Виховний захід гра для 5 класу "Скриня народної мудрості"

 

 

 

Знавчально виховний комплекс №2

Покровської міської ради

 

 

 

 

Виховний   захід для 5-А класу

 

Гра

 

 

                                              Провела

                                                                        класний керівник 5-А кл

                                                Чура Н.О

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема. Скриня народної мудрості.

Мета: поглибити знання учнів з народознавства, акцентувати увагу на потребі зберігати як святиню усе те, що пов’язує людину з рідною землею; розвивати зв’язне мовлення та логічне мислення учнів; виховувати в дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу.

 

Епіграф заходу:

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радісну мить,

Любіть у годину негоди.

                            В.Сосюра

 

Хто не пам’ятає свого минулого,

Той не вартий свого майбутнього

                               М.Т.Рильський

 

 

Хід виховного заходу.

 

І. Організація початку заходу.

            Дорогі друзі! Шановні гості, члени журі рада вас вітати на нашому виховному заході, який присвячений народній мудрості, творчості

           Сьогодні на вас чекає багато різноманітних завдань, веселих жартів та інших пригод. Робити будемо з вами це,  у формі гри, яка називається «Скриня народної мудрості»

ІІ. Основна частина.

• А хто мені скаже, що ми відносимо до народної мудрості? (відповіді учнів)

 

 

      Пісні, казки, ігри, загадки, прислів’я, приказки, прикмети, гуморески — це багатство української мови. Це мудрість нашого народу - і все це нам належить оберігати та примножувати.

      До неоціненних коштовностей українського  народу  належить усна народна творчість.

     Ось і сьогодні ми з вами відкривши цю скриню, потрапимо у чарівний світ народної мудрості. Прислів’я, приказки, казки, пісні, гуморески, легенди, загадки, лічилки і скоромовки – ці духовні скарби з незапам’ятних часів живуть у народі, передаються з уст в уста, від покоління до покоління, збагачуючи нашу мову влучними висловами та дотепними жартами.

 

1 дівчина

Із народної скарбниці

Наче з чистої криниці

Дістаєм багатства й сили

Мудру, чисту, урочисту

Й стоголосу пісню ми берем

2 дівчина

Також мудре, влучне слово

В цій скарбниці теж готове.

Хто ми й звідки, воно скаже,

Килимом  під ноги ляже

Кетягом  верби й калини

Привітає Україну.

 

У нашій грі приймає участь  команди:

1_______________________

2_______________________

3_______________________

Оцінювати знавців народної мудрості та творчості буде журі у складі якого присутні наші вчителі української мови та літератури:

1._______________________________

2._______________________________

3._______________________________

 

І так ми починаємо нашу гру. І я прошу моїх помічниць дістати зі скрині перший скарб.

1. Скарб «Народні легенди»

1 дівчина. Легенда – це поетична оповідь про яку-небудь історичну подію, усне народне оповідання про чудесну пригоду, котра сприймається як достовірна. Легенда - приблизний синонім поняття міф; епічна розповідь про те, що відбувалося в незапам'ятні часи. 
    2 дівчина. Як і перекази, легенди покликані зберегти у народній пам'яті й передати майбутнім поколінням знання про історичне минуле народу, пояснити причини виникнення різних явищ природи, їхню суть, зафіксувати народні уявлення наших пращурів про них. На відміну від переказів, легенди менш достовірні, у них допускається вигадане, фантастичне, неймовірне. Але поряд з цим, легенди - це не прості вигадки, адже беруть свій початок з реальних подій. 
Вчитель. Хоча події у легенді нерідко перебільшуються, у народній свідомості вона все ж сприймається як достовірна розповідь, що відрізняє її від звичайної казки, а фантастичний зміст легенди трактується як диво, творене незвичайними людьми. Фантастика і вимисел легенди – саме ті чинники, за допомогою яких неясне стає зрозумілим, а неможливе – досяжним. 

Командам  завдання: на столах у кожної команди, є легенди прочитайте та поясніть її зміст та значення.

Команди читають і пояснюють свою легенду

Легенда про материнські сльози

     Лише сніг зійде, а на луках, на горбах, понад стежками з'являються маленькі білі квіточки. Люди називають їх материнськими сльозами і склали таку легенду.
     Колись, дуже давно, на наш край нападали татари. В одному селі жила бідна вдова. Мала вона трьох синів-козаків - один другого кращий. Уже повиростали вони, і думала мати, що невісток приведуть, поміч буде. Але не так сталося, як гадалося. Чорною хмарою посунула на Україну татарська орда. Пішла та сила вгору по Дністру аж під Карпати грабувати народ і в ясир забирати: хлопців-молодців на галери, а дівчат - для гаремів ханських та султанських.
Зібралися три сини тієї вдовиці на татарву йти. Попросили в матері благословіння, поклонилися громаді, взяли мечі, осідлали коней вороних і поїхали з побратимами на рать.
     Люта січ була, бо й не рівними сили були. На одного козака по п'ять зайд сунуло. Та відступили татари, бо багато бусурманських голів лишилося над Дністром.
     Поверталися з перемогою хлопці додому по білому снігу, що випав після битви. Радісно зустрічали їх. Але для матері-вдови принесли вони сумну звістку: її два сини впали у лютій січі, а третього, порубаного, забрали татари з собою.
     Боса і простоволоса бігла мати по білому снігу за третім сином і тяжко голосила. Гіркі сльози рясним дощем падали з очей. Від них танув білий сніг. Де впала сльозина, там розквітала маленька квіточка.
     Назвали люди ці квіточки материнськими сльозами. А ще їх маргаритками називають.

Три брати - засновники Києва (легенда)

Поляни ж жили в ті часи окремо і володарювали родами своїми...

І були три брати: один на ймення Кий, а другий — Щек, а третій - Хорив, і сестра їхня - Либідь. Кий сидів на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, через що і прозвана вона Хоривицею.

І збудували вони городок в честь свого старшого брата й нарекли його Києвом. А навколо города був ліс і пуща велика, і ловили там звірів. І були ті мужі мудрими й тямущими, і називалися вони полянами, від них в Києві є поляни й до сьогодні.Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й говорили: «На перевіз на Київ». Проте, коли 6 Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А втім, цей Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, при якому він приходив.

Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай і уподобав місце, і збудував малий городок і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і скончався. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли.

Як мати зозулею стала (легенда)

     Були собі чоловік і жінка і мали четверо дітей. Жили вони з риболовлі. Якось чоловік застудився і помер. Жінка сама ловила рибу і годувала дітей. Та незабаром і вона застудилася і злягла хвора. Лежить у постелі, а дітей і немає чим годувати. Вже й у неї пересохло в горлі, мовила тихо до дітей:
     - Діточки, діточки, подайте мені води. Бо не дам собі ради, щоб підвестися самій, а пити так хочеться.
     - Нема в хаті води, - одказують діти.
     - Візьміть глечик, - каже мати, - підіть до річки та й наберіть води.
     Одізвався старший хлопець:
     - Я не маю чобіт, нехай іде сестра. Мати до дочки:
     - Піди, доню, принеси мені води.
     - Я не маю хустки завинутися. Нехай іде менший. Просить мати меншого сина:
     - Піди, Івасику, принеси мені водички.
     - Я не маю в що вдягнутися, - одказує той. Так ніхто і не приніс хворій матері води.
     Пішли діти надвір, граються, а мати в хаті ледве-ледве підводиться з ліжка, обростає пір'ям. А найменший хлопчина саме вбіг у хату, бачить - мати вже стає зозулею, став гукать до брата і сестрички:
     - Наша мати стає зозулькою, хоче одлетіти од нас. Скоренько біжімо по воду для неї.
     Схватили діти хто що: глечик, кружечку, відро. Всі побігли до річки, набрали води і кричать навперебій:
     - Мамочко, мамочко, пий воду.
     А мати вже вся обросла пір'ям, стала зозулькою, одлітає од хати:
     - Ку-ку, ку-ку... Пі-зно, ді-ти, пі-зно... Ку-ку, ку-ку... - І стала одлітати. А діти за нею бігли, бігли, збиваючи по грудах ноги до крові. І до цих пір у лісах, на полянах стелиться мох з червоними краплинами: то, кажуть, ті краплини крові, що стікали отоді з ніг дитячих.
     А мати назавжди одцуралася рідних дітей і донині літає зозулею.

2. Скарб  «Народ скаже, як зав’яже»

Дівчина 1. Прислів'я  та приказки — короткі влучні вислови. Прислів'я та приказки є узагальненою пам'яттю народу, висновками з життєвого досвіду, який дає право формулювати погляди на етику, мораль, історію й політику. 

Дівчина 2. Навіщо люди придумали їх?У своїй сумі прислів'я та приказки становлять начебто звід правил, якими людина має керуватися у повсякденному житті. Вони рідко тільки констатують якийсь факт, скоріше рекомендують чи застерігають, схвалюють або засуджують, — словом, повчають, бо за ними стоїть авторитет поколінь нашого народу.

Вчитель. Прислів'я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості.

Завдання: кожній команді потрібно зібрати прислів’я, приказки  (по 3 шт.)

Бджола мала, а й та працює

Вік живи – вік учись

Без верби і калини нема України.

Сила та розум краса людини.

Здобудеш освіту – побачиш більше світу.

По одежі стрічають, по уму проводжають.

Як голова сивіє, то чоловік мудріє.

Без труда нема плода.

Лежачого хліба ніде нема.

3. Скарб  «Казки — це диво»

1 дівчина. Поміж гори і долини, через тихі води,
На край світу тя поведуть мерехтливі зорі,
Сонце в небі прокладе стежку веселкову,
А росою місяць змиє дрімоту ранкову,
Вітер радісно зустріне з дальніх країв пташку,
І прошелестить на вушко Українську казку.

Вчитель.  Казки були і є одним з найпоширеніших видів оповідальної народної творчості. На земній кулі нема жодного народу, який би не створив свого казкового епосу (Е́пос — різновид літературного  роду, що оповідає про події.) Кожен народ має свої казки і сюжети, в який він вкладає свою життєву і соціальну філософію, зумовлену побутом та історією

Завдання: відгадай з якої це казки.

Гравці по черзі відповідають на запитання за змістом українських народних казок
1) Як звали півника в казці « Колосок»? ( Голосисте горлечко )
2) В чий будиночок забралася Коза-Дереза? ( Зайчика )
3) Кому з героїв у скрутну хвилину допомогло гусеня ? ( Івасику-Телесику )
4) Чим пригощала Лисичка Журавля? (Молочною кашею)
5) Кого зробив дід із соломи? (Бичка)
6) Хто бігав наввипередки з їжаком? (Заєць )
7) Кого купив дід на базарі за три копи? ( Козу-Дерезу)

1) Яка тварина прикинулася неживою серед дороги? (Лисичка)
2) Хто викрав Івасика-Телесика? (Змія )
3) Хто прогнав Козу-Дерезу із зайчикової хатки? ( Рак)
4) Як звати зеленого чоловічка з довгою бородою, який живе у пеньку? ( Ох)
5) Назвіть улюблене взуття діда з казки Коза-Дереза? (Червоні чоботи)
6) У якій казці битий небиту віз? ( Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат)
7) Кому в казці треба було відчинити, через поріг пересадити,
нагодувати і спати покласти? ( Кобилячій голові)

1. « Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку. 
От біжить мишка…» (« Рукавичка».) 
2. « От баба так і зробила: витопила в печі, замісила 
яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і поклала на вікні, щоб простиг…». («Колобок»). 
3. « Жили собі двоє мишенят – Круть і Верть і 
півник Голосисте Горличко…»(« Півник і двоє мишенят»). 
4. « Були собі лисичка та журавель. Ото й зустрілися якось у лісі. Та такі стали приятелі! 
Кличе лисичка журавля до себе в гості…» («Лисичка та журавль»). 
5. « Зробіть мені , тату, човник та весельце, то я буду рибку ловити, та вас при старощах годуватиму…» («Івасик-Телесик»). 

6.  Кого в казці «Рукавичка» називали іклан? (Кабана)
7. Який казковий герой народився з горошини? (Котигорошко)

4. Скарб   «Загадки»

1 дівчина. Загадка  - від слова «гадати» — думати, вгадувати, загадувати.

2 дівчина. Загадки — своєрідний і дуже давній вид народної творчості. В сиву давнину загадкам надавали магіч магічного  значення, вони були пов'язані з культовими обрядами й звичаями, в них помітні сліди первісного світогляду.

1 дівчина.  Вміле відгадування загадок вважалося ознакою розуму і щасливої вдачі. Загадки служили засобом випробовування мудрості, зрілості людини. Згодом вони втратили свою колишню функцію і використовувались як одна з форм культурної розваги

Завдання: відгадування загадок.

Загадки про предмети побуту

1. Вміє вишивати, шити, може ґудзики пришити, та без одягу до нині рукодільниця-кравчиня. (Голка)
2. Не хижак, а зуби має. Не гризе і не кусає, а розчеше кіски Олі, чубчик Петрикові й Толі. (Гребінець)
3. Справно йде, хоч ніг немає, цоки-цок, усім співає. І секунди, і хвилини нам рахує він щоднини. (Годинник)
4. Є у мене дивне скельце, що з усіх кривляється: як до нього усміхнешся, воно теж всміхається. (Дзеркало)
5. Дивний журавель стоїть, що нікуди не летить. Можеш ти води напиться, називається... (Криниця).
6. Є у голочки подружка, що прив’язана до вушка. Слід у слід за нею ходить, візеруночки виводить. (Нитка)
7. Стали гості на поріг — відразу на носа — плиг. І не просять пригощати, дай газету почитати. (Окуляри)
8. Не каструля і не миска, не кружка, не горщик. Насипають в неї кашу, наливають борщик. (Тарілка)
9. Є у блюдечка подружка, що одне лиш має вушко. Можеш кралю цю зустріти, як захочеш чай попити. (Чашка)
10. Чистить курточку, штанці, чобітки і сап’янці... Дуже працьовита тітка. Здогадались, хто це? (Щітка)
11. Стоїть дуб, а на нім дванадцять гіль, а на кожній гілці по чотири гнізда, а в кожному гнізді по семеро пташенят. (Рік, місяць, тижні, дні)
12. Що то за гість, що темряву їсть? (День)
13. Говорить вона беззвучно, а зрозуміло й не нудно. Чим частіше розмовляєш з нею – тим багатшим розум буде. (Книга)
14. В шкільній сумці я лежу, як навчаєшся — скажу. (Щоденник)
15. Дає здоров’я — спорт. Вагу — солодкий торт. Мед — працьовиті бджоли. Знання глибокі — ... (Школа)

Сторінка 5 « Гумор і сатира людей оздоровили».

Вчитель. Сміх – це ознака духовного здоров’я. Він же водночас є виявом високого духу, життєвого оптимізму, критичного розуму й тонкої спостережливості, загалом – талановитості народу.

1 дівчина. Гумореска  – це коротеньке оповідання чи сценка про комічні події, пригоди, ситуації, людську поведінку або вчинок.

2 дівчина. Жарт – лаконічна мініатюра з серйозним, глибоким підтекстом. Невичерпні мовні й фольклорні скарби  смішного відіграли важливу роль у становленні української національної літератури, театру, музики.

Ось і сьогодні команди підготували гуморески.

В кого батько розумніший (гумореска)

Сперечаються хлоп'ята, жваві дошкільнята. 
— А наш татко розумніший за вашого татка! 
— Чого ж це він розумніший? 
— Того, що наш татко 
Грошей вашому позичив отако багато. 
— Не хвалися, бо розуму в нашого хватає. 
Він як гроші позичає, то не повертає.

Де беруться діти (гумореска)

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі. 
А бабуся пояснила в старовиннім дусі: 
— Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі. 
Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі. 
Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… — 
І тут раптом обізвалось якесь онучатко: 
— От сімейка, так сімейка!  Хоч тікай із дому. 
Хоч би одне появилось на світ по-людьському…

Кухлик 
Дід приїхав із села, ходить по столиці. 
Має гроші - не мина жодної крамниці. 
Попросив він: 
- Покажіть кухлик той, що з краю. 
Продавщиця: 
- Что? Чево? Я нє панімаю. 
-Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка. 
- Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка. 
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
- На Вкраїні живете й не знаєте мови. 
Продавщиця теж була гостра та бідова: 
- У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова. 
І сказав їй мудрий дід: 
- Цим пишатися не слід, 
Бо якраз така біда в моєї корови: 
Має, бідна, язика і не знає мови.                      Павло Глазовий

 

ІІІ. Підсумок заходу.

З давніх давен передається мудрість українського народу, його життєвий досвід, його мрії, його почуття. Все це є вартим уваги його нащадків.

І сьогодні хочу запропонувати вам, як нащадкам своїх бабусь і прабабусь, створити свій власний оберіг мудрості. А створимо його у формі великого мішечка на який ви приклеїте свої маленькі. Напишете свою мудрість.

Вона може бути у вигляді мудрого побажання, чи запропонуєте якусь традицію для свого класу. А може хтось з вас напише прислів’я чи приказку?

Слово журі.

Ось і закінчилася наша гра, але не закриється скриня народної мудрості, завжди з нами буде наш оберіг мудрості з яких ми постійно будемо черпати любов до свого народу, любов до своєї землі.

Дівчина 1. Є багато країн на землі,

В них озера, річки і долини…

Та найкраща завжди – Батьківщина.

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них

 Ті, що квітнуть у рідному краї.

 

Дівчина 2. Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

І тому найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна –

Дорога нам усім – Україна!