Виховний захід. Літературно-музична композиція з елементами театралізації "Мово моя - ти серце України!"

До Міжнародного дня рідної мови

свято «Мово моя, ти — серце України!»

Хід заходу

Звучить пісня «Як у нас на Україні» у виконанні К.Бужинської

Учитель. Доброго дня, шановні діти та вчителі! Нині світле свято зібрало нас у цій залі. 21 лютого, за рішенням ЮНЕСКО, всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. До цього Дня ми підготували для вас свято «Мово моя, ти — серце України!», яке проходитиме під девізом: «Свою рідну мову треба вчити все життя!»

Щиро вітаємо всіх гостей і запрошуємо на наше свято рідної мови.

Під звуки ліричної пісні на сцену виходять ведучі.

1 Учень

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2 Учениця

Мій край чудовий – Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

3 Учень

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

4 Учениця

А найдорожча рідна мова –

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

5 Учень

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі!

6 Учениця

Всіх нас єднає рідна мова

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п’ю.

7 Учень

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

8 Учениця

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем – українці

Поміж народів сміло йти!

9 Учень

А знехтуємо рідне слово –

Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

10 Учениця

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

Звучить пісня «Мова єднання» Наталії Бучинської

Ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови! Віримо, що в цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

Ведучий.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробуємо переконати своїх ровесників, що мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

Ведучий.

Ми – українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Ведучий.

Земля українська стародавня, така ж давня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови – 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

Ведучий.

Для нас рідна мова – це не тільки дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури.

Ведучий.

Весь світ віддає шану великим володарям українського слова – Т. Шевченкові та І. Франкові, Лесі Українці та М. Коцюбинському, І. Нечуєві-Левицькому та Г. Сковороді, І. Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багатство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спадщину, котру треба примножувати та оберігати.

Ведучий.

В. Ушинський казав: «Відберіть мову – і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову – ніколи; вимерла мова в устах народу – вимер і народ».

Так, рідна мова – це душа народу,

Його поезія і пісня, і казки.

Оспівує він нею всю природу,

Несе в своєму серці залюбки.

В садку вишневім засміялась хата,

З дитям за руку – мати молода…

О! мово рідна, щира і багата –

Потрібна, як повітря і вода!

Як хліб і сіль, як росяне світання,

В тобі живуть такі п’янкі слова!

Любов і добрість, трепетне кохання,

Ти вічна, мово, щира і жива!

Пісня Наталії Май «Любіть Україну»

Ведучий.

Ми переконалися, що поетичною мовою можна все змалювати й охарактеризувати: чарівні картини природи і людські почуття, найпершу гаму барв та гармонію людських стосунків.

Ведучий.

Але звернімо увагу на нашу повсякденну мову. Чому вона така бідна, засмічена? Давайте разом поміркуємо про причини нелюбові до мови. Їх багато, правда? Але одна з найперших, напевно, це відчуття меншовартості, а ще наше недолуге наслідування і копіювання когось моднішого.

Ведучий.

А як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом даній землі, в час, коли постала, як благословення Господнє, омріяна Шевченком незалежна Україна, все ще зрікаємося мови наших предків, а значить, і свого національного коріння.

Учень.

Пишається Париж і Рим

Одвічно рідним словом,

Чого ж втрачаєм тільки ми

Свою співучу мову?

Без мови гине всякий слід

І роду і народу.

Як пам’ятає мову рід –

Не буде переводу.

Хіба манкурти ми чужі

Чи яничари люті,

Щоб за дешеві бараші

Свій рідний дух забути?

На крила памяті, орли.

Пора у путь, братове,

Ми – українці, не хохли,

Ми не забули мови!

Ми краще на льоту помрем,

Ніж бути в нас руїні.

Ми нашу мову збережем,

Коли ми – Україна!

Звучить пісня «Одна калина»

Ведучий. Слово рідне! Мово рідна! Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, музику слів твоїх і невмирущий оптимізм гумору.

Гумореска П. Глазового «Батькова наука»

Водить батько зоопарком хлопчика малого. 
— Ти ж уважно придивляйся,— поучає строго.— 
Он двогорбий верблюдяра, корабель пустині. 
Бач, у нього, дармоїда, два горби на спині.

Він до їжі як дорветься, то вже не зіває: 
Сам по горло нажереться і в горби напхає. 
О, дивися! Встав на ноги, до бар'єра суне... 
Можеш, синку, дулю дати. Ось побачиш, плюне. 
А хлопчина рад старатись! Роздражнив тварину, 
Тицьнув дулю й заховався батькові за спину. 
Як крутнеться та як плюне бісова худоба! 
Заліпило батьку очі, заплювало лоба. 
Батько хлопця смик за вухо, потім за волосся. 
— Ну яке ж ти стерво,— каже,— в кого ти вдалося?

Ведучий. Ось так буває, коли надто вже довіряєш батьковим порадам! Недарма кажуть: добре слово може навчити, а невдалий приклад — наробити клопоту. Та сьогодні ми зібралися не лише посміятися, а й переконатися, що рідну мову потрібно знати, любити та постійно вдосконалювати.

Ведучий. А чи завжди ми правильно говоримо? Чи не трапляються нам у щоденному спілкуванні мовні помилки? Зараз наші учасники доведуть, що вивчати українську мову можна легко, весело і з усмішкою!

(Виступ учнів із гуморескою)

Гумореска «Мовна усмішка»

Учень 1: — Ти українську мову знаєш?

Учень 2: — Звичайно! Навіть дуже!

Учень 1: — А як сказати правильно: «самий красивий»?

Учень 2: — Найкрасивіший!

Учень 1: — А «приймати участь»?

Учень 2: — Брати участь!

Учень 1: — А «на протязі року»?

Учень 2: — Протяг буває у кімнаті, а правильно — «протягом року»!

Учень 1: — Ого! Та ти справжній знавець мови!

Учень 2: — Ще б пак! Бо хто рідну мову знає, той помилок не допускає!

Разом: Говорімо гарно, щиро,

Українською красиво!

Бо найкраща в світі мова —

Наша рідна, світанкова!

Ведучий. Ось бачите, друзі, вивчати мову можна не лише за підручниками, а й з усмішкою! Головне — любити рідне слово, знати його красу та не боятися вдосконалювати свої знання.

Ведучий. Ось бачите, скільки цікавого та веселого приховує наша рідна мова! Тож говорімо правильно, красиво й мелодійно, адже кожне українське слово — це наша гордість і скарб. А тепер запрошуємо всіх насолодитися ще одним проявом української краси — запальним українським танцем!

Український танець

Ведучий. Ой, який же веселий та трудолюбивий український народ! Гарна, співуча наша рідна мова. Яка мова – такий і народ.

Уявіть лишень: Україна – осередок 130 національностей і народностей, серед яких найбільшу кількість складають українці , а потім росіяни білоруси, молдовани, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, татари, цигани, грузини, німці.

Ведучий. Живучи на нашій землі, шануючи українську мову, вони пам`ятають своє національне коріння і не забувають також рідну мову. І ми теж повинні поважати не тільки свою мову, а й мову різних народів.

Мова — краса спілкування,

Мова — як сонце ясне,

Мова — то предків надбання,

Мова — багатство моє.

Мова — то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова — це наша світлиця,

Вона — як добірне зерно.

Мова — державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни —

Мову, як матір, любіть. (Ф. Пантов)

Учень. Рідна мова. І чується лагідний, теплий голос матері, яким вона будить нас уранці. Хіба ще хтось уміє промовляти такі слова, як наші українські мами? Адже цілий світ визначає, що українська мова - чудова, мелодійна, багата.

Учениця. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам. Без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

Інсценізація вірша «Як би тобі, доню…»

Мати:

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Донька:                               

Забувають діти мову матерів.

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Мати:                                   

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не посмій вчинити Батьківщині зради.

Не посмій зламати гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути –м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати.

Можеш не впізнати голосу діброви,

Та не смій зректися маминої мови!

Учень.
Ти, рідна мово, чиста, як роса,
Цілюща й невичерпна, як криниця.
Святиня наша, гордість і краса,
Ти — розуму народного скарбниця!

Звучить пісня про Україну « Червона рута»

Вірш В. Сосюри «Любіть Україну»

(По куплету розказують, останній куплет разом).

Учень 1: - Слово рідне! Ти, як багатокрила птаха,

Учень 2: - ти ніколи не зів`янеш,

Учень 3: - ти будеш вічно жити і розвиватися!

Учень 4: - Бережімо наш найкращий цвіт – рідну мову –

Учень 5: - збагачуймо її,

Учень 6: - розвиваймо,

Учень 7: - дбаймо про її чистоту і красу,

Учень 8: - говорімо одне одному лише добрі слова!

Звучить пісня.

Учасники свята вишикуються на сцені, бажають присутнім добра,

злагоди й гідного майбутнього для України.

Ведучий
Шановні гості! Ми дякуємо всім, хто прийшов на наше свято. Від щирого серця вітаємо вас з Міжнародним днем рідної мови і бажаємо бути гордими з того, що ми є громадянами нашої країни, належимо до такого прекрасного, дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову.

Ведучий.
Тож шануймося, будьмо дбайливими господарями того, що маємо.
Плекаймо рідну мову в наших родинах.

Йди в тисячоліття, рідна мово,

До сердець і душ людських доходь,

Квітни калиново й барвінково,

Бо на те й благословив Господь!

Звучить пісня «Наша мова».