Виховний захід "Ой роде наш красний, роде наш прекрасний"

РОДИННЕ СВЯТО

 

"ОЙ РОДЕ НАШ КРАСНИЙ, РОДЕ НАШ ПРЕКРАСНИЙ"

 

 Мета: Ознайомити вихованців з оберегами української родини. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту. Виховувати глибокі почуття любові до батьків, свого роду, почуття пошани до їхньої праці, гордості за майстерність родичів, близьких. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

 

Обладнання:  1. Предмети побуту та обереги справжньої української сім'ї.

 

2. Вишивані рушники, які привезли батьки дітей.

 

3. Плакати "Прислів'я про родину", "Родове дерево".

 

4. Грамзаписи українських пісень.

 

Хід свята

 

Вихователь.

 

 Добрий день, шановно родино! Я сказала так, бо думаю, що сьогоднішнє свято – це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій". Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та

сіль, на слово щире, на бесіди мудрі, на свято родини.

 

(Звучить пісня "Ласкаво просимо").

 

Вихователь.

 На нашому святі присутні шановні гості, дирекція школи, вчителі та батьки наших учнів.

Всіх вас вітають вихованці:

 

Гостей дорогих

 

Ми вітаємо щиро,

 

Стрічаємо хлібом,

 

Любов'ю і миром!

 

Для людей відкрита

 

Хата наша біла,

 

Тільки б жодна кривда

 

В неї не забігла.

 

Хліб ясниться в хаті,

 

Сяють очі щирі.

 

Щоб жилось по правді,

 

Щоб жилось у мирі.

 

Вихователь.

 

 Шановна родино! Ми сьогодні зібралися для того, щоб провести родинне свято "Ой роде наш красний, роде наш прекрасний". Діти, наше завдання з вами вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю, бо ми частинка всього близького і рідного.

 Вже не один рік ви вивчаєте такий предмет як українознавство. Ви вже вивчали прислів'я, загадки, пісні, казки. А зараз прошу вас, діти, пригадати прислів'я про родину. ("Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі їхні діточки", "Який кущ, така й калина, яка мама, така й дитина", "Яка хата, такий тин, який батько, такий син").

 А зараз давайте всі разом пригадаємо з вами, що таке родина. (Родина - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких рідних, які живуть разом).

 Прошу поглянути на родове дерево: коріння - прародичі, стовбур і товсті гілки - дідусі, бабусі, тонкі гілки - батьки, ми - це листочки.  Зараз рідко в яких сім'ях можна побачити на стіні фотографії дідуся, бабусі. І тому не дивно, що дуже мало серед вихованців є таких, хто знає ким були ким були дідусь, бабуся, яке ремесло любили, знали. Учні нашого класу багато часу приділяли вивченню своїх родовідних дерев і саме тому мати однієї нашої учениці хоче презентувати його всім нам.

 

Який великий світ увесь -

 

Ти поглядом окинь...

 

Один мій дід з Розтік,

 

А другий із Ріжка.

 

Той, що кремезний - дід Юрко,

 

А той стрункий - Іван.

 

А де почавсь твій рід? Звідкіль?

 

З яких часів, сторіч?

 

З яких доріг, земель, світів -

 

Все знати мусиш ти...

 

І про дідів і про батьків -

 

Вони твої світи.

 

Які слова у тебе є

 

І де твій дім, сім'я...

 

Найкраще - з міст і сіл - твоє,

 

Як з юних літ ім'я.

 

Вихователь

Сім’я! Яке красиве слово! Сім’я, як гріє душу! Воно нагадує ласкавий голос мами, дбайливу  суворість  батька. В сім’ї ти бажана дитина. Тут тобі подарували ім’я. А скільки в слові «сім’я» загадок та повчаючих відкриттів!  Наприклад, слово «сім’я» можна поділити на два слова – «сім» і «Я». І тоді воно, як будто каже нам: «Сім’я – це семеро таких же, як я». І справді,  в сім’ї всі чимось походять друг на друга: обличчям, голосом, поглядом, характером. Можуть бути однакові захоплення та заняття. А коли ж народилась її величність, сім’я? Дуже давно. Коли про неї нічого не чула земля, але…

(звучить мелодія, під неї зачитується легенда)

Ніч. Тишина.

В тихім шелесті трав

Адам у Єви запитав:

-          Кохана, люба, мила, чарівна,

Скажи мені, єдина,

Хто буде дарувати життя,

А потім доглядати дитя?

-          Я.

-          Варити , прати, прибирати,

Сімейне вогнище оберігати?

-Я.

- Постійно радість дарувати,

Усіх теплом оберігати?

-          Я.

А ти, мій милий,неповторний,

Скажи мені, єдиний,

Хто буде рід наш берегти,

І множити покоління?

-          Я.

-          Хто дбатиме усе життя

Про щасливе майбуття?

-          Я.

-          Дітей навчати лиш добра,

І боронити від лиха й зла?

-          Я.

-          Кохати буде до забуття

І поруч буде все життя?

-          Я.

І так сім раз

Звучало я, я, я.

Ось так і створилась сім’я.

Вихователь

Найдорожчі в світі люди – рідні батьки. Вони завжди простять, зрозуміють, вислухають. Поки живі батьки – ми всі щасливі, поки  живі батьки, кожен з нас залишається дитиною і в 10, і в 20, і в 30, і в 40 років.

«Шануймо наших батьків», - так вчить Книга Книг – Біблія.

Майже 3,5 тисячі років тому на кам’яних плитах, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Синай, були вирізані слова: «Шануй батька твого і матір твою, щоб добре тобі було та щоб довго літ був ти на землі».

Ми до батьків сказати хочемо слово,

Сповнене ніжності й любові,

Бо без батьків, чого ми варті,-

Без маминої ласки і тепла,

Без батьківської строгості і жарту,

Без нашого родинного тепла?

Ми любим вас, кохані мами й тата,

І вам бажаємо здоров’я ми багато.

Ми хочемо, щоб завжди ви раділи

І щоб в житті ніколи не хворіли.

Хай щастя і радість вам ллються рікою,

Щоб ви не стрічались ніколи з журбою,

Хай пісня дзвінка виграє на вустах,

Хай смутку ніколи не буде в очах.

Пісня про батьків

Спочатку батьківські очі дивляться на вас з любов’ю, потім з гордістю, а далі з надією. Зростають діти, стають старшими батьки. Це – неминуче , це – як невблаганний час . А тому… Поважати батьків – означає: в дитинстві – їх слухати, в юності – з ними радитися, а в зрілому віці – піклуватися. Якщо все це здійсниться, то насіння було посіяне не даремно. Ніжні квіти дадуть добрі плоди. Буває, що по одній людині судять про всю родину. Треба дорожити добрими чутками про свою родину. Наше життя починається з матері, батька, бабусі, дідуся – найрідніших, найближчих нам людей.

Як мені вас не любити,

Рідні батько й ненько?

Та ви ж мене доглядали

І дбали про мене.

Та ви ж мене згодували

Щирими руками.

Ой, нема та ніде в світі

Рідніших. Як батько й мати!

Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як ви, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

В школі гарно вчився,

Щоб я батькові і неньці

Добре відплатився.

 Справді, це велике щастя, що ми можемо торкнутись до джерела нашої  культури, вивчати її, свій родовід. А щоб роду не було переводу, треба

берегти коріння народу, роду. А хто ж його береже? Хто берегиня роду? Головною берегинею родини була мати. Її називали святою. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові.

 

Є в мене найкраща в світі матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги, матусеньку милу.

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу;

Щоб вивела діток у світ та у люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице на сонячнім троні.

Найсвятіша, наймиліша,

Зіронька ясна!

Найрідніша, найгарніша,

Мов сама весна!

Справедлива, добра, щира,

Матінко моя!

Щастя зичу тобі, миру,

Злагоди щодня!

Мамо, єдина й кохана,

Ти найдорожча в житті.

Поглядом ніжним, ласкавим

Серце зігрієш мені.

Біди, незгоди й тривоги

Не похитнули тебе,

І не зійшла ти з дороги,

Що уперед нас веде.

Ти ніби зіронька сяєш

На небосхилі яснім.

Шлях лиш добром озаряєш

І допоможеш ти всім.

Хай береже тебе доля,

Сонце хай світить  завжди,

Поруч щаслива з тобою,

Хочу я бути, як ти.

Вихователь.

 

 В давнину старі люди говорили, що хата, оселя, усе, що в ній є, що

збагачує, освячує сім'ю і пісню, і вишивкою, добрим словом, і поглядом,

є берегинею. (Хата. Піч. Мати в хаті була головою, бо хліб випікала. А хліб - то життя. Рушники - обереги людей).  Мати не тільки берегла людей і дітей, вона й навчала їх усього. Давно довгими вечорами жінки, дівчата пряли, ткали, вишивали. Ці ремесла не вмерли.

 (Перед дітьми виступає мати. Вона демонструє справжній святковий гуцульський одяг, взуття, знайомить усіх присутніх із старовинним ремеслом, як прясти нитку з конопель, вовни, льону, пряде і розповідає).

 

Вихователь.

 

 Діти, скажіть, чи подобається вам жити в шкільній родині? Чому? По очах ваших я часто бачу, як ви сумуєте за домівкою, рідними, хоча в школі вам добре. Тому на згадку про рідні гори, хату пропоную послухати пісню "Смерекова хата". Нехай вона понесе в думках вам до рідного народу, дому.

(Звукозапис "Смерекова хата").

Я люблю свою хату,

 

І подвір'я, й садок,

 

Де є сонця багато

 

І в жару - холодок.

 

Все для мене тут рідне:

 

Стіни білі, як сніг,

 

І віконце привітне,

 

І дубовий поріг.

 

Вихователь.

 

 А ваша хата, діти, вам подобається? Чи знаєте ви, що в ній? Спробуйте відгадати загадки:

 

Б'ють мене ціпами,

 

Ріжуть мене ножами

 

За те мене так гублять,

 

Бо всі мене люблять.

 

(Хліб)

 

Ходять, ходять,

 

А в хату не заходять.

 

(Двері)

 

Людей годую, сама голодна.

 

Часом гаряча, часом холодна.

 

(Ложка, тарілка)

 

Вихователь.

 

 Діти, сьогодні ми доторкнулись до посвіту свого роду. Будемо вірити, що нашому українському роду не буде переводу. Не даймо всохнути родовому дереву нашого народу.

 

 Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі

українознавства.

 

Діти.

 

Ходіть всі до хати страви наші коштувати!

 

З жита та пшениці гарні паляниці.

 

Всіх ми почастуєм. Ще й затанцюєм!

 

(Звучить звукозапис "Зеленеє жито...").