Коростишівський професійний аграрний ліцей

Територіальне відокремлене спеціалізоване відділення с.Турчинівка

Виховний захід

на тему:

«СВЯТО ПОКРОВИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ»,

 «ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА»,

«ДЕНЬ ЗАХИСНИКА І ЗАХИСНИЦЬ УКРАЇНИ»

Розробила викладач фізичної культури

Василюк Світлана Валеріївна

Мета: ознайомити здобувачів освіти з традиціями, звичаями українського козацтва, пробудити почуття відповідальності перед наступним поколінням; виховувати глибоку повагу до минулого і сьогодення, які віддали своє життя в ім’я майбутнього людства, розширити знання здобувачів освіти про життя, обряди, звичаї козацтва; примножувати традиції нашого народу; розвивати почуття гордості за минуле нашої Батьківщини, прищеплювати любов до неньки – України.

Місце проведення: спортивний зал.

Обладнання: плакати козацької тематики, костюми, вишиванки, стіл, стільці, м’ячі, кеглі, обручі, мішки, дощечки, миски, страви (на вибір), прикраси зали.

Тип заходу : конкурсна програма

                                                          Сценарій свята

Викладач: Шановні гості і всі присутні  на святі. Дозвольте привітати вас із  Днем захисника і захисниць України.

 Ідеали добра, щастя і волі завжди жили в душі нашого народу. Незважаючи на столітні кривди і неволі, українці зберегли свою мову, культуру, традиції. Сьогодні деякі традиційні свята повертаються до нас із забуття.

З давніх-давен відомо: «Дерево життя – це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого, другий - сучасного, третій – майбутнього». Зображення «Дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить про те, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний зв’язок «Трьох листочків». Щоб правильно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба знати минуле свого народу, його історію.

Ведучий 1: Доброго дня, всім присутнім!

Ведучий 2: Щорічно важлива церковна подія: Покрова Пресвятої Богородиці збігалося зі святкуванням Дня захисників та захисниць України. До переходу ПЦУ і УГКЦ на новий календар, що сталося 1 вересня 2023 року, ці два свята припадали на 14 жовтня. Але за новоюліанським календарем Покрову українці будуть святкувати 1 жовтня. Відповідно, змінилася і дата святкування Дня захисників та захисниць України.

 Ведучий 1: День захисників та захисниць України ніколи не буде традиційним святом з гуляннями та веселощами. Для українців ця дата — можливість вшанувати воїнів будь-якої статі, що захищають незалежність та суверенітет рідної Батьківщини. Цього дня прийнято згадувати не лише героїв сьогодення, які щодня боронять кордони нашої держави від країни-агресора, але й ветеранів Другої святової війни, наших предків козаків, які виборювали право на незалежність.

 Ведучий 2: Раніше українці святкували День захисника Вітчизни, який припадав на 23 лютого. Однак, після початку бойових дій росії на землях України 2014 року, дату свята вирішили перенести. Причина була досить простою і зрозумілою — день був створений за радянських часів.

Ведучий 1: Нову дату обрали зовсім невипадково. Споконвіку Пресвята Божа Матір була захисницею воїнів-захисників. Традиція дуже давня і походить ще від часів Київської Русі. Козаки навіть називали Покрову своєю заступницею і завжди молилися Діві Марії перед початком важливих битв. На Січі була побудована церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де збиралися козаки подякувати захисниці після вдалого походу.

 Покрова оберігає і оборонців сьогодення. Разом з усіма українцями воїни просять Пресвяту Богородицю подарувати мир Україні та захистити її кордони від ворогів.

На день Покрова Пресвятої Богородиці святкують не лише День захисників та захисниць України. Це також і День козацтва.

Ведучий 2: Вшанування Пресвятої Богородиці Покрови – захисниці від ворогів має глибоке коріння і в Україні. Ця традиція прийшла з Візантії разом із запровадженням Володимиром Великим християнства у 988 році. Князь Ярослав Мудрий збудував у Києві церкву на Золотих Воротах як вияв вдячності Богові і Пресвятій Богородиці. Князь Володимир Мономах писав, що перемогам над половцями завдячує Богові і заступництву Пречистої Діви Марії.

Ведучий 1: Свято Покрови Пресвятої Богородиці було одним з найголовніших свят козаків, за що воно отримало другу назву – Козацька Покрова. Особливо шанували Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Її зображення завжди були на іконках, які носили козаки. Ікони з образом Божої Матері вони брали із собою в походи. На честь своєї заступниці на Січі стали відзначати величезне храмове свято, і збиралася Велика Рада лише тричі на рік: на Новий рік, на Великдень і на Покрову. Говорять, коли на козаків чекала поразка, то по святому ликові текли сльози. І після зруйнування Запорозької Січі козаки, відпливали за Дунай, взяли із собою ікону Пресвятої Богородиці, своєї заступниці.

Ведучий 2: Ми з вами живемо на цій славній землі українській і повинні знати про подвиги своїх запорожців, а також про наших земляків воїнів-захисників , які і сьогодні продовжують героїчну сторінку нашої історії, захищаючи наші кордони від ворогів. Нелегкою була доля українського народу. В її історичному минулому були роки процвітання і тяжкі роки поневолення.

Ведучий 1: Не встигли загоїтись важкі рани минулої війни, як на Сході України прогриміли нові постріли і вибухи , де воюють найкращі сини Збройні Сили України.

Ведучий 2: А всіх їх чекає МАТИ…

Ведучий 1: Як зірка далека,

упала сніжинка на руку.

Сльоза на долоні. Сльоза і мовчання.

Бо знову у двері постукала

звично розлука,

І знов ти сама на пероні

чекання…

Ведучий 2: Я в серці несу твої болі

І вічні тривоги,

Тепло твоїх рук і хвилини прощання…

І знаю напевно: коли б не вернувся з дороги,

Стоятимеш ти на пероні чекання.

ПІСНЯ ПРО МАМУ

Ведучий 1: Засмутилася земля, що уквітчана весною,

Ой, болить мені душа умивається сльозою…

Мій народе, зупинись, не топчи ти мою вроду,

Мого слова не зрічись, не зрікайся свого роду!

Мої діти по світах, там шукають щастя й долю,

А моя душа, мов птах, хоче вирватись на волю.

Україною зовусь й моя мова солов’їна,

Та красу мою, чомусь, знову кинули в руїну…

Ведучий 2: Дорогі присутні! Схилімо голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні АТО, зокрема наших випускників Русаловського Сергія Миколайовича, який вчився з 1987 по 1990 рік. Загинув 01.09.2014 Іващенка Валерія Володимировича, вчився в період з 2008 по 2011 рік. Загинув 11.07.2014

Загинули в російсько-українській війні 2022-2023 роки:

Богдан Юрійович Рябко, 20 років, с. Княжин , солдат

Вадим Михайлович Прокопенко, 20 років, с. Турчинівка , солдат

Андрій Олександрович Іваненко,  20 років,  смт. Великі Коровинці, солдат

Ярослав Олександрович Гаврилюк, 23 роки, с. Княжин, солдат, нагороджений Орденом «За мужність III ст.»

Річард Павлович Шапіренко,  27 років, с. Тютюнники, солдат

Михайло Андрійович Єліпенко,  29 років, смт. Великі Коровинці, старший солдат

Сергій Степанович Скрипник,  33 роки, с.Турчинівка, старший солдат, нагороджений Орденом «За мужність III ст.»

Олександр Ігорович Шамрай,  33 роки,  с. Тютюнники, розвідник оператор.

Вшануймо героїв, а також всіх українців, які віддали своє життя за самостійність і незалежність України…  хвилиною мовчання.

ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Учениця 1: Я – Україна! Я стою на колінах,

В тебе Всевишній знову молю:

Я – Україна! Не зламай мої крила,

Дай мені сили! Я зацвіту!

Учениця 2: Горді мужі і князі, мою волю боронили,

Запорізькі козаки землю кров’ю освятили,

Де Кобзар і де Франко, слово Лесі Українки,

Пам’ятай же, мій народ, це одна моя кровинка!

Більш ніколи і ніхто мою долю не зламає,

Знов Карпати і Дніпро « Ще не вмерла» заспівають!

Україною зовусь й моя мова солов’їна,

Я ніколи не здаюсь, бо я горда і щаслива!

Учениця 1: Я – Україна! Не впаду на коліна!

Я – Україна – в світі одна!

Я – Україна – твоя мати єдина!

Житиме вічно пісня моя!

ПІСНЯ про УКРАЇНУ

Ведучий 1: Українська земля…  Земля, щедро полита кров’ю її синів та ворогів, земля, на якій протягом віків точилися трагічні й, водночас, героїчні події. Щира віра нашого народу в Божу допомогу, сповнені сліз молитви до Божої Матері – покровительки всього воїнства українського були почуті десь там, в небесній канцелярії. Почуті і втілені в життя. І наш з вами святий обов’язок – неухильно дотримуватися заповідей предків, берегти здобуте у важкій боротьбі і стати справжніми патріотами молодої держави – України.

СЦЕНКА

Мама. Синку, синку, зупинись, послухай мене! Не ходив би ти у солдати. Ну нащо воно тобі, га? Краще женися.

Призовник. Не хочу!

Мама. Ой,  дурненький!  Я ж би онуків гляділа.

Призовник. Мамо, я в армію хочу! В ар-мі-ю! З онуками тобі доведеться почекати. Ти тільки уяви мене солдатом! З автомата – жах! З кулемета – лусь! З гранатомета – гуп! На танку – впер-рьод! Ось де життя для справжнього мужика! А вдома що? Корова мукає, коза бекає, свині перед очима гасають  туди-сюди… Нудьга !

Мама. Гаразд, гаразд, синку! Раз вирішив, то йди! І батько твій служив, і дід, і прадід. Ось тобі в торбу на дорогу: три пари в’язаних шкарпеток із вовни кози Маньки, три літри молока від корови Зорьки, три метри сала від свині Людки, три десятки яєць від курки Вальки…

Призовник. Мамо, та хіба ж мене там не годуватимуть?

Мама. Запаси зайві не будуть.

Призовник: Та я з вашими харчами так розтовстію, що і в танк не влізу.

Мама: Не біда. У літак сядеш.

Призовник: Еге! Хіба з парашутом викинуть, бо й літак летіти не зможе.

Мама: Справді?!

Призовник: А ти  як думала?

Мама: Тоді шкарпетки забирай, а їжі не дам! (Починає забирати в призовника припаси.)

Призовник: Значить, піду в армію голодним?!

Мама: Ще не хватало, щоб мого синочка з літака скинули на парашуті! А як голова в тебе закрутиться? Тоді що? Краще йди так. Ти ж у мене таке худюще…. Може змилуються, на кухню заберуть, аби поправився. Картоплю чистити. Там хоч отих парашутів нема. Мені спокійніше буде. Ось бинт візьми.

Призовник: Навіщо?

Мама: Не дай, Боже, пальця на тій картоплі поріжеш, то хоч забинтувати буде чим. Ой, я ще й по зеленку побіжу…

Ведучий 2

Сьогодні свято всіх зустріне,

Сьогодні все козацтво тут.

І в цьому залі радість лине,

Козацькі ігри всіх нас ждуть.

Ведучий 1

Козаки – це сильні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю!

За народну щасливу долю!

Ведуча 2:   У народі існує багато легенд про випробування прийому в козаче товариство. Розповідають, що після того, як хлопець перехреститься, його пригощали пекучим від перцю борщем. Новачок мав його з’їсти, запиваючи квартою оковитої. Опісля новачка вели туди, де на – Хортиці, чи в іншому місці на Дніпрі – лежала перекинута між скелями колода : хлопець мав пройти тим «містком», не зірвавшись у воду. Подолавши ці перешкоди, майбутній козак повинен був пропливти певну відстань проти течії в смузі Дніпровських порогів.

Ведуча 1:   Але це ще не все. Хлопець повинен був, осідлавши дикого лоша – чолом до хвоста, – без сідла й вуздечки, проскакати полем і повернутися неушкодженим. Якщо хлопець ,,на дикому лошаку скакав”, то це означало – у козаки годиться.

Ведуча 2:   Чи кожен юнак проходив такі випробування, чи народ просто наділив їх богатирською силою, – цього не відомо, достовірно одне : на Січ приймали незалежно від національності, віку та минулого, аби був вільний та нежонатий, говорив козацькою мовою, був православний, знав і приймав порядки та звичаї січового лицарства.

Ведучий 1.

Сьогодні свято, конкурс нині.

Сьогодні в нас козацтво тут.

І в цьому залі радість лине,

Козацькі ігри всіх нас ждуть.

Ведучий 2.

Нумо, хлопці, покажіться!

А ви, друзі, подивіться,

За якого вболівати

Ви прийшли на наше свято?!

Ведучий 1.

І курінь  - буде 1 курс під назвою «Хортиця»

Девіз: «Козацькому роду нема переводу»

Отаман:   «Для боротьби ми не збирали

Ані рушниць, ані гармат.

Здоров’я й знань понабирали,

Що вистачить для всіх команд».

Ведучий 2.

ІІ курінь  - 2 курс під назвою  «Чайка»

Девіз: «Борітеся – поборете»

Отаман:   «Ми прийшли сюди сьогодні,

Щоб вести запеклий бій.

Тільки, ні, не кулаками,

А в веселій, дружній грі».

 Ведучий 1.

III курінь – 3 курс під назвою «Дужі!». 

 Наш девіз:

Хлопці ми дужі, спритні і мужні.

Наш приятель  – сміливий вітер,

Відвага – це наш заповіт.

Ми роду козацького діти,

Землі української цвіт.

Ведучий1: На вас чекають складні випробування. Сьогодні ви проявите силу, спритність, швидкість, спритність, кмітливість, уважність, витривалість.

Ведучий 2: Ну що ж, давайте і ми сьогодні постараємося бути як наші славні предки – козаки запорозькі. Жили козаки куренями. Йдучи в бій, кожен курінь вибирав собі за наказного курінного отаман. Порадьтесь, хлопці, хто буде у вас курінним отаманом. (Вибір отаманів)

Ведучий 1: Хороших хлопців вибрано. Хлопці – отамани, ви маєте дбати про козаків свого куреня. Тому перший конкурс перевірить, у якого отамана сильніша рука. Просимо до столу. Покажіть свою силу .

Конкурс «Сильна рука». Змагання між курінними отаманами . 

Виходять отамани, вклоняються присутнім, один одному. Далі ступають один навпроти одного, вітаються і сідають за стіл, ліктями руки ставлять на стіл, хто переважить чию руку.

Ведучий 2:  Конкурс «Бурхливий Дніпро»

Серйозним випробуванням для юнаків був бурхливий Дніпро. Його треба було переплевти туди і назад. Завдання на козацьку витривалість. Подолати умовну річку по переправі, яку вони самі будують у процесі руху. Для цього командам видається по 2 дощечки розміром приблизно 10х25 см. За сигналом перший учасник кожної команди починає будувати «переправу»: одну дощечку кладе на лінію старту, другу на крок попереду і стає на них ногами, потім третю дощечку розташовує ще трохи попереду і переступає на неї задньою ногою. Дощечку, що звільнилася, піднімає і знову кладе трохи попереду, переступає і т. д., поки не досягне фінішу. Після цього з усіма дощечками повертається бігом назад і передає естафету наступному члену команди.

 Ведучий 1: Конкурс «Втеча з полону»

У житті козака було безліч пригод, безліч несподіванок, Бувало й таке, що потрапляв козак у полон. Що тоді робити, треба ж якось вибиратися? Завдання на козацьку винахідливість. Стрибки в мішках із перешкодами. Учасники свята шикуються на лінії старту. Після сигналу перший член команди залазить у мішок по пояс і стрибками рухається до фінішу і назад, де передає мішок наступному учаснику. Виграє команда, яка першою виконала поставлене завдання всім складом.

Ведучий 2:  З давніх-давен в Україні козаки славились силою, спритністю, мали гостре око, розумні голови. Ось ми зараз і побачимо, а чи могли б сучасні юнаки претендувати на високе звання – козаки.   

Вікторина.

Як називається зачіска козака? (оселедець)

Як називалось місце, де жили козаки?  (курінь)

Яка їжа була в козаків найулюбленішою?   (каша)

Як називався козацький ватажок? (отаман, кошовий)

Назвіть найвідомішого гетьмана України. (Богдан Хмельницький)

Як називався козацький човен?  (чайка)

Ведучий 1: Кінь для козака – вірний товариш.

Тому наступне змагання «Стрибки на «конях». Сідаєте на коня (м’яч між ніг), стрибаєте до «сторожової вежі» і назад.

Ведучий 2: Змагання називається «Хто швидше з’їсть яблуко, підвішене на нитці». З кожної команди по одному учаснику повинні якнайшвидше з’їсти яблуко підвішене на нитці. Перемагає найшвидший курінь.

Ведучий 1:  А козаки справді уміли веселитися! Для благородного двобою побутував  танець під назвою «козак». Це був імпровізаційний танець – один чоловік приймав виклик іншого, і вони починали «вистрибувати», «робити вихиляси», «витинати голубці», «забивати гопака» та «сідати гайдука» – хто кого перетанцює.

Ведучий 2: Тому наступний конкурс «Затанцюємо гопак» За сигналом ведучого учасники по черзі долають позначену дистанцію, стрибаючи навприсядки, як жаби. Для добре підготовлених фізично команд можна ускладнити процес: для цього зворотній шлях до старту «жаби» повинні долати задом наперед.

Ведучий 1: Конкурс «Сірниковий»  Слово «козак» означає вільний, тому команді завдання викласти з сірників слово козак. Хто швидше це зробить.

Ведучий 2: Козаки мали бути сильними, щоб протистояти ворогам, а тому наступний конкурс «Надування кульок». Виграє та команда, яка швидше надує найбільшу кульку

Ведучий 1: Наступне наше змагання «Бій півнів». По одному козаку від куреня.  Накреслене коло. Стрибаючи на одній нозі, потрібно випхати один одного за коло.

Ведучий 2: Конкурс «Урятувати пораненого товариша». Ці змагання потребують від учасників спритності, сили та злагоджених дій. Ви добре пам’ятаєте козацьке прислів’я «Сам помирай, а товариша виручай». Тому наступний конкурс називається «Урятувати пораненого товариша».

(Двоє хлопців кожного куреня складають руки, роблячи «стілець». На нього сідає третій хлопець. За сигналом учасники змагань повинні переносити товариша до визначеного місця (дистанція у 10-15м), залишити його і повернутися назад всі разом. Виграє курень, який швидше перенесе «поранених».

Ведучий 1: Конкурс «Передай м’яч» Першим учасникам кожної колони вручається по м’ячу, який після сигналу ведучого вони передають назад заздалегідь обумовленим способом (наприклад, на витягнутих вгору руках над головою або знизу між розставленими ногами). Коли м’яч потрапляє в руки учасника, який замикає колону, він біжить на початок строю і знову передає м’яч назад. Перемагає команда, в якій швидше за всіх повернеться на початок строю перший учасник.

Ведучий 2: Затяжні військові походи виснажували козаків. Стомлені, вони поверталися в Січ, у свої затишні курені. Там їх чекала свіжозварена каша

Ведучий 1: Козаки, принесемо води? Отже, який курінь швидше і більше наносить води ложкою. Раз, два, три – почали!  

Ведучий 2: Конкурс «Художник» Одному учаснику з команди намалювати малюнок. Кожен учасник від команди вибирає собі аркуш на якому зазначене завдання. Хто швидко виконає. (ЛІТАК, ТАНК, КОРАБЕЛЬ)

Ведучий 1:Завдання на козацьку винахідливість. Потрібно по одному учаснику від команди. Зав’яжемо їм очі, де вони будуть переносити доміно. Хто перший перенесе.

Ведучий 2: У народі кажуть «Як козак їсть – так і працює». Доречно буде згадати невимовну любов козаків до пирогів з сиром, вареників та інших страв. Дівчата приготували смачні варенички. Зараз ми побачимо, хто швидше впорається з «поїданням» (перед кожним куренем виставляють тарілки з варениками та кувшини з компотом, курінь, який швидше з’їсть вареники і вип’є компот  - переможе).

Ведучий 1: Перетягування канату учасниками.

Викладач: Сьогодні слова вдячності за мир, спокій, радісне дитинство приймають найсильніші, наймудріші, наймужніші, найкращі люди – наші татусі, дідусі, брати.  Захисник Вітчизни – звучить гордо. Ми з Вами весело провели час, позмагалися, ще раз довели, що ми варті наших батьків та дідусів. Хтось у цей день згадав своє дитинство, шкільні та солдатські роки, побачив продовження себе у своїх дітях.

Захисники Вітчизни, дужі, сильні,

Відважні наші, любі, дорогі.

Хай небо буде завжди мирним, синім,

Земля нехай не знає ворогів.

Бадьорості, здоров’я Вам міцного!

Нехай приносить успіх кожен крок,

І щастя, і кохання осяйного,

Високих злетів, золотих зірок!

Викладач:

Нагородження грамотами та призами учасників конкурсної програми.

Ось і закінчились наші козацькі розваги. Бажаю нашим козакам і всім присутнім здоров’я, добра, злагоди, сили, терпіння, удачі. Хай щастить Вам завжди і в усьому.

Дякую всім за увагу!