Виховний захід "Літа на зиму повернули"

Літа на зиму повернули

       Мета. Ознайомити дітей із Міжнародним днем людей похилого віку та днем інвалідів; розвивати  вміння  пояснювати зміст прислів’я, складати правила доброти; виховувати повагу до людей похилого віку та  до людей обмежених у своїх фізичних можливостях.

 У мій край заблукала вже осінь,                 Рясно ніжністю квітне калина,

Під ногами холодна роса,                              Хоч минуло життя молоде,

Літо – наче листя відносить,                          І любов незабудками синіми

Посивіла русява коса.                                      В моїм серці печально цвіте.

           Мудрі французи кажуть: «От якби та молодість знала, якби ж то старість могла…» Старість  - не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється  відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано. Раптово  впаде, як сніг на голову, і ти з печальною розсудливістю подумаєш – усе краще вже було у минулому. А з тобою лише спомини та недуги, самота й немічність.

        Жителі планети «Старість» бредуть повільно до пішохідної доріжки, зимової, слизької, приглядаються напружено, по східцях піднімаються карбованих кроком. А впавши, самостійно встати не можуть, чекають протягнутої руки. На карті така планета не позначена, але вона існує.

          Час там пролітає повільно – з довгими ночами, заповненими безсонням, болем у суглобах, лякаючи перебоями у серці. І люди приймають його по- іншому. У них дивна пам’ять: вони пам’ятають до найменших дрібниць події піввікової давності, але забувають те, що трапилось щойно: куди поклали окуляри, чи випили таблетку.

            Старість, за своєю суттю трагічна. Хоча б тому, що в цьому віці розумієш закон природи: людина смертна. Не забувайте, що більшість людей похилого віку   - це вдови і вдівці, адже рідко вдається, як у казці із щасливим кінцем – жити  довго і померти в один день.

            Часто виховують батьки синів та дочок, сподіваючись, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, порозлітавшись по  світу, довго не навідуються до отчого дому. Скупі листи приходять час від часу, схожі на телеграму. А коли нарешті знайдуть хвилинку, то нерідко буває пізно… Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця, і додолу підстреленою горлицею впаде материна любов.

Допоки нас чекають мами,

І доки виглядають нас батьки,

Провідуймо, та не лише листами,

Хоч дорогі їм і скупі рядки.

Коли неждано вдарять  дзвоном далі,

Тоді на все, на все знайдемо час.

Але не сльози, не вінок печалі –

Уже ніщо не виправдає нас.

Зникає жаль у щедрім слові «мамо»,

 І чайкою здригнеться синя вісь.

Провідуймо і завжди пам’ятаймо,

Що можем запізнитися колись.

         Дуже швидко минає людське життя. І хочемо ми чи ні, але в житті буває і печаль, і радість, горе і щастя, кохання й розлука. У двобої постійно перетинається добро і зло, любов і ненависть. Людина приходить у цей світ для любові і добра. Світ би став набагато кращим, якби його населяли люди інтелігентні і розумні, серця яких сповнені любові й добра. Щоб жити повноцінним життям, потрібно мати в серці хоч крихітку доброти та вміння дарувати її людям. Людська доля… У кожного вона своя – комусь усміхнулася більше, комусь – менше. Старість – це така ж частина життя, як молодість чи дитинство. Вона неминуча, але саме  так її треба сприймати і жити в гармонії з  своїм  віком, радіти кожному прожитому дню.

Повиростали ваші діти,                               Давно – давно од голубіла,

Душа ж не встигла постаріти,                    І літа сяючі вітрила

та тільки ваша сивина                                  Ось- ось за обрії спливуть.

Нагадує, що вже весна

         Так повелося, що молоді вчаться  у старших господарювати, працювати в полі й городі, шити, вишивати, доглядати і виховувати своїх дітей. Бабусі і дідусі передавали звичаї й традиції свого народу.

          Старість не обминути, кожен повинен про це пам’ятати. Так хочеться сказати: «Люди, схаменіться, адже і ви колись станете старі, немічні, і ваші діти та онуки матимуть право відвернутися від вас».

            Пам’ятайте, тільки милосердя може зробити нас справжнім людьми.

            Щороку в грудні ( 3. 12.) люди всього світу відзначають Міжнародний день інвалідів. Цей день нагадує про те, що ми повинні піклуватися про тих, хто хворий, немічний, хто потребує підтримки.

            На жаль, не всі діти можуть навчатися в школі, бо вони хворі, їм потрібна допомога. Буває,що діти народжуються інвалідами або стають внаслідок нещасних випадків. Багато людей, обмежених можливостей,- люди великої сили волі. Їхньою мужністю можна лише захоплюватися.

Народ скаже, як зав’яже

Добро  плодить добро, а зло плодить зло.

Добро не пропадає. а зло минає.

Не все добре, що солодке.

Не всяка стежина без спориша, не кожної людини добра душа.

Добрий чоловік і сусідів дім збереже.

З добрим дружись, а злого й лихого стережись.

Злий плаче від зависті, а добрий від радості.

Сім доброчинностей

(Голодного нагодувати, спраглого напоїти, бідного одягнути, подорожнього в дім запросити, хворого відвідати, померлого поховати, слабшого захистити.)

Правила доброти

1. Подивися довкола, хто потребує поради, доброго слова, співчуття, допомоги.

2. Постав себе на місце іншого.

3. Зрозумій і виконай його бажання.

 4. Прощай помилки іншим.

 5.  Принеси іншому радість.

       Великий композитор – Людвіг ван Бетховен  пройшов великі випробування. У віці 26 років юнак почав втрачати слух. Хвороба прогресувала повільно, та невпинно.  Він почав глухнути, але не втрачав віри в свої сили і продовжував писати. Саме у період загострення хвороби від 30- 40 років життя, він створив твори, які увійшли до золотого фонду світового музичного мистецтва.

         Льотчик  - Олексій Маресьєв під час Великої Вітчизняної війни в бою з гітлерівцями був підбитий і важко поранений. 18  діб він повзком пробирався до лінії фронту. У госпіталі йому ампутували обидві ноги, але виписавшись з лікарні. знову сів за штурвал.За час війни він зробив 86 вильотів, збив 11 літаків ( 4 до поранення, 7 – після).

           Параолімпійські ігри –  міжнародні спортивні змагання для людей із обмеженими фізичними можливостями.

Врятує світ краса –  завжди так говорили.

Тепер врятує світ лиш доброта,

Бо однієї вже краси занадто мало.

Тож, люди, на землі спішіть добро творити,

Щоб нам не згинути у морі зла,

Щоб кожен міг серед краси прожити

У царстві справедливості й добра.