Виховний захід "Хліб усьому голова"

                                 СВЯТО

   «ХЛІБ    УСЬОМУ  ГОЛОВА»

 

Підготувала та провела вчитель 

Чех Тетяна Іванівна

Озерський  НВК

   Світловодської РДА

                           Кіровоградської області     

                              

 

ТЕМА: Хліб – усьому голова.

МЕТА: Ознайомити учнів з обрядами та звичаями нашого народу, де окрасою є хліб, прищеплювати їм бережливе ставлення до хліба; виховувати пошану до хліборобської праці, до найдорожчого , що є в людини – хліб.

ОБЛАДНАННЯ: Ілюстраційний матеріал на тему: «Хліб – наше багатство». Сюжетні малюнки, колосся пшениці, хлібні вироби (виставка): коровай та різноманітні вироби з тіста; вишивані рушники, малюнки дітей про хліб, виготовлені самими учнями, свічки. 

Святково прикрашена зала. На вишитому рушникові — хліб, вироби з борошна, у вазі стоять колоски. Господиня з господарем разом з маленькими дітками  хлібом-сіллю вітають гостей.

             

Господар. Добрий день, дорогі наші гості!

Господиня. Шановні батьки, гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру.

Господар:

Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм.

Хай в світі буде більше в нас братів,

Хай в кожній хаті будуть короваї,

Щоб люд ніколи хліба не просив.

Господиня:

Ми — хліба творці, вороги пітьми,

І доки сонце живить наші мрії,

На рідній ниві будемо людьми.

Ми — хліборобський рід — Івана і Марії.                                  

       Дівчинка.       Гостей дорогих стрічаєм 
                              Круглим, пишним короваєм. 
                              З рушником берем таріль, 
                              Коровай кладем і сіль. 
                           Шанобливо хліб підносим 
                           І, вклонившись, щиро просим: 
                         - Любий гостю наш, приймай 
                         Хліб гостинний – коровай. 
         Хлопчик. Візьміть у руки хліб духмяний, 
                          Він незвичайний, він святий, 
                          Ввібрав і пісню, й працю в себе, 
                         Йому до ніг вклонитись треба, 
                          Він скарб найбільший на землі. 

                          Залишають коровай на столі.

Господар. Кожен з вас знає, що головний злак на землі — пшениця. Мабуть, звідси і пішло: хліб — усьому голова. Ніхто сьогодні не може назвати імені тієї великої людини, яка винайшла хлібопечення, того, хто змолов зерно, виготовивши борошно, а потім спік із тіста в гарячій печі запашний, духмяний коровай чи паляницю.

                                                          

Господиня. Недарма у народі кажуть: «Серпень чудові булки дарує». Адже серпень наділяє усіх дарами: сипле зерно і плоди добрим людям за труди. Щедро возить у комори пшениці і жита гори.

Господар. Довгий і нелегкий шлях від пшеничного колоска до смачного короваю. Ще з давніх-давен наші земляки знають ціну хліба. Він ніколи не діставався легко. Шматок хліба для бідної людини був дорогоцінним скарбом. Рі­зали хлібину ниткою, щоб не кришилась. Недаремно кажуть: «Найсмачніший хліб од свого мозоля».

Господиня. Повага до хліба склалася в народі давно. В урочисті або під час знаменних подій люди клали на почесне місце коровай. У давніх обрядових піснях хліб звеличували як основу добробуту селянина, виконавці обряду зичили господареві хлібних достатків.

На щастя, на здоров'я, на новий рік,

Щоб краще родило, як торік.

Сійся, родися жито, пшениця,

І всяка пашниця.

                   

Вчитель.   Бесіда на виявлення знань учнів.

—Як виготовляють хліб? Відповіді учнів.

—Які процеси проходить хлібина, щоб потрапити на наш стіл? Відповіді учнів.

—Які прислів'я, приказки про хліб ви знаєте? Відповіді учнів.

—Чи шануєте ви працю тих людей, що вирощують, випікають запашний хліб? Відповіді учнів.

—Чи бережно ви ставитесь до хліба? Чому? Відповіді учнів.

Господиня. Теплий хліб, виплеканий теплими руками, — таїть у собі тепло серця. Які ж пахощі природи, рук роботящих переплелися в ньому?

(Вірш "Чим пахне хліб".) 
Учень. 1. Чи знаєш ти, чим пахне хліб, 
Коли весною кілька діб 
Гуркоче трактор за рікою? 
Всі. Хліб пахне працею людською. 
Учень. 2. Чи знаєш ти, чим хліб запах, 
Коли жнивують у степах 
Твої батьки в гарячу пору? 
Всі. Він пахне щастям хлібозбору. 
Учень. 3. Чим пахне хліб, чи знаєш ти, 
Як поведуть твої брати 
Зерном наповнені машини? 
Всі. Хліб пахне соками земними. 
Учень. 4. Чи знаєш ти, чим хліб землі 
Пахтить на вашому столі 
Весною, влітку і зимою? 
Всі. Хліб пахне радістю людською. 
Діти виконують пісню «Хліб і слово» на мотив «Мама двері відчиняє».

Розповідь про побут українців.( Розповідь гостей – Директор Озерського будинку культури Гетьман Н.)

—Хліб належить до особливо шанованих символів українського наро­ду. Недаремно в народі складено про хліб чимало прислів'їв: «Хліб — усьому голова», «Хліб житній — батько рідний, гречана каша — мати наша», «Без хліба немає обіда » та приказок: «Аби хліб, а зуби знайдуться», «Хліб-сіль вам» та ін.

—Що ж означає слово «хліб»?( Виходять 6 учнів  )

Учень 1.Хліб — це зерно, яке перемелюють на борошно.

Учень 2.Хліб — це випечений виріб із борошна, продукт харчування.

Учень 3.Хліб — це рослини в полі (ярові, озимі).

Учень 4.Хліб — це поле.

Учень 5.Хліб — це заробіток, як засіб існування (відібрали останній хліб, або жити на чужих хлібах, тобто на утриманні в когось).

Учень 6.Хліб насущний — щоденні, звичайні харчі. От що значить хліб для людини.

Гетьман Н. В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику — то найвища ознака гостинності народу. Існує в народі повір'я, що хліб потрібно випікати у жіночі дні — середу чи п'ятницю, хоча в окремих родинах житній хліб — паляниці, пекли щодня. Якщо борошна до нового врожаю не вистачало, домішували товчену картоплю, висівки, гарбузи.

З давніх часів батьки навчали дітей своїх традицій — берегти хліб. Паляниця мала неодмінно лежати на столі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався по­класти її догори. Немовля разом із материним молоком уживало хліб: йому давали обгорнуту в полотняну тканину «м'якушку- смоктунця».

Учень1. Імен багато має хліб, 
Є гарні і незвичні – 
Рогалик, торт, батон, пиріг, 
І паска, й паляниця.

(Діти по черзі вимовляють одну назву виробу.) 
Ще – бакалійник і калач, 
Перепічка і піцца, 
І завиванець, і рогач, 
Галушка, коржик, пляцок, 
І колобок, і легуміна, 
І мандрик, і пампушки, 
Книші, лангоші, пиріжки, сухарики і хрусти.

 
Гетьман Н. Це все – хліб, вирощений на нашій рідній українській землі, під нашим теплим сонцем і политий запашними степовими росами та людським потом. Він дає силу і наснагу, робить дужими і стійкими в усіх труднощах. 
Існує багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. 
Учні. 1. Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали тільки круглої форми, як сонце. Бо на хлібові і сонці тримається людське життя. 
            2. Випікали хліб у суботу. І дивились — якщо хліб гарно вдається — то буде вдача цілий тиждень, глевкий — на сльози, підгорить — на смуток, потріскається — чекай новини. 
          3. Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина, і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин "на позику", бо позичати чиюсь на іменовану хлібину не можна — відведеш щастя від хати. 
           4. Із хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу — "на померлі душі". 
          5. По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. 
         6. Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі. 
Учні говорять слова і засівають світлицю зерном. 
Учень 1. Сієм щедро, сієм рясно, 
Учень 2. Сієм радість, сієм щастя. 
Учень 1. Засіваємо світлицю – 
Хай росте овес, пшениця, 
Хай шумить колосся в полі, 
Хай цвіте щаслива доля. 
Учень 2. Сієм, сієм зернята, 
Щоб земля була багата, 
З наших рук приймала ласку 
На життєву щиру казку! 
 

Господар. Їжею і окрасою був хліб на різних святах і в обрядах. Та й тепер жодне весілля не обходиться без короваю, а до нього випікають шишки, калачі, дивні, лежні тощо.

Господиня. На Великдень обов'язково випікали круглі калачі — паски. Прикрашали їх різ­ними фігурками, виробленими з тіста, — пташками, колосками, ріжками, косичками.

Господар. З хлібом на вишитому рушнику йшли навесні оглядати поле, сіяти, жати. Най­кращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали вінок на хліб, з яким господині вітали женців.

Господиня У день повернення птахів з теплих країв випікали «сорок», «жайворонків», давали їх дітям, а вони виходили у двір, підкидали «пташок» угору і закликали весну, вітали її прихід.

         Вчитель:

                                       Як на ниви завернула весна —

             Залунала там веснянка голосна.

  

На сцену вибігають хлопчики і дівчатка, стають у коло і виконують пісню «Веснянка»:

Ой ти, весно славна,

Господине красна!

Ниви урожайні виорано вчасно.

Аж до виднокраю сіяли пшеницю

Золотом врожаю хай заколоситься.

(Поки лине пісня, дівчинка-Весна виводить хлоп'ят-хліборобів. Спочатку хлоп'ята йдуть за Весною самі, а потім виводять дівчаток у жовтих шапочках. Це — зернятка).

Вчитель. Бризнув дощик на поля

(З 'явився хлопчик-Дощик).

Дощик:

Наче пух, м'яка земля,

Всюди краплі золоті.

Дівчинка—Зернятко:

То не краплі, то зерно —

Зійде зелено воно.

Не лінуйся, поливай —

Буде гарний урожай!

(Дощик пробігає між дівчатками, змінює їх шапки на зелені).

Вчитель. Вимчав вітер на лани.

Вітер:

Не стрічав я дивини!

Що за трави тут рясні

Заступили шлях мені?!

Дівчинка—Зернятко:

Не лінуйся, пригрівай,

Дозрівать допомагай.

Вчитель:

Вже пшениця на порі,

Вийшли в поле жниварі.

Хлопчики:

Рясен дощику, не лий,

Не змочи врожай новий,

Буйний вітре, не гуляй,

Колосочків не ламай!

Лан ми пройдем з краю в край,

Зберемо рясний врожай.

Вакуленко І. з колосочками в руках читає вірш Л.Забашти «Колосок»:

Він виріс із зерниночки, з тоненької билиночки.

Пустила вона вусики і стала воловіть.

Ішли дощі все літечко крізь небо, синє ситечко.

Зерно до зерна тулиться і соком наливається,

І під вітрами буйними шумить, шумить воно.

Ой буде втіха кожному, невтішному, тривожному,

Хто виростив і виходив це золоте зерно.

Господар . А скільки склав народ прислів'їв про хліб, щоб пам'ятали люди, який він важливий у житті.

                      

Гра « Підбери  правильне слово» (Необхідно скласти прислів’я  з частинок , які лежать на столі)
Прислів'я 
1. Глибше орати – більше хліба мати. 
2. Сій вчасно, вродить рясно. 
3. Земля – матінка, а хліб – батечко. 
4. Паляниця — хлібові сестриця. 
5. Хочеш їсти калачі, не сиди на печі. 
6. Риба – вода, ягода – трава, а хліб – усьому голова. 
Звучить тиха музика. Діти запалюють свічки.

     Господиня . Хліб не завжди був такий смачний і буденний… Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття. 
У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих. 
     Господар . А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, "Село неначе погоріло, неначе люди подуріли". Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя. 
І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. 
     Вчитель. Сьогодні ми недаремно запалили свічки, як у храмі. Нехай в цю хвилину наш клас стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

( Хвилина мовчання. Діти гасять свічки.) 
   Господар.  Віддаймо дяку трударям, що виколосили хліб, вимолотили його, перемололи на борошно, рукам, які випекли оці смачні, рум'яні, схожі на сонце, паляниці. 
   Господиня  В народі кажуть: «Коли хліб черствіє, то черствіють наші душі, черствіємо ми». Тож вклонімося всій цій святині, щоб одвічно був хліб у кожній хаті, щоб не черствів. (Діти вклоняються.) 
Учень. І кожен день, і кожну мить 
Дай, Боже, хліб насущний, 
Щоб ми могли у мирі жить, 
Щоб не були бездушні. 
Молись до хліба, не кидай, 
Хай хліб спасінням буде, 
Бо не черствіє хліб святий, 
Черствіють тільки люди. 
Учень. В народі ж хліб, мов матір, поважають, 
Ця шана з плином часу не зника. 
І дорогих гостей завжди стрічають 
З хлібиною в барвистих рушниках. 
Учень. Так хай же щедро наливає соком 
І колоситься золотистий сніп! 
І хай же родить більше з кожним роком 
Учні (разом). Його величність – годувальник Хліб!

Господар . Пам'ятаймо, що в хлібові – велика праця. 
     Господиня . Пам'ятаймо завжди, що хліб – святий. 
     Вчитель. Шануймо його так, як шанували наші предки. 
Учень. Гості наші дорогенькі! 
Добра Вам бажаємо, 
І за добрим звичаєм 
Хлібом пригощаємо! 

Звучить музика. Учні 5 –го класу  виконують пісню «Зеленеє жито, зелене»

 всі присутні смакують випічки.