Свято "Новорічний колобок"

                                           Новорічний Колобок

Тема: Новорічне свято (з казкою на новий лад) для паралелі 3-х класів
Мета:
1 Вчити дітей працювати над сценарієм невеликої казки, виразно декламувати, працювати великим колективом.
2 Розвивати творчість, уяву, імпровізацію, видумку.
3 Виховувати чуття міри, краси, інтерес до спільної праці з батьками, інтерес до свята як чуда, яке робимо своїми руками.

Обладнання: святково прибрана зала – ялинка, новорічні екібани.
Декорації до казки «Колобок»: ялинки, хатина кульки для снігової Баби
Костюми.
Музичний супровід.

( виходять 6 учнів)

1. З Новим роком добрі люди!

           Щастя, сили вам, добра!

           Хай у Вас все добре буде!

           Свято починать пора!

2. З Новим роком вас вітаю

          Зичу свят веселих вам.

          Щастя, радості бажаю

          Дітям, гостям і батькам.

3. Відгадайте, будь ласка, загадку.

          Прийшла до нас бабуся,

          У білому кожусі,

          Поля причепурила,

          Пухнастим снігом вкрила.

          Відгадайте, хто вона,

          Ця бабуся чепурна?

Діти: Зима!

          ( Заходить зима)

Зима:  Ви мене кликали – і я прийшла.

4.  Ні, не кликали, ми тебе відгадали.

Зима:  Тоді скажіть, яка я?

     4.  Сніжна, весела...

Зима:  Пісеньки і віршики про мене теж знаєте?

     4.  Знаємо.

     5. Здрастуй, зимонько – зима,

         Ніжна чарівниця!

         Ти до нас прийшла сама

         Хай сніжок іскриться.

6. Грай же, музико, гучніше –

          Нехай стане веселіше!

          Весело і гарно грай,

          Всіх до пісні закликай!

Пісня 3-А класу

(виходять 7 дітей і Зима)

7. Дорога біла стелиться,

          І краю їй нема.

          Сніжок мете.

          Метелиця.

          Прийшла до нас зима.

8. Льодком тоненьким скована

          Спинилася ріка.

          Повита тихим сном вона

          Весняних днів чека.

9. І ліс дріма. Безлистою

          Верхівкою поник.

          Над ним пісні виспівує

          Лиш вітер – сніговик.

10.  Вкрив дерева білими крильми

           Морозець колючий, мов шипшина.

           Білі черевички у зими,

           Біла – біла в неї кожушина.

11.  Білі сани, білогриві коні,

           Білі рукавички пухові,

           Білі щоки, а вуста – червоні,

           Мов розквітлі маки польові.

12.  Погляньте, погляньте, яка благодать!

           Дивіться: метелики з неба летять!

           Квітки повмирали усюди надворі,

           Морозець малює на шибках узори...

      13. Картинкою гарною стане віконце,

            Як трошки поблискує золотом сонце.

            Погляньте, погляньте, яка благодать:

            Метелики з неба летять і летять.

Зима: Діти, то хто ж ці метелики?

Діти: Сніжинки!

Зима: Гей, сніжиночки, до мене,

           Святкувати вже пора!

           Позовіть героїв казок,

           Чарівниць і добрих фей,

           Всіх тварин – птахів, комашок

           І хороших всіх людей!

( Заходять сніжинки )

14.  Сніжинка: Взимку вкриваєм ми навкруг

                                     Ліс, дорогу, поле й луг,

                                     І, кружляючи у танці,

                                     Звеселяєм дітвору.

15. Сніжинка:  А тепер мерщій до справи,

                                     Залишаємо забави.

                                      Новий рік  нам дав наказ

                                      Завітати в третій клас.

16. Сніжинка:  Ми запросимо на свято

                                     Всіх героїв із казок

                                     Й школярів веселих також

                                     Поведемо у танок.

Танок

17.  Оце таке вступне в нас слово

 Розпочали ми все чудово.

 Ну, а тепер ми просим всіх,

 Щоб в залі був і шум і сміх,

 Щоб ви артистів зустрічали

 І щиро їм аплодували.

18.  Ми ж не одну ніч не поспали

 І казку вам підготували,

 Не осудіть, як щось не в лад,

 Бо казка ця на новий лад.

 

Зима: Увага! Увага! Усі вмощуйтесь зручненько, зимова казка починається.

Акт1

            (Дід і баба)

Дід:     Здрастуйте,мої малятка,

            Любі хлопчики й дівчатка!

             Розкажу я казку давню,

             та героїв переставлю,

             бо вже пам'ять підупала.

             Може, баба б щось згадала?

             Де ж це баба?..Гей,бабусю!

Баба‎(за сценою)‎: Зараз, зараз, хай зберуся!

             Чом мене гукаєш,діду?

Дід:      Час вже братись до обіду.

Баба:    Я нічого не варила,

             Я нічого не пекла-

             дуже зайнята була.

Дід:      Що ж робила до цих пір?

Баба:    Підмітала хату, двір,

             шила, мила, прибирала...

Дід:      І дивилась серіали.

Баба:    Дорікаєш ти дарма-

             у нас борошна нема.

Дід:      А в коморі ти дивилась?

Баба:    Тільки трішки залишилось.

Дід:      То змети його, старенька,

              і спечи хоча б маленький,

              та смачненький колобок.

Баба:      Та іду. Де ж фартушок?.. ( місить тісто)

      ( Дід,Баба,Колобок,потім Песик)

Баба:       Колобок на славу вдався!

Дід:         Ось обіду й дочекався.

                Розрізай мерщій, старенька.

Баба:       Колобок ще гаряченький,

                хай простигне на вікні.

              (виходять)

Колобок: Що ж робити тут мені?

                 Ви подумали: із тіста,

                 то відразу можна з'їсти.

                 А я хочу погуляти,

                 хочу світа повидати.

                Добре, що вікно відкрите,

                тільки б носа не розбити.

          ( втікає через вікно)

Казкарка: Так сказав тай у вікно, шусть – і тільки й сліду.

Колобок: Прощавай тепер, село! Я до лісу їду!

 

Дід:          Де ж обід наш подівався?

Баба:        А утік, мабуть,злякався.

                 животи ж порожні наші.

Дід:          То звари,бабусю,каші.

                 Та попросимо Бровка

                  пошукати Колобка.

Песик:      Гав!Уже спішу в дорогу!

Баба:        Тільки ж принеси цілого!

 

                           ( Колобок і Зайчик)

Казкарка: Тихо в зимовому лісі.

                  Снігопад стежки замів.

                  Тільки хто ж це на горбочку

                  Тихо пісеньку завів?

Колобок:  Я по засіку метений,

                  Я на яйцях спечений.

                  Я від діда втік...

                  Я від баби втік...

Зима:        То сердега Колобок

                   Ледве по снігу котився,

                   За засніжений пеньок

                   На біду перечепився,

                   Гірко зойкнув та й замовк.

Колобок:  Всюди холодно. Зима.

                   Снігом замело доріжки.

                   Ні хатинки, ні тепла...

                   Хоч би десь зігрітись трішки...

                   І чого від баби втік?

                   Біля печі б собі грівся...

Зима:        Закотивсь по стежці в ліс

                   Та й у ньому заблудився!

Колобок!   І куди тепер піду?

                   Де хатинку я знайду?

Зима:        Став сердешний, гірко плаче,

                   Коли тут назустріч Зайчик.

Зайчик:     Е    – ге – гей! А хто тут плаче?

Колобок:   Послухай, зайче,

                   Ти врятуй мене з біди –

                    У хатинку заведи!

Зайчик:     Ой, хатинки я не маю,

                    Сплю під кущиком в снігу,

                    Гарну теплу шубку маю,

                    То отак собі живу!

Колобок:   То скажи хоч, як іти,

                    Діда й бабу щоб знайти?

Зайчик:     Так стежинки замело...

                    Десь отам твоє село!

                  ( колобок тікає)

                    Оце так! Вже й покотився.

                    Без обіду я лишився.

                   (прибігає песик)

Песик:       Ти тут Колобка не бачив?

Зайчик:      Бачив. Він утік, одначе.

Зима:          І побіг маленький зайчик,

                    Колобочок плаче, плаче,

                    Коли тут назустріч вовк.

Вовк:          Хто тут плаче? Колобок?

                    Влітку ти був веселіший,

                    Гарну пісеньку співав,

                    І мене, старого вовка,

                    Навіть перехитрував.

                    А тепер черствий і мерзлий.

                    Хто ж тепер такого з’їсть?

Колобок:  Влітку то не я був!

Зима:        Тільки вовк його не чув…

Песик:        Ти не бачив Колобка?

Вовк:          Щоб він сів на їжака!

                    Обманув мене і втік.

Песик:        Ну, спасибі, я побіг!

Казкарка:   Колобочок покотився

                   Та й загруз в пухкім снігу...

                   Раптом сніг заворушився,

                   І з – під нього – от дива! –

                   Показалась голова!

Ведмідь:  Хто кричить над головою,

                  Не дає мені спокою?

                  Гарні снились мені сни

                  Про малину і меди...

                  А тепер вже не засну...

                  От візьму і проковтну!

Колобок:  Ой, простіть, я ненавмисне!

                  Тут зима морозом тисне,

                  Заблукав, загруз в снігу

                  І домівку не знайду...

Ведмідь:  Кажеш, Новий рік? Цікаво!

                  Погуляю я на славу,

                  Ще ні разу за свій вік

                  Не стрічав я Новий рік!

                  Взимку я в барлозі сплю...

                  Ну, а свята я люблю.

Зима:      Виліз, крекчучи, з барлоги,

                Розім’яв затерплі ноги.

Колобок: Та невже мене залишиш

                 Замерзать отут в снігу?

                 Пронеси мене хоч трішки,

                 Бо замерзну, пропаду!

Ведмідь:  От мені іще морока,

                  Розбудив, тепер носи.

                  Як тобі важка дорога,

                  Чом було від баби йти?

Зима:       Ой, густа ведмежа шуба

                  Гріє Колобка, як груба,

                  він незчувсь, як задрімав,

                 Та не втримався і впав!

Ведмідь:   Ой, дурний я клишоногий…

Песик (задихано):  Колобок?

Ведмідь (показує): Туди дорога!

Казкарка:  Стрімко стелиться стежина.

                  Вже позаду скоро ліс...

                   Коли тут назустріч Лис!

Колобок:  Заховатися кудись...

Зима:        Та його вже вгледів Лис!

Лис:           Що я бачу? Колобок?

                   Ну, котись сюди, дружок!

                   Мені мама говорила,

                   Що колись такого з’їла!

Зима:         І не довго думав Лис,

                    Ухопив його  - та гризь!

Лис:            Ой –ой –ой!

                     Жламав я жуба!

                     Що ж жі мною тепер буде?

                     Ще бежжубого такого

                     Вижене лишиця з дому!

                     Краще б ти був провалився,

                     Ніж отут тепер котився!

Зима:          Пнув його ногою в ніс

                    Та й поплентався у ліс!

Колобок:    Фу, здається пронесло!

                     Ген за полем вже село!

                     Доберусь, як сили стане...

( песик захекано)

Песик:         Гав! Нарешті ти знайшовсь!

                    Доведу тебе додому!

Колобок: Дякую тобі я, друже!

Песик:        Дякувати будеш вдома-

                    я вже падаю з утоми.

Колобок:    Ні,  додому я не піду,

                    щоби з'їли Баба з Дідом!

           ( виходять Баба з Дідом)

Дід:            Ми тебе не будем їсти,

                   станеш справжнім ти артистом.

Баба:          Будеш у театрі грати,

                   нашу казку розвивати.

Колобок:    Буду грати, буду грати,

                    і співати, й танцювати.

‎(До залу)‎:   Діти, ви скажіть,будь ласка,

                    Вам сподобалася казка?

        Діти:    Так!

                     То давайте під завісу

                     заспіваєм разом пісню.

                    Я артист уже відомий,з кожним звіром я знайомий.

                    Хоч з пшеничного я тіста, та ніхто не може з'їсти.

                    Ось який я молодець- Колобок,а не млинець!

                    Нашій казочці кінець!

 

Пісня 3- Б класу.

Під музику діти заходять до зали.

1.     Гляньте! Знов зима настала
       Землю ковдрою заслала –
       Білою обновою
       Сніжною, пуховою.
2. Так. Ялиночка –красуня завітала знов до нас.
   Подивіться, як багато
   Всяких іграшок, прикрас!
3. З Новим Роком Вас вітаю,
   Зичу свят веселих Вам!
   Щастя, радості бажаю
   Всім малятам і гостям.
4.  Здрастуй, свято новорічне
   Свято радості й зими
   З Новим Роком всіх сьогодні
   Вас вітаємо дружно ми.
5.  За вікном біліє сніг
   Падають сніжинки
   А у залі гомін, сміх,
   Бо прийшла ялинка!
6.  Зиму люблять всі малята,
   Можна в сніжки вже пограти,
   Можна сніг-сніжок котити,
   Бабу снігову зробити
7. Ой, яких пухнастий сніг,
   М’яко стелиться до ніг,
8. А давайте, мов живу,
   Зліпимо Бабу снігову.
9. Буде Баба в нас на диво,
   І велика, і красива.
   (діти імітують ліплення снігової Баби)
   Пісня « Баба Снігова»
10.  Бабу гарну ми зліпили,
    Ніс моркв’яний ось зробили,
    Приладнали з льону коси,
    В чобітках стоїть, не боса.
11.  Бажання треба загадати.
    Всі разом: Хай баба оживе, малята!
    (Баба снігова оживає.)

Баба снігова: Добре ви мене зліпили
                        Ніс червоний притулили,
                        Заплітати буду коси,
                        В чобітках стою, не боса
                        На простім кожушку
                        Ґудзики блищать в сніжку.
                        Ось підфарбую білі щоки,
                        Так візьмуся я у боки,
                        Скри - пи – рипи, черевички,
                        Розвивайтесь в косах стрічки..

Снігова Баба: А поки що хочу пограти 
                        Я з малятами на святі. 
Принесла вам сніжки - тож пограймо трішки!
Я підкину сніжки високо - полетять далеко.
А дівчата(хлоп ‘ята) сніжки зберуть і в коробочку мені принесуть!
                            (Гра зі сніжками)
Ведуча: Ну а тепер ,скажіть Баба снігова, що ви будете далі робити?
Баба снігова: Далі буду школярикам загадки загадувати. Відгадаєте мої загадки, запрошу я Новий рік із солоденькими гостинцями.

Загадки (10)

Руханка

Зустріч нового і старого років.

Побажання

 Пісня 3-В.