Виховний захід "Перемога ціною в життя"

Сценарій 9 травня  «Тільки пам'ять не сивіє…»

 

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

 

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока, берегти.

 

1-й ведучий. ХХІ століття. Усе далі й далі відходять грізні роки Великої Вітчизняної війни. Але кожного року 9 травня ми відзначаємо День перемоги, і ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя для нашого щастя.

2-й ведучий:     Чимало свят дарує нам весна,

Як в рідний дім повернення з дороги.

Та є найбільш хвилюючим для нас

Величне свято Перемоги.

Це свято не затьмариться в віках.

В цей день нестимуть люди завжди квіти,

Не обміліє пам’яті ріка –

В серцях нащадків буде вічно жити 

 

Гімн

 

(Звучить  церковний  дзвін.)

-Що це?Ти  чуєш ?

-Дзвони  пам’яті .

-Памяті ? А хіба такі бувають ?

-Бувають  ,слухай! Це говорить сама  пам'ять .

-Та хіба  пам'ять буває живою ?

-А ти  не віриш ?Людина  може  померти двічі : там , на  полі бою . коли його наздожене  куля, а другий раз – у памяті  народній. Другий раз помирати  страшніше .Другий  раз людина повинна жити !

 

2-й ведучий. День пам'яті полеглих у Великій Вітчизняній війні - це лише часточка великої данини пошани полеглим. Мало залишилося учасників тих подій, і всі ми щиро вдячні, що до нас завітали...__________________________________

Представляє ветеранів

 

1-й ведучий До слова запрошуємо учасника тих страшних подій, ветерана ВВ війни __________________________________________________________________

1-й ведучий. Кожна   людина   зберігає в пам'яті момент   свого   життя, який здається   їй   другим  народженням, переломом у всій  подальшій    долі. Війна  живе в душах   переживших її   такими   спогадами, що вони ніколи не зможуть   забути    цю війну   тривалістю 1418 днів і ночей.

2-й ведучий. Чотири роки... Тридцять   чотири    тисячі годин!.. Від Москви до Берліна – дві   тисячі    шістсот    кілометрів.

1-й ведучий. Так мало. Правда? Це, якщо літаком, - три години. Перебіжками   та   по-пластунськи - чотири роки!

2-й ведучий. Мільйони  загиблих... А скільки не народжених дітей?.. А скільки   залишилось    вдів і сиріт?..

КВІТИ ПАМ’ЯТІ

 Квіти – на граніті, на броні.

 Сонце усміхається мені.

 Поруч з ветеранами стою,

 Наче клятву пам’яті даю.

 Ветерани в світлій сивині

 А на грудях сяють ордени.

 Пам'ять серця…

 Пам'ять сивини…

 Пам'ять тих, що

 Не прийшли з війни,

 Пам'ять – наче квіти на броні…

 Сонце усміхається мені.

 

1-й ведучий Право покласти квіти до обеліска слави надається кращим учням школи.

Мелодія «Степом, степом»

Зачитує лист

Учениця

" Березень, 12, Ліозно, 1943 рік. Дорогий, добрий татусю!

Пишу я тобі листа з німецької неволі. Коли ти, татусю, будеш читати цього листа, мене в живих не буде. І моє прохання до тебе, батьку: покарай німецьких кровопивць. Це заповіт твоєї помираючої доні.

Кілька слів про маму. Коли повернешся, маму не шукай. її розстріляли німці. Коли  допитувалися про тебе, офіцер бив її нагайкою по обличчю. Мама не витерпіла і гордо сказала: "Ви не злякаєте мене побоями. Я впевнена, що чоловік повернеться назад і викине вас, підлих загарбників, звідси геть." І офіцер вистрелив мамі в обличчя...

Татусю, мені   сьогодні   виповнилося 15 років, і якщо б зараз ти зустрів мене, то не впізнав би свою доню. Я стала дуже змучена, мої очі запали, коси мені постригли, руки   висохли, схожі на граблі.

... я рабиня німецького барона, працюю у німця Шарлена прачкою, перу білизну, мию підлогу. Працюю дуже багато, а їм два рази на день в кориті разом з свинями.

Живу я в сараї де дрова, в кімнату мені заходити не можна. Два рази я втікала від господарів, але мене знаходив   їхній двірник. Тоді сам барон зривав з мене сукню і бив ногами. Я втрачала свідомість. Потім на мене виливали відро води і кидали в підвал. Тільки смерть врятує мене від жорстоких побоїв.

Не хочу більше мучитися рабинею у проклятих, жорстоких німців... тату, відомсти за маму і за мене. Прощавай, добрий татусю, йду помирати...

Твоя доня "

 

1-й ведучий. А що може виміряти материнське горе, її сльози...

Учениця

Благословляла мати сина,

А синові - сімнадцять літ...

Іти на бій за Батьківщину -

Був материнський заповіт.

Сховала сльзи на прощання,

Щоб не пекли його вони...

І син пішов... Лишив чекання,

Лишив свої хлопчачі сни.

...Минули бурі стоголосі.

Є і медалі, й ордени...

А рана та

Ще ниє й досі

Далеким стогоном війни.

Ні, не забути днів огнених,

Що злиті в Перемоги День.

Висот немає безіменних.

Нема солдатів без імен.

(О. Богачук. "Благословляла мати сина")

 

Звучить пісня  «Мальви»

1-й ведучий. Страшні   сліди   залишила   війна. На території України в руїни та згарища   перетворили    фашисти   114   міст і 28 тисяч сіл.

2-й ведучий. Дорогою ціною    дісталася    нам   перемога. Дорогою ціною...

1-й ведучий

Ми не   забудемо   нічого,

Забути   сил у нас нема,

І   смерть    малого і старого

Вам  не   обійдеться    дарма!

2-й ведучий

 До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш  на хвилинку   щоденні  турботи.

З   собою  побудь у   глибокій    скорботі,

Згадай    чоловіка,   товариша, брата,

Дружину, сестру   чи   посивілу матір.  

 Вшануймо  пам'ять героїв, які   загинули на полях Великої Вітчизняної війни, а також звичайних людей, чиї життя вона забрала, хвилиною мовчання.

                            

                        Хвилина мовчання.

1-й ведучий. Без миру   немає   майбутнього. Ми всі за спокій і радість від миру на    нашій    рідній   землі, у нашій   вільній   Україні.

 

 

 

 

Боже Великий, Єдиний .

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни,

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В  чистій любові до краю

Ти нас , Боже. зрости.

 

 

Молимось , Боже Єдиний.

Нам Україну храни,

Всі  свої ласки , щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай  йому волю , дай йому долю,

Дай доброго світа,

Щастя дай , Боже , народу,

І многая, многая літа!

 

 

Пісня «Україно»