Виховний захід: «Хлібом славиться земля»

"Хлібом славиться земля»

Навчальна мета заходу: Розширити знання учнів про хліб, як один із самих давніх і основних продуктів харчування, познайомити зі шляхом, який проходить хліб перш, ніж потрапити до столу, розширити уявлення про необхідність вживання хліба, про значення хліба за часів голодомору та війни; виховувати дбайливе ставлення і повагу до зерна, хліба, праці людей. Сформувати думку про хліб як про найбільшу цінність у житті людини.

 Виховна мета заходу: Виховання глибокої поваги до хліба, пізнання істинної цінності хліба, ознайомлення з процесами вирощування, збирання і зберігання хліба, вшанування нелегкої хліборобської праці і формування у студентів поваги і любові до професій сільських трудівників.

Методична мета: Практичне застосування форм та методів проведення виховних заходів патріотичного спрямування.

Місце проведення: Актова зала школи.

Обладнання: Снопи жита та пшениці, українська розмальована піч, глечики, рогачі та інше приладдя, українська селянська лава застелена тканим килимом з українським орнаментом, на столі на рушниках – короваї білого хліба, булки, батони, пряники, вази із засушеними м’ятою, любистком та васильками. На стінах прислів’я і крилаті вислови («Хвала рукам, що пахнуть хлібом», «Їж хліб з сіллю і водою – живи правдою святою», «Не страшна біда, коли є хліб і вода», та ін), мультимедійний супровід з музичним оформленням, презентаціями та відео- вставками. План проведеннязаходу: Підготовчий етап: перед початком заходу знайомлення всіх присутніх із виста

Звучить музика. Дівчатка, тримаючи в руках колоски, маки, волошки, виходять на сцену «змійкою», створюють «пшеничне поле», складають квіти у вази, які стоять по обидва боки сцени, і шикуються півколом на сцені.

Дівчинка. Гостей дорогих стрічаєм

Круглим пишним короваєм.

З рушником берем таріль,

Коровай кладем і сіль.

Хлопчик.  Шанобливо хліб підносим

                   І вклонившись, щиро просим:

                   Любий гостю наш, приймай

                   Хліб гостинний – коровай.

(Діти кланяються і кладуть хліб на стіл, застелений скатертиною).

1. Хліб – усьому голова, так в народі кажуть,

Хліб – це мир, любов, життя, хліб – це наша радість.

2. Мама зранку подає молочка поживного,

І смачний окраєць хліба, теплого, пшеничного.

3. Хліб – багатство найцінніше з тих часів,

Коли навчились його виробляти.

4. Йшли роки, мінялись люди, цінності губились,

Тільки хліб – незгубна цінність, в ньому наша сила.

5. Хліб – усьому голова, хліб – як сонце, кажуть,

Хліб – це спокій, мир, життя, хліб – це справжня радість.

 Вчитель: Діти, сьогодні наша зала перетворилась на прекрасну світлицю. До нас завітали гості. Ви так гарно вбрані. Чому? Бо ми українці.  Україна – це наша земля, рідний край, наша країна із своєю історією,обрядами, традиціями та звичаями, чарівною піснею і мудрими людьми, мальовничою природою. Сьогодні ми зібрались тут, щоб вшанувати його величність – хліб.

Ми живемо в Україні,

Де в степу із краю в край

На добро усій країні

Визріває урожай.

Де пшениця достигає

Колосиста, золота,

Де, неначе море, грають

І шумлять густі жита.

 (Пісня «Ой посію жита много»)

 Вчитель: Діти, а чи знаєте ви, як виник хліб? А початок хліба – маленька зернина. У глибині століть загубився той день, коли людина вперше розтерла зерно, змішала його з водою і на розпеченому камені спекла свій перший хліб. Коли це було?

  Учень1Є відкриття, яких не вкриє мла,

Нехай минуть віки, тисячоліття,

А жінка та, що вперше хліб спекла,

Залишиться безсмертною у світі. 

8. І хоч згубилось в плині літ ім’я,

І пам’ятника жінці тій немає,

А я її такою уявляю:

Вона, як мати, як сестра моя.

 Учень: 2. Із добрими, ласкавими руками,

Як всі жінки у нашому селі,

Що творять хліб, щоденно творять хліб,

І все життя їм пахне колосками.

 

 (Хтось стукає у двері. Заходить Хлібчик)

Хлібчик. Відгадайте-но, діти, хто я такий?

Виріс у полі на добрій землі,

Місце найкраще знайшов на столі.

Так, правильно, я хліб. А чи знаєте ви, скільки людей доклали зусиль, щоб отакий гарний хліб був у вас на столі? Люди яких професій потрудилися над цим? Гей, колосочки, допоможіть мені, йдіть розкажіть дітям хто ж допомагає хлібові потрапити на стіл.

 1 колос. Виросла пшениця. Ні спеки, ні холодів не боїться. Це вчений багато років працював, серед тисяч зерняток найкраще вибирав, новий сорт виводив.

2 колос. Агроном сказав, коли орати, як землю напоїти, насіння підкормити.

3 колос. Тракторист землю орав, поле засівав.

4 колос. Льотчик над полем кружляв, молоді паростки від шкідників захищав.

5 колос. Коли дозріли колоски, комбайнер урожай зібрав.

6 колос. Шофер зерно на елеватор повіз.

7 колос. Коли зерно висушили, мельники його на борошно перемололи.

8 колос. Із готового борошна пекар замісив тісто, випік хліб. Усі хлібороби добре попрацювали.

 Хлібчик. Я не сам до вас прийшов, а зі своїми братом та сестричкою. Паляничко, Бублику, а йдіть-но сюди!

(виходять Паляничка і Бублик)

 Сценка «Бублик і паляниця»

Бублик житній паляниці говорив хвастливо:

• Ти засмагла, чорнолиця – зовсім не вродлива.

Я ж біленький, солоденький, вигнутий красиво,

У малечі викликаю усмішку щасливу.

І сказала хвастунові паляниця свіжа:

• Ти для діток – подарунок, я – буденна їжа.

Я до кожної родини йду щодня до хати.

Ти, як гість, у дім приходиш,

Я ж – як рідна мати.

• А ми принесли вам цікаві загадки. Спробуйте їх відгадати.

 Вчитель: Ну що ж раз в нас є хліб на столі, то може й заспіваємо?

Пісня «Як діждемо літечка»

Учень 3 Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний, теплий, свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

Звичайно, перша, головна.

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна

Пшенична або житня.

 Учень 4. Імен багато має хліб,

Є гарні і незвичні –

Рогалик, торт, батон, пиріг,

І паска, й паляниця.

Ще бакалійник і калач,

Перепічка і піца,

І завиванець, і рогач,

Галушка, коржик, пляцок,

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші, лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрусти.

 Учень 5. За 5-6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший в світі хлібодар

Ним снідав і обідав.

З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть, святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

 Вчитель. Чи знаєте ви, як пахне життя? Давайте затихнемо на хвильку і відчуємо цей запах… Це пахне хліб. Неповторний запах робить хліб живим, частиною душі кожного з нас. В усі віки хліб був обов’язковим атрибутом, що супроводжував найважливіші події в житті людини. Коли народжувалася дитина і йшли на хрестини, неодмінно клали в колиску срібний карбованець і хлібину – на здоров’я і достаток. На весіллі молодих стрічали хлібом-сіллю. На Великдень у красному куті виставляли високі паски.

Та не завжди хліб був таким смачним та буденним.

Є таке страшне слово – голод. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. В роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль помирали люди, а й від голоду.

        Учень 6  Солдатський хліб – черствий сухар

          І в казанку незмінна каша.

          Ми винесли страшний тягар,

Така вже, видно, доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб,

          Здобутий боєм роти,

        Ми проміняти не змогли б

        На всі житейськії щедроти. 

Вчитель:А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Від голоду помирали і дорослі, і діти. Шматок хліба коштував стільки ж, як саме життя.

      Учень 7  У полі висохли криниці,

        Ніхто не сіяв, не орав.

        Голодний рік мов чорна птиця

        Над краєм змореним літав.

 Вчитель: Цілими сім’ями, цілими селами вимирали люди страшною, лютою і повільною смертю — від голоду. І ніякої думки більше не могло бути у головах людей, окрім як про хліб. Це була людська трагедія. Її назвали Голодомор. Цю трагедію народ добре запам’ятав, зберіг у своїй пам’яті й передає від покоління до покоління.  Завтра, 22 листопада, День пам’яті жертв Голодомору. Цього дня, в пам'ять про померлих від голоду, люди запалюють свічки. Давайте вшануємо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу.

Хвилина мовчання.

 Учень 8 Зростає колос золотий,

        Налитий сонцем й небом,

        Щоб ми вклонилися йому

        І багатіли хлібом.

        І кожен день, і кожну мить

        Дай, Боже, хліб насущний,

        Щоб ми могли у мирі жить,

        Щоб не були бездушні.

        Молись до хліба, не кидай,

        Хай хліб спасінням буде.

        Бо не черствіє хліб святий,

        Черствіють тільки люди.

(Танок дівчат з віночками та рушниками) 

Вчитель: Доки батьки  у полі, сільські діти,зібравшись у гурти, бавились у цікаві ігри. Давайте і ми пограємо у гру.

 Гра «Зав’яжи снопок»

Діти діляться на дві команди. За сигналом «Один-два-три почали!» діти біжать по черзі, приносять колоски і віддають дівчатам – капітанам команд. Капітани з колосків складають снопок, потім перев’язують його стрічкою. Виграє та команда, капітан якої першим підніме снопок.

 Вчитель: Поки діти грали, з ними траплялися різні кумедні історії та вони складали веселинки.  Давайте послухаємо декілька.

 Сценка «Хліб і торт»

Автор. Лежачи на полиці в магазині, Хліб і Торт засперечалися.

Торт. Що не кажи, а я і гарніший за тебе, і значно смачніший.

Хліб. Зате – я потрібніший.

Торт. Ну, й кумедний. Та коли б ти був потрібніший, ніж я, то й ціною був би вищий!

Хліб. Не все оцінюється грошима. Краще вже хай буду й недорогим, і не таким гарним, зате я щасливий, що необхідний людям не тільки на свята, як от ти, а завжди і скрізь.

 «Звідки береться хліб?»

Запитав у Зіни Гліб:

• А звідкіль береться хліб?

Розвела руками Зіна:

• Звідкіля ж? Із магазину! 

Вчитель: Сьогодні, хоч наша держава і багата високими врожаями зерна, хліб потребує бережного ставлення до себе, до тих, хто орав землю, сіяв і збирав зерно, пік хліб.

 Учень 8 Не кидайсь хлібом, він святий –

В суворості ласкавій,

Бувало каже дід старий

Малечі кучерявій.

Не грайся хлібом, то ж бо гріх!

Іще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх,

Бувало каже мати.

Вчитель: Дорогі діти! Сьогодні ми з вами вели розмову про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, що в кожне ваше серденько попаде зернятко добра. І так, як із зернятка виростає хлібний колос, так і в ваших серцях проросте великий колос добра, честі, поваги, справедливості. Нехай ваша душа буде такою ж величною і чесною, як безкрає пшеничне поле.

Здоров’я, щастя всім вам, хай завжди буде пахучий хліб на вашому столі! На закінчення свята ми хочемо пригостити вас хлібом у вигляді сушки, щоб ви ніколи не втратили смаку українського хліба, щоб ви всі завжди були ситі й здорові, веселі й щасливі, щоб в усі віки на українському столі на білій вишитій скатертині лежав, мов сонце, свіжий хліб.

(Звучить пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд », діти пригощають гостей бубликами)