Виховний захід "Казка в гості завітала"

«Казка в гості завітала»

Мета: розширити знання учнів про казки, удосконалювати вміння дітей працювати в групах (командах); розвивати зв’язне мовлення, творчу уяву, фантазію; виховувати почуття взаємодопомоги, товариськість, доброзичливість; сприяти психологічному оздоровленню дітей.

Доброго дня, друзі. Сьогодні  до нас у гості завітає казка. Добра, мудра, чарiвна казка завжди була у пошанi. Її із задоволенням слухають i дiти, i дорослi. Казки бувають рiзнi: довгi i короткi, веселi, чарiвнi, написанi автором або складенi народом. Проте у всiх казок є одна спiльна риса — мудрiсть.

А чи замислювалися ви коли-небудь над тим, звідки беруться казки? Ось як цікаво на це питання відповів відомий фінський письменник-казкар Захаріас Топеліус: «Як настане літо, вийдіть дуже рано в поле, коли роса лежить на траві – там блищать тисячі казок, мов діаманти. Потім на берег моря, де на воді граються маленькі кучеряві хвилі з білими баранцями – то і є казки. Восени прислухайтесь до шуму смерек, що розповідають предковічні казки про велетнів. Або пошукайте їх у вересові – він знає безліч казок. Узимку можна читати чудові морозяні вірші – візерунки на шибках або на вкритих інеєм деревах, а напровесні казки грають барвами на вечірньому небі. І восени, і взимку, і навесні ви можете читати сріблясто-зоряні казки. Природа може розповісти силу-силену казок»

(Розповідь супроводжується демонстрацією презентації)

Так, дійсно, природа сповнена казок, їх потрібно лише побачити і відчути. Сьогодні ми спробуємо це зробити.

 

Існує книг багато на землі,
Вони цікаві, мудрі та повчальні,
Та кожен з нас, дорослий чи малий,
Казки читає – дуже вони гарні.

2. Казка – це світ, чарівний та незвичний,
Казка – це диво, сповнене краси.
Поринуть у казку – це ж бо так цікаво,
Це справді свято, радість для душі.
3.
У казці звірі свою мову мають,
Дерева розмовляють, мов живі,
Добро і правда завжди зло долають,
Тому і люблять казку діти всі.
4.
Мудра казко, казко – чарівнице,
Ти даруєш ласку,
Вчиш ростить пшеницю.
Поведи нас за собою в світ
Прекрасний і чудовий

 

- Сподіваюся, ми працюватимемо активно та натхненно. Тому я розраховую на вашу підтримку й допомогу. Кожному з вас хочу побажати на цьому заході бути:

У – успішним

С – самовпевненим

П – працьовитим

І – інформованим

Х – хоробрим

У – уважним

Інакше кажучи, я бажаю вам УСПІХУ!

Наші учасники об’єдналися у три групи. Оберіть командира, доповідача, охоронця часу.

Щоб пройти чарівну браму до країни КАЗКАРІЇ та дізнатися назву, командам варто попрацювати: з розрізнених літер скласти назву команди. (І - розумники , ІІ – мрійники, ІІІ фантазери).

 

Конкурс «Розминка» 
Дайте відповіді на запитання?

•  В чий будиночок забралася Коза-Дереза? ( Зайчика ) 
•  Кому з героїв у скрутну хвилину допомогло гусеня ? 
  ( Івасику-Телесику ) 
• Чим пригощала Лисичка Журавля? (Молочною кашею) 
• Кого зробив дід із соломи? (Бичка) 
•  Хто бігав наввипередки з їжаком? (Заєць ) 
•  Кого купив дід на базарі за три копи? ( Козу-Дерезу) 
• Який казковий герой народився з горошини? (Котигорошко) 
• Яка тварина прикинулася неживою серед дороги? (Лисичка) 
•  Хто викрав Івасика-Телесика? (Змія ) 
•  Хто прогнав Козу-Дерезу із зайчикової хатки? ( Рак)  
•  Назвіть улюблене взуття діда з казки Коза-Дереза? 
  (Червоні чоботи) 
• У якій казці битий небиту віз? 
  ( Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат) 
• Кого в казці «Рукавичка» називали іклан? (Кабана) 

Всі ці герої до нас прибули звідки? Із казки.

А давайте запросимо до нас в гості казку.

Казка.
Вітаю вас, дорослі і малі,
Від всіх казок низенький вам уклін.
Я – казка мудра, хочу вам сказати,
Що кожен з вас мене повинен знати.
Бо, кажуть, казка вчить на світі жити,
Та правду й волю завжди боронити.

 

1. До моєї країни надходить багато телеграм. Але от біда, вони без підпису. Допоможіть відгадати, від кого вони.

Перший конкурс «Від кого телеграма»

 

 «Дуже засмучена, Мишка випадково розбила моє яєчко, прийти
не зможу». (Курочка Ряба з одноіменної української народної
казки).
- «З’їв семеро козенят, болить живіт». (Вовк із казки «Вовк та
семеро козенят»).
- «Моє гусенятко десь забарилось, тому прилетіти не
зможу». (Івасик - Телесик з одноіменної української народної казки).
- «Ніяк не витягнемо ріпку, тому прибути не зможемо». (Дід та
баба з української народної казки «Ріпка»).

конкурс «Чи уважний ти читач?» 
Назвати казку, в назві якої є число.( 2 хвилини) Хто більше згадає.

2. «Вовк і семеро козенят» 
3. «Троє поросят» 
4. «Білосніжка і сім гномів» 
5. «Про три гроші» 
6. «Дев’ять братів сіроманців» 
7. «Про царівну та сім богатирів» 
8. «Алі-баба і сорок розбійників» 
9. «Три горішки для Попелюшки» 
10. «Десять братів і сестриця Галя» 
11. «Дванадцять місяців» 
12. «Три міхи хитрощів»

 

2 . Художня майстерня. Конкурс капітанів

Нарешті прийшов час для конкурсу капітанів. Завдання для капітанів зобразити із зав’язаними очима казкового героя Колобка

 

13. Казка: Допоможіть детективному агентству казкової країни відгадати загадки казкових героїв. 

 

1.

Старенька бабуся у лісі жила,
Гостинці для неї онука несла.
Хто дівчинку цю по дорозі зустрів?
Як казка ця зветься? Хто б відповів?
(«Червона Шапочка»)

2. До школи прямує хлопчак дерев’яний,
Чомусь потрапляє у цирк полотняний.
Відома ця книжка тобі, чи не так?
В пригодах яких побував цей хлопчак?
(«Пригоди Буратіно»)

3. Підробив він голосок,
Став малим співати.
Здогадалися вони:
Вовк – не наша мати.
(«Вовк і семеро козенят»)

4. Працювала я у хатці,
Танцювала у палаці,
Є така у мене звичка –
Десь губити черевички.
(«Попелюшка»)

6. Вигнав дід козу із хати –
Та й пішла вона блукати:
В зайця хатку відібрала.
Всі козу ту виганяли,
Рак козуню ущипнув,
Зайцю хатку повернув.
(«Коза – Дереза»)

 

 

3 . Видавництво дитячої книги.  Конкурс “ Склади казку сам”.

 

(Кожній команді дається завдання. Скласти казку, доповнюючи текст словами

 

 «Жив був ______________. У нього був друг ______________.

Пішли вони якось погуляти у _________________. Під деревом знайшли чарівного __________________. Посадили його, а через місяць виріс _________________. А в ньому дупло, а в дуплі ________________________.

Стали вони разом жити поживати і добра наживати.

 

 От і казочці кінець, а хто її складав, той молодець.

 

4. Вікторина «Чарівний кошик».
   Вчитель. У кошику знаходяться речі з казок. Кожній команді дістанеться по три предмети. Відгадайте з яких вони казок.

Солома – «Солом’яний бичок»
Яйце – («Курочка Ряба»)
Горошина – «Котигорошко»)
Ключ – («Пригоди Буратіно»)
Пір’я – («Кривенька качечка»)
Рукавиця – («Рукавичка»)
Черевичок – («Попелюшка»)
Цибулина – («Пригоди Цибуліно»)
Колосок – («Колосок»).

 

5 . Художня майстерня.  Конкурс капітанів

Нарешті прийшов час для конкурсу капітанів. Завдання для капітанів зобразити із зав’язаними очима казкового героя  (Золоту рибку).

 

 

Інформаційна сторінка

А чи знаєте ви, що у кожної казки є своя історія створення і чарівник -  письменник, який її створив. Частина казок – народні, але інша частина - це творіння неповторних талановитих майстрів – казкарів різних часів, з різних країн.

 

1. Данія. Місто Копенгаген.  Саме тут народилися Русалонька , Снігова королева, Гидке каченя та добрий чарівник Оле – Лукойє. А створив їх Ганс Крістіан Андерсен – син бідних батьків, але людина з дуже багатою фантазією. Він ніколи не мав сім’ї та своїх дітей. Але його казки стали справжніми перлами всесвітньої літератури.

 

2. Німеччина. Місто Ганау – Батьківщина двох легендарних братів Якоба та Вільгельма Грімм. Вихідці з багатодітної бідної родини. Юристи за освітою, вони збирали свої казки серед народу. Завдяки їм ми познайомились з Котом у чоботях, пані Метелицею та Сплячою красунею.

 

3. Франція. Париж. У родині адвоката народився один з улюблених дитячих казкарів Шарль Перро. Ріс він замкнутим, але завжди умів відстоювати свою думку. Першу казку написав, коли йому було 67 років. Перро – автор казок «Попелюшка», «Синя борода», «Червона шапочка» та багатьох інших.

 

4. Україна. Львівська область – місце народження Івана Яковича Франка. Переважна частина творів цього письменника написана для дорослих, але казкові збірки «Три міхи хитрощів» та «Коли ще звірі говорили» призначені саме для маленьких слухачів. Пригоди хитрого Лиса Микити дивуватимуть ще не одне покоління дітей.

 

5. Швеція. Стокгольм. Тут на даху будинку і до сьогодні живе кумедний Карлсон, персонаж якого придумала письменниця Астрід Ліндгрен. Якби не зламана нога авторки, ми б ніколи не дізналися про його  пригоди  та незвичайні витівки Пеппі Довгої Панчохи. Ліндгрен була дуже популярною на своїй батьківщині та за її межами.  

 

 

 

Нагородження медалями «Найкращі знавці казок»

 

Інсценізація казки « Ріпка» на новий лад.
Ведучий:
Не часто в нашій Україні
Бува, щоб ріпку хтось садив...
Але було... В одній хатині
Дідусь Панас з сім”єю жив.

Дід порався в своїм садочку,
Доріжки чистив, тин ладнав,
Скопав землицю на горбочку,
Що посадити тут – не знав.
І раптом вибігла Ганнуся,
Набрати думала води...
Підбігла, лащиться:”Дідусю,
Ти мені ріпку посади!”
І посадив...
Ходив щоранку поливати,
Глядів, щоб півник не стоптав.
Бур’ян зривав, щоб їй зростати,
Ретельно ріпку доглядав.
А українські землі – диво!
За труд відплачують як слід.
І ріпка виросла красива.

„Хороша ріпка!
Блищить на сонці чепурненька,
Як мед, не скласти їй ціни,
Тугенька, жовта, величенька.
А висоти!
А ширини!

Дід довго нею милувався,
І знав, що він досяг мети.
Хоч шкодував, і хоч вагався,
Та все ж сказав:

”Пора тягти!”
На другий день зібрався зранку,
Неначе десь на свято йшов,
Надів сорочку-вишиванку,
До ріпки стиха підійшов.
До неї чемно привітався,
Примірявся і так, і сяк.
Але ж... як тільки не старався,
А витягти не міг ніяк.
Дід:
Гей, жінко, нумо вийди з хати,
Покинь всі справи хоч на мить.
Біжи мені допомагати,
Бо ріпка глибоко сидить.
Баба:
Ти кликав, діду?
Я хутенько,
Усе покинула й біжу.
Ця ріпка й справді величенька,
Давай тобі допоможу.
Ведучий:
Бабця - за діда, дід – за ріпку,
Разом щосили потягли...

Дід: «І раз,і два, і три…»
Вона ж сидить в землиці кріпко –
Так витягти і не змогли.
Баба:
Онучко, чуєш? Йди скоренько!
Де ти там граєшся? Давай!
Засіла ріпка глибоченько,
Її тягти допомагай!
Ведучий:
Дівча – за бабцю,
Та – за діда,
А дід – за ріпку,
Й потягли...

 

Дід : «І раз, і два, і три…»

Не подає красуня й виду.
Так витягти і не змогли.

Онучка:
Сірко!
Біжи сюди, собачко!
Чіпляйсь за мене,
В ряд ставай!
Разом і витягнем, побачиш.
Ти тільки нам допомагай.

Ведучий:
Сірко – за внучку,
Та – за бабу,
Бабуня діда обійма,
Той тягне...

 

Дід : «І раз, і два, і три..»
Та виходить слабо,
І успіху ніяк нема.
Сірко:
Гей, кицько, глянь, усі при ділі.
Не гай часу, сюди біжи!
Що розляглася в тому зіллі?
Ти краще нам допоможи.
Ведучий:
Киця - за собачку,
Той за онучку зачепивсь,
Вона – за бабу, та – за діда,
А дід за ріпку ухопивсь.
Дід тягне обома руками,
Командує:

 

”Тягніть! Тягніть!”

Сам сперся обома ногами...
А ріпка смирненько сидить!
Лоби в усіх уже намокли,
Сміється сонечко згори,
А мишеня блиснуло оком
І хвацько вилізло з нори.
Миша:
Без мене тут не буде діла,
Це знає навіть дідПанас.
Буває, що великій силі
Бракує трішечки під час.

Кіт:
Ти краще, мишко, не хвалися.
Підходь хутчіш, за хвіст бери,
Гарненько ніжками зіприся,
Повітря в груди набери...

 

Ведучий:
І тянуть всі:
Мишка – за кицю,
Кицюня – хвостик у Сірка,
Сірко – онуччину спідницю,
А та – бабуні фартуха.
Бабуня держить чоловіка,
Піт виступає на чолі,
Дід тягне ріпку, цупить, смика...
І.... ріпку витягли з землі!
Всі впали і лежать на спині,
Проте ніхто не наріка.
Сусіди вибігли із хати,
Ото вже галасу було!...
Дідусь усіх став пригощати,
Наїлося усе село!

 

 

 

 

 

- Ось і все. Наша зустріч добігла кінця. Ви просто молодці. Я переконалася, що казки – це ваші добрі друзі і порадники. Тож нехай вони залишаться такими на довгі роки. Вірте в казку, і вона завжди житиме поруч з вами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інсценізація казки « Ріпка» на новий лад.
Ведучий:
Не часто в нашій Україні
Бува, щоб ріпку хтось садив...
Але було... В одній хатині
Дідусь Панас з сім”єю жив.
Раз навесні, коли берізки
Пухкі сережки одягли,
Коли дрібні зелені бризки
Так рясно на гілля лягли,
Дід порався в своїм садочку,
Доріжки чистив, тин ладнав,
Скопав землицю на горбочку,
Що посадити тут – не знав.
І раптом вибігла Ганнуся,
Набрати думала води...
Підбігла, лащиться:”Дідусю,
Ти мені  ріпку посади!”
І посадив...
Ходив щоранку поливати,
Глядів, щоб півник не стоптав.
Бур’ян зривав, щоб їй зростати,
Ретельно ріпку доглядав.
А українські землі – диво!
За труд відплачують як слід.
І ріпка виросла красива,
„Хороша ріпка!” – каже дід.
Блищить на сонці чепурненька,
Як мед, не скласти їй ціни,
Тугенька, жовта, величенька.
А висоти!
А ширини!
Дід довго нею милувався,
І знав, що він досяг мети.
Хоч шкодував, і хоч вагався,
Та все ж сказав:”Пора тягти!”
На другий день зібрався зранку,
Неначе десь на свято йшов,
Надів сорочку-вишиванку,
До ріпки стиха підійшов.
До неї чемно привітався,
Примірявся і так, і сяк.
Але ж... як тільки не старався,
А витягти не міг ніяк.
Дід:
Гей, жінко, нумо вийди з хати,
Покинь всі справи хоч на мить.
Біжи мені допомагати,
Бо ріпка  глибоко сидить.
Баба:
Ти кликав, діду?
Я хутенько,
Усе покинула й біжу.
Ця  ріпка й справді величенька,
Давай тобі допоможу.
Ведучий:
Бабця - за діда, дід – за ріпку,
Разом щосили потягли...
Вона ж сидить в землиці кріпко –
Так витягти і не змогли.
Баба:
Онучко, чуєш? Йди скоренько!
Де ти там граєшся? Давай!
Засіла ріпка глибоченько,
Її тягти допомагай!
Ведучий:
Дівча – за бабцю,
Та – за діда,
А дід – за ріпку,
Й потягли...
Не подає красуня й виду.
Так витягти і не змогли.
Онучка:
Сірко!
Біжи сюди, собачко!
Чіпляйсь за мене,
В ряд ставай!
Разом і витягнем, побачиш.
Ти тільки нам допомагай.
Ведучий:
Сірко – за внучку,
Та – за бабу,
Бабуня діда обійма,
Той тягне...
Та виходить слабо,
І успіху ніяк нема.
Сірко:
Гей, кицько, глянь, усі при ділі.
Не гай часу, сюди біжи!
Що розляглася в тому зіллі?
Ти краще нам допоможи.
Ведучий:
Киця - за собачку,
Той за онучку зачепивсь,
Вона – за бабу, та – за діда,
А дід за ріпку ухопивсь.
Дід тягне обома руками,
Командує:”Тягніть! Тягніть!”
Сам сперся обома ногами...
А ріпка смирненько сидить!
Лоби в усіх уже намокли,
Сміється сонечко згори,
А мишеня блиснуло оком
І хвацько вилізло з нори.
Миша:
Без мене тут не буде діла,
Це знає навіть дід Панас.
Буває, що великій силі
Бракує трішечки під час.
Кіт:
Ти краще, мишко, не хвалися.
Підходь хутчіш, за хвіст бери,
Гарненько ніжками зіприся,
Повітря в груди набери.

Ведучий:
І тянуть всі:
Мишка – за кицю,
Кицюня – хвостик у Сірка,
Сірко – онуччину спідницю,
А та – бабуні фартуха.
Бабуня держить чоловіка,
Піт виступає на чолі,
Дід тягне ріпку, цупить, смика...
І.... ріпку витягли з землі!
Коріннячко у жовтій глині,
Така блискуча і гладка...
Всі впали і лежать на спині,
Проте ніхто не наріка.
Сусіди вибігли із хати,
Ото вже галасу було!...
Дідусь усіх став пригощати,
Наїлося усе село!