Виховний захід "Осінні барви України"

 

Виховний захід.

Тема заходу. Осінні барви України.

Мета заходу. Поглибити уявлення про картини природи в цю пору; 

                       привчати через художнє слово бачити образ. 

                        Поповнити і розширити знання учнів про державні та 

                        народні свята осінніх місяців. Виховувати повагу до

                        народних традицій, любов до рідної мови.

Обладнання. Малюнки пташок, овочів, фруктів, тварин; ілюстрації

                        із  зображенням осінньої природи; пшеничний сніп, 

                        осіннє листя, дерев’яні коси; український 

                        національний одяг.  

 

Звучить «Осіння пісня» із альбому П. Чайковського «Пори роки».

 

Ведучий. Раді вас вітати на нашому святі!

                 Ми сьогодні будемо співати,

                 Танцювати та вірші читати.

Учні.       Природа готувалася, як до свята,

                 Чарівної осінньої пори.

                 Стоять, немовби у казкових шатах,

                 Берези в золоті із низу до гори!

Ведучий.

За народними переказами. Осінь – старша донька Сонця. Вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй: 

- Забирай все моє багатство. Віддаю тобі все своє золото. Будь щедрою і люди полюблять тебе.

І осінь, як бачите виконує наказ Сонця, і кожного року дарує нам щедрі дарунки полів і садів, чарує своїм осіннім золотом.

       Звучить пісня «Осінь, осінь, медом пахнуть роси»

Осінь. Через луки і покоси,

            Обросивши ноги босі,

            Поспішала я до вас.

            Та мені сказати час,

            Що прийшла я не одна.

            В мене скринька чарівна.

            В скринці цій лежать загадки.

            Відгадайте по порядку

            І дізнаєтеся тут,

            Як братів моїх зовуть,

            І які слова вони промовляють восени.

Загадка. Перший місяць осені вересом пропах.

             Відлітать збирається сизокрилий птах.

             Вже осінній подих чути там і тут.

 Швидко відгадайте, як його зовуть?

                                                              (Вересень).

Виходить Вересень.

•        Добридень! Я – місяць вересень. Я маю багато свят.

    На листку в календарі,

    Мов святкове гасло:

    Перше вересня – вгорі

    Виписано ясно.

Учениця. Який щасливий день оцей,

Веселий, радісний,  ясний.

Цей гомінливий і погожий

Почавсь навчальний рік новий.

Пісня про школу.

Учень. У серпанку павутини

             Білі ниточки снуються.

             Вже тумани по долині

             У ранкову пору вються.

             В лісі верес розкриває

             Свої келишки бузкові,

І багрянець покриває

             Пишні грона калинові.

Пісня про калину

Місяць Вересень.

Мовлю слово «вирій»

Й бачиться мені:

В небі ключ пташиний

У осінній млі.

Тихо відлітає у далекий край

Перелітних птахів, друже , пригадай.

Пісня про журавлів.

Осінь. Відгадайте другу загадку.

            Листя пожовтіло, скоротився день.

            Вже не чути в лісі пташиних пісень.

            В струнах павутиння чути дзень-дзень.

            Це крокує полем другий місяць .....(Жовтень)

Виходить Жовтень.

•    Я буваю в лісі, в гаї,

    Осені допомагаю.

    Золотом сади гаптую

    Та погожі дні дарую.

    А сьогодні для вас я

Приніс осінні прислівя.

Гра «Закінчи прислівя».

• Посієш густо - ... (не буде пусто).
• Вересень пахне яблуками, а жовтень ...(капустою).
• Не встиг у жовтні роздивитися, як сонце зійшло, а ... (воно уже на заході).
• Жовтень як не з дощем, так ...(із снігом).

Виходить Жовтень.

• Є у осені пора дуже дивовижна:

Сонце світить, наче влітку,

В глибині блакитній.

Павутиння у повітрі легенько літає,

Багряніє кущ калини, срібна роса грає.

Памятайте, любі діти, надворі - ...(бабине літо).

Осінь. Назва «жовтень» відома ще з давніх часів. В Україні були й       

         інші назви: грязень, хмурень, листопадник, зазимник. Однак

         найточнішою можна вважати народну назву – весільник.

          Бо, починаючи від Покрови, тобто 14 жовтня, вже          дозволялось справляти весілля.

Учень. Листя жовте та червоне

         Легко з дерева злітає.

         Мов метелик на долоні

         З тихим шелестом сідає.

Танок осіннього листя (під музичну пісню «Падає, падає листя»)

Осінь. Відгадайте третю загадку.

         Третій місяць – грудню брат,

         Зветься просто –  ... (листопад).

       - Досить цікаві є  давні назви листопада – напівзимник, ворота                       

            зими, грудкотрус, падолист.

Виходить Листопад.

Я у парках та садочках

Пообтрушував листочки.

Більше й більше листя з кленів

Облітає з кожним днем.

По траві іще зеленій

Листопад по парку йде

Із дощами, із снігами,

Із веселими святами.

9 листопада ми всі святкуємо День української писемності та мови.

Учениця.

Я – українка, хоч зовсім ще маленька,

Але ходжу до школи в другий клас.

Читати я навчилася легенько,

Бо дуже гарна мова в нас.

Це українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка,

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

Учень. Я вчуся нею гарно розмовляти,

Читаю вірші і пишу слова,

Бо рідну мову треба добре знати.

Вона чудова, ніжна і жива.

Пісня «Наша мова» муз. М. Ведмедері, сл. В. Кленца

Хлопчик – Листопад.

- У листопаді ми вітаємо всіх працівників сільського господарства.

Учень.  Ми славимо тих, хто вранці- рано

Свій день робочий починає,

Хто на поля веде комбайни,

Хто час у праці обганяє.

Учень. Хвала робочій чесній вроді,

         Трудівнику, що йде в поля,

         Чиї долоні пестять сходи,

Як мати пестить немовля.

Учень.

  Колись давно пшеницю серпами жали. У перший день    

         жнив люди, святково вбрані, до схід сонця вирушали в 

         поле. При цьому просили Бога, щоб дав погоду хорошу,      

         щоб на ниві біло стільки снопів, щоб зозуля не могла 

         перелічити.

Українська народна пісня «Вийшли в поле косарі» (хлопці-косарі танцюють).

Ведучий. Коли закінчували жнива, люди квітчали останній сніп.          Останній сніп – це «дід». Колись його урочисто несли в село і віддавали господареві, а він ставив його на покутті.

Це означало, що в цього господаря жнива вже закінчилися, а у хаті є достаток і хліб.

Женчик.    Наша господиня домувала,

Коли з поля женчиків чекала.

         Сім пар черевиків стоптала,

         Поки вечерю приготувала.

Женці. Ой вижали житечко в добрий час.

         А тепер частуй нас!

Господар.  Тільки-но з печі, у теплій залі

         Свіжа хлібина лежить на столі.

Господиня. Столи застеляйте,

          Женців привітайте.

         До краю, женці, до краю.

         Я коровай вам покраю.

         Кажуть в народі правдиві слова:

«Хліб – годувальник – всьому голова!»

Господар і господиня.

         Ось вам, любі із пшенички

         Пиріжки та палянички.

Під веселу українську польку господарі частують всіх короваєм, медом та пампушками.