Сценарій виховного заходу «Пам'ять про Тебе навік збережу!..»

Сценарій виховного заходу  присвячений Небесній сотні та воїнам АТО

                                        «Пам'ять про Тебе навік збережу!..»

 Мета: : вшанувати пам'ять героїв Небесної сотні та воїнів АТО, прищеплювати любов до Батьківщини, виховати патріотичну свідомість,  розвивати бажання стати гідними громадянами України.

Хід заняття

Ведучий 1.   Сьогодні наш виховний захід присвячений Небесній Сотні, воїнам АТО, які воюють, воювали і полягли на сході України захищаючи нашу землю.

Ведучий 2. Пам'ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Там багато сторінок вписано кривавими і чорними кольорами.

Ведучий1.  Вся історія нашого народу – це вікова й виснажлива боротьба за волю та реалізацію свого права на власну державу. Приклади самопожертви за здобуття Української Соборної Держави зустрічаємо повсюдно на теренах України.  Мабуть, ніхто не сподівався, що після пережитих страшних лихоліть ворожої неволі, на Україну чекають нові випробування, які супроводжуються кров'ю, смертю наших співвітчизників.

Ведучий 2. Але, український народ знайшов у собі джерело невичерпної сили-героїзму і відповів на ворожий терор безмежною силою героїчної боротьби та супротиву. Для українців звичайним щоденним явищем стали: бойовий дух, мужність в боротьбі, свідома посвята крові та життя.

Ведучий 1. З 21 листопада 2013 до лютого 2014 року відбулась Революція гідності, викликана відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його соратників, створення системи управління з ознаками фашизму.

 Ведучий 2.18 – 20 лютого 2014 року силове протистояння між силовиками та протестувальниками, завершальний етап Революції гідності. Результатом подій стало відсторонення 22 лютого Верховною Радою від виконання обов'язків Президента України Віктора Януковича та призначення дострокових президентських виборів на 25 травня 2014 року. Під час протистояння за інформацією МОЗ України загинули 82 особи (71 демонстрант та 11 правоохоронців), постраждалими стали 622 людини.

Ведучий 1.Одним із перших загинув Сергій Нігоян.

Ведучий 2. Сергій Нігоян народився і жив в Україні, у селі Березнуватівка Дніпропетровської області. На Євромайдан приїхав 8 грудня.

Ведучий 1. Сергій спав у наметі або у будинку профспілок. На питання, чому приїхав на Майдан, відповідав: «Це моє майбутнє теж. Мені жити в цій країні». (Відео на фоні барикад, де він читає Шевченка. https://www.youtube.com/watch?v=RoG-J-g2VRs )

Ведучий 2. Вбитий 22 січня 2014 року під час подій на вулиці Грушевського в Києві. Громадянин України вірменського походження. Герой України.

Вірш «Розмова з Шевченком»

Тарасе, плачеш разом з нами...

На домовини впали матері.

Ну як же так? В твій час було те ж саме,

Й тепер могили свіжі на землі.

Кобзарю, вбили вірменина.

Він, як молитву твій "Кавказ" читав.

Заплакала за ним вся Україна.

А кат московський руки потирав...

Забрали все. Ще й насміхались з Тебе.

До "Заповіту" втерли кірзяки.

Продали землю, ще хотіли - небо,

На Храмах наших ставили зірки.

А ти хотів, щоб квітла Україна.

Вона й цвіла за владним парканом.

А наша поселялася родина

На цвинтарях новеньких за селом.

В ту ніч, Тарасе, я не спав. Молився.

І дзвін Михайлівський просив: не руш!

В ту ніч у ката біс вселився,

Його купили за великий куш. Тебе віддали у солдати.

Нам снайпер в голову стріляв...

Скажи, Кобзарю, мушу знати,

Хто нам недолю таку дав. ...

Врага не буде супостата

Скажи, коли? Скажи мені.

Коли ж то будуть син і мати вже на оновленій землі.

Оксана Максимишин-Корабель. 26 лютого 2014 р.

Ведучий 1. Їх називали Небесною сотнею - українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом, джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей.

Ведучий 2. За цю самопожертву українці їх канонізували, за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом. Щоб захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес.

Вірш «А сотню вже зустріли небеса…»
А сотню вже зустріли небеса…
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров’ю перемішана сльоза…
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог, побачивши загін – 
Спереду – сотник, молодий, вродливий, 
І юний хлопчик в касці голубій, 
І вчитель літній – сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять, 
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло 
Як крила ангела, злітаючи назад, 
Небесна сотня в вирій полетіла…

21.02 2014, Людмила Максимлюк

Ведучий 1 . «Сотня» - це умовна назва, тому що загинуло набагато більше. 10 квітня 2014 р. в українських ЗМІ було поширено інформацію від медиків – волонтерів про те, що список жертв Євромайдану може сягнути 780 осіб. Але 11 квітня 2014 р. міністр охорони здоров'я Олег Мусій, який був керівником медичної служби Майдану, заявив, що ця інформація не відповідає дійсності.

Ведучий 2. Він підтвердив офіційну статистику, за якою на 10 квітня 2014 року загинуло 105 активістів Майдану. До цього списку входили люди різного віку. І серед них багато молодих людей, яким ще жити і жити.

(Відео«Небесна сотня. Юні ангели». https://www.youtube.com/watch?v=tvaZTUXU3kA )

Вірш «Мамо, не плач. Я повернуся весною...»

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою,

А, може, дощем на поріг упаду.

 

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,

Що слово бабуню вже не буде твоїм.

Прийду і попрошуся в сон твій тихенько

Розкажу, як мається в домі новім.

 

Мені колискову ангел співає

I рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває

Душа за тобою, рідненька, щемить.

 

Мамочко, вибач за чорну хустину

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я любив. I любив Україну

Вона, як і ти, була в мене одна.

                                                                                    Оксана Максимишин-Корабель

Ведучий 1 . Ці молоді люди були рішуче й патріотично налаштовані стояти до кінця. Вони йшли на барикади не мавши страху в своїх серцях.

Вірш «Не плач за мною, мамо, не ридай»

Не плач за мною, мамо, не ридай,

Я не хотів війни, я боронив свій край…

Не плач за мною, мамо, я – герой

Стояв я гордо, коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди –

Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...

Не плач за мною, рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо я патріотом виріс,

Ти, мамо, лиш за мене помолись,

І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..

Я винен, що любив свою країну,

Я винен, що хотів здобути волю…

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за стільки завданого болю…

Не плач за мною, мамо, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну йде до Нього

Я вже не повернуся, мамо, але знай –

Я стану ангелом і боронитиму свій край….

                                                                                                   Зоряна Лимаренко

Ведучий 2 . Здається, що всі квіти перенеслись на Майдан. Кожен, хто сюди приходив був з великою скорботою і згадував загиблих. Ми повинні вірити, що Небесна сотня стоїть перед Божим Престолом і буде вічно опікуватися долею України.

Ведучий 1. Кожному потрібно пам'ятати про них: хто вони були і за що боролись, у що вірили, знати, для чого померли. Згадувати та молитись, творити нове.

Ведучий 2. …бо пам'ять вічна і народ не забува,

Хто виборов життям ці перемоги,

Небесна сотня, чиста та жива,

Нам каже з неба: «Доброї дороги…»

Ведучий 1 . Але, це був тільки початок. На Україну чекало ще одне випробування. Війна.

Ведучий 2. Війна нікого не жаліє: ні татусів – бійців, ні матерів, ні дітей. Від неї не можна заховатися. Ми тільки слухаємо, а нам страшно. В цьому затишному світлому класі ми можемо лише поспівчувати тим, хто пережив війну. Бо скільки бійців не повернулося додому! А скільки сімей не дочекалися батьків, синів, дідів, матерів, сестер.

Вірш «Мрій, синку, усім серцем мрій!»

Коли мати солдата на війну проводжає,

Усе навкруги на мить завмирає:

Годинник не йде і час зупиняє,

Ніч та день місцями міняє…

 

Ненька рідна зі сльозами на очах

тихесенько так промовляє:

«Низький тобі, синку, поклін!

І мрій, синку, усім серцем мрій,

що додому повернешся ти живий!

І мрій, синку, усім серцем мрій,

що розквітне і встане країна з колін!

І пам'ятай, синку, пам'ятай,

Ти щосили борись, живи, не вмирай!

І молися, синку, усім серцем молись,

Щоб брат на брата не вовком дививсь!

І знай, синку, усім серцем знай,

щосили борись, живи, не вмирай!»

 

День за днем і ніч за нічкою минає —

Матуся сидить у віконця й молитву читає.

І знає вона, усім серцем знає,

що синочок живий, не вмирає!

І ворога проклятого на землю рідну не пускає.

 

Сидить матуся й молитву читає,

Аж раптом серце її завмирає, бо мама все відчуває —

Більше в живих сина немає…

Сльоза по щоці на лист солдата спадає

І мати останні слова сина читає.

 

«Мамо, якщо ти читаєш листа,

то більше твого сина нема.

Я все зробив, як ти казала: мріяв, молився і знав,

що землю рідненьку нікому до останнього я не віддавав!

Молився і мріяв, коли ворог в самісіньке серце стріляв,

Щоб ніколи, чуєш, ніколи брат на брата зброї не направляв…»

                                                                                                        Олена Вознесенська.

Ведучий 1 Перші масштабні проросійські виступи на Сході України відбулися 1 березня 2014 року в Донецьку та Луганську. В цей день мітингувальниками було піднято над будівлями Донецької та Луганської облдержадміністрацій російські прапори. 9 березня у Луганську, а 13 березня у Донецьку сталися перші сутички між проукраїнськими та проросійськими силами. Так, 9 березня проросійські активісти за невтручання міліції розігнали мітинг з нагоди 200-річчя Т.Шевченка, а 13 березня – напали на мітинг за єдність України, що проходив у Донецьку.

Ведучий 2 . 13 квітня 2014 р. в.о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України.

 Ведучий 1 . Але ця антитерористична операція триває і досі. Хоч насправді це війна, хоч і неоголошена. В якій гинуть люди: і наші захисники, і мирні жителі. Війна через яку діти втрачають батьків, матері синів, дружини своїх чоловіків.  Я хочу щоб ви подивилися сюжет ТСН про бійців 79 бригади.

https://www.youtube.com/watch?v=DlWbR6L7peo

Приводом для написання цього віршу став сюжет ТСН про молоду жінку, в якої народився син через добу після загибелі її чоловіка в зоні АТО.

Балада про дві душі

На місячній доріжці зустрілись дві душі,

Одна - до Бога пішки, а інша – в грішний світ.

Одна – душа солдата загиблого в бою,

А інша – немовляти, народжена в Раю.

І так би розминулись… Але душа бійця

На іншу обернулась: Знайоме щось з лиця.

 Сказала: « Гей, малеча, А нумо , хлопче , стій!

А як ім’я, до речі, Матусеньки твоїй?»

Душа же немовляти була як чистий сніг:

« Мене чекає мати, Аби я вчасно встиг…

Казав Господь, Галина - Таке її ім’я,

                                       Ось-ось народить сина, а син її – то я!

Мене на Землю жити Господь благословив,

 Я маю народитись… А ти вже там пожив?»

- Так у бійця спитало

Майбутнє немовля (Воно ще знань не мало:

 Що то таке – Земля?) А той боєць «Галина»

Повторював ім’я … Та це ж його дружина

 Чекала немовля. Сплили перед очима

 Щасливі ті роки: Як він , ще був хлопчина

 Й просив її руки… Весілля і навчання,

 І пристрасті потік… Він всі її бажання

 Виконував , як міг. Усе було чудово:

 Вагітність – добрий знак! І взяв він з жінки слово,

Що родиться козак! А потім…Сум в родині..

В країну зло прийшло. Галини очі сині

Зробилися мов скло. «Не йди – вона просила –

Бо смерть гуляє там., Скількох вже покосила,

Та їй тебе – не дам!» Та він своїй дружині

Сказав приблизно так: «Як друзів я покину,

Який же я козак?Як гляну в очі сину,

Що з’явиться в цей рік?Скажу, що в злу годину

Я за спідницю втік?» Поцілував Галину

І рушив на війну… А потім..постріл в спину..

І запах полину…. Згадав боєць те стрімко

 Й до немовля сказав: «Ти бережи Галинку

Що краща буде з мам. Пробач мені ,дитино,

 Вас з мамою підвів. Та буду я невпинно

З тобою з перших днів! Дивитимусь із неба,

Як швидко ти ростеш, А все що буде треба

В житті ти сам знайдеш. Обнімемося ж , сину,

 Тобі час йти в життя

А я прикрию спину Тобі із небуття»

 На місячній доріжці

Невпинний душ потік: Одні – до Бога пішки,

Хтось – в протилежний бік.

Народжуються діти, в воєнний час страшний,

І щоб їх захистити Хтось винен йти у бій.

Але допоки в серці в  жіночому любов,

Життя не перерветься, відроджуючись знов!

Ведучий 2. Як бачите війна забирає татусів у ще ненароджених дітей, забирає у них право мати люблячого і турботливого тата.

Ведучий 1. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2018 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. Люди висвітлюють свої почуття через картини, пісні, вірші.

Ведучий 2. Але нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується із попелу, стає міцнішою, сильнішою. Хочу навести слова одного з політичних аналітиків при ООН: «Після закінчення війни Україна отримає сильну армію, патріотизм на високому рівні, згуртовану націю, а Росія лише безимяні могили». Кожен із наших героїв хоче і хотів вберегти нашу неньку Україну.  

Відео «Вбережу» https://www.youtube.com/watch?v=uw-kZ3r7my8

Ведучий 1. А зараз з великою шаною і подякою, в глибокій покорі й скорботі, хвилиною мовчання вшануймо пам'ять тих,  хто віддав своє життя за перемогу добра над злом, правди над несправедливістю, за людську гідність і щасливе майбутнє свого народу.