Виховний захід "Моя країна - Україна"

«Моя країна – Україна»

Мета. Розширювати і закріплювати знання учнів про Україну; прищеплювати інтерес до вивчення історії, звичаїв, культури українського народу;  виховувати почуття патріотизму, любові до рідної землі.

Обладнання: мультимедійний проектор,  презентація «Рідна Батьківщина».

(У розробці використано вірші українських поетів.)

Зміст заходу

Слово вчителя.

Любі діти, шановні гості! Наш виховний захід  присвячений Україні. А допоможе нам у розгляді цієї теми усний журнал (слайд 1).

 

Уч.

У всьому світі кожен зна:

Є Батьківщина лиш одна.

І в нас вона одна-єдина.

Це наша славна Україна (разом).

 

Уч.

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

 

Уч.

І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова,

Чумацький шлях кудись зорить...

Усе найкраще і єдине,

І радощі всі, і жалі...

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на Землі!

 

Уч.

Україно! Ти для мене диво!
І нехай пливе за роком рік,
Буду, мамо горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік.  

 

 

Уч.(слайд 2)

Моя Україна — найкраща у світі!

Ось небо блакитне і сонце в зеніті.

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата така, мелодійна, чудова.

 

Уч.(слайд 3)

Моя Україна — це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

Красиві пейзажі і гори високі,

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

 

Уч.(слайд 4)

Моя Україна — це пісня весела,

Сади чарівні, мальовничії села!

Її обереги — верба і калина,

Найкраща у світі — моя Україна!

 

Уч.(слайд 5)

Моя Україна — козацькая слава!

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати відкрила.

 

Уч.(слайди 6 -  8)

Є в моєї України

Ріки, гори і долини.

У Донецьку є вугілля,

Хлібом славиться Поділля,

А в Карпатах є ліси

Дивовижної краси.

На Поліссі – льон цвіте,

Мов нагадує про те,

Що в моєї України

Простір – вільний,

Небо – синє.

 

Уч.

Усім найрідніша Вітчизна і мати,

То як же нам, дітям, її не кохати!

Вітчизно свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у світі — єдина!

 

Сторінка «Державні символи України» (слайди 9, 10)

 

Слово вчителя.

Українці мають славну історію і традиції... Мають вони і свої державні національні символи, які люди знають і бережуть.

 

Уч.

Національний прапор України синьо – жовтого кольору. Він має давнє походження. Поєднання цих кольорів зустрічалось за часів княжої влади. Жовтий колір – колір сонця, синій колір – колір ясного, чистого, мирного неба.

 

Уч.

Прапор — це державний символ,

Він є в кожній державі;

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Високе чисте небо — небо України.

З надією дивлюсь у синю вись.

Гаряче жовте сонце — сонце України,

Два кольори у прапорі злились.

 

Уч.

Герб – це офіційна емблема держави. Золотий тризуб на блакитному тлі – дуже давній знак. Він використовувався ще за часів Київської Русі. Отже, нашому гербу – більше тисячі літ.

 

Уч.

Наш Герб — тризуб.

Це воля, слава й сила.

Наш Герб — тризуб.

Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є,

Ми завжди будем,

Добро і пісню

Несемо ми людям.

 

Уч.

Гімн – урочиста пісня нашої держави.

Слова палкі, мелодія врочиста...

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста —

Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, заповідь священна,

Хай чують друзі нас і вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

 

Сторінка «Рослини – символи України» (слайди 11 - 14)

 

Слово вчителя.

А ще народ України має свої рослини-символи. Спробуйте назвати їх. (Верба, калина, барвінок). Чому вони такі дорогі серцю кожного українця? (Відповіді учнів.)

 

Уч.

Верба – символ чистоти.

Для того щоб очищати воду у водоймах, її саджають по берегах ставків, струмків і річок, а також біля криниць. Також вербу люди застосовують з лікувальною метою.

 

Уч.

Ой, вербо, вербо, вербиченько,

Гнучка та висока,

Де вродилась і зросла ти

Сестро милоока?

На Вкраїні народилась,

З Дніпра воду пила,

Людям нашим полюбилась.

Шану заслужила.

 

Уч.

Калина – символ дівочої вроди.

Калину завжди люблять, її порівнюють з гарною дівчиною. Навесні вона приваблює своїми квіточками-віночками, а восени — червоними ягодами, що палахкотять ясним вогнем у променях осіннього сонечка.

 

Уч.

Говорила мати: «Не забуться, сину,

Як будуєш хату, посади калину.

Білий цвіт калини — радість України,

А вогняні ґрона — наша кров червона.

Зоряна калина і краса, і врода

Нашої країни — нашого народу». 

Пам'ятаєш, сину, що казала мати:

«Посади калину в себе біля хати».

 

Уч.

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхалась щиро доля,

Материнський ніжний цвіт.

Уч.

Посадіть калину на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси - пречиста врода,

З неба - почерк журавля.

 

Уч.

Посадіть калину коло тину,

Щоби злагода цвіла.

Буде щедрою родина,

Буде честь їй і хвала.

 

Уч.

 Барвінок – символ життя, любові, розлуки і пам’яті. Його люди люблять за красу і невибагливість.

 

Уч.

Барвіє барвінок у нас біля хати,

Синіє над стежкою ніжний хрещатий.

І каже барвінок: "Є квіти у мене

І листячко те, що й зимою зелене.

 

(Діти виконують танок «Ой є в лісі калина».)

 

 

Сторінка «Українська мова - мова калинова» (слайди 15-16)

 

Слово вчителя.

«Мова кожного народу неповторна і своя» - це рядки з вірша. Ми також любимо свою українську мову і називаємо її калиновою, солов'їною, барвінковою. Вона є державною мовою України.

 

Уч.

Солов'їну, барвінкову,

Колосисту – навіки –

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас,

Бо ж єдина – так як мати –

Мова в кожного із нас.

 

Уч.

Я так люблю, я так люблю тебе,

Моя співуча українська мово!

В тобі шумить Полісся голубе

І дужо хвилі гомонять дніпрові.

В тобі живе карпатська височінь,

Що манить у незвідане майбутнє,

І степова безкрая широчінь,

І Кобзарева дума незабутня.

 

Уч.

Розквітай, прекрасна Україно!

Рідна земле, матінко моя.

Хай лунає мова солов'їна,

Пісня  неповторная  твоя.

 

(Діти виконують пісню «                          ».)

 

Сторінка «Пісня – душа народу» (слайди 17 - 18)

 

Слово вчителя.

У серці українського народу завжди є пісня — весела чи журлива, жартівлива чи сумна. У ній передаємо свій настрій, свою любов до рідного краю, до своєї землі. У піснях виражаємо найщиріші почуття.

 

Уч.

Коли пісні мого краю

Пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю

Цілющі трави я в лугах.

В піснях — дівоча світла туга

І вільний помах косаря,

В них юність виникає друга,

Висока світиться зоря.

 

Уч.

Любов до рідного краю, мови починається з колисаночки. В ній — материнська ласка і любов, світ добра, краси, справедливості.

 

Уч.

Тут мамина пісня лунає і нині,

її підхопили поля і гаї,

її вечорами по всій Україні

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами,

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

 

 

Сторінка «Народні обереги» (слайди 19 - 20)

 

Слово вчителя. Ось ми перегортаємо наступну сторінку нашого журналу й поговоримо про українські обереги.

 

Уч.

Народний оберіг — це предмет, що має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки. Оберегами в українців найчастіше є вишиті рушники, сорочки й образи святих.

 

Уч.

Обереги мої українські,

Ви прийшли з давнини в майбуття.

Рушники й сорочки материнські

Поруч з нами ідуть у життя.

Нам любов’ю серця зігрівають —

Доброта і тепло в них завжди.

Вони святість і відданість мають.

Захищають від лиха й біди.

Й образи́, що на стінах у хаті,

Наставляють на істинну путь.

Українці, душею багаті,

Крізь віки у майбутнє ідуть.

 

Уч.

Мати, проводжаючи в дорогу свого сина чи доньку, дарує вишитий рушник на щастя й на долю. Такий самий рушник стелять під ноги молодим, щоб довгою і щасливою була їхня життєва стежина.

 

Уч.

Я чую мами пісню колискову,

Хоч йдуть невпинно зграєю роки…

А на стіні у хаті, як підкови,

Як крила птахів – білі рушники.

Ті рушники у хаті – наче диво,

Вони з стіни до мене гомонять.

Із ними в хаті затишно й красиво, –

Неначе в душу зграями летять…

 

Уч.

Вишивала мама синіми ниткам, —

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, —

запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.

Візерунком стали квіти України:

маки та волошки, мальви біля хати.

Долю для дитини вишивала мати.

(Діти виконують пісню «Україно – ми твоя надія».)

 

Уч.

Я щиро так люблю усе навколо мене,

Усе, що є й було багато сотень літ...

Люблю чарівний ліс і житечко зелене,

Увесь казковий, неповторний світ!

Усе мені тут рідне: і поля, й джерельця,

Я міцно на своїй землі стою.

Тепло своїх долонь і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

 

Уч.

Ким в житті ти не станеш:

Шахтарем, хліборобом,

Зореплавцем хоробрим,

Будівничим, солдатом —

Слід завжди пам'ятати:

Коли любиш ти все це

І приймаєш у серце,

Як готовий щомиті

Від біди боронити

Кожну в лузі травинку,

Кожну в гаї пташинку,

Значить — це Батьківщина

Має доброго сина.

 

Слово вчителя (слайд 21).

Діти, попереду у вас все життя. Колись ви станете дорослими, закінчите рідну школу і вилетите, мов пташенята, із батьківського гнізда. Але, до якого б краю не закинула вас доля, не забувайте того, що ви – українці. Любіть нашу Батьківщину, пишайтеся нею: її багатою історією і мальовничою красою, калиновою мовою й милозвучною піснею. Пишайтеся тим, що ви належите до великого та славетного роду українців.

 

Уч.

Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов’їну