кожної людини на скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів співвітчизників, виховувати патріотів своєї держави, ознайомити учнів з трагічним минулим нашого народу; вчити дітей бережно ставитися до історії своєї країни, розкривати її як білі, так і чорні сторінки;

Хід заходу

Учитель: Сьогоднішня виховна година присвячена пам’яті тих, хто помер у роки Геноциду українського народу – Голодомору 1932-1933 років

Хіба словами можна передати той жах, який вражає свідомість? Ніколи не пізно говорити про ті страшні події. Адже ця трагедія торкнулася сімей кожного із нас.

Звучить мелодія пісні «Свіча» О.Білозір     Танець

Ведуча 1(Мар’яна):

... історія нас горем вчить,

Щоб не забулось незабутнє.

Бо там, де пам'ять не мовчить,

Там щастям повниться майбутнє.

...Щоб у ранки і теплі, й холодні

Не ішли шикуватись хрести,

Щоб не плакали душі голодні,

Свічку-пам’ять свою захисти.

Ведуча 2 (Оля):

...Ніде нехай такого більш не буде!

Хай день новий життя несе нове.

Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!

В достатку Україна хай живе!

Ведуча 1 (Мар’яна) У роки Голодомору радянська влада наказала забирати у кожній хаті всю іжу до останньої крихти. Забирали все: пшеницю до останньої зернини, хліб, овочі, фрукти…не залишали нічого… Люди помирали від голоду, від хвороби водянки (пили лише воду, м’язи атрофувалися та набрякали), батьки боялися випускати дітей на вулиці, бо був поширений канібалізм.

Богданна: Це був геноцид – навмисне примусове знищення українського народу.

Ярина: Керманичем радянської влади, тим, хто стояв за цим страшним злочином, був Йосип Сталін та його прибічники.

Максим : Уявіть, в роки Голодомору,

Щоби зберегти дитину хвору,

В Господа молили хоч скоринку,

Крихту хліба,щоб спасти дитинку.

Учитель: До вашої уваги уривок з фільму «Голод 33»

Мар’яна: ««Із спогадів про Голодомор 1932-1933 рр…»

Назаренко Марія Василівна – жителька села Новий Кавказ. Рік народження 1924. В сім’ї було троє дітей: Марія, Роза та найменший Олександр. Батьки працювали в колгоспі, який нещодавно був створений. Біда прийшла в 1933 році… Неврожайний рік та ще й великі податки на зерно вимусили сім’ю віддати все державі. Родині з п’яти чоловік довелося харчуватися без куска хліба за рахунок залишків картоплі та буряків. Щоб не загинула корова і давала молоко, розкрили солом’яний дах із сараїв та половини хати. І так робив кожен житель. Корови були основними годувальницями, які врятували життя людей.

Ольга: Москаленко Ганна Прокопівна - жителька села Новоолександрівка. Рік народження 1925. Згадувала про тяжкі роки 1932-1933… В селі був голод, але в основному померлих не було. Їли юшку з буряка, мерзлої картоплі. Діти та люди набували дистрофічної форми. Багатодітним сім’ям в скрутному становищі допомагали в мізерній кількості продуктами німці-колоністи, які залишилися жити після їх розкуркулення. Від хвороби водянки помер хлопчик Яша…

Олег Кріль: Ніч огорнула мою Україну.

В небі високо засяяли зорі.

          Чому ж до зірок я думкою лину?

          Схиляючи голову в тихій покорі.

         Марія: Може ті зорі – то душі людей,

           Які відлетіли в Голодні часи?

        А серед них скільки було дітей!

       Їм не бачити більше земної краси.

Микола: Ніколи вже їм не пізнати кохання,

Не пройтися щасливими лісом і полем..

Голод нищив життя й сподівання.

Збережи , Боже , рід наш!

Повернись ,до нас доле!

Анастасія: Раптом туга стискає душу мою,

Свічку поставлю в вікні . Запалю.

Прошепчу я тихо молитву свою -

Тих , голодних 30 –х я гріх замолю.

Данило: Хай світло від свічки у небо летить -

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла –

Й у Вічність до Бога вона відійшла.

Учитель: На нашому столі майорить свіча, нехай у ваших душах залишиться її маленький вогник, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, хто помер страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!

Мар’яна: Хай світло від свічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.

Оля: Хвилиною мовчання пом’янемо усіх тих, хто поліг від страшного голоду 1932-1933 років.

Хвилина мовчання

(звучить метроном)

Мар’яна: Нині доля Батьківщини в руках Ваших батьків, завтра – у Ваших. Аби трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб Ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними.

Оля: Цього року 27 листопада, у суботу, о 16:00 долучіться разом із вашими батьками до акції «Запали свічку», щоби довести усьому світові, що ми пам’ятаємо та не маємо права забути всіх несправедливо загиблих у роки Голодомору 1932-1933 років.