Виховний захід «Не велика пташка — синичка, а та та своє свято пам'ятає.»

Виховний захід «Не велика пташка — синичка, а та та своє свято пам'ятає.»

Мета. Розширити знання учнів про цікавий світ птахів; детальніше ознайомити з улюбленицею багатьох українців –синичкою, її способом життя, харчуванням.

Виховувати бажання турбуватися про «братів наших менших».

Обладнання. Матеріали зібрані учнями при підготовці до свята, костюми птахів, костюми для інценізації казки.

Хід свята

І Вступна частина

Звучить в записі спів синичок.

Група «Дослідники» пропонує нам

Загадки про синичку для дітей

* * *

Хоч менше горобця,

Не боюся зими і я,

Всім відома ця пташка.

А звуть мене… (Синичка)

* * *

На моє віконечко

Прилетить, мов сонечко,

Мила пташка жовтогруда,

Запищить — і день розбудить!

Як горобчик невеличка.

Хто це, діточки? … (Синичка)

* * *

Цікава пташка у нас проживає.

Животик жовтенький ця пташка має.

За море у теплі краї не літає,

А з нами зимує і для нас співає. (Синичка)

* * *

Жовтогруді сестрички

У дворі моєму живуть.

Дружною зграйкою літають —

Крихти хлібні клюють. (Синички)

* * *

Як зима – вона на гілці,

І співа, мов на сопілці…

Жовті груди, чорні крила,

Кусень сала сама з’їла. (Синиця)

* * *

З жовтою грудкою біля віконця

Збирає спритно крихти

Відгадайте, що за птах?

Називається… (Синиця)

* * *

Любить насіння і сало,

У дворі з ранку літала

Ця маленька пташка.

Відгадайте, хто? …. (Синичка)

* * *

Пташка невеличка,

В неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка,

Фартушок жовтенький,

Голосок тоненький.

І ця пташка невеличка

Називається… (Синичка)

* * *

З жовтою грудкою знаємо птицю,

Називається… (Синиця)

* * *

Прилетіли, сіли,

Пісеньку заспівали,

Дві подружки, дві сестрички,

На прізвисько – …(Синички)

* * *

Корисна пташка,

Хоч собою і мала,

Дерева, кущі,

Захищає від зла! (Синиця)

ІІ Основна частина

Звучить пісня «Синичка». Слова Олексія Кваші, музика Анни Олєйнікової.

Ведучий. 12 листопада день Синички . Синичка швидка, заповзята. Де тільки її не зустрінеш - і в лісі, і на річці, і в полі. Вертлява, непосидюча, вона щось постійно шукає. Синички – одні з найбільш впізнаваних пташок у малюків. Діти знають, що від інших синички відрізняються жовтою грудкою і синьо-білою головкою. Вони зимують поруч з людьми, а навесні летять до лісу. Але ці пташки ще й дуже корисні. Вони оберігають дерева від багатьох шкідливих комах. У старовину люди помічали: якщо птахи цілими зграйками з’являлися біля будинку, значить, ось-ось вдарять морози. У сильні холоди синичкам потрібно більше їжі, тому їх обов’язково потрібно підгодовувати насінням, зернятками або шматочками сала.

Джерело: https://mykniga.com.ua/poradi/virshi-pro-sinichku-dlya-ditej.html

Група «Літератори» читають вірші

Синиця

Синичка дзьобала сало,

Прив´язане до вікна,

А потім сала не стало,

Та все прилітала вона.

На скрипці грала під хатою,

Але не просила їди,

Бо стала сама багатою –

Минулися холоди.

І з вдячності вона грала,

Неначе скрипаль-корифей.

А хата їй відповідала

Щасливим сміхом дітей. (Дмитро Павличко)

Синичка

Прилетіла знадвору синичка,

Зазирнула Сергійкові в личко.

Почала Сергійка будити:

— Ой, не спи, Сергійку, не спи ти!

Ось послухай мою пораду:

Побіжи за мною до саду!

Там я буду від тебе тікати,

А ти будеш на мене гукати:

«Ой, яка ти, синичко, яка ти!

Я вже хочу тебе спіймати».

— Не буди, синичко, Сергія!

Він ще бігати зовсім не вміє.

Говорити не вміє словами,

Він ще тільки сміється до мами. Марія Пригара

Ведуча. З давніх-давен синиць підгодовували селяни, тому, як ця пташка знищує величезну кількість різних шкідників.

Синички відмінні багатодітні сім'янини - вирощують до 15 пташенят. І щоб усіх прогодувати батькам доводиться облітати всі дерева, оббираючи гусениць, метеликів, личинок і жучків, Якщо "їжі" досить, то вони виводять пташенят двічі за літо.

Група «Народознавці » підготували приказки та прикмети.

Синиця - щастя синій птах.

Клопотун синиця - саду захисниця.

Небагато зінька їсть - п'є, а весело живе.

Не велика пташка — синичка, а та та своє свято пам'ятає.

Синичка – горобця сестричка.

Хвалилася синиця хвостом море запалити.

Невелика синиця, голосок загострився3.Якщо вони цілими зграйками з'являлися біля будинку - це віщувало швидкі холоду. Також знали: якщо синиця свистить - це до ясного дня, якщо пищить - до нічного морозу.

4.Не велика пташка-синичка, та й та своє свято пам'ятає

Ведуча.

Що символізує птах Синиця, міфи і легенди про цій пташці?

У цій пташки є своє свято - 12 листопада "Синичкин день" , Вважалося, що синички до цього дня прилітали ближче до людини, тому, що не було чим харчуватися.

А зараз хто частіше прилітає в годівниці? Для яких пташок ми вивішуємо шматочки сала і сиплемо крупу? Вони дуже довірливі і можуть залітати в квартири.

Група «Народознавці» продовжують розповідь.

Є хороші прикмети про крихіток

Якщо синиця або будь-яка інша птиця стукає дзьобом у вікно - чекайте хороші звістки або гостей. Виняток становлять ворони. Які вважаються передвісницю нещастя.

Залетіла синиця в будинок - обіцяє також добрі вісті.

Синиця прилетіла і сіла на руку - потрібно загадати бажання. Якщо при цьому пташка ще й подала голос, чекайте виконання бажання.

Танець Синичок (Дівчатка у костюмах виконують танок).

Ведучий. Є й казки про синичок. Інсценізація казки. (Підготували учні 5 класу).

Синичка

Оксана Іваненко

А синичка на зиму і не заснула, і не відлетіла. Не заснула тому, що взагалі ніхто з пташок не хотів ховатися в темні нори та засинати. Але й відлітати вона не хотіла, хоч казали інші птахи, що в далеких теплих краях цілий рік, навіть узимку, цвітуть квіти і всякої комашні завжди досхочу.

— Ти замерзнеш тут, чепурушко,— казали солов’ї, які відлітали найраніше. Це були найкращі співці в лісі, і, напевно, вони так поспішали, бо боялися за свої голоси, як би не втратити їх на морозі. — Летімо швидше з нами!

— Ти вмреш з голоду, під снігом нічого не знайти, — говорили журавлі, розправляючи дужі, широкі крила. — Нам сумно, але треба летіти! — І вони жалібно закурликали.

"Я маленька, мені небагато треба", — подумала синичка.

— Нам набридає в одному місці,— заявили, збираючись в дорогу, граки. — Тепер ми летимо за кордон, а наші північні родичі прилетять сюди. Так вже ми, граки, виховані: влітку — вдома, взимку — мандрівка.

І вони, презирливо дивлячись на синичку, полетіли за кордон, а чужі граки з півночі, навпаки, прилетіли в наш ліс.

Синичка не розуміла, чому б і тим гракам не лишатися вдома, але, певне, вони були вже так виховані.

— Може й тобі хочеться летіти? — спитала з острахом лісова яблунька, на гілках якої умостилася синичка. Ах, як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина! Та нехай усі дерева скажуть тобі: синички ще ніколи не кидали нас, навіть у найлютіші морози... Але, звичайно, як хочеш .

— Ні, ні, — заспокоїла її синичка,— я нікуди не полечу від тебе. Адже зимували тут і тато, і мама, лишаються брати і сестри. І дивись, скільки ще гостей налетіло з півночі зимувати в наш ліс... Мабуть, не така вже й страшна зима, як усі кажуть. — І вона застрибала по гілках, заглядаючи в усі щілинки, чи не заховалися де-небудь якийсь черв’ячок чи гусінь, бо вона й хвилинки не могла посидіти без роботи.

Синичка співала весело:

Ціні-ціні-зіні-зі!

Не боюся я зими.

Ти, зима, не лякай,

Я не кину рідний гай!

І всім деревам зробилося спокійніше. Та, мабуть, сама зима чула, як хвалилася синичка. Вона заскреготіла, зарипіла від люті. О* Це було добре чути по всьому лісі. Усі струмочки й річки кригою вкрилися. А вранці прокинулася синичка і побачила, що весь ліс у снігу: і долі сніг, і на гілках сніг — скрізь сніг.

— Ні, — думає синичка, а я все таки співатиму.

Сіла на гілочку й заспівала, Та тільки й голосок нібито не той, і дзвінко ніяк не виходить, а так трошки-трошки попискує:

Пінь-пінь, ах-ах-ах!

Поховалось все в снігах,

Та мене в'н не злякає,

Я не кину свого гаю!

Полетіли вітри до зими, кажуть: усе вже снігом засипали, і навіть великі річки вже зупинилися, а от є така птичка-невеличка, синичкою зветься, ніяк покоритися зимі не хоче. Стрибає та й годі! Не знаю вже, що там наказала зима вітрам, тільки задули вони так, що всі дороги, всі стежки замели, кучугури снігу, як гори, понасипали, завили так, що навіть вовки, які и самі вити мастаки, полякалися, а така дрібнота, як зайчики, білочки, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз.

А синичка залетіла за товсті гілки старого дуба, де чагарники та дерева переплелися між собою і вітрів не пускають, та й шукає ретельно в корі собі чогось поснідати. Така вже вдалася — не хоче сумувати та й годі! Бачить, у щілинці нори лежить ніби заніміла гусінь. От добре, хороший сніданок! Тільки до неї — аж тут три горобці налетіли, хочуть з-під самого синиччиного дзьобика гусінь вирвати Та метка синичка хіба поступиться! Одного клюнула, другого штовхнула — знялася бійка.

Полетіли горобці ні з чим. Трошки підбадьорена перемогою, синичка пострибала по гілках далі на розшуки.

Ніхто в лісі так вправно й швидко не літав, як вона. І чого тільки не виробляла синичка по дорозі, куди тільки не стукалася своїм маленьким дзьобиком! Побачили це вітри — захотіли знову догодити зимі і подули ще дужче. Треба хоч на мить синичці заховатися. Вона — пурх в якесь невеличке дупло. А то було білоччине дупло. Білочка лежала зіщулившись, зголодніла, замерзла. Може б, вона й схопила синичку,— коли голодний, то не дуже розбираєшся в їжі, — та синичка миттю вилетіла з дупла. Куди ж їй податись? Уже й вечір суне. Зимовий день короткий — вигляне сонце, та так, ніби и воно змерзло,— швидше ховається. Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильця ввібрала, сидить — пуховий м’ячик та й годі. Так і заснула.

Не спи, синичко, обережна будь: дивись — потихеньку підкрадається до тебе куниця, уже й лапу свою хитру простягла — от-от схопить. Та побачила стара сосна таке лихо, заворушила лапатим гіллям. Стрепенулася синичка — мерщій від лихого ворога.

Отак і боролася синичка щодня, щомиті за своє життя.

І нам зима здається довгою, а такому малому створіннячку, як птичка, мабуть, кожен день — наче місяць. А все-таки стрибала й співала весь час, хоч голосок уже був зовсім тонесенький. А зима ще дужче лютує, — ну, як-таки так не може вона перемогти маленьку пташку! І рипить, і скрегоче, і снігу накидає, мов з рукава, просто купами, а не сніжинками.

— І що там зима виробляє? — питає сонечко у хмар. А хмари ж блукають по всьому небу і все бачать, що робиться.

— Та є в лісі птичка-невеличка, зветься синичка, не хоче вона зимі коритися — все стрибає та співає.

— Ану, гляну, що то за пташка, — мовило сонечко і глянуло.

Бачить — справді чепурна та гарна манісінька пташка по снігу ніжками чеберяє, і, видно, холодно їй і голодно, а стрибає. На гілку злізла, дзьобиком щось шукає.

— Ну й мила пташка, зими не боїться! — сказало сонечко і засміялось. А як сонечко засміється, то всі вже знають — враз тепліше стає. І всі вгору починають дивитись. І синичка голівку підвела. Бачить — сонечко до неї сміється. Весело їй стало, і так голосно вона заспівала, що аж сонечко почуло:

Зіні-зіні-зіні-зінь,

А вже сонце і теплінь!

Сонце, сонечко, світи,

Не ховайсь за хмари ти!..

Ну, звичайно, після такої пісеньки сонечко вже не могло заховатись, і навіть коли вже брів у ліс вечір, воно трохи затрималося, тому й день став трошки довший.

Ігрова програма

1Гра «Знайди своїх». Викликаємо 12 учасників. Діти отримують написи-назви птахів. За сигналом учасники групуються: «Перелітні» , «Зимуючі». Перемагає команда, яка швидше згрупувалася.

2 Гра «Знайди свій будиночок». Учасники отримують написи із назвами птахів і тваринок. На підлозі зображено «будиночки» птахів і звірят. Завдання знайти якнайшвидше свій.

3 Виготовлення аплікації «Улюблена пташка моя», матеріал підготовлено заздалегідь.

ІІІ Заключна частина

Виконання пісні

Синичка

Слова: Лідія Готман, С. Мулюкова Музика: Лідія Готман

Сумно в лісі, білий сніг навколо -

Тишком-нишком йде до нас зима.

На пухнастих гілочках ялини

Крихітка синичка засина.

Поки вітер люлечку гойдає,

Бачить пташка квіти уві сні

І одразу зимна ніч зникає,

Повертає спогади весни.

Приспів:

Пригріє сонечко -

Стане всім тепліше,

Заспіва пташка веселіше.

Ліс старий в листя одягнеться,

І весна знову посміхнеться!

Стало сонце, гріє, як ніколи,

Пір'ячко пташине зігріва.

Заспівало в лісі все навколо

Так, що чутно голоси здаля.

Розгубилась Сніжна Королева,

Промайнула швидко, наче сон,

А синичка пісню березневу

Заспівала з весною в унісон

Приспів.