Дзвони народної пам’яті героїв Крут

 

Виховний захід, присвячений 100 річниці пам´яті героям Крут

 

Мета: сприяти закріпленню здобутих знань з історії України, розвивати вміння оцінювати події на основі здобутих знань, виховувати в учнів інтерес, повагу до  історичного минулого нашого народу.

 

1-ведучий: Це правда: кров з камінням може змити дощ,

                    червона місяця хустина може стерти,

                    але наймення Ваші багряніші від рож

                    горять у просвіті на плитах не затертих.

2-ведучий: Супроти чужої навали,

                    Супроти смерті – в стужу, в сніг,

                    Ось тут вони, ось тут стояли

                    І всього жменька - триста

      

Вступне слово  вчителя :

   Історія України... Забуті імена, викреслені з пам’яті цілі сторінки, зруйновані могили, поламані хрести, понівечені долі. Така багатостраждальна  історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок.

   Історія знає багато жертв в ім´я ідеї, але аналогічної Крутам не було.

Саме тут, на станцію Крути, яка була воротами до Києва, прибув загін юнаків під командуванням сотника Омельченка. Загін складався із гімназистів 6,7,8 класів.

     Станція  Крути увійшла в історію України, як символ нашої національної честі. Сьогодні ми вшановуємо героїв, що полягли під Крутами.

 

1 ведучий:         І знов у котрий це вже раз

                            Зійшлися ми в одній родині,

                            Щоб пом’януть той славний час,

                            Коли в офіру батьківщині

                            Себе принесли кращі з нас.

 

2 ведучий:         Нема любові понад ту,

                            Що окропила кров’ю Крути

                            І ту гарячу кров святу

                            Повік Вкраїні не забути.

 

Хлопець:29 січня  ми вшановуємо річницю лицарського подвигу під Крутами. Крути… Це символ героїзму і відданості нашого юнацтва, це символ нашої національної трагедії.

 

    Дівчина :  Горіла золота заграва,

                       Здригався світ під звуки сурм!

                       Широко залунала  слава,

                       Що нам воскресла вже держава,

                       Що Україна встала з тюрм!

 

Хлопець:     Ще тільки вчора упали тюрми.

                       Ще тільки вчора родилась воля.

                       А нині сурмлять на сполох сурми,

                       Йдуть дикі орди з чужого поля.

 

Дівчина: Формування загону молодих захисників Ценральної Ради проходило добровільно. 15 січня 1918 року на зборах Другої Української Ради імені Кирило – Мефодієвського братства студент гімназії Микола Лизогуб зачарував гімназистів своєю патріотичністю :”Вступайте до студентського куреня. Закликаю лише тих, хто вірить в Україну і готовий за неї померти. По кількох днях вирушимо на фронт. От і все”.

  І гімназисти підходили до столу, записувалися до студентського куреня січових стільців. А вночі 28 січня курінь виїхав зі станції Київ і наступного дня прибув на станцію Крути.

   Складався курінь приблизно з 300 чоловік. Це були переважно учні середніх шкіл, що ніколи не тримали в руках зброї. Курінь майже з потягу був розгорнений у лаву проти більшовицьких військ.

           1 ведучий: І не страшна ворожа сила!

                  І не злякатись смерті й ран!

                  Нема дорожчого від честі,

                  Страшнішого чужих кайдан.

                  Настав вже час війни і помсти,

                  Себе Вкраїні в дар принести –

                  Це воля рідних нам Спартан.

 

Хлопець:“ Настав день 29 січня 1918 року . Вогкий і похмурий, він уже зранку був неспокійний. Рухи ворога виявляли, що мусив відбутися вирішальний бій – вночі московсько-більшовицькі вояки підійшли до лінії українських окопів, у яких засіли юнаки і старшини”,- згадує Ігор Лоський, тодішній учень 8 класу другої Київської української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства.

 

Дівчина: У Крутах на той час розміщався штаб фронту, юнаки зі школи, частина вільного козацтва, що відійшли з Бахмача, зайнятого Муравйовськими військами . “Жваво почали строїти примітивні окопи…Ніяких саперних приладь не було, тому під залізничним насипом відкидали сніг, трошки відрубали замерзлої землі, положили якогось дерева – вийшли окопи, які могли захищати від куль лежачого”,- пише Михайло Михайлик з Першої української військової школи.

 

Хлопець: Ворог наблизився і побачив, які має перед собою сили. Підбадьорені своєю перевагою в живій силі, вони кинулися в нову атаку:розстрілювали юнаків на короткій відстані, безжалісно кололи їх багнетами, розбивали їхні голови прикладами рушниць, а поранених дострілювали або добивали. Молоді  герої були буквально знищені, лише 27 чоловік потрапило у полон. Більшовики дико їх катували, знущалися з них не по –людськи. А наступного дня живими лишилися тільки 7 чоловік. Решту розстріляли.

 

  1 ведучий:  Над Крутами сніг і пронизливий вітер

                         У січні ридає, голосить, гуде,

                         Шукає могили, де воїни-діти

                         На вічнім спочинку. Немає ніде.  

        2 ведучий:  Плакав вітер…

                         Ой, як плакав на краю діброви,

                         Де студентське біле тіло

                         Лежало у крові.

                                Нахилявся до личенька,

                                Цілував шовково,

                                Кучерявив кучерики

                                Круто, барвінково.

                        Плакав вітер…

                        Ой, як плакав

                        Жалібненько – томно,

                        Співав “Вічну” над студентом

                        Сумно, похоронно.

 

Дівчина: Так загинув увесь студентський курінь. Загинули ці юнаки славною смертю, смертю героїв. Вони поклали своє молоде життя за Україну. Легендарна смерть української молоді показала, що воля українського народу до свого визволення є твердою і непереможною.

    Після повернення Центральної Ради до Києва М.Грушевський запропонував вшанувати пам´ять померлих стрільців студентського куреня. Їх тіла перевезли до Києва і 19 березня 1918 року поховали на Аскольдовій могилі. Через півтора місяці після бою під Крутами, Київ прощався з декількома десятками хлопців, тіла яких вдалося знайти після більшовицької екзекуції і які стали уособленням усіх жертв Крут.

 

Хлопець:   Під Крутами пали студенти

                                     Олександр Попович,

                                     Володимир Шульгін,

                                     Божко Божинський,

                                     Андрій Дмитренко,

                                     Сидор Пурік,

                                     Олександр Шерстюк,

                                     Борзенко-Конончук,

                                     Кирило Головащук,

                                     Чижів,

                                     Сірік.

       Гімназисти:          Андрій Соколовський,

                                     Євген Тарнавський,

                                     Ганкевич,

                                     Ігнаткевич,

                                     Пінський.

           Сотник :           Омельченко

Та багато інших…

 

1 ведучий: Поет Павло Тичина гаряче відгукнувся на цю подію:

                    На Аскольдовій могилі поховали їх –

                    Триста мучнів  українців, славних, молодих.

                    На Аскольдовій могилі український цвіт!

                    По кривавій, по дорозі нам іти у світ.

                    На кого посміла знятись зрадника рука? –

   2 ведучий:   Квітне сонце, грає вітер і Дніпро-ріка.

                         На кого завзявся  Каїн? Боже, покарай –

                         Понад все вони любили свій коханий край.

                         Вмерли в новім Заповіті з славою святих, - 

                         На Аскольдовій могилі поховали їх.

 

Дівчина: Їх називають героями, їхньому подвигу вклоняються. Кажуть, найстаршому було 22, а наймолодшому – 15 років. Ще зовсім діти… Чи усвідомлювали вони, куди рвуться, чи уявляли, що таке справжній бій, запах пороху і кров зі смертельної рани найближчого друга?

 

        1-ведучий: Крути. Наша слава і честь. Плач же, бідна Україно, за вірними синами. Плач й готуй нових таких щирих оборонців, таких же незламних міцних борців, бо ще довго і тяжко прийдеться боротися тобі за щастя. 

     

        2-ведучий:  Збудуємо нові твердині,

              І в бій підемо в другий раз.

              Скажи, що шлях покажуть Крути,

              Що замість терня – ореол,

              Що Україні вічно бути,

              Про Україну всім почути,

              Бо світу  - це новий престол.

Хлопець:

  29 січня кожного року в нашому національному календарі – це не тільки день жалоби. Це джерело натхнення свіжих сил нації.

             Вшануємо пам´ять героїв хвилиною мовчання.

 

1-ведучий: Вічна Вам пам’ять, вічна Вам слава

         І наш доземний уклін.

         Ви не просили в ворога пощади,

         Не пригинали колін.

 

2-ведучий: Вічна Вам пам’ять, вічна Вам слава

          І наш доземний уклін.

          Ваші могили знані і незнані,

          Волі народної дзвін.

 

Заключне слово вчителя: 100  років тому 300 мучеників українських пішли у безсмертя. Герої не вмирають. Вони продовжують жити у пам’яті і справах наступних поколінь.

Будьмо патріотами і любімо свою багатостраждальну матір – Україну.

Так як ваші ровесники стали на захист України у нерівному бою з ворогом, станьте і ви на мирну битву за Україну. Бо бути самостійній Україні чи ні – вирішувати вам, молодим. Отож, будьте гідними ваших славних ровесників.               

 

             (Звучить пісня Т. Петрененка ”Боже, Україну , збережи”)