Допомога ООН у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи на території України

                                                                                                                                  Чиж В.С.

ДОПОМОГА ООН У ПОДОЛАННІ НАСЛІДКІВ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ КАТАСТРОФИ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ

Стаття присвячена проблемі допомоги ООН щодо аварії на Чорнобильській АЕС, акцентується увага на необхідності залучення можливостей цієї організації до застосування спільних зусиль з реалізації проектів, спрямованих на ліквідацію глобальних наслідків аварії.

Ключові слова: Чорнобильська катастрофа, наслідки Чорнобильської аварії, ООН, міжнародне співробітництво,  міжнародна технічна допомога.

Чиж В.С. Помощь  ООН в преодолении последствий Чернобыльской аварии

Статья посвящена проблеме помощи ООН аварии на Чернобыльской АЭС, акцентируется внимание на необходимости привлечения возможностей этой организации к применению совместных усилий по реализации проектов, направленных на ликвидацию глобальных последствий аварии.

Ключевые слова: Чернобыльская катастрофа, последствия Чернобыльской аварии, ООН, международное сообщество, международная техническая помощь.

Chyzh V.S. The assistance UN's role in overcoming the consequences of the Chernobyl accident

The article has the analysis of problems threats faced after the Chernobyl accident; a lot of attention on the need to bring opportunities to the whole international organizations to use joint efforts to implement measures aimed at preventing the possibility of occurrence global consequence that their society has undergone as a result of that accident.

Keywords: the Chernobyl Accident, consequences of the Chernobyl Accident, the UN, international cooperation, international technical assistance.

Викликом безпеці людства є глобальна екологічна подія XX ст. - Чорнобильська катастрофа. Українці пам’ятають дату ‒ 26 квітня 1986 p., коли стався вибух на Чорнобильській атомній станції, розташованій за 130 км від Києва. Постраждали також деякі регіони Росії й Білорусі. Чорнобильська катастрофа стала планетарною катастрофою сторіччя, яка за своїми масштабами і зараз не має прецедентів у світі. Вона забрала життя сотень людей, багатьох залишила інвалідами, принесла глибокі соціальні потрясіння й жахливі екологічні наслідки.

Реакція з боку міжнародної спільноти в рамках міжнародної гуманітарної та технічної допомоги була досить швидкою, зокрема це допомога від ООН. До співпраці долучались найвпливовіші міжнародні організації та установи, поширювалась міжнародна взаємодія у науково-технічній та гуманітарній сфері, встановлювались ділові контакти з провідними науковими центрами та лабораторіями передових ядерних держав. 

Перелік публікацій, у яких висвітлюється загальний стан досліджень міжнародної співпраці по чорнобильській проблематиці, виявляється неузагальненим і нечітко окресленим. Загальні питання залучення і застосування міжнародної допомоги в сфері подолання наслідків Чорнобильської аварії висвітлюються у працях українських учених Бар’яхтара В., Борового О., Губарєва В., Карасьова В., Криничної І., Омельянко С. та інших[2]. Різні аспекти регулювання міжнародної допомоги, зокрема допомоги ООН від Чорнобильської аварії знайшли своє відображення в роботах багатьох зарубіжних науковців, зокрема, фахівців Білоцеркович Д., Ковдун Р., Годзич О., Запроднюк Є., Солчанік Р.,  Ярошевський В. (білоруські)[13,14,15], Анцупової Т., Брагінского М., Борисова Д., Вавіліна Є.,  Коссака В., Лукашука І., Хоніна В. (російські) [1,2,3], Булдер С., Волтер Дж.,  Едісон К., Сімонд Дж., Фернандес Г., Хайда Л., (американські) та  Ампаро Л., Жердіно Д., Гармендіа Х., (західні)[5, с. 3 ‒17].

Як бачимо, обрана проблематика широко висвітлювалась у науковому дискурсі, проте у середині гуманітаристики загальні наслідки катастрофи ще є малодослідженими, що свідчить про актуальність питання.

Саме тому метою нашого наукового пошуку є дослідження допомоги ООН у подоланні наслідків Чорнобильської аварії, зокрема, українській державі.

Міжнародна спільнота оперативно відреагувала на катастрофу в Україні. Першою відгукнулася ООН та її організації. На 41-й сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1986 р. її учасники висловили співчуття сім'ям загиблих у зв'язку з аварією, почала надходити гуманітарна допомога (екологічно чисті продукти, одяг, кошти на оздоровлення дітей, медичне обладнання та ін.). Восени 1986 р. було прийнято два важливі міжнародні документи – «Конвенція про оперативне оповіщення про ядерну аварію» [3] і «Конвенція про допомогу у випадку ядерної радіації» [4], створено Міжустановчий комітет з реагування на ядерні аварії, куди ввійшли представники низки міжнародних організацій.

Додатково уряди СРСР, УРСР і БРСР 1990 р. офіційно звернулися до ООН з проханням розглянути питання наслідків Чорнобильської катастрофи на Генеральній Асамблеї ООН. Того самого року Генеральний секретар ООН і делегація Виконавчого секретаріату ЄЕК побували в зоні Чорнобиля. Місія оцінила аварію як безпрецедентну. 45-а сесія Генеральної Асамблеї ООН призначила Координатора ООН з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, підготовила «Зведений план міжнародного співробітництва» в цій площині, визначивши такі пріоритетні напрями: здоров'я; переселення; економічна реабілітація постраждалих територій; соціально-психологічна реабілітація постраждалих людей; продовольчий і сільськогосподарський моніторинг; екологічне оздоровлення навколишнього середовища. Резолюції Генеральної Асамблеї передбачали створення спеціальної Чорнобильської програми в рамках системи ООН.

Як зазначає український політолог Сергій Омельянко, представники ООН та інших міжнародних структур почали виявляти упередженість до проблем Чорнобиля, пов'язану з побоюванням стосовно відтворення Україною власної ядерної зброї. Саме з можливістю використання реактора РМБК пов'язаний тиск на Україну щодо закриття Чорнобильської АЕС. Нагадаємо: з 57 реакторів такого виду 29 функціонували на території Східної Європи[5].

Уряди країн СРСР, УРСР і БРСР звалили на себе левову частку роботи з подолання наслідків чорнобильської аварії. Це були дорогі і складні зусилля, і треба віддати належне тому, що було зроблено для захисту населення та зниження наслідків аварії.

Організація Об'єднаних Націй в різних напрямках підтримувала зусилля вищезазначених урядів.

Важливим кроком стало створення у 2003 році Чорнобильського Форуму під егідою ООН з участю ВООЗ, МАГАТЕ, Європейської Комісії, ЄБРР та інших міжнародних організацій і урядів постраждалих від аварії країн з метою зробити підсумки у наших знаннях і сприяти кращому розумінню й удосконаленню заходів для подолання наслідків аварії. На засіданні Чорнобильського форуму в квітні 2005 року учасники від Білорусі, Російської Федерації й України звернулися з проханням розробити рекомендації урядам цих трьох країн по спеціальних програмах охорони здоров'я і відновленню навколишнього середовища, позначивши потреби в подальших дослідженнях, а також по соціально-економічній політиці[11].

 У вересні 2005 року у Відні відбулося заключне засідання Форуму, який розглянув і схвалив доповіді-звіти двох груп наукових експертів «Здоров'я», підготовлений при координації ВООЗ, і «Навколишнє середовище», підготовлений при координації МАГАТЕ провідними фахівцями світової науки. Заключний документ був підготовлений Секретаріатом Форуму на основі рекомендацій, представлених у технічних доповідях Форуму. Рекомендації Форуму були поширені серед учасників і прийняті на основі консенсусу. Форум визнав, що аварія 1986 року була самою тяжкою ядерною аварією в історії світової атомної промисловості. В зв’язку з викидом дуже великої кількості радіонуклідів вона стала також і найбільшою радіаційною аварією. Однак з роками, по мірі зниження рівнів опромінення і нагромадження гуманітарних наслідків, на перше місце поступово виходять важка соціально-економічна депресія постраждалих регіонів Білорусі, Росії та України і серйозні психологічні проблеми безпосередніх учасників ліквідації аварії їх та населення. Вчені прийшли до висновку що радіація стане причиною приблизно 4000 смертей серед тих, хто отримав підвищенні дози опромінення. Один з головних висновків Форуму полягає в тому, що заходи, прийняті в минулому урядами для подолання наслідків Чорнобильської аварії, були своєчасними і адекватними. В той же час сучасні дослідження та спостереження вказують на необхідність зміни напрямку цих зусиль. Форум вважав, що пріоритетом повинно стати соціальне та економічне відродження постраждалих районів Білорусі, Росії, України, усунення психологічного вантажу у населення та у ліквідаторів [6].

В даний час в ООН працюють над концепцією міжнародного співробітництва щодо Чорнобиля на період після 2016 року. За словами Генерального секретаря ООН Пана Гі Муна, вона повинна бути орієнтована на надання подальшої допомоги у відновленні районів, постраждалих у зв'язку з Чорнобильською катастрофою. Ще одна мета програми - спільна робота, спрямована на зміцнення ядерної безпеки в усьому світі. План дій ООН: яким бачиться 2016 pік

Якими в 2016 р бачаться ООН території, постраждалі внаслідок чорнобильської аварії? У своїй Доповіді Генеральній Асамблеї ООН 2007 року, Генеральний секретар ООН визначив загальну мету плану дій ООН як забезпечує те, щоб до 2016 р «в цьому районі були повністю подолані похмурі наслідки, з якими стикається цей регіон, з тим щоб люди могли взяти повний контроль над своїм життям і з тим щоб нормальне життя стало однією з реальних цілей».

Нижче представлені допущення ООН про те, якими будуть превалюють умови на забруднених територіях:

•             розміри забруднених територій продовжують зменшуватися;
•             радіаційна безпека населення забезпечується відповідно до державним законодавством та міжнародними стандартами безпеки;
•             більше половини населення на постраждалих територіях народилося після чорнобильської аварії, або мігрувало з інших регіонів;
•             триває міграція молодих людей з сільських районів в міста, а демографія на забруднених територіях залишається асиметричною;
•             допомога, яка надається забрудненим територіям за рахунок державного бюджету, значно скорочується;
•             обмеження щодо споживання деяких продуктів харчування залишаються в силі в регіонах, де вміст радіонуклідів у деяких місцевих продуктах споживання (наприклад, грибах, диких ягодах і рибі) може перевищувати рівні, зазначені в державних дозвільних документах;
•             продовжується проведення обмеженого радіологічного моніторингу (продуктів харчування та опромінення населення) в забруднених районах Республіки Білорусь, Російської Федерації та України [1].

План дій ООН: принципи участі ООН

Щоб бути ефективними у своїй діяльності і максимально використовувати обмежені ресурси, агентствам ООН необхідно узгодити ряд спільних принципів у вигляді директив для своєї роботи по Чорнобилю:

Зусилля ООН спрямовані на підтримку національних стратегій і проходження урядовим пріоритетам. Уряди постраждалих від аварії держав в першу чергу відповідальні за виконання програм з відновлення територій. Зважаючи своїх скромних можливостей, агентства ООН роблять все можливе, впроваджуючи інноваційні пілотні проекти, які можуть допомогти при здійсненні задіяними урядами більш широкомасштабної діяльності; надаючи там, де це необхідно, експертів і забезпечуючи консультації; а також широко пропагуючи підхід, що передбачає розвиток Чорнобильських територій.

Агентства ООН обмінюється інформацією щодо своїх Чорнобильських ініціатив. Так, Міжвідомча робоча група (МРГЧ) є інструментом для такого регулярного обміну інформацією. Необхідна хороша координація щоб уникнути дублювання зусиль і для розвитку спільної діяльності. Субрегіональне співпраця може допомогти розділити успіх.

 МРГЧ дотримується підходу розширення кола учасників, розширивши статус спостерігача для інших багатосторонніх організацій, залучених в діяльність з відновлення постраждалих від чорнобильської аварії територій[2].

Робота агентств ООН спрямована на надання узгодженої інформації щодо наслідків чорнобильської аварії із залученням уваги там, де це можливо, до висновків Чорнобильського Форуму ООН. Слід особливо уникати панікерський роду комунікацій про радіацію.

Виходячи з ввірених їм повноважень, агентства ООН підтримують «підхід, що передбачає розвиток і постраждалих регіонів» і їх відновлення, і сприяють «поверненню до нормального життя» спільнот, що знаходяться на порушених аварією територіях.

Перелік пріоритетів і проектів агентств ООН не є всеосяжним, і в більшості випадків залежить від наявності ресурсів. Більш того, багато пріоритети не пов'язані строго з наслідками чорнобильської аварії, а скоріше відповідають більш загальним потребам населення, таким як, наприклад, допомога в розвитку здорового способу життя або універсальна йодизація солі. Тим не менш, перелік дає загальне уявлення про нинішні цілі і плани агентств ООН у питаннях Чорнобиля[15, с.32].

Таким чином можна зробити певні висновки. По-перше, надання міжнародної допомоги було та залишаються важливою складовою зусиль міжнародних організацій у подоланні наслідків аварії на ЧАЕС. Сформувалася в цілому достатня правова база. По-друге, узгодження національних та міжнародних пріоритетів та стратегій та їх законодавчого закріплення, прийняття спеціального Закону «Про міжнародну технічну допомогу», чіткого розмежування повноважень відповідних держав них органів. За період після аварії на ЧАЕС в ідеології надання міжнародної допомоги відбулися певні зміни. Підтверджуючи свої наміри підтримувати зусилля щодо подолання наслідків аварії, світова спільнота, представлена системою ролі ООН. По-третє, залишається актуальним питання подальшого теоретичного осмислення і проведення комплексних дослідження щодо юридичної природи, правових джерела, форм і методів міжнародної допомоги в системі міжнародних економічних відносин.

Список використаних джерел:

1. Барьяхтар В. Г. Чернобыльская катастрофа: проблемы и решения // АН Украины.-1992. - № 4. - С. 151-164.
2. Богуславський, Д. Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи / Д. Богуславський // Надзвичайна ситуація. - 2009. - № 3/4. - С. 12-18.
3. Бузунов, В. Стан здоров’я постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи / В. Бузунов // Ваше здоров’я. - 2007. - 2 листопада. - С. 11
4. Гуманитарные последствия аварии на Чернобыльской АЭС стратегия реабилитации: отчет ПРООН и ЮНИСЕФ
   [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.quarta-rad.ru/articles.php?id=6
5. Гармендіа, Х. Дружба, перевірена часом : інтерв’ю з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Куба в Україні паном Хуліо Гармендіа // Надзвичайна ситуація. - 2006. - № 3. - С. 10-12
6. Допомога ООН під час ліквідації Чорнобильської катастрофи. Миротворча діяльність України в рамках ООН [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://pidruchniki.com/1230100255623/politologiya/dopomoga_oon_pid_chas_likvidatsiyi_chornobilskoyi_katastrofi_mirotvorcha_diyalnist_ukrayini_ramkah_oon
7. Конвенция об оперативном оповещении о ядерной аварии [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_026
8. Конвенция о помощи в случае ядерной аварии или радиационной аварийной ситуации [Електронний ресурс]/ Режим доступу:  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_027
9. Міжнародне співробітництво з питань подолання наслідків від Чорнобильської аварії [Електронний ресурс]/ Режим доступу:  http://www.mns.gov.ua/chornobyl/20_year/03/13.pdf

10.    План действий ООН по Чернобылю до 2016 года [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.un.org/ru/events/chernobyl/plan.shtml

11.    Чорнобильська катастрофа в рішеннях Генеральної Асамблеї ООН[Електронний ресурс]/ Режим доступу:  http://www.mns.gov.ua/news/6206.html

12. Чорнобильська програма відродження та розвитку [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www. undp.org.ua/ua/local-development-and-human-security/
13. Bilocerkowicz J. Soviet Ukrainian Dissents: A Study of Politicak Alienation. - London: Westview Press. – 1998. - № 8. – Р.33.
14. Zaprudniuk J. Bellorussian Reawakening // Problems of Communism. - 1999. - N4. - P. 36-52.
15. Yavorivsky V. The Poisoned Ukraine // The Wall Street Journal. - 1989. - №12. – Р. 32.