Виховний захід "Нас єднає українська пісня"

 Виховний захід « Нас єднає українська пісня»

 Мета заходу: прививати любов до українського народу, традицій пісень, розвивати  музичні та творчі здібності в учнів

    

     1-й учень. "Втіхо моя, пісне українська! Мов дотик зачарованої істоти, ти  зміцнюєш мої сили, тішиш почуття, викликаєш жадобу життя! Велика, незрівнянна, певно, твоя сила, коли ти зачарувала Європу, перейшла нетрі Азії, прийнялась в Америці, а може, ще й по інших сторонах світу. Колимськ чи Обнорськ, Кара чи Сахалін - скрізь ти відома, скрізь ти відмолоджуєш душу зболілим та зажуреним"  (П. Грабовський).

    [Ще 1-й учень не закінчив свого слова, а на кін виходять літні жінки та чоловіки, сідають на лавах, стільцях і стиха заводять пісню "Зоре моя вечірняя"].

    2-й учень. Скільки чару, скільки принадності в цій мелодії, у цих щирих, зворушливих словах. А таких пісень в Україні сотні тисяч, що одній людині не переспівати їх за все своє життя. Що ж, і не дивно, що з незапам'ятних часів вони чарують цілий світ.

    3-й учень. Досі ми теж мало знали про світову славу української пісні. Та й не дивно. Адже тоді, коли вона тріумфально линула по світу, у нас забороняли навіть рідну мову (згадаймо горезвісний Валуєвський (1863 р,) циркуляр про заборону видавати наукові праці і книжки для народу українською мовою та Емський указ (1876 р.) російського царя Олександра II, згідно з яким заборонялося друкування й поширення книжок українською мовою, українських текстів до музичних творів, зокрема й пісень. І це тоді, коли світ пізнав Україну та її народ через українську пісню.

    Достатньо тут лише навести кілька прикладів. Так, у 1834 році американська письменниця і перекладачка Тереза Тальві видає книжку "Історичний огляд слов'янських мов та їх діалектів", у якій широко популяризує українську пісню в англомовному світі.

    [На екрані проєктується портрет Т. Тальві (див. у книжці Г. Нудьги "Українська пісня в світі" [1, с. 408] чи в Інтернеті за вказаною інтернетсторінкою). "Велична, самобутня краса  поезії козаків вразила літературний світ", - таку оцінку дала українським пісням Т. Тальві.

    4-й учень. Український народ "має свою мову, своїх істориків, публіцистів, письменників і заслуговує на те, щоб його краще знала Європа", - пише у своїй праці "Український епос" французький учений Альфред Рамбо. Зауважимо, що книжка ця побачила світ у Франції в 1876 році, році виходу Емського указу в Росії. А професор усесвітньо відомого Сорбонського університету, а згодом міністр освіти Франції Луї Леже настільки був вражений українськими народними піснями та думами, які він чув у 1874 році на III Археологічному конгресі в Києві у виконанні кобзаря Остапа Вересая, що під їх впливом почав читати для французьких студентів курс лекцій з української мови та літератури.

    [Звучать записи українських дум та пісень у виконанні кобзарів. Див. адресу музичного додатка: https://accounts.gogle.com/Login?hl=ru].

    5-й учень. А ще ж знають і люблять українську пісню в Англії, Португалії, Іспанії, Канаді, Мексиці, Японії, Індії, на Кубі, в Австралії та інших країнах світу. Послухаймо про це короткі повідомлення.

    1-й учень. Українська пісня високо поцінована у всій Європі (показує на карті світу).

    2-й учень. Українські простори є столицею української поезії. Звідси пісні невідомих поетів поширювались по всій Слов'янщині (А. Міцкевич, Польща).

    3-й учень. Неможливо перерахувати всі художні якості української пісні, бо вони такі невичерпні, як життя народу, що бере цілющу силу від матері-землі. Це мистецтво глибоко народне, із нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа. Гарна ця дуща. Таке ж її мистецтво (З. Неєдли, Чехія).

    4-й учень. Якщо поезія - це історія людських сердець, то настільки щира, красива й багата поезія українців (В. Ягич, Югославія).

    5-й учень. У жодній країні дерево народної поезії не вродило таких величавих плодів, ніде душа народу не виявилась у піснях так живо й правдиво, як в українців...    (Ф. Боденштедт, Німеччина).

    1-й учень (зачитує реферат "Українська пісня у країнах Європи", що супроводжується фрагментами творів Моцарта, Баха, Бетховена... із виразно українськими мелодіями пісень, які поширилися в Європі, показом портретів композиторів, фольклористів тощо з показом країн на карті).

                         I. Українська пісня у країнах Європи

    Уже не одне століття існує усталена думка багатьох європейських учених і митців, що українська пісня - мінорна, смутна, лірична за змістом є найрозкішнішою, найзапашнішою з усіх гілок світової народної творчості. Історія поширення і вивчення української пісні та думи в Польщі налічує нині майже пів тисячі років. Визначний польвський письменник Адам Міцкевич відзначав: "Українські простори є столицею ліричної поезії. Звідси пісні невідомих поетів поширювалися по всій Слов'янщині". Є свідчення, що в сусідній країні, тобто в Польщі, любили не тільки українські думи ("Козак Голота"), а й пісні та балади різного змісту. Широко відомими були: "Од неділі першого дня" (пісня про Байду), "Ах, Українонько, матінко моя", "Висипала хміль із міха", "Ой на горі та женці жнуть", "Ой на річці на Самарі", "Ой летіла голубка з України" та багато інших.

    Плідно черпали з музичної спадщини України польські композитори. У XIX ст. це виявилося, мабуть, найвиразніше. Ритміку й мелодику наших пісень творчо обробляв геній польської музики Ф. Шопен (Краков'як, оп. 14; "Наречений"). "Навіть у типово польських творах Шопена, - пише Й. Хомінський, - зустрічаємо українські елементи, а особливо українські танці, як це маємо у фантазії на польські теми, оп. 14, до якої введено мелодію коломийки".

                                 [Звучать мелодії цих творів]

    Найбільше спільних мотивів виявлено в чеській, словацькій та українській обрядовій поезії.

    Досить давно існує в чеському фольклорі українська лірична пісня про дівчину, що чекає свого милого "в'ючи вінок". Текст пісні прищепився до дерева поезії сусіднього народу майже в дослівному перекладі, що найкраще засвідчує ось цей початковий уривок:

                                      Ой заржи, заржи,

                                      Коню вороний,

                                      Під круту гору йдучи,

                                      Чи не зачує молода дівчина,

                                      Рутяний вінок в'ючи,

                                       А як зачула, тяжко здихнула,

                                       Гірко заплакала:

                                       - Чи коня не мав,

                                        Чи доріжки не знав,

                                        Чи ненька не пускала?

    У Чехії ця пісня набула особливої слави, її співали навіть на весіллях.

    У кінці XIX - на початку XX ст. у словаків великою популярністю користувалися українські пісні "Куди їдеш, козаче?", "Дівка в сінях стояла", "Ой поїхав чоловік у поле орати".

    Композитор Л. Ріттерсберг у своїй роботі "Прабатьківщина слов'янської пісні" стверджував, що Україна є колискою слов'янської народної музичної культури. І це не безпідставне твердження. Послугуємося хоча б таким фактом: народна пісня Західної Європи не знала багатоголосся, воно з'явилося там тільки з виникненням професійної музики. Що ж до українців, то вони, прагнучи піднести свою музичну культуру, виплекали багатоголосий хоровий спів ще в сиву давнину, до прийняття християнства. Європейські вчені не раз акцентували увагу на специфічності нашого мелосу, його поліфонізмі.

    У Болгарії й тепер великою популярністю користуються українські пісні "Випрягайте, хлопці, коні", "Над річкою бережком", "Ой у полі три доріжки" та інші. У багатьох збірках болгарських пісень чільне місце посідає пісня "Мисли мои", що є досить точним перекладом, здійсненим П. Соловейковим Шевченкового твору "Думи мої". До популярних пісень на слова Кобзаря належать також "Реве та стогне Дніпр широкий", "Тече вода в синє море", "Ой одна я одна" та інші. Разом із піснми на слова Т. Шевченка стали відомі романси на слова Л. Глібова "Стоїть гора високая", І. Котляревського "Віють вітри", В. Забіли "Повій, вітре, на Вкраїну".

    Серед сербів і хорватів широко відома пісня "Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким". Слід зазначити, що в Румунії чимало видається збірників наших пісень мовою оригіналу - "Змагати квітів", 1971; "Ой кувала зозулечка", 1974; "Відгомін віків", 1974; "Співаночки мої любі", 1977.

    На німецьких землях на початку XIX ст. надзвичайно популярною стала пісня    С. Климовського "Їхав козак за Дунай". Мелодія цієї пісні в професійній німецькій музиці викликала численні наслідування, переробки й залишила слід у творчості багатьох композиторів. І. Шнейдер (1780-1853) опрацював її для чоловічого хору.  К. Вебер (1786-1826) написав на мотив цієї пісні відомі фортепіанні варіації. Та з особливою повагою до неї поставився геніальний Л. ван Бетховен (1770-1827), шанувальник української пісенності. У 1816 р. митець опрацював мелодію пісні для сопрано з супроводом, а в 1811 р. написав варіації на тему популярної в Німеччині пісні про козака й дівчину для фортепіано і флейти. Зацікавив Бетховена своєю енергією, оригінальністю ритму й український козачок, його мелодію композитор використав у восьмій сонаті для скрипки та фортепіано, а також у першій частині шістнадцятої сонати для фортепіно. Мелодії козацьких пісень композитор увів також до "Апассіонати" і Дев'ятої симфонії.

    Із творчістю Бетховена  українські мелодії навіки увійшли в європейську музичну культуру, стали надбанням усього людства.

                                  [Звучать уривки цих творів]

    2-й учень. Зачарувала українська пісня й Америку, Азію, Австралію, долинула аж до Африки (показує на карті світу).

    3-й учень. Українська народна музика захоплює слухача, бо вона безпосередньо передає душу людей, які її створили (із відгуків преси, Канада).

     4-й учень. Україна - один із найбагатших куточків земної кулі піснями, музикою, танцями (газета "Ексельсіор", 1867, Мексика).

 

 

 

    

   

 

  

 

 

 

                                                   Додатки

     I. Висловлювання та відгуки про українську пісню

     "Неможливо перерахувати всі художні якості української пісні, бо вони такі невичерпні, як життя народу, що бере цілющу силу від матері Землі. Це мистецтво глибоко народне, з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа. Гарна ця душа. Таке ж її мистецтво" (Зденек Неєдли, Чехія).

         "Із давніх-давен славилася українська земля своїми співцями-бандуристами. В їхній музиці відбита історія народу, його славне героїчне минуле, а в піснях втілені

його мрії про щастя" (М. Тодоров, Болгарія).

      "Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, який уміє так відчувати свої радощі і так прекрасно виливати свої думи, свої мрії, свої переживання. Хто має таку пісню, тому немає чого страхатися за своє майбутнє. Час його не за горами..." (Л. Толстой, Росія).

     "Народна поезія українців є однією з найбагатших і найцікавіших" (Б. Хашдеу, Румунія).

     "У творчості українців багато живих, часто несподіваних думок і образів, які можуть здивувати своєю майстерністю професійного поета" (Янош Арань, Угорщина).

     "Українські народні пісні можуть не тільки дорівнюватися до пісень інших народів, але й перевищувати їх ніжністю, чутливістю, багатством і глибиною чуття та мелодійністю" (К. Францоз, Австрія).

     "Пісні дають найвищу атестацію музичній культурі України" ("Цюріх Цайтунґ", Швейцарія).

     "Щасливий народ, який має таку прекрасну музику" ("Журналь Л'єж", Бельгія).

       "В українських піснях перш за все звучить загальнолюдське, універсальне" ("Альґемайн Хандельблат", Голландія).

       "Українські пісні та думи, з їх скорботою, близькою всім, сповнені великого вселюдського змісту" (В. Ролстон, Англія).

      "Українська нація суто слов'янська, весела, життєрадісна, лицарська... це нація поетів, музикантів, митців, яка нажавжди викарбувала свою історію в піснях, а століття неволі не змогли примусити її мовчати" (Ш. Сеньобос, Франція).

      "Для козака шабля - його хрест, перемога - його бог, а пісня - його молитва"       (Д. Чамполі, Італія).

      "Українські пісні відзначаються магічною красою" ("Ель Коміціеро Більбаіно", Іспанія).

      "Українською мовою створена найбагатша народна поезія" (З. Педросо, Португалія).

      "Україна - колиска мелодійних народних пісень і музики до них" (А. Єнсен, Швеція).

      "Україна має справді високий рівень народного мистецтва" (Кансан Тахто, Фінляндія).

       "Українська пісня - найкраща і найніжніша поезія у всьому світі" (Тор Ланге, Данія).

 

 

 

            II. Вікторина

      1. Назвіть західноєвропейських композиторів минулих століть, які були шанувальниками української пісні.

      2. Які українські мелодії використав у своїх творах Бетховен? Назвіть ці твори.

      3. Які українські пісні були популярними в Європі в XIX - на початку XX століття?

      4. Які українські пісні стали відомими в Америці?

      5. Як називається книжка Терези Тальві, у якій вона дає характеристику українській пісні та думі?

      6. Преса якої країни величала Україну "країною солов'їв"?

      7. Які твори ввійшли до збірок перекладів пісень і дум канадської поетеси         Ф. Лайвсей "Пісні України" та "Співи віків", що полюбилися австралійцям?

      8. Які українські пісні стали популярними в Австралії?

      9. Які українські пісні стали найпопулярнішими в Японії? Кого з японців, сучасних дослідників та пропагандистів української пісні, ви знаєте?

      10. Які з українських пісень японська преса та музикознавці назвали "шедевром української творчості"?

      11. У якій країні і яку українську пісню визнано найпопулярнішою піснею 1967 року?

 

                                                 Література

      1. Нудьга Г. Українська пісня в світі. - К.: Музична Україна, 1969.

      2. Ващенко Г. Виховний ідеал. - Полтава, Полтавський вісник, 1994.

      3. Лавров Ф. Кобзарі. - К.: Мистецтво, 1980

      4. Воропай О. Звичаї нашого народу. - К., 1991. - Т. 1.

      5. Жеплинський Б. Бандуристи повертаються // За вільну Україну. - 22 червня,

1991.

      6. Жеплинський Богдан, Ковальчук Дарина, Ковальчук Мирослав. Кобзарство і ми. - Львів, 2014. - Т. 1 - 2.