Сценарій "Зимова казка"

Зимова казка

Вчитель.

 За вікном сніжок летить, вітром завіває,

 А до нас веселе свято в гості поспішає.

 Добрий день вам, люди добрі, щиро всіх вітаємо!

 Щастя, радості, добра від душі бажаємо!

 Цей казковий час настав! Починаєм свято!

 Ось і гості завітали. Їх запрошуєм до зали.

Сорока.
Ви бачили? Ви чули?
Зима прийшла до нас!
І білим снігом вкрила
І ліс, і луг нараз!
Вставайте, поспішайте!
Навколо білий сніг!
Сніжок м’який, легесенький
Вночі на землю ліг!

 

Білочка.
Ой! Як гарно! Справді диво!
Сніг пухнастий і легкий!
Стало всюди так красиво,
Ліс здається чарівним!

 

Синичка.
Ой, зима вже на порозі!
І прийдуть суворі дні.
Холод й голод теж в дорозі.
Стало страшно щось мені…

 

Снігур.

Все засипано сніжком,

Холодно і лячно.

Попоїсти б нам чогось

Добренького смачненького!

 

Горобець.

Де сховатись від морозу?

Бо зима – пташкам погроза!

Боже! Що ж його робити?

Як нам зиму пережити?

 

Снігур.

Мете віхола  -  сніжниця,

Розгулялася зима.

У сусідів годівниця,

А у нас її нема.

 

Білочка. А ти не бійся і не журися, перезимуємо!

 

Синичка. Це тобі добре казати — перезимуємо, у тебе харчів багато, хатка тепленька, а що мені робити? Ми ж не вміємо запаси робити, нам від голоду доведеться загинути у люті холоди.

 

Сорока. Правда-правда, великим пташкам також важко. Ось мені, наприклад. Я до людських осель тулюсь зимою, там хоч крихітку знайдеш, не те, що в лісі, коли снігу повно…

 

Синичка. Я й кажу, а Білочка не вірить.

 

Білочка. Я просто не уявляю, як ви зиму перебудете без їжі. Хіба це можливо?

 

Сорока. Важко, звичайно, але можливо.

 

Синичка. А в сніжні й холодні зими з десяти синичок залишається лише одна. А інші гинуть від голоду і холоду. Ось така наша доля.

 

(Вбігає дівчинка, милується красою, співає пісню. Вони несуть годівнички і хочуть розвішувати)

 

Пісня «Перший сніг»

Хлопчик. Як гарно ти співаєш, а пташки не радіють, замовкли і не співають.

 

Дівчинка. Не співають, бо не до співу. Нас зима захоплює красою і чарами, а птахам холодно і голодно в такий час. Тому ми й прийшли сюди, щоб їм допомогти.

 

Хлопчик. І не з порожніми руками, а годівнички принесли. Зараз прикріпимо до гілок та кри­хіток насиплемо.

 

Дівчинка. Ось я й зерна з різних бур’янів назбирала, буде їм що попоїсти!

(Діти прикріплюють годівнички ,насипають корм)

Яка я рада що зима настала.

Хлопчик.  І  я милуюся зимою

  Її холодною красою

  Вона убрана в оксамит

  І всіх веде в казковий світ.

 

Дівчинка. Ось і зима вже настала,

  В лісі сніжку намело,

  Хутро звірята напевно змінили,

  Щоб їм тепліше було.

  Та як задує вітрище,

  Та як мороз затріщить,

  В ліс, де ялинки густіші,

  Кожне звірятко біжить.

Ой, дивись, а що тут лежить? (Читає запрошення)

          Запрошую  на свято.

 Буде гостей багато.

 Будуть танці, пісні, сміх.

 І гостинця для усіх.

Я дуже хочу туди потрапити.

 

Хлопчик. І я з тобою.

«Мелодія для сніжинок » (вибігають)

1 – сніжинка.

 Сніг білий, великий, лапатий

 Кружляє, танцює, летить...

 Вас кличемо зараз сюди всіх,

 До казки попросим на мить.

 

2 – а сніжинка.

 Погляньте, навколо красиво:

 Змінилося все навкруги...

 Летить і летить біле диво –

 Як стало чарівно кругом!

 

3 – я сніжинка.

 А сніг легкий і лапатий

 Чарує, летить і летить...

 Вас кличемо зараз сюди всіх,

 До казки попросим на мить.

Пісня «У біленькому кожушку…»

Зима.

 Вітаю вас! Вітаю всіх! Мене усі чекають!

І хоч бояться морозів, все ж весело стрічають.

Ви чули казку, ніби я – жорстока і презлюча?

Та це неправда, скажу вам, душа моя співуча.

Співають в ній сніги, вітри, співають хуртовини.

Це колискова для землі, спочинок для людини.

Щоб ви повірили мені, я подарую казку

Усім, навколо на довгу добру згадку.

(зима  розкидає сніг )

Гей, сніжинки – балеринки, летіть усі сюди.

 

1 – а Сніжинка.

 Ми не гаяли жодної хвилинки,

 Поспішали, як тільки могли,

 Щоб скоріш завітати на свято

 І Метелицю вам привести.

 

2 – а сніжинка.

 Ми сніжинки, ось де ми –

 Парашутики зими.

 Покружляли ми з вітрами

 І кружляємо над вами.

 

3 – я сніжинка.

 Ми сніжинки – чарівниці,

 Ми кружляєм тут і там,

 Щоб засипати доріжки,

 Поспішити треба нам.

 (Входить дівчинка).

 

Дівчинка. Здрастуй, Зимонька чарівна,

  Ти прекрасна, як царівна.

  Донечки твої Сніжинки

  Так кружляють,як пушинки.

 

Хлопчик. Ось царівна, так царівна!

  Вже оцій немає рівних.

 Ми  знайшли запрошення і дуже хочу залишитися на святі.

(Співає пісню, а сніжинки приспівують і танцюють)

Пісня «  Перший сніг »

Зима.

 Я зима – чарівниця, а значить, казкова.

 Лиш взимку буває та казка чудова.

 Хутчіш розсилайте усім телеграми,

Зима всіх чекає  на святі.

(з’являється вітер, сніжинки кружляють з ним у танку)

Вітрюган.

 А я – Вітер – вітрюган.

 По землі кругом літаю,

 Все довкілля холоджу.

 Холодив, що й сам трушуся,

 Не замерзнути б мені, боюся.

 

1 – а сніжинка.

 Ой , дідусю Вітрюган,

 Допоможи, рідненький, нам.

 

2 – а сніжинка.

 Нам запрошення потрібно усім розіслати.

 Без твоєї допомоги нам не обійтися.

 

3 – я сніжинка.

 Хто зустрінеться тобі на шляху,

 Буде гостем на нашому святі.

 

Вітрюган.

 Хоч старий я став, недужий,

 Все ж допоможу вам друзі

 Бо дуже казки полюбляю,

 І Зимоньку я поважаю.

 (лунає музика, вітер зі сніжинками кружляють по сцені. Вітер сходить зі сцени.)

 

Сорока.

 Ох і вітри, скільки снігу принесли.

 Я Сорока – білобока,

 Зранку по лісу літаю,

 У всі шпаринки заглядаю,

 Новини збираю,

 Тому про всіх і про все знаю.

 Стре – ке – ке, стре – ке – ке.

 Поспішайте всі на свято!

 Зачекаю. Хтось співає.

 Може, й він про свято знає?

 

Лісовик.

 Я лісовик, я лісовик,

 У лісі завжди жити звик.

 І ліс густий, і ліс старий –

 Мій рідний теплий дім.

 Хоча зима, хоча мороз,

 Хоча сніги лежать,

 І вітер свище між гілля –

 Мені до цього не звикать.

 Я все люблю у домі цім.

 І я люблю у лісі дім.

Сорока.

 То це ти, Лісовику?

Лісовик.

 Ти чого тут розкричалася?

 Бачиш – всі у лісі сплять,

 Бо мороз, вітри і сніг,

 Холод гонить всіх у ліс,

 У затишок під ялинку.

 

Сорока.

 От вони й усе просплять!

 Стре – ке – ке, стре – ке – ке.

 Всі на свято, всі на свято!

 

Зайчик.

 І холодна ж ця Зима,

 Дуже, дуже мерзну я!

 Де б це лапоньки погріти?

 Де б тепло тепер зустріти?

 

Вовк.

 І я теж погрітись хочу,

 Бо морозець дошкуляє,

 А сіренька кожушинка

Чомусь мало зігріває.

 

Лисиця.

 Я тепленьку шубку маю,

 Але вам я співчуваю.

 

Ведмедик.

 Ну то я не буду спати.

 На святі теж хочу побувати.

 

Сорока.

 Та ж ми дороги не знаємо.

Лісовик.

 То зараз у моєї сестриці, лісової Мавки, запитаємо.

 Мавко, Мавко, прокидайся.

 Нам потрібна твоя допомога.

 Лиш ти знаєш, куди веде яка дорога.

 

Зайчик.

 Доріг у лісі є багато.

Вовк.

 А ми хочемо потрапити на свято.

 

Мавка. (потягується)

 Та добре, добре, згодна я.

 Але далека туди дорога,

 І вам знадобиться не лише моя допомога.

 Тут часто Вітер – вітрюган буває,

 Дорогу до палацу Зими він добре знає.

 

Лисичка.

 Треба його попросити.

Зайчик.

 Але як це зробити?

Мавка

 Я Фея чарівна, і я лісова.

 Чарівну я паличку маю.

 Як хтось у біді, то з’явлюся я

 І завжди усім помагаю.

 Зайчаткам, лисичкам, ведмедям, синичкам,

 Сорокам, білчаткам, всім в лісі звіряткам. (Двічі).

 Я чарівну паличку маю,

 Але від усіх ховаю.

 (Витягує чарівну паличку, з’являється Вітер)

Вітер.

 Я радий вам допомогти,

 Дорогу показати

 Щоб ви могли як найскоріше,

 Потрапити на свято.

 (всі поспішають за Вітром)

 

Баба Яга.

 (Прилітає на мітлі)

 Де це всі поділися, куди подалися? (співає)

 В глушині лісовій я живу сотні літ

 У хатині на курячій ніжці.

І ніхто не згада, що сумую одна,

  Сохну – в’яну, як квітка на гілці.

 І красунечка я, і розумниця я,

 Та ніхто в глухомані не бачить.

 Ну хоч раз би Ягу запросили на бал…

 Хоч я злюсь, та душа моя плаче…

  Ой Кощійчику – голубчику, іди мерщій сюди.

Кощій.

 Хто там, хто мене гукає?!

 Враз я в порох всіх зітру!

 Може, хтось мене не знає?

 Зараз, зараз, я іду!

Довго я цей день чекав!

  Ось, нарешті, він настав!

  Ну тепер я розгуляюсь,

  І потішусь, і побавлюсь!

 

Баба Яга.

 Чи не знаєш ти Кощійчику, куди всі поділись?

Кощій.

 Всі на свято поспішили.

 

Баба Яга.

 А про нас усі забули і на свято не запросили.

 Ніхто нас не любить.

 

Кощій.

 Ой, що ж, Ягусенько,

З тобою сталося.

Ти стала доброю,

А не призналася.

Відводиш погляд свій

І не вітаєшся,

Зі мною в ступі щось

Ти не катаєшся.

(плаче, влітає вітер і кидає запрошення)

 

Баба Яга.

 Подивись Кощійчику, що це тут лежить?

 

Кощій.

 Запрошуєм на свято,

 Буде гостей багато.

 Будуть танці, буде сміх,

 І гостинця для усіх. Зима.

 

Баба Яга.

 То чого ж ми чекаємо, поспішаймо на свято.

Казкар (співає)

 Колись у старій Данії,

 З казковою адресою,

 Без чарів і без магії

 Придумав казку Андерсен.

Приспів:

 Веселу та чудову,

 Стару і водночас нову,

 Дорослу і дитячу,

 Про королеву Снігову.

 Пройшли віки над дахами,

 І казку всі засвоїли.

 Її колись ви чули вже

 Та знаєте по – своєму.

 

Казкар.

 Про казку ми згадали,

 А, може, нам її у гості запросити?

 (робить „чарівні” рухи руками).

 Крібле – крабе – бум!

 Розганяю у всіх сум.

 Казку кличу в зал,

 Щоб радів і стар, і мал.

(Звучить музика, танцюють сніжинки. З’являється Снігова Королева.)

 

Снігова Королева.

 Ну, як справи, любий Кай!

 Слова усякії складай.

 Як слово вічність ти складеш –

 В дарунок світ увесь приймеш,

 І ковзани, звичайно, теж.

(Заходить Герда підбігає до Кая)

 

Герда.

 Кай! Кай! Нарешті я тебе знайшла! 

(Кай не звертає на неї уваги)

 Що ж мені робити?

 

Снігова Королева.

 Не смій чіпати, геть пішла! І Кай вже мій! Мій назавжди! Не слід було йти сюди!

(Танець вітру і сніжинок, Снігова Королева зникає, а Герда обнімає Кая.)

 

Кай.

 Ой! Ой! Гердо! Де ти була так довго? Де був я?

 

Герда.

 Найголовніше, що я знайшла тебе. І прийшов час повертатися додому.

Зима.

 Прошу вас не поспішати, а залишитися з нами на святі.

 (виходить Попелюшка в брудному одязі, підмітає підлогу).

 

Попелюшка.

 Я так давно вже мріяла про бал,

 А то робота все, тяжка робота…

 І ось такий дарунок – карнавал!

 Жаль, що на все дивитимусь лиш збоку –

 У цьому дранті тільки танцювати.

Мачуха.

 Ти бач, на бал вона хотіла!

1 дочка.

 Хай краще в попелі сидить.

 

Мачуха.

 Для неї досить буде діла:

 Прибрати, їсти наварить,

 Та у мішках пшоно від маку

 Їй треба встигнуть відділить.

 

2 дочка.

 Ой, мамо, мудро ти вчинила…

 А ми поїдемо на бал!

 

1 дочка.

 А плаття гарні нам пошила?

 Бо ми рушаємо на бал.

 

Мачуха.

 Тож, донечки, часу не гаймо,

 На бал швиденько вирушаймо.

 А ти греби тут попіл свій,

 Про бал і думати не смій.

 

Попелюшка.

 Знову на бал зібралась вся сім’я:

 Мачуха й сестри, та тільки не я.

 Стільки роботи повік не зробити:

 Вікна помити і квіти полити,

 Вдома прибрати, зварити харчі,

 Купа прання - все роби і мовчи.

 Хочу на бал та мене не взяли,

 Чом такі люди жорстокі та злі.

 (співає, а потім плаче)

 

Казкар.

 Не плач Попелюшко,

 Не треба жалю.

 Потрапиш на бал,

 Я тобі говорю.

 Давай ми згадаєм всіх фей, чарівниць,

 І добрії зможуть з’явитися вмить.

 (з’являється Зима - чарівниця зі сніжинками, кружляють по залу)

 

Казкар.

 Зимонько – чарівнице,

 Щоб не було біди,

 Не може наша дівчина

 Потрапити туди.

 Туди, де грає музика,

 Де світяться вогні;

 Це Попелюшка бідная

 Побачить тільки в сні.

Зима.

 Добре, допоможу,

 Чим зможу.

 Гей, сніжинки, покружляйте,

 Затанцюйте, заспівайте,

 В сукню нову та чудову,

 Дуже пишну і казкову,

 Попелюшку наряджайте,

 Веселіться і співайте!

 (Виконується танець сніжинок, під час якого Попелюшка опиняється в гарній сукні).

Попелюшка.

 Дякую, дякую вам щиро...

 

Мачуха.

 Я хочу також чарувати!(Вириває в зими чарівну паличку)

Дочка1. І я!

Дочка2. І я!

Мачуха. Не ви, а я!

(Махає паличкою і з’являються розбійники)

 

Розбійник 1.

 Хелоу, ми – розбійники – лиходії,

 Неперевершені злодії.

 Любимо робити гидотну,

 Гидота – це наша робота.

 

Розбійник 2.

 О! зараз всіх тут постріляємо,

 А це дурне перо зламаємо.

 Щоби ніхто ні в який час

 Назад не міг відправить нас!

 

Розбійник 1.

 Довго я цей день чекав!

 Ось, нарешті, він настав!

 

Розбійник 2.

 Ну тепер я розгуляюсь,

 І потішусь, і побавлюсь!

 

Розбійник 1.

З вами, пані, потанцюю… ( кружляє в танку з Мачухою)

Розбійник 2.

 З панянками пожартую…(Лоскоче мачушиних дочок і регоче, ті злякано пищать)

 

Донька1.

 Ой, мамочко. Скоріш змахни –

 Назад бандитів поверни!

 

Розбійник 1.

 Та ж вона не глузує!

 Постійте, пані.

 Не треба махати.

 Та ми ж не такі вже злі пірати.

 Не хочемо ми у свою казку.

 Пробачте нам, коли ваша ласка.

 

Мачуха.

 Пробачити чи не пробачити?

 

Розбійник 2.

 Себе поводити ми будем чемно

 І хочемо зробити вам приємно.

 Дозвольте нам залишитись.

 

Казкар.

 Ну, що  ж залишайтесь.

 Й такі трапляються дива,

 Та ви погляньте ось сюди.

 

Вовк.

 Ой, який же ж я голодний,

 Ой, який же ж я холодний!

 Лиха баба Завірюха

 Поморозила всі вуха.

 Але чую щось смачненьке,

 Пахне пиріжком добреньким,

 І неначе хтось іде,

 Мабуть, пиріжки несе.

 На Червону Шапочку тут я зачекаю.

 Я – вовчок, сірий бочок, їсти полюбляю.

 З’їм її пиріжки, та ще з кошика млинці,

 Ну а потім тим дівчиськом

 Закушу я залюбки. (ховається за ялинку)

 

Червона Шапочка.

 А я дівчинка маленька,

 Веселенька, сміливенька.

 До бабусі я крокую

 Та за вовчиком пильную.

 В мене шапочка гарненька,

 Чепурненька, червоненька.

 Я веселу вдачу маю,

 І танцюю і співаю.

(Співає пісню)

 Якщо довго, довго, довго, якщо довго по доріжці,

 Якщо довго по стежині бігать, тупотіть, стрибать.

 То напевно, то напевно, то звичайно, то звичайно,

 То можливо, то можливо, можна в школу нам прийти!

 А – а – вчаться там діти великі й малі

 А – а – знань їм багато дають вчителі.

 А – а – там навчаються читати,

 А – а – і писати, й рахувати.

 А – а – там цікаво всім завжди.

 (вовк краде корзинку і тікає).

 Ой , що це? Куди я потрапила?

 

1 – а Сніжинка.

 Червоно Шапочко, не журись,

 А навколо подивись.

 На тобі ось цей дзвіночок,

 Ти у нього подзвони,

 Мерщій бажання загадай.

 Допоможе хто? Чекай.

 (вбігає Зайчик).

 

Зайчик.

 Твоє бажання я вже знаю.

 Хочеш зараз відгадаю.

 Я сіру шубку взимку зняв

 І на білу поміняв.

 Ось вона, бери, погрійся,

 Зайця білого не бійся.

 

Червона Шапочка.

 Дякую тобі, Зайчику.

 Але як знайти стежину

 До бабусиної хатини?

 

2 –а Сніжинка.

 Знов в дзвіночок подзвони,

 Та бажання загадай.

 Допоможе хто? Чекай.

 (входить ведмідь)

 

Ведмідь.

 Ведмідь я клишоногий,

 Піднявся із барлоги.

 Хто у дзвоник тут дзвонив,

 Галас в лісі наробив

 Та ведмедя розбудив?

 

2 – а Сніжинка.

 Ведмедю, друже, не лютуй.

 Червону Шапочку краще врятуй.

 

Червона Шапочка.

 Скажи, Ведмедику, будь ласка,

 Як знайти мені стежину

До бабусиної хатини?

 

Ведмідь.

 Іди цією дорогою та нікуди не звертай.

Червона Шапочка.

 Спасибі Ведмедику.

 Не можу більше лісом йти

 Дуже замерзли ніжки мої.

 

3 –я Сніжинка.

 Знов в дзвіночок подзвони,

 Та бажання загадай.

 Допоможе хто? Чекай.

 (вбігає Лисичка)

 

Лисичка.

 Хто Лисичку викликає,

 Допомоги хто чекає,

 Червона Шапочко, це ти?

 Твоє бажання я вже знаю.

 Хочеш, зараз відгадаю.

 Ніжки зовсім замерзли твої,

 Я допоможу тобі у біді.

 (подає валянки)

 

Червона Шапочка.

 Дякую тобі Лисичко.

 Часом вовчика не зустрічала,

 Коли лісом мандрувала?

 

Лисичка.

 Зустрічала, зустрічала.

 Пиріжками куштувала.

 Добрий Вовчик пригощав,

 Ще й млинцями частував.

 

Червона Шапочка.

 Це ж мої були млинці.

 Пиріжечки теж мої.

 До бабусі як піду,

 Чим стареньку пригощу?

 

Лисичка.

Ти не плач моя хороша.

Я тобі допоможу.

 

Зима.

 Ой, погляньте, до нас завітала ще одна гостя.

(З’являється Дюймовочка,  завіває вітер, Дюймовочка дуже змерзла.)

 

Дюймовочка.

Я дівчинка із квіточки

Дюймовочка маленька,

Росою я вмивалася

Тому така гарненька.

Зима прийшла холодная,

Все снігом замело,

До кого попроситися пережити цю пору?

(виходить миша)

 

Миша.

 Ох ти, бідолашна!

• Йди сюди, погрійся трішки. Ти можеш залишитися у мене на зиму. Якщо будеш добре прибирати у мене в хатині і розповідати казки – я до них дуже охоча.
• Скоро до нас у гості прийде пан кріт. У нього найбільший будинок під землею, і взагалі він дуже багатий, і кращого нареченого тобі не знайти. Виходь за нього заміж.
•  

Дюймовочка.

 Ой тут лежить якийсь птах. Ластівка  мабуть вона замерзла від холоду.

 А які чудові пісні вона співала ціле літо!

 Прощавай, люба ластівко. Вона не померла, а лише замерзла від холоду.

 

Миша.

 Через чотири тижні буде твоє весілля.

Дюймовочка.

 Але я не хочу заміж за старого крота.

 

Миша.

 Не вередуй, інакше я тебе вкушу. Кращого чоловіка тобі не знайти,

 одна шуба чого варта.

 (миша одягає Дюймовочці фату)

 

Дюймовочка.

 Дозвольте мені востаннє глянути на сонечко.

(Співає пісню.)

 У квіточці тюльпана зросла недавно я.

 Ця квіточка малесенька хатиночка моя.

 Моя, моя, хатиночка моя.

Несе до мене сонечко ласкаві промінці.

 Мені дарує сонечко ласкаві промінці.

 Мені, мені, ласкаві промінці.

 Який світанок радісний, всі квіти у росі.

 Що я маленька дівчинка про це вже знають всі.

  Всі, всі, про це вже знають всі.

 Прощавай, миле сонечко, прощавай!

 

Казкар.

 Подивіться хто до нас прямує. А ти  хто будеш?

Гном.

 Я Гномик.

 Узимку господар я у лісі,

 Із друзями – гномами

Живу на узліссі.

Чищу я доріжку

Любій Білосніжці

Від заметів снігових,

Від бурульок крижаних.

 

Білосніжка.

 А гномиків нема й нема.

 Напевно, знов хурделиця дорогу замела.

 Що робити, що робити?

 Як же гномам підсобити,

 Щоб доріженьку знайшли,

 І сюди мерщій прийшли.

 (звучить загадкова, чарівна музика. Вона співає і танцює.)

Злії пропали чари.

Добрі часи настали.

Прийдуть сюди звірята

Всіх вас будуть зустрічати.

Нових друзів завжди май,

Старих не забувай!

Зима.

 Дуже я щаслива,

 Що кінець такий,

 В свято хай не буде

 Ніхто із вас сумний.

Кощій.

 Все тепер я зрозумів

 І не треба зайвих слів.

 Я не буду рекетиром,

 А займуся добрим ділом.

 

Баба Яга.

 І я вмію доброю бути

 І злі наміри забути.

 Тепер я знаю, що добро

 Переможе завжди зло!

 

Зима.

 Ось і закінчується наше свято,

 Та знову ми хочемо всім побажати

 У новому році здоров’я і сили.

 

Білосніжка.

 Щоб радість до хати лише запросили.

Попелюшка.

 Щоб горе і біда від вас утікали.

 

Казкар.

 Невдачі і прикрощі дім обминали.

 Щоб щастя і казка до всіх завітали,

 Щоб усмішки з вуст у дітей не зникали.

 

Пісня.

 Всі помагали дружно,

 Перемагали ми зло.

 Знову радість у нашому домі,

 От і добро прийшло.

  І в цей чудовий день зимовий,

   У цей прекрасний час

  Казку ми запросили в гості –

  Вона прийшла до нас.

  Приспів :

 Казка прийшла до нас,

 Казка прийшла до нас.

 Казку ми запросили в гості 

 У цей прекрасний час.