Виховний захід "Наша мова солов'їна"

Наша мова солов’їна

Мета: поглибити знання учнів про свою державну мову; ознайомити школярів із поняттями «мова» і «слово»; виховати глибоку повагу і пошану до духовного скарбу нації – мови.

Обладнання: урочисто прибрана сцена. В правому і лівому кутку – вишиті рушники; в’язки жита, пшениці, прикрашені різнобарвними стрічками. По центрі сцени вислови про мову.

Хід виховної роботи

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна.

Цвіти і cяй, моя державна.

(О. Олесь)

Вступне слово вчителя.

21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Це свято української мови – одне із найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші попередники. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може пишатися наш народ.

Ведуча. І саме сьогодні ми зможемо перевірити, як добре ви знаєте державну українську мову у дуже цікавій грі, як «Поле чудес».

У кожної команди є номер, такий номер знаходиться в прозорій ємності. Один учень дістає перший номер. Це і є перша трійка. Наступні гравці обираються аналогічно.

А зараз дорогі учасники уважно прослухайте умови гри.

Умови гри

1. Учасник має назвати літеру тільки в тому випадку, якщо зроблено хід на полі, і стрілка показує певну кількість балів.

2. Якщо стрілка показує «Банкрут» (Б), усі бали «згорають», а хід переходить до наступного гравця.

3. Якщо стрілка показує «О», хід переходить до наступного гравця.

4. Якщо стрілка показує «+», учасник має право відкрити одну букву, яку забажає.

(У перервах між трійками ведучий (учень) подає інформацію з історії мови, письма.)

Відгадай слово

І. Завдання для першої трійки гравців.

Завдання: Виступ однієї людини (Монолог).

(Після вгаданого слова помічники ведучого читають вірші).

Учень. Коли ти плекаєш слово,

Мов струна, воно бринить.

Калиново, барвінково

Рідна мова пломенить.

Коли мовиш, як належить –

Слово чисте, як роса…

І від тебе теж залежить

Мови рідної краса.

Виступ учениці. Найскладніша мова у світі – табасаранська. У ній – 44 відмінки. Такої кількості відмінків не має жодна мова. На табасаранській говорять у Табасаранському та Хівському районах Дагестану. Цією непростою мовою користується 73 тисячі осіб. Писати нею почали тільки у 1932 році, спочатку латинськими літерами, а з 1938-го – літерами російського алфавіту.

 

ІІ. Завдання для другої трійки гравців.

Завдання: Особа, яка проголошує промову. (Оратор)

Виступ учня. Мова українська – то Шевченка слово

Лесі Українки і Марка Вовчка

Мова українська – то дарунок Бога,

Це барвисте слово генія Франка.

Мова українська – це і степ широкий,

Це і сади вишневі, і гаї, й ліси.

Мова українська – океан глибокий,

Мудрості народу, вічної краси.

Мова українська – берегиня наша,

Пісня материнська, голос немовлят.

Мова українська – це достатку чаша

І найбільше свято із відомих свят.

 

ІІІ. Завдання для третьої трійки гравців.

Завдання: Дослівний уривок тексту. (Цитата)

Учениця. Слово і пісня

У слові – мудрість і душа народу,

Ще ж як у пісні забринить воно:

Чи золоте відерце коло броду,

Чи золоте козацьке стремено.

І мужність лицаря, й дівочу вроду –

Як рідне відчувати нам дано,

Співати слово, як джерельну воду,

Криниці не замулюючи дно.

О слово материнське, ми з колиски

Доловлюєм твої грайливі зблиски,

Довіку сонцесяйно нам світі!

О рідна пісне, в кожнім серці суща,

Ясна, незатьмарена й невмируща,

Несеш ти рідне слово у світі.

(Д. Білоус)

Виступ ведучого. Чому ми так говоримо?

По саму зав’язку

Цікаві вирази народні.

Ось каже чоловік один:

«В провулок напхано сьогодні

По саму зав’язку машин».

А другий каже, що у нього

По саму зав’язку турбот.

Звідкіль тут зав’язка? У кого

Дізнатись учням про зворот?

«Так, певно, говорити стали, -

сказав Олесеві дружок, -

тому що зерно насипали

по саму зав’язку в мішок».

Та ось питають на уроці

У вчителя про це слівце.

- Є, народилося в сорочці, -

всміхнувся він, - словечко це.

У давнину, коли в людини

ще ґудзики не повелись,

була в сорочці чи в кофтині

на шиї зав’язка колись.

Коли ж по горло хтось наївся –

«по саму зав’язку», - казав.

Отак цей вираз і прижився.

 

ІV. Гра з глядачами.

А зараз конкурс для вас, шановні уболівальники. Ваше завдання: додаючи або віднімаючи на початку чи в кінці поданих слів утворіть слова з новим значенням: «Буря, буква, їжа, кобза».

 

V. Фінал

Завдання: Територіальний різновид мови. (Діалект)

Учень. Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Як ту мову мож забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?

Як ту мову мож забути?

Та ж звуками тими

Ми до Бога мольби слали

Ще дітьми малими.

У тій мові ми співали,

В ній казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкрили.

Мова рідна, слово рідне,

Хто ся вас стидає,

Хто горнеться до чужого,

Того Бог карає,

Свої його цураються,

В хату не пускають.

(С. Воробкевич)

 

VІ. Нагородження переможця.

Заключне слово вчителя.

Сьогоднішнє свято ще раз показало нам усім, що значить для людей рідна мова. Це – тиха мамина колискова, мудре батьківське слово. Це – наша гордість. Бережімо її, гордо всім заявляємо: «Я – українець. Син чи донька цієї землі. Я пишаюся цим, люблю свій народ, свою землю, свою мову!»

1 тур

М

О

Н

О

Л

О

Г

2 тур

О

Р

А

Т

О

Р

3 тур

Ц

И

Т

А

Т

А

Фінал

Д

І

А

Л

Е

К

Т