виховний захід " Мій край, моя родина- частинка неньки України"

 

 

 

 

 

 

«Мій рідний край,моя родина – частинка неньки України»

 

 

 

 

 

 

 

склала вчитель історії

Крупського НВК I-III ступенів

Золотоніського району Черкаської області

Кучеренко Любов Іванівна

 

 

 

 

 

 

 

Захід може бути приурочений до дня Незалежності, дня Соборності чи до  святкування дня рідного села чи міста.

Мета: виховувати в учнів національно-патріотичні почуття, інтерес до історії України, любов до рідного краю, до власної родини.

 

Звучить пісня « Вітальна» (гурт Гардемани)

ведуча1.

За народним звичаєм стрічаєм

Як здавен ведеться на віку.

Ми гостей пшеничним короваєм

На чудовім тканім рушнику.

ведуча2

Хай рясніють квіти малиново.

Пахне хай духмяно хліб.

Щоб і дар земний, і щире слово

Ви відчули завітавши у наш дім!

 

ведуча1 : Дорогі друзі, шановні наші гості. Ми раді вітати вас у цьому залі!  Щастя Вам і здоров’я! Добра і миру!

 

ведуча2: Нехай наше свято доторкнеться ваших сердець, а почуте ввіллється у ваші душі!

 

Пісня «А ми дівчата з України»

Ведуча1:

Українська земля…

Де є краще?

Де є миліше?

Як не на Вкраїні?

На землі великій

Є лише одна країна:

Гарна, неповторна,

Красна, як калина.

І живуть тут люди,

Добрі, працьовиті,

І скажу, до речі,

Ще й талановиті.

Землю засівають

І пісні співають,

На бандурі грають

І вірші складають.

Про ліси і гори,

І про синє море,

Що було і буде …

То скажіть же, люди ,

Що це за країна?

Так. Це наша Україна!

Ведуча2 .

Ми – українці! Гордо кажу вголос!

Ми – з України! Серце промовля!

Ми – із країни, де так щедро родить колос,

І синь небесна душу ожива!

Пісня «Україна це ми»

Ведуча1.      Є багато країн на землі

В них – озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди  Батьківщина!

Ведуча2.

Україна…рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля рястом заквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних і ласкавих слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до тебе! З давніх-давен линули по світу слова про неньку Україну, про її щирий і працьовитий народ, про лани широкополі, гаї зелені, тихі ріки та озера.

 

Ведуча1.       Над землею сонце встало,

Путь-дорогу осіяло.

Добрий ранок, Чорне море,

Добрий день, Карпатські гори!

Над землею пісня лине,

Це для тебе , Україно!

Пісня «Україно, моя Україно»

Ведуча2. Велика і прекрасна наша земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Погляньте навколо: як ласкаво світить сонечко, на ланах достигає жито, пшениця, наливаються соком рум ’яні яблука, вітерець грайливо пестить ніжні коси берези, плакучої верби ,соком наливаються червоні кетяги калини, горять вогнями усіма. Без калини нема України, без народу країни нема. Найбільше багатство нашої землі – це люди. Вони зміцнюють нашу державу, роблять її багатшою.

1-ша дитина.

Я дитина Українська,

Українського народу.

Українці – то є назва

Славного народу.

2-га дитина.

Україна – то край славний,

Аж по Чорне море,

Україна – то лан пишний,

І степи, і гори.

3-тя дитина.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнськи

Вчила розмовляти.

4-та дитина.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по- вкраїнськи

Господа молити.

5-та дитина.

За свій рідний край і народ

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя, і долю!

пісня « Ми Українці».

Ведуча1

Одна Батьківщина – і двох не буває

Місця де родилися завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває

Той долі не знайде в житті

Учень.

Охайна школа невеличка

В гайку сховалась біля річки…

Тут галаслива дітлашня,

Дзвінки, уроки, метушня.

Це – світло світу, тут освіта.

Світила- мудрі вчителі-

Малечу вчать, як треба жити,

Надію нашої землі.

Міцне коріння – міцні й віти,

Дорідні виростуть плоди…

І як же можна не хотіти

Знов повернутися сюди?!

Уже сто років пролетіли,

Та школа серцем молода

А в учнів – коси посивіли,

А в учнів – вуса й борода.

Тут вчилися і мама, й тато,

Дідусь, бабуся, все село…

У кому добре, мудре, вічне

Колись посіяне зросло.

Як вчителів було багато!

І всі у пам’яті вони.

Маленька люба Альма-матер,

Ми- твої доньки і сини.

Життя немає без освіти,

Не видно у пітьмі шляху.

Навчайтеся знання любити,

Поки є школа у гайку!

Пісня « Рідне село»  (гурт « Світозари»)

Ведуча1.   Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов'я,

Звешся величаво – Україною,

Земле зачарована моя.

Вишивала ніжністю суворою,

Муками і полум'ям надій.

Я читаю всю твою історію

На сорочці вишитій твоїй.

 

Ведуча 2. Лежить через життя безліч доріг: дорога честі, правди, зла, жорстокості, підлості. І серед них є дорога, на яку рідко хто ступав — дорога Пам'яті. Поросла терном вона загубилась на життєвих просторах. А разом з нею загубилась і наша душа в пустоденні. Лише пізнавши свою історію, ми повертаємо її із забуття. Пам'ять... Це вона веде нас на поле історії, засіяне сльозами і кров’ю, де в жахливому поєдинку зіткнулися життя і смерть. І кожного дня над цим полем тяжким  гулом котився дзвін, сповіщаючи всіх про перемогу смерті. Терези історії переважили в сторону зла... Наша Україна випила повну чашу концтабірного соціалізму. За 70 років існування УРСР через концтабори , в’язниці і заслання пройшли мільйони українських громадян. На розправу катам було віддано цвіт української інтелігенції...

Учень.

Чи можливе? Чи таке можливе?!

Чи колись повірить чоловік,

Щоб родючі українські ниви

Народили 33-й рік ?

Пекельні цифри та слова

У серце б'ють, неначе молот,

Немов проклятий ожива

Рік 33. Голод... Голод...

У люті сталінській страшній

Тінь смерті шастала по стінах.

Сім мільйонів (Боже мій)...

Недолічила Україна.

Ведуча1 Голод 1932-1933років спустошив міста і села України... Він є однією з найбільших трагедій нашого народу, яка забрала мільйони життів.1933рік став найчорнішим у літописі багатостраждальної української землі.85років назад жертвами сталінської голодомору стали 165 жителів нашого села та 108 осіб з села Синьооківка, так як ці 2 населенні пункти були об’єднанні однією сільською радою.58 сіл золотоніського району серед чорних перемог смерті. В районі померло 12 тисяч осіб, а вся Черкаська область за офіційними даними втратила близько 300 тисяч.

Учень1.

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої вимили зерно до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків.

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай

Усе суціль викачували з двору,-

«греби, нічого людям не лишай».

Хто ж села, вимерлі на Україні

Російським людом поспіх заселяв?

Хто? На чиєму це сумлінні?

Імперський мотлох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих і померлих на шляхах

І досі ще вони стоять мені в очах…

Ти кажеш – не було голодомору?

Учень2. Воскресає Україна розп’ята

Рок свій вирок правдивий прорік,

Тільки горна ятрить її рана –

33-ій погибельний рік.

Припаду до могил, гляну вгору:

Ні хрестів, ні надгробків нема

Лиш чебрець жертви голоду – мору

Ніжно вдень і вночі обійма

Не покину нещасних. Не можу,

Хай їх пам’ять людська не мина!

У хрестах принесу, й огорожу,

І всі їх відтворю імена. »

Пісня « Свіча»

Ведуча 1.Війна … Важке слово і важкий час. Будь-хто може сказати визначення цього слова, але тільки той, хто бачив на власні очі війну і її наслідки, зможе сказати, що ж таке справжня війна.Це лихо для кожної людини, країни та цілого світу. Війна завжди була і буде передвісником смерті, жалоби, плачу та сподівання. Це шрам на усе життя, який ніколи не загоїться і не забудеться нащадками.

Ведуча 2. У війни не жіноче обличчя. А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі надаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово "війна", вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче - життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. З числа жителів села Крупське захищати свою Батьківщину пішло 250 осіб.160 найкращих синів нашої землі назавжди залишилися на полі бою, стали постійним, ниючим болем матерів.

Учень.   Вийшла в степ широкий мати посивіла,

Виплакала очі від журби вона,

Біля квітів маку стала, заніміла,

І згадалась знову матері війна…

І почула голос сина над житами –

То зітхала мати, то вогонь палав:

„Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо.

Я своєю смертю смерті потоптав.

На моїй могилі нині квітів море,

Ти в думках до мене линеш з далини,

І твоє невтішне материнське горе –

То прокляття вічне паліям війни!”

Пісня « А мати жде»

Мати говорить:

О, як це горе пережити?!

Час незбагненний наш такий, —

У мирний час дитину вбито,

І рветься серце на шматки.

Ти прихились до нього, небо!

Ти, земле рідна, обійми,

Та тільки тиснути не треба, —

Його ж привезено з війни...

У нього виболене тіло,

На тілі рани — як ножі...

Воно так жить тоді хотіло

На тім, на смертнім рубежі!

Землі моєї любі діти,

Чому ж судилося отак,

Щоб замість жити, жити, жити

Ви й досі гинете в світах?!

Пісня « Над землею тумани»

Ведуча1 . Історія України…Це постійна боротьба за утвердження народності й нації, розбудови соборної незалежної демократичної держави. Мужніми борцями за вільне життя в Україні були не тільки наші пращури, а також є нинішнє покоління. Саме це покоління ввійде в історію, як борці за євроінтеграцію та учасники АТО. Спочатку був Майдан. Потім – Небесна Сотня.

Ведуча2 . З березня 2014 року наша країна  знаходиться в стані неоголошеної війни. Багато страждань випало на долю нашого народу за цей час, але він проявив свій незламний дух.  Сьогодні на Сході України йдуть військові дії, точаться криваві бої.  Там вирішується доля і майбутнє України. Весь народ нашої держави об’єднався нині проти російського агресора.  Сили АТО намагаються протистояти терористам. На полі битви – захисники- воїни, серед яких були і наші земляки.

1. Дякую тобі солдате за життя …
    За мирне небо, в нас над головою.
    Ховаєшся від куль ти в укриття …
    Воюєш із страшною ордою…
   
   2.     Воюєш ти за нас … Борониш Україну!
     Від напасти московської , від зла…
     Покинув матір, сина та дружину…
     І нищить ворогів пішов, до тла…
   
   3. Над головою люті кулі свищуть,
    Десь недалеко, артилерія бомбить…
    Хтось живий , а хтось не дише…
    Важка для України нині мить…
   
   4.  Та ти не побоявся… Ти пішов у бій …
     Щоб мирне небо було в нас над головою!
     Війна іде… Ти переможеш в ній!
     за тебе , помолюся Богу …

 

Пісня « Я не хочу гратись у війну»

Ведуча1.  Була війна жорстока і кривава.

Горів вогонь і забирав життя.

Учасникам боїв довічна буде слава!

І вічна пам’ять тим, хто йшов без вороття!

Ведуча 2. Усі стежки-дороги, пройдені у житті, перетинаються з першою стежиною. А на ній – одвічний голос материнської душі і батьківського серця. З надією і сподіваннями мати завжди  вчила жити по-божому, дарувала своїй дитині в дорогу вишиті рушник та сорочку-вишиванку, як обереги, як свою материнську любов, що збереже і захистить своїх дітей у далеких дорогах життя

Ведуча1 .Наша держава потребує підтримки, любові від молодого покоління. Щоб бути гідним її сином чи донькою, потрібно, насамперед, бути вдячною дитиною для своїх батьків, тому що усе починається з любові,з любові в родині. Прекрасно, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння, повага, кохання, вірність, теплота, затишок. Через сім’ю діти сподобляються дорослим, копіюють їх, орієнтуються на їх поведінку. Тому не дарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».

Уч.1.   Сім’я. Що значить це − то кожен знає.

Хто зріс в сім’ї і хто її не знає

І як тут не приховуй, не таї.

Залежить наше щастя від сім’ї.

Уч.2. Батьки і діти, діти і батьки!

Нерозділиме і одвічне коло

Ми засіваємо житейське поле

І не на день майбутній − навіки!

Уч.3.  Між нас не ляжуть вирвами роки

Бо ваша кров пульсує в нашій долі

Батьки і діти, діти і батьки...

Нам нічого ділить на спільнім полі.

Уч.4. Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу

І тільки той, у кого серце чуле

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне

Лиш той майбутнє − вивершить прекрасне.

Уч.5. Я − українець сутністю і кров’ю

Моє коріння тут, у цій землі

Вона моєю живиться любов’ю

А я страждаю болями її

Уч.6. Я − українець, цього не відняти

в моїй душі співають солов’ї

Були такими мої тато й мама

І такими будуть правнуки мої.

Пісня « Моя сім’я»

Ведуча2 .Душею кожної сім’ї є мама. Мама, матуся, ненька – всьому початок. Усе прекрасне в людині від променів сонця і молока матері. Біля маминих рук, біля її слова й тепла маля стає великим і сильним, стає частиною свого народу.Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

Учень.З усього в світі найдорожче —

Своя сім'я і власний рід,

Бо навіть предків рідних мощі

Оберігають нас від бід.

Вони уважно з того світу

(Нема, повірте, забуття)

Спостерігають, як їх діти

Ідуть дорогою життя...

Ми це не завжди помічаєм,

Та у житті воно так є,

Коли ми добре пам 'ятаєм

Родинне вогнище своє.

Якщо шануємо і множим

Свою сім'ю і родовід,

То передати дітям зможем

Цю шану в спадок-заповіт.

Бо без сімї і свого роду

(Такий закон Всевишній дав)

Немає нації, народу,

Немає жодної з держав.

Пісня « Батькам»

Ведуча1.Ні, не згине Україна

В печальній неволі:

Ми відродим землю предків

Для кращої долі.

Розбудуємо, уквітчаєм

Україну гідно.

Чим пишається кохана,

Примножимо плідно.

Чорне море білопінне,

Єднай люд, як ріки.

Матір Божа, Україну

Збережи навіки!

Пісня « Нехай квітує Україна»

Ведуча2. Хай з кожним днем міцніє Україна,

своє коріння, люди, бережіть.

Нехай у серці кожної людини

про Україну пісня зазвучить.

Ведуча1. Живи, Україно! Живи для краси,

для сили, для правди, для волі.

Співай, Україно, як рідні ліси,

як вітер в широкому полі.

Пісня  «Щиро бажаю»