Виховний захід: «Наша рідна мова — диво калинове»

Бандурівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Виховний захід

«Наша рідна мова — диво калинове»

Вчитель: Цвігун Світлана Никифорівна

«Наша рідна мова — диво калинове»

Мета: закріпити та збагатити уявлення учнів про значення рідної мови в житті людини як громадянина своєї держави, уточнити поняття про те, що українська мова – скарб, без якого не може існувати наш народ, нація; звернути увагу учнів на красу,багатство та милозвучність української мови;виховувати національну свідомість, гідність, прагнення пишатися традиціями, історичною та культурною спадщиною свого народу.

Обладнання: плакат із назвою заходу; плакати з висловами про мову;українська атрибутика(вишивка, гілочка калини, коровай); свічки.

Хід заходу

Звучить уривок мелодії пісні на слова ….На сцену піднімається учитель.

Учитель. Доброго дня, дорогі діти, вчителі, шановні гості! Щороку в Україні 9 листопада відзначається День української писемності та мови. Сьогодні в нашій школі свято, приурочене цій світлій події, свято, тема якого звучить так: «Наша рідна мова — диво калинове»

   Нам, українцям, справді є чим пишатися: і багатою культурою, і славною історією, мужністю та відвагою наших пращурів, творами мистецтва народних умільців. Але найперше ми з вами маємо пишатися рідною українською мовою – величною та милозвучною. Ми повинні усвідомити те неперевершене значення, що його має рідна мова для кожного з нас.

 Отож, розпочинаймо свято! Я запрошую на сцену наших ведучих. Давайте привітаємо їх оплесками!

1-й ведучий. Доброго дня!

2-й ведучий. Наші найпалкіші вітання всім, хто в цьому затишному залі.

1-й ведучий… Усім, хто любить свій край, свій народ і, звісно, нашу рідну мову.

 2-й ведучий. За православним календарем День української писемності та мови – це день ушанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

1-й ведучий. Мову недаремно вважають найбільшим скарбом народу. Українська мова нам рідна, як мама й тато, як та земля, на якій ми зростаємо. Це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла всім нам.Людина може знати дві, три й більше мов, але рідною завжди залишається материнська мова.

Починає тихо звучати мелодія української колискової.

 2-й ведучий. Рідна мова… У самих цих словах чується лагідний, теплий голос матусі, яким вона будить нас уранці. Справді, хіба ще хтось вміє так ласкаво звертатися до нас, промовляти так щиро, так ніжно й любляче, як наші українські мами?

Дитина. Скажи мені, мати,

               де йде сонце спати?

Мати.     За високу гору,

               в золоту комору.

Дитина. А хто йому стелить

 на білій постелі?

Мати. Зіронька вечірня,

                гарна, як царівна.

Дитина.  Хто ж його колише

                Усе тихше й тихше?

Мати.      Соловей піснями,

                Тиха нічка снами.

Дитина.   А які сни має,

                Коли засипає?

Мати.      Сняться йому квіти,

                 Що вдень для них світить.

Дитина.   А хто його збудить,

                 Як світати буде?

Мати.      Пташечки веселі

                Збудять із постелі.

Дитина.   А на що, як встане,

                 то найперш погляне?

Мати.       На дітей, серденько,

                 чи встають раненько.

Дитина.    Гарна ти, матусю, моя ненько мила,

                 ти мене ще змалку доброму все вчила…

Мати.       Спитай себе, дитино, хто ти є,

   І в серці обізветься рідна мова;

   І в голосі яснім ім’я твоє

   Просяє, наче зірка світанкова.

   З родинного гнізда, немов пташа,

   Ти полетиш, де світу далечизна,

   Та в рідній мові буде вся душа

   І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

   У просторах, яким немає меж,

   Не згубишся, як на вітрах полова

   Моря перелетиш і не впадеш,

 Допоки буде в серці рідна мова.

Дитина.    Буду українка, як і ти, матусю,

   За науку мудру я тобі вклонюся.

   (вклоняється матусіспівають колискову)

1-й ведучий. Українській мові,яку по праву вважають однією з найкрасивіших мов світу, присвячено чимало поетичних рядків.

2-й ведучий. І зараз ми маємо можливість послухати ці рядки завдяки виступу наших читців!

1-й читець.  Рідна мова українська –

 Батьківська і материнська,

 Ти – сердець палких тепло,

 Найчистіше джерело.

 П’ю твою цілющу воду.

 Ти – багатство мого роду.

2-й читець.  Плекаймо мову серцем і вустами:

 Народ без мови – це вже не народ.

 Без мови всі б ми сиротами стали

 Без неї – в прірву, а не до висот.

 Шануймо ж мову, як самого Бога,

 Якщо ми хочем зватися народом.

3-й читець.  Буду я по-рідному співати,

 Як співають пісню солов’ї…

 Рідна мова – як її не знати,

 Як же не любити нам її?

4-й читець.  Ти, рідна мово, чиста, як роса.

 Цілюща й невичерпна, мов криниця.

 Святиня наша, гордість і краса,

 Ти – розуму народного скарбниця.

5-й читець.   Ти постаєш в ясній обнові,

   Як пісня линеш, рідне слово.

   Ти справді – диво калинове.

                       Кохана українська мова!

(пісня про мову)

6-й читець.    Мово, моя мово – мовонько шовкова,

   У вінку біленькім – світла і легка.

   Ти для мене завжди бажана й святкова,

   І мене без тебе на землі нема.

7-й читець.    Я так люблю, я так люблю тебе,

   Моя співуча українська мово!

   В тобі шумить Полісся  голубе

 І дужо хвилі гомонять Дніпрові.

8-й читець.   Я до тебе, мово, так горнуся щиро.

 У слова вслухаюсь різні і прості.

 Мово моя, мово – ти найбільше диво,

 Ти моя молитва в радості й журбі.

9-й читець.   Разом із щастям і журбою

  Зеленим листом шелестить,

  У небі яснім над водою

  Нам рідна мова мерехтить.

10-й читець.  Це символ мудрості твоєї,

   Моя Вкраїно. Він горить!

   Тож мови рідної своєї

   Не відцураймось ні на мить!

11-й читець.  Велична, щедра і прекрасна мова,

   Прозора й чиста, як гірська вода!

   То України мова барвінкова –

   Така багата й вічно молода.

12-й читець.   Вона, як ніжна пісня колискова,

    Заходить в серце й душу з ранніх літ,

    Ця мова, наче пташка світанкова,

    Що гордо лине в свій стрімкий політ.

П. Зібров  «І є в нас мова»-- пісня.

1-й ведучий. А зараз – конкурс для наших глядачів. Його результати покажуть, як добре ви знаєте нашу рідну мову.

 Конкурс  «Назви поета»

Дітям пропонується визначати, кому належать віршовані рядки:

«Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну…» В.Сосюра.

«ну що б, здавалося, слова, - слова та й голос, - більш нічого. А серце б’ється, ожива , як їх почує…» Т.Шевченко.

«Ой вишеньки-черешеньки, червонії, спілі, чого ж ви так високо виросли на гіллі?» Л.Українка

«Зимонько-снігуронько, наша білогрудонько, не верти хвостом…» Л.Глібов

«Хвилюють, малюють, квітують поля – добридень тобі, Україно моя!» П.Тичина

«Де ж ти, літо, поділось, куди подалось? Осінь, ось вона, осінь! Осінь, ось вона, ось!»Л.Костенко.

13-й читець.   Барвінково, волошково

    В небі світиться зоря.

    Починаймо рідне слово

    Зі сторінки «Кобзаря».

                        Рідне слово мовить ненька

    І співає: «Люлі-лю».

                        Так любив його Шевченко,

    Так і я його люблю.

14-й читець.    Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

     У барвінки зодягайся, моє щире слово.

 Колосися житом в полі, піснею в оселі,

     Щоб зростали наші діти мудрі і веселі.

     Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

     Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

15-й читець.    Українська мова – давня й молода,

                         Світить рідне слово, як жива вода.

                         Звідки воно взялось – діло не просте…

                         В душу засівалось, із душі росте.

1-й ведучий. Перлинки нашої мови – народні казки, віковічні легенди, мудрі українські прислів’я. Та, мабуть, найбільша краса рідної мови – в душевній народній пісні. (Діти виконують народну пісню…) черемшина

Конкурс  «Закінчи прислів’я»

Школярі мають послухати початок тематичних прислів’їв, які називають ведучі свята, і, пригадавши, продовжити їх.

Слово до слова – (зложиться мова)

Слово не горобець – (вилетить — не спіймаєш)

Хто мови цурається   (той сам собі стидається)

Від меча рана загоїться,   (а від злого слова – ніколи)

Гостре словечко     (коле сердечко)

І від солодких слів   (буває гірко)

Не кидай слова   (на вітер).Групова робота

16-й читець.    Для мене рідна мова – наче хліб,

 Без неї я не зміг би в світі жити.

 Йти з рідним словом легко по землі

                           І підставлять вітрам лице відкрите!

17-й читець.    Її, незміряно багату,

                         Дзвінку, і ніжну, і завзяту,

                         Як день сьогоднішній чудовий,

                         Люблю, люблю вкраїнську мову.

18-й читець.    Зневажить мову – зрадити себе.

                         А зрадників хто може поважати?

                         І стане чорним небо голубе,

                         Вмиратиме у муках рідна мати.

19-й читець.    Ну де ще є така чарівна пісня,

                         Серед яких на світі мов?

                         То серце від журби неначе стисне,

                         А то повіє радість і любов.

20-й читець.    Буду я навчатись мови золотої

                         У трави-веснянки, у гори крутої,

                         В потічка веселого, що постане річкою,

                         В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Смерека

Конкурс  «Слова – символи України»

Діти повинні пригадати якомога більше слів, що мають відношення до державної й національної символіки.

Наприклад: тризуб, прапор, гімн, калина, верба, вінок, барвінок, Київ….

1-й ведучий. Рідне слово зігріває душу милозвучністю, наспівністю. А коли воно ще й з гумором, то може й добре розвеселити.

2-й ведучий. Саме такі жартівливі віршики поета Павла Глазового, присвячені українській мові, сьогодні підготували наші друзі. Давайте ж послухаємо їх.

Заморські гості

Прилетіли на Вкраїну

Гості із Канади.

Мандруючи по столиці,

Зайшли до райради.

Біля входу запитали

Міліціонера:

Чи потрапити ми можем

На прийом до мера?

Козирнув сержант бадьоро:

Голови немає.

Він якраз нові будинки

В Дарниці приймає.

Здивуванням засвітились

Очі у туриста.

Ваша мова бездоганна

І вимова чиста.

А у нас там, у Канаді,

Галасують знову,

Що у Києві забули

Українську мову.

Козирнув сержант і вдруге:

Не дивуйтесь, - каже.-

Розбиратися у людях

Перше діло наше.

Я вгадав, що ви культурні,

Благородні люди,

Бо шпана по-українськи

Розмовлять не буде.Горобець або Соколенко