Виховний захід "Пам'ять серця"

Мета: - формування в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчного минулого;

- формування й розвиток мотивації, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни, на прикладі подвигу людей старшого віку та дітей війни;

- формувати свідоме ставлення до героїзму людей в лиху годину;

- довести, що люди звільняли свою країну від ворогів безкорисливо;

- дати дітям знання з історії свого народу, доповнити їх місцевими матеріалами;

- розвивати увагу, мислення;

- виховання громадянських почуттів, свідомої соціальної активності та відповідальності;

- виховувати любов та повагу до людей, які ціною свого життя здобули Велику Перемогу.

Обладнання: фотографії на військову тематику, презентація слайдів на комп'ютері, святково прибраний клас.

Хід заняття

(Музика на початок, музика під слова ведучого)

Учитель. Добрий день, дорогі друзі! Сьогоднішній  наш захід присвячується великому святу - дню визволення України від німецьких  загарбників.

Війна і Перемога - не тільки історія, це факт морального подвигу людей, які взяли на себе головний тягар у боротьбі з фашизмом, гідно і мужньо виконали свій священний обов'язок. Все далі вглиб історії відходять події Другої Світової війни. Але ніколи не буде викреслено ці події з пам'яті тих, хто повною мірою випив і гіркоту відступу, і радість великих перемог.

Сьогодні, через 75 років, нам дороге кожне слово, написане про війну. Коли ми перегортаємо сторінки книг, перед нами знову проходять дні і роки, обагрені людською кров'ю і политі сльозами.

Війна - це 4 роки, це 1418 безсонних днів і ночей, це 26 мільйонів загиблих радянських людей, це означає 22 людини на кожні 2 метри землі, це означає 13 чоловік в кожну хвилину. 4 роки тривала ця страшна, жорстока війна. Вона забрала мільйони людських життів: дружини втратили чоловіків, брати - сестер, сотні тисяч дітей залишилися сиротами.

Давно закінчилася війна ... затекли і зрівнялися з землею окопи, заросли травою тимчасові фронтові дороги, квітами вкрилися бліндажі. Але земля завжди пам'ятатиме про війну. І люди пам'ятають!

Діти (по черзі)

1. Є багато свят на світі,

Дорослі люблять  їх і діти.

І з радістю чекають всі

І Восьме березня, і Новий рік

2. Але в календарі є свято особливе.

Без подарунків й радісних пісень

В цей день ми дякуємо у  війні загиблим

Це Перемоги день – великий день.

3. Ціною життів, і розпачу, і болю –

Війну народом  сплачено сповна.

Шануємо полеглих й не дозволимо,

Щоб повторилась та страшна війна.

Звучить вальс

Учитель: Всі давно звикли, що коли говорять про війну, про Другу Світову, то уявляють собі літніх людей з орденськими планками. Але ж вони тоді були зовсім юні. 1941 рік, червень, суботній день Люди готувалися до недільного відпочинку. Червень – найчарівніша пора в Україні. Уявіть собі … Усе навкруги в красі та силі … Розквітають сади і луки, з поля чути п’янкий аромат скошеної трави …

Десятикласники тільки що здали випускні іспити, і по всій країні (на випускних вечорах) кружляли у вальсі красиві хлопці і дівчата (на тлі музики) Вони мріяли, як будуть жити далі, куди підуть вчитися. Вони пояснювалися один одному в любові, клялися в любові до смерті.

Рік сорок перший, червень,

В школах випуск,

Щаслива молодь ранок зустріча,

Але зустріти не усім судилось,

Бо почалася та страшна війна.

Ведучий 1. (Виходить з квітами і палаючою свічкою; чути гул літаків)

І раптом – війна.

22 червня 1941 рік, о 4 годині ранку, коли вся наша країна спокійно відпочивала від денних турбот, фашистська Німеччина, без оголошення війни, вчинила варварський напад на нашу Батьківщину. Саме в цю чарівну ніч ворожі бомби і снаряди впали на мирну землю. Україна стала ареною жорстоких смертельних боїв: 57 дивізій, 1500 літаків, 1200 танків були направлені на неї…

Голос Левітана ((Гул літаків змінюється звуками артилерійських вибухів, потім чути голос диктора, який повідомляє про початок Великої Вітчизняної війни, лунає куплет пісні «Священна війна», аудіозапис з повідомленням про початок війни)

  Все починалося з грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому.

 А небо світле закрили чорні хрести!

Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травиці… І кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна».

лунає куплет пісні «Священна війна»

Ведучий  2. Червень-серпень 1941 р. – тільки з України мобілізовано 2 млн. осіб, на воєнний лад перебудовано народне господарство. Евакуйовано 3,8 млн. робітників, селян, службовців, більше 550-ти підприємств, майно колгоспів, радгоспів, установ. Знищувалося усе, що не могли вивезти у тил.

Ми йшли, за нами курява здiймалась.

Від бомб земля тремтіла, як жива.

За кожен метр ми бились , не здавались

Стояли насмерть, кров’ю  землю полива.

І бомби з воєм розривали землю

І світ навколо, як здавалося оглух,

Загинув друг мій з роти самій перший,

Мій самий вірний і найкращий друг.

І розколовся світ на до і після

І сльози підібрались до очей,

Я знав – спасти нас може тільки пісня,

І тільки наступ дружній з криками «Вперед!»

Ах, пісня, наша пісня бойова,

В бою, в поході  чи на нічнім привалі

Завжди ти вірною супутницей була,

Коли рвались снаряди й міни завивали.

Дівчата співають пісню «Смуглянка»

1.Літній ранок, роси грають.

Я зайшла в зелений сад,

Там зустріла партизана,

Коли рвала виноград.

Ти дивився в очі палко

Наче серцем промовляв:

"Так би літні ранки лиш з тобою би стрічав"

Приспів:

Клен зелений

Кучеряве листя в'ється,

А до мене зачаровано сміється

Хлопець бравий, та чорнобровий

Хлопець молодий

Клен зелений

Кучеряве листя в'ється,

А до неї зачаровано сміється

Хлопець бравий, та чорнобровий

Хлопець молодий

2.Тихий вечір ліг на плечі

Ми стояли в тім саду

Я з тобою, чорнобровий,

Вже нікуди не піду

Мі з тобою партизани

Батьківщина в нас одна

Різними шляхами

Нас покликала вона

Припев.

Раскудрявый клен зеленый,

Лист резной

Здесь у клена

Мы расстанемся с тобой

Клен зеленый , да клен кудрявый

Да раскудрявый резной

3.Повернулася я гордо,

А стежина в ліс вела

І образа серце крає

Що нас доля розвела,

Неспокійний час минає

І в сурові дні війни

Тільки серце знає,

Що зустрінемося ми

Приспів:

Ведучий 1. На захист Вітчизни встали не тільки дорослі, а й діти. 20 тисяч піонерів отримали медалі.

Ведучий 2. Діти доглядали за пораненими в госпіталях, збирали металобрухт, гроші в фонд оборони, відсилали тисячі посилок з теплими шкарпетками, любовно розшитими носовими хустками, кисетами для тютюну.

Ведучий 1. У колгоспах створювалися дитячі ланки для надання допомоги в польових роботах. Зароблені гроші хлопці вносили в фонд оборони. А коли обставини вимагали від дітей активних дій у боротьбі з ворогами, брали участь в спорудженні оборонних рубежів, були зв'язковими партизанських загонів, розвідниками в військових частинах. Дуже часто діти брали участь в концертах для поранених солдатів, вони виступали в госпіталях і військових частинах.

Ведучий 2. У роки війни смертю хоробрих полягли юні герої. Їх імена навічно залишилися в пам'яті народу. Вони посмертно нагороджені медалями та орденами, а деякі з них, нарівні з дорослими, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Їх іменами названі вулиці, морські кораблі, школи.

Аня Бугаєнко співає пісню «Діти войни»

1.Детям войны незнакомы игрушки,

Слаще пироженных хлеба горбушки,

Знали беду, и печаль, и разлуки.

Сколько работали слабые руки!

Дети войны, дети сироты,

Их принимали в солдатские роты.

Часто бывало, они воевали,

Дети повсюду отцов заменяли.

Припев.

Детство под градом военной картечи…

Сколько свалилось на детские плечи!

Память сквозь годы следом за вами

Ночи взрывает тревожными снами.

2.В поле грузили картошку мешками,

Все для Победы! – голодные сами.

Раненых с фронта везли эшелоны,

Дети в тылу разгружали вагоны.

В госпиталях, фронтовых медсанбатах

Юные девочки в белых халатах.

Темная ночь да круги под глазами.

Сколько без сна, уж не помнят и сами.

Припев.

3.Им не забыть о потерянных годах,

А у станка, на военных заводах,

Часто совсем о себе забывали,

Будто и сами были из стали.

Припев.

Ведучий 1. Протягом 17 липня – 22 вересня 1943р. радянські війська здобули перемогу на Курській дузі, вийшли на землі України і провели ряд наступальних операцій на Лівобережжі, вийшли до р.Дніпро, найбільшої та найскладнішої перешкоди для наступаючих військ в Україні.

Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.

Чому і як живе у нас незнаний бій?

Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?

 І день той в пам'яті тримаємо своїй.

 Ведучий 2. Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів.

 Ведучий 1. Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж

Ведучий 2. На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії— «КАТЮШ». З лис­топада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ.

Ведучий 1.6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Ра­дянського Союзу.

Згадую рік сорок третій,

Юність солдатську свою,

Що пронеслась на лафеті

В смертнім, кривавім бою.

Бачу Славутича кручі,

Мінами зритий плацдарм,

В лозах окопи сипучі...

Чую могутній удар.

Хвилі, що гупає глухо

В берег невпинно, щомить...

Глухнуть від вибухів вуха,

Серце в напрузі щемить.

Чую, як гнівом клекоче

Грізний слов'янський потік,

Ворога скинути хоче

З круч непокірних навік.

Силу усяк відчуває

Сивого батька — Дніпра —

І над рікою лунає

Воїнів грізне «Ура-а!»

 Ведучий 2.Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України.

Ведучий 1.У боях на Правобереж­ній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків , більше 4 000 літаків.

Хто із них уцілів і душею не вмер,

У кого ще в серці не смеркло,

Той давнішню пам'ять шанує й тепер

Про Корсунь-Шевчснківське пекло.

...Стогнала земля від снарядів і мін,

Розірвана сотнями танків,

Та раптом фашистам історії дзвін

Прорік западню на світанку.

Могутнім кільцем Українські фронти

Затисли залізну армаду,

І ордам фашистським ніде не пройти,—

Жахає їх тінь Сталінграда.

Не стали здаватись в полон вороги,—

Відкинули наш ультиматум...

І громом озвались Дніпра береги,

Коли «загорлали» гармати.

Хлопці співають пісню «На безіменній висоті»

Гаї диміли під горою,

Вечірній обрій пломенів...

Нас залишалось тільки троє

Із вісімнадцяти бійців.

О, скільки їх, хороших друзів,

Лежать лишилось в темноті

Край незнайомого присілку |

На безіменній висоті...   | (2)

Ракета падала, світила

Вогонь, як зірка, догоряв...

Кого в бою тім не скосило -

Назавжди все запам'ятав.

Вік не забуде, не забуде

Атаки лютії оті

Край незнайомого присілку |

На безіменній висоті...   | (2)

Над нами "мессери" кружляли,

І ворог злішав з кожним днем...

Та ще міцніше ми єднались

Під перехресним артвогнем.

І як би важко не бувало,

Ти в мрії вірив золоті

Край незнайомого присілку |

На безіменній висоті...   | (2)

У снах я бачу вас, солдати,

З ким на фронтах пройшов війну,

Землянку нашу в три накати,

Над нею звуглену сосну.

Неначе знову разом з вами

У тій задимленій путі

Край незнайомого присілку |

На безіменній висоті...   | (2)

Ведучий 2. 28 жовт­ня 1944 р. визволено Ужгород — останній населений пункт у межах сучас­них кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.

Ведучий 1. Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на теріторії України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські вттрати України у 1941 -1945 роках становить близько 9 мільонів людей.

Ведучий 2. Страшні сліди залишила війна. Скільки міст і сіл було перетворено в руїни і згарища. Скільки горя, сліз пролито… Скільки днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день – як рік, кожен рік – як століття…

Вже весни не вперше травою покрили

Відмітки війни, навіть цятки малі.

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять не стихаючи рідній землі.

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві.

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них – для нас живі.

Когось не діждались, хто рідний і милий,

У пам’ять обпалену біль заповза.

Воєнні могили, високі могили,

Завжди біля вас материнська сльоза.

Ведучий 1. Могили! Могили! Скільки їх ще безіменних по білому світу розкидано. В них можуть лежати і наші земляки. Їм не судилося повернутись до хатини з вікнами у поле, до снігоцвіту у маю. Вони вже ніколи не постукають у двері чи віконце рідної хати. Вони назавжди залишилися молодими – так як і воїни, що поховані в братських  могилах . Ці пам’ятники загиблим воїнам – це наша вдячність за мирне життя, за чисте небо, це – біль за тих, хто віддав життя, щоб ми не знали жахів війни.

Діти співають пісню

"Червоні маки"

1.Розцвітають маки навесні,
Серед поля, наче жар, горять,
Солов’ї співають жалібні пісні,
Де солдати міцно-міцно сплять.

Приспів:
Маки червоні знов розцвітають
Пам'ять дідів бережуть.
І до вогню, що серця зігріває,
Їхні онуки ідуть.

2.Так давно, багато літ назад,
Молодими й бравими були,
Щоби нашу рідну землю відстоять
В полі серед маків полягли.

Приспів:
Маки червоні знов розцвітають
Пам'ять дідів бережуть.
І до вогню, що серця зігріває,
Їхні онуки ідуть. 

Ведучий 2. Пам’ятайте! Через віки, через роки – пам’ятайте про тих, хто вже не прийде. Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто ввійшов у безсмертя!

Перервався пташиний політ,

Колискову притримала мати.

Зупинилося серце на мить,—

Зараз треба мовчати.

Мовчати,

Мають право на слово лиш ті,

Хто нічого не зможе сказати,

Хто уже не напише листів,

 Не зустріне лелек біля хати.

Безліч доль невідомих солдат,

Безліч днів на порозі чекання.

І вдовиних ночей після втрат

В цій єдиній хвилині мовчання...

І знов біля братської тихо стою,

І спогад приходить, мов тихе зітхання,

Пливе, наче вічність, здобута в бою,

Хвилина мовчання…

Натянуті нерви, немов тятива,

Пронизує пам'ять скорбота прощання,

І сумно згасає і тепло сплива

Хвилина мовчання…

І подвиги мужні і дружнє плече,

І роки надій, перемог, сподівання,

І серце сльозою нараз опече

Хвилина мовчання…

                             Хвилина мовчання (метроном)

Відгриміли бої,

затягнулися рани і шрами,

тільки слід від траншей

як спадок минулой війни.

пам'ять в серці жива,

це зірки на братерських могилах

між лісів і полів

Досі плаче країна моя.

Перегляд відео «Пам’ять»

Десь там, в історії, гудуть фронти,

Клекоче пеклом знавісніла битва...

Солдаток плач, й скорбота сироти,

І матерів свята молитва

За тих синів, що не вернулись з бою,

Сміливо йшли в останню штикову

Десь там під Ржевом чи під Лозовою

Й навіки падали в траву...

Десь там, в історії...

Та кров холоне й нині,

В зажурі вічній наші матері...

Я хочу щастя милій Україні,

Я хочу миру на моїй землі!

Діти виходять на сцену та співают

Квітуча Україна

1.Де сяє сонце золоте і журавлі курличуть
В саду черешенька цвіте
Вечерять мама кличе
Співає сонячні пісні уся моя родина
Бо я вродилась на землі, що зветься Україна

За квітучі гаї, і калини цвіт у лузі
Станьмо браття мої помолімось разом друзі
Хай молитви слова в небо птахою полинуть
Щоб завжди берегла Матір Божа Україну

2.Любові сповнена земля одна така на світі
Тут кожен день стрічаю я
Серця добром сповиті
Ми покладемо за мету від малу й до загину
Любити землю цю святу, що зветься Україна

За квітучі гаї, і калини цвіт у лузі
Станьмо браття мої помолімось разом друзі
Хай молитви слова в небо птахою полинуть
Щоб завжди берегла Матір Божа Україну