Виховний захід "Голодомор 1932-1933 рр на теренах Новгород-Сіверщини без права на забуття"

      Новгород – Сіверська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів №2

                           Новгород - Сіверської міської ради

                     Виховний захід:

«Голодомор 1932 – 1933 рр на теренах Новгород – Сіверщини без права на забуття»

                                                                        Підготувала

                                                         вчитель історії та правознавства

                                                         Хандожко Оксана Василівна

                                            Новгород – Сіверський

                                                          2024

Виховний захід «Голодомор 1932 – 1933 рр на теренах Новгород – Сіверщини без права на забуття»

Мета :

• На основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр. в Україні визначити масштаби трагедії українського народу. 
• Виховувати в учнів етнонаціональні, полікультурні, загальнолюдські цінності, як основу формування громадянина – патріота України.
• Формувати історичну пам’ять поколінь.

Обладнання: комп’ютер, проектор, хлібина, свіжі квіти, свічки, виставка книг і матеріалів, присвячених голодомору, свідчення очевидців, документальний фільм, запис пісні О. Білозір  «Свіча».

Хід  заходу

Ведучий 1. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932 - 1933 років.. Слайд 1.

  У 1932-1933рр. в Україні був великий голод. Не було ні війни, ні посухи. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Слайд 2.

Ведучий2. На багатьох територіях України вмирали люди. Уже в листопаді не було чого їсти. Почався голод. Слайд 3.

Ведучий 1. Голодомор 1932-1933 рр.: мільйони жертв за 500 днів. Саме  за  ці  17  місяців в  Україна  загинули  мільйони  людей. У результаті Голодомору 1932-1933 років,  загинули від 3 до 7 млн. осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч. Слайд 4.

Ведучий 2. Те, що відбувалося в Україні в 1932-1933 роках в документах не зафіксовано, Сталін наказав ставитися до голодомору як до неіснуючого явища. До загибелі мільйонів селян привело рішення Сталіна - відібрати в українських селян їстівні запаси, а потім оповити голодуючих завісою мовчання, заборонити будь-яку допомогу їм з боку міжнародної або радянської громадськості.

Ведучий 1. Українська нація за свою історію пережила три голодомори.

Слайд 5

1921 – 1923 рр. – загинуло понад 2 млн. українців;

1932 – 1933 рр. – загинуло близько 10 млн. українців;

1946 – 1947 рр. – загинуло біля 1 млн. українців.

Ведучий 2. Терор голодом був методом політичного упокорення українців. Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української революції.  Причини його - посуха 1921 року, економічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але найголовнішими чинниками стали: скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму.

Ведучий 1. Голодомор 1932-1933 рр. був не випадковим явищем, а наслідком цілеспрямовано застосованого тоталітарною владою терору голодом – геноцидом.

   Першими українськими дослідниками, які займалися питанням про причини голодомору були представники української діаспори: М. Вербицький, О. Воропай, В. Гришко, В. Давиденко, які намагалися дати відповідь на головне питання - які причини голодомору і хто в ньому винен. Було досліджено, що основним завданням організованого більшовиками голодомору було якщо не винищення, то всебічне ослаблення, упокорення української нації.

Ведучий 2. За неповними даними, Новгород – Сіверщина втратила у 1932 – 1933 рр через голод понад 600 чоловік. Найбільше постраждала Буда – Вороб’ївстка, померло з голоду – 58 чоловік, з них 27 дітей, Ковпинка – 25, Ларинівка – 57, Печенюги – 37, Стахорщина – 29, Фаївка – 69, Форостовичі – 64. Ці дані оприлюднені в Національній книзі пам’яті жертв голодомору Чернігівської області. Були випадки , коли разом з мертвими закопували  ще живих людей, які втратили свідомість.  Страшно навіть подумати про ті муки, безмежне горе і біль, які пережили наші земляки у той час. Слайд 6

Ведучий 1. У Подесенні, на Чернігівщині і Новгород – Сіверщині люди виживали  завдяки багатій рослинності рідного краю.  Їли дикий часник, цибулю, ситняк, явір, лободу, листя липи. Багатою на рибу та різного роду живності була річка Десна та її озера.

  Люди готували ладки із трави, квітів, гнилої  картоплі. А потім готували ладки  із тирси, які їсти було неможливо.  Від цієї їжі ще дужче болів живіт, а люди помирали в тяжких муках. Моя бабуся спробувала приготувати такі ладки, але я їх покуштувати не наважилася…

Ведучий 2. Із спогадів жителів району та міста:

 Асоско Лідія Тихонівна, жителька м. Новгород – Сіверський, 1936 р. н.

  Знайома розповідала, що жили вони у м. Чернігові. Їхня сім’я не голодувала. Вижити можна було. Мати варила юшку з якимись крупами. Одного разу вдома із дорослих нікого не було, ми діти самі сиділи. Та ось у двері хтось постукав. Ми відкрили. На порозі стояв хлопчик років 10, весь був худий, ледь говорив, просив їсти. Ми завели його до кімнати, найстарша налила миску супа, він з’їв, ще попросив. Ми налили. Він жадібно все з’їв. Вийшовши з кімнати він намертво впав. Ми перелякалися. Коли мати прийшла то розказала нам, що не можна будо стільки одразу давати йому їсти. Багато їжі спричинило смерть, бо він багато днів був голодний. Слайд 7

Ведучий 1. Чорний Микола Миколайович, житель с. Лісконоги, Новгород – Сіверського р – у, 1923 р. н.

  Все почалося з осені 1932року, коли не вродили зернові.

  Сільська комсомолія спочатку забрала все зерно. Трохи пізніше вигребли і картоплю. Найстрашніше було зимою 1933 року, нас дітей було шестеро. Рятувальником був батько Лука Семенович. Він працював  у радгоспі, десь за річкою  Десна. Там сталася крадіжка, його допитували, били, він нічого не сказав. З роботи його вигнали,почався голод.  Молодший брат так схуд, що був схожий на тінь: кістки обтягнуті шкірою, під очима синці. Всі діти і батьки спочатку дуже схудли, а потім почали пухнути. Але все це ми пережили.

  А от сусідський хлопчик Федько, помер у  страшних муках. Спочатку його тіло швидко втратило вагу, потім почало пухнути, шкіра тріскалася, а з тріщин текла сукровиця.  Через два дні прийшла смерть. Слайд 8

 (Читають учні).

Учень 1: Слайд 9

Насильне вилучення всіх продовольчих припасів. Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель

Серпень 1932 р. – прийнято закон «Про п’ять колосків», за яким засуджували

навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях

Учень 2: Слайд 10

Блокування виїзду селян ”за хлібом” в інші регіони. У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон.

Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

Учень 3: Слайд 11

Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення

всіх харчів у селян

Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і

насіннєві.

Учень 4: Слайд 12

Найбільше постраждали від голоду діти. Всього жертвами голодомору стало 3 млн. дітей. Смертність дітей в українському селі стала причиною неповноцінного навчального року. Кількість учнів шкіл у 1931 – 1933 рр. зменшилася на 1 млн. 71 тис. осіб. 

У 2006 році Верховна Рада визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом

українського народу.

Ведучий 1. Нехай у ваших душах залишиться цей маленький вогник свічечки, як спомин про тих, кого сьогодні немає серед нас, які померли страшною смертю, дай, Боже, щоб це ніколи більше не повторилось!(Запалює свічку)

Ведучий 2. Хай світло від свічки у небо летить,

Хоча б одну душу зігріє в цю мить.

Щоб душа ця загублена спокій знайшла

І у вічність до Бога вона відійшла.          

(Перегляд документального фільму  «Німа правда», який завершується поетичною сторінкою. Учні по черзі виходять на середину, запалюють свічку (беруть колосок) та читають.

1. Учень

Пекельні цифри і слова

У серце б’ють, неначе молот,

Немов прокляття ожива,

Роки ті чорні, голод...голод...

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

...мільйонів. Боже мій!

Недолічилась Україна.

В історії ж пером швидким

Писались гімни і хорали,

А ці пекучі сторінки

З історії повикидали.

В руках, що виростили хліб,

Не залишили і зернини.

Ні, рід наш в горі не осліп,

Ти все згадаєш, Україно!

Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам.

Хоч радість легше пам’ятать,

Та треба пам’ятать і горе.

2.Учень

Час пройшов, проминули літа,

Вже зітерлись у пам’яті нашій

Тих жахливих часів гіркота

І обличчя від голоду павших.

3. Учень

Але пам’ять не вмерла, жива.

Хоч ми всі й заслуговуєм докір.

І на душах хай крига скресає,

І ніколи хай свічка в серцях не згасає.

Учні запалюють свічки (звучить пісня О. Білозір «Свіча»)

Учитель. Голодомор 1932-1933 рр. є одним з найбільших злочинів проти українського народу у ХХ столітті. Він мав штучний, заздалегідь спланований характер. 28 листопада 2006 року Верховна рада України прийняла Закон № 376-У «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», який кваліфікує його як геноцид українського народу. Напривеликий  жаль, достеменно не відома повна кількість осіб, що загинули від голоду у 1932-1933 в місці і районі.  Відомі місця масового захоронення загиблих від голоду, де встановлено меморіали пам’яті, ці захоронення існують в селах району та місті.

Сьогодні ми маємо все: хліб і до хліба. І за це ми повинні дякувати Богові і трудівникам, чиїми руками вирощується хліб.

Ти освяти цей хліб, що на столі

Любов’ю тих, що впали на світанні

На ще не зораній плугатарем ріллі.