Виховний захід "Ліс- безцінний дар природи"

Тема: Ліс- безцінний дар природи

Мета: Вчити аналізувати, робити висновки на основі власних спостережень за довкіллям, зрозуміти значення лісу;  розвивати спостережливість за рослинним, тваринним світом;  виховувати бережливе ставлення до всього живого.

Обладнання: музичний супровід, наочність для ігор

Форма проведення: екскурсія до лісу

Хід заняття:

1. Організаційна частина.

Діти, сьогодні ми з вами завітали у чудове місце, де можемо зібратись з думками та збагатитись емоціями.

Давайте повторимо гасло, яке запам’ятаємо і будемо дотримуватись.

Багато лісу — не губи!
Мало лісу — бережи!
Нема лісу — посади!

-Як ви розумієте зміст цього гасла? Поясніть.
- Навіщо нам багато лісу?
- Чому його необхідно насаджувати, коли й так ростуть дерева, квітнуть квіти, буяють трави? Хіба цього замало?

2. Основна частина.

Споконвіку наші предки обожнювали ліс, навіть окремі дерева. У лісу просили поради, допомоги, співчуття. Ліс був найціннішим джерелом харчових продуктів, усього, що  було потрібно для життя: ягід, плодів, грибів, насіння, коріння рослин, риби, птахів, дрібних звірів. Ліс – це джерело кисню, захисник річок, ґрунтів.

А ще у лісі шукали натхнення художники, музиканти, поети….

1. Поетична сторінка.

Кожен з нас у душі поет. Давайте зробимо поетичне коло і прочитаємо улюблені поезії про ліс, про природу, про дружбу, про кохання (читають студенти підгруп і всі бажаючі)

Примружу очі- навкруги ліси

Свічки соснові і ялин лапки

В нескошеному полі навскоси киплять

Фонтани квітів гомінкі

Повз ліс і поле голубі ріки

Там досі несколочена вода

Таке чи ні усе було віки

Стара земля, а вічно молода.

               ********

Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох.

Ось наші ночі серпень вижне,
Прокотить вересень громи,
І вродить небо дивовижне
Скляними зорями зими!

І знову джміль розмружить квітку,
І літо гратиме в лото.
І знов сплете на спицях плітку
Сторукий велетень — Ніхто.

І в цьому днів круговороті,
Де все минати поспіша,
Як та пташиночка на дроті,
Спочине стомлена душа.

            *******

Не говори печальними очима
те, що не можуть вимовить слова.
Так виникає ніжність самочинна.
Так виникає тиша грозова.

Чи ти мій сон, чи ти моя уява,
чи просто чорна магія чола...
Яка між нами райдуга стояла!
Яка між нами прірва пролягла!

Я не скажу і в пам'яті — коханий.
І все-таки, згадай мене колись.
Ішли дві долі різними шляхами.
На роздоріжжі долі обнялись.

  Без сумніву, ліс надихає на роздуми, почуття і творчість.

Український народ багатослівний, красномовний, творчий. І він не зміг не приділити увагу красі лісу, могутності дерев і склав про них прислів’я і приказки. Давайте їх послухаємо.

• Велике дерево поволі росте.
• Верба, що лугова трава: її викосиш, а вона знову виросте.
• Від одного удару дерево не падає.
• Вітер ламає найбільше дерево.
• Де верба, там і вода, де дуби, там і гриби.

А зараз спробуйте продовжити прислів’я.

Де один грибок,     (там цілий вінок)

Кожний дубок хвалить      (свій чубок)

Криве дерево,     (але рівно горить)

Не вибереш дубинки      (без кривинки)

Осика груш       (не родить)

Смола до дуба       (не пристане)

Молодці, ви чудово справились.

2. Народні повір’я, традиції свят.

Український народ завше був спостережливий до природи. Проникаючи в таємниці рослинного світу, наші предки почали одухотворювати життя дерев.

Дерево у народному світосприйманні завжди уособлювало силу, стійкість, красу, міцність, а головне – вічність життя в тісному його єднанні корінням із землею. Не випадково родовідне дерево – це символ розгалуженого роду, сім’ї.

Вважають, що дерева можуть давати людині енергію або відбирати її. Наділяють доброю енергією акація, береза, дуб, каштан, клен, верба, липа, горобина, сосна, яблуня.

Найбільшу пошану заслуговували дерева, які внаслідок своїх природних особливостей ставали священними. Дуб, бук, ялина, береза, калина, горіх, тополя, липа – це дерева, яким поклонялися наші предки, наділяючи їх незвичайними властивостями.

В нашій країні існують такі свята, святкування яких не обходиться без лісу.

Свято Купала  — традиційне східнослов’янське свято, яке відзначали вночі перед Івановим днем, в ніч з 6 липня на 7 липня.

• Діти, що ви знаєте про це свято?
• Яких традицій дотримуються люди?
• Головні атрибути свята?

Головні атрибути свята — це Купало й Марена (Марена, Мара, Марина). Згідно зі слов’янським міфом Марена — зимове божество, що морить землю стужею, а людину хворобами та голодом. Але в народі, зокрема на Слобожанщині, її вважали старшою русалкою.

Купальське вогнище- обов’язково розкладається велике вогнище, через яке стрибають дівчата і хлопці поодинці або парами.

Папороть- існує повір’я про цвіт папороті, котрий нібито з’являється в купальську ніч. За легендою, папороть цвіте лише одну коротку мить найкоротшої у році ночі під Івана Купала. Здобути цю квітку досить важко, оскільки її береже від людей нечиста сила. Той, хто має цвіт папороті, може розуміти мову будь-якого створіння, може бачити заховані в землю скарби. Володар заповітної квітки також міг у ніч напередодні Івана Купала бачити, як ходять лісом дерева й стиха розмовляють між собою.

Одним із свят, які повязані з лісом є Воздвиження.

Свято Воздвиження Хреста Господнього відзначається 27 вересня. Воздвиження – це Господське свято, присвячене Господу Ісусу Христу. Слово "воздвиження" трактується як "піднесення", тобто урочистий обряд почитання та прославляння Хреста Господнього.

За народними спостереженнями, у цей день відбувається боротьба між честю і безбожністю, і щоб захистити людей від напастей, на Воздвиження проводилися хресні ходи навколо селищ, а в храмах відбувалися служби з молитвою про майбутній урожай.

До Воздвиження намагалися приурочити підняття хрестів на споруджуваних храмах.

У давнину говорили, що у цей день закінчується бабине літо та починається справжня осінь. Також є повір’я, що земля "зсувається, тобто закривається на зиму і відпочиває", тож її не варто даремно турбувати, копати, вбивати кілки.

На Закарпатті цей день був останнім для заготівлі горіхів та яблук.

На Воздвиження люди заготовляли на зиму капусту, тому день отримав назву капусника – веселого свята, на якому рубали капусту, пекли пироги, співали пісні, водили хороводи і вибирали собі пару.

У цей день не варто ходити в ліс, гуляти на природі та біля водойм – за повір’ями на Воздвиження птахи відлітали на зиму до теплих країв, ведмеді залягали в сплячку, а змії на час холодів ховалися під землю.

3. Цікаве про ліс.

Зараз я вам розповім про значення дерев.

Вербу по праву можна назвати українським деревом, від якого, як вірили, походять люди.

Особливе місце серед священних дерев, яким поклоняються українці, займає дуб. Найбільшим у діброві дубам давні українці приносили жертви (здебільшого – різні страви).

Береза – дерево, завдяки своїй білій корі стала символом чистоти, дівочої ніжності. Вважалася оберегом від злих духів, тому її досить часто садили біля хати, щоб милувала око і захищала

садибу.

Тополя, міфічний образ давніх слов’ян, персонаж фольклору, вважалася сакральним священним деревом, яке дозволялося рубати тільки для жертовних вогнищ.

Ялина у дохристиянському світогляді відповідала за щасливий шлюб, бо й донині вірять, що коли закопати чоловікові штани під ялиною, він нізащо не зрадить дружини, адже буде фізично на це не спроможний.

• Можливо ви знаєте значення деяких дерев?

Рубрика «Цікаві факти про ліс»