Виховний захід до країни Добра та Ввічливості

Тема: В країну «Ввічливості і Доброти» разом помандруєм ми

Мета: узагальнити знання учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях, прищеплювати дітям любов до рідної мови, культури спілкування; виховувати шанобливе ставлення до старших, викликати в учнів бажання виробляти хороші манери поведінки.

                                                                  Хід заняття:

-Діти, заплющте очі, простягніть ліву долоньку і відкрийте її. Уявіть, що це чашечка, а в ній поселилось добро, а  тепер підтримайте його бо воно беззахисне. Добра, тепла й любові в кожному з вас стільки , щоб зігріти не тільки вас, але й тих людей, які вас оточують. Розплющте очі, поверніться одне до одного, подайте руку товаришеві і посміхніться. Кожному з нас відомі 5 відчуттів. Це нюх, зір, слух, смак та дотик. Проте існує ще Шосте відчуття, доступне кожному з нас, але не кожен використовує його в своєму житті. Як ви думаєте, що я маю на увазі? Мова йде про нашу культуру поведінки, спілкування з оточуючими, тобто про те, що робить людину і кожного з нас по справжньому гарною. Я сьогодні з вами хочу поговорити про таку рису нашого характеру як Ввічливість. Спочатку нам потрібно з’ясувати, що означає це поняття.

   Ввічливість – це, насамперед, мистецтво людського спілкування, вміння люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю ви погодитеся зі мною, що всім хочеться, щоб до них ставилися по-доброму.

Ввічливість - це уміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою спілкуватися.             

   Я пропоную вам  подорож до країни під назвою «Ввічливість». В цій країні є гори, ліс, острів та місто. Всі вони мають особливі назви, які допоможуть нам зрозуміти усі складові слова «ввічливість».

Щоб потрапити в країну «Ввічливість», треба спочатку зробити зупинку на «Острові  чарівних слів». Діти, а які це чарівні слова, як ви думаєте? (Відповіді учнів)

 -Чи можна при зустрічі говорити „привіт"?(Можна, але лише своїм друзям.)

- А як вітаються на відстані?(Потрібно поклонитись чи махнути рукою.)

-А хто повинен привітатись першим при зустрічі з дорослими ?(Діти)

Дуже важливо дарувати людям посмішку при привітанні.

Ми згадали з вами добрі слова, які треба знати у країні під назвою «Ввічливість». Тому наступна наша зупинка «Словник чемної людини».

Вам потрібно скласти словник, записати всі ввічливі слова, які ви знаєте. (Учні складають словник на дошці).Молодці, вийшов гарний словник. Ми повісимо його у класі і будемо завжди користуватися ним.

Наступна зупинка «Скринька народної мудрості».

У скриньці народної мудрості все розсипалося, вам треба все поскладати. (У конвертах прислів я, які треба скласти) робота в групах.

«Хто не робить добро людям, той і сам себе не любить».

«Виховання і ввічливість в магазині не купиш».

«Добро не лихо, ходить по світу тихо».

Наступну зупинку на острові  ми зробимо серед гір, які мають назву «Гори Доброти».

Доброта –  це чуйність, прагнення робити добро. Добрий – який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей.

В цих горах треба дотримуватися Правил доброти.(слайд)

«Щоб від зла та байдужості боронитись,

Добру й милосердю ми будемо вчитись».

Учні розповідають вірші про добро.

Ми з вами пройшли гірськими тропами.  
В цьому  нам допомогли правила Доброти, які  ми з вами вже засвоїли.

А зараз трохи відпочинемо на галявині . Фізхвилинка

 А  далі наш шлях  пролягає крізь ліс «Чесності». Читання байки

          Лисиця в школу вчитися прийшла, а як вона ледачою була,

         То щоб уроки не робити –надумала учительку дурити!

         Напише нишком на хвості таблицю множення чи приклади прості

         І вгору лапу піднімає.

         -Я знаю! Я піду до дошки! –

         Озветься так, помнеться трошки,

         Хвоста до носа піднесе і прочита, як з книги, все.

          Отак знання у неї ті не в голові були, а на хвості!

          Учителька помітила це діло – на хвіст ногою наступила:

          -Тепер відповідай! –

          Лисиця – так і сяк – не зна нічого – й край.

          Шановні друзі, учні й учениці, а поміж вас нема подібної лисиці?

Лисичка,  мабуть,  так  себе веде, бо не знає правил чесності. Давайте разом їй нагадаємо правила чесності:

Сказав — зробив.

Помилився — визнай.

Забув — попроси пробачення.

Говори те, що думаєш.

Не впевнений — не обіцяй.

Не можеш сказати правду — поясни, чому.

Не видавай чужу таємницю.

Ми пригадали правила чесності. А тепер рушаємо в «Гостинне» місто.

Звичай ходити у гості і приймати гостей з'явився дуже давно. Вміння бути гостем, як і господарем ціле мистецтво. Гостинність так називають цю рису.

Діти, а як ви думаєте, для чого люди ходять один до одного в гості? (Приємно, коли є з ким поговорити, обмінятися новинами, поділитися радістю, разом провести час).

А щоб гостина була приємною для господарів і гостей, потрібно знати і дотримуватись певних правил.

А зараз ми пограємо в гру. Якщо я говорю все правильно, ви плескаєте у долоні, у разі моєї  помилки – топаємо ніжками.

Сиджу за столом, поклавши лікті на стіл.

Їм поспіхом, голосно плямкаючи, ковтаю великі шматки.

Після їжі дякую за обід.

За столом у їдальні сміюся, штовхаючи сусіда.

П'ю обережно, не розливаючи напій.

Лізу руками в склянку, щоб дістати фрукти з компоту

Молодці! Отже, правила гостинності ми засвоїли.

Діти складають квітки ввічливості, які отримували протягом уроку.

 Заключне слово вчителя: ну що ж, мої любі мандрівники, подорож наша закінчується. Думаю, що після сьогоднішнього дня ми всі будемо намагатися не забувати про «чарівні» слова частіше вживатимемо їх у своєму житті, у спілкуванні. Від цього ми станемо не просто культурними, ввічливими, а, перш за все, людяними, добрими.

Тому нехай вони назавжди ввійдуть до вашої лексики, і звучать не тільки у школі, але й у ваших домів­ках, і завжди будуть доречними і вчасними.

А оскільки ми гостинні, то наших гостей пригощаємо караваєм.