Виховний захід Підготувала учитель історії Бамбуля Г. Ю. Історичний кінозал «Драма в історії України. Крути.» (вшанування пам’яті юнаків, які героїчно загинули у бою під Кру

Виховний захід

Підготувала учитель історії Бамбуля  Г. Ю.

Історичний кінозал   «Драма в історії України. Крути.»

(вшанування  пам’яті  юнаків, які героїчно загинули

у бою  під Крутами  29 січня 1918 року)

Мета: Ознайомити учнів з подією, яка відбулася на станції Крути, визначити її роль у подальшому розвитку історії України,  розвивати критичне мислення у учнів, уміння формувати та висловлювати свою думку, виховувати  почуття гідності, любові до Батьківщини, шанувати пам'ять про героїв України. 

                                                            Хід заняття

     Шановні гості нашого кінозалу, ми раді вітати вас. Прохання вимкнути мобільні телефони та дотримуватися правил поведінки під час нашого  заходу. 

Вчитель :

 І знов, у котрий це вже раз,

Зійшлися ми в одній родині,

Щоб пом’януть той славний час,

Коли в офіру Батьківщині

Себе принесли кращі з нас…

Вчитель:

     Багато чого прийшлося пережити Україні на шляху до здобуття  незалежності: Голодомор, Голокост, державний  терор, депортації та війни;

Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі;

 Цвіту нашого народу, його славним синам і дочкам, що в розквіті своїх духовних і фізичних сил віддали молодість і найдорожче, що є в кожного з нас, — життя,—  ми присвячуємо сьогоднішню зустріч.

         29  січня  –  День  пам’яті  героїв  Крут  –  саме  там,     у  1918  році

відбувся  бій,  що  на  довгі  роки  став  одним  із  символів  боротьби  українського  народу за свободу і незалежність.

    А що було під Крутами? Хто були ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались отримати  юнаки, вирушаючи в бій? Чи вони вірили в свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Ой ні! Чи то були козаки, окурені порохом, призначені до військової справи? Ні, ні. То були гімназисти і молоді студенти, що ніколи не тримали у руках зброї і навіть не мали елементарної військової підготовки;  найстаршому з яких було 21, молодшим від 14 до16 років. Вони не визнавали ні права війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне всяке  насильство, убивство, бій.

 Передумови тих подій .

    Кінець 1917 року. Молода Українська Народна Республіка не так давно проголосила свою автономію у складі Росії і взяла курс на будівництво демократичної держави. Триває Перша світова війна. На фоні розвалу економіки та більшовицького перевороту, держава відчайдушно потребує підтримки союзників та сильного лідера, який зможе сформувати армію, спинити економічну кризу та повести за собою народ.

    17 грудня 1917 року Українська Центральна Рада отримує ультиматум за підписом Леніна та Троцького. Більшовики вимагають негайно припинити роззброєння червоних військових загонів і легалізувати їх, що рівноцінно проголошенню війни.

    Керівництво УНР відхилило маніфест та почало спроби вирішення конфлікту за допомогою дипломатії. Враховуючи майже повну відсутність боєздатної армії та справжній вакуум, який виник навколо Центральної Ради з боку суспільства, молода Республіка була приречена.

     «Червоні» почали свій наступ з двох напрямків. 20-тисячний загін під керівництвом  Антонова-Овсієнка вирушив з боку Ростова на Східну Україну. На північному сході розгортався 6-тисячний «Східний фронт» Михайла Муравйова. До кінця грудня 1917 року більшовики встановили владу на більшій частині Сходу України та почали наступ на Київ.

     Захищати столицю було нікому. 15-тисячна армія, яку на той момент мала УНР, була деморалізована довгою війною, розчарована у політиці Центральної Ради та, врешті-решт, порушила наказ. Значну роль в цьому зіграла також більшовицька пропаганда.

    В цих умовах стати на захист Києва були здатні, мабуть, лише  гімназисти та студенти. 5 січня 1918 року було створено студентський курінь Січових стрільців. Він нараховував дві сотні добровольців, в основному студентів київських університетів. Керівництво загоном взяв на себе старшина Андрій Омельченко.

    Добровольці почали тренування, які продовжувались не більше тижня, до 26 січня. Звісно, про жодну адекватну військову підготовку не могло йти і мови. У той же день загін переправляється під Бахмач, де разом з чотирма сотнями курсантів 1-ї Київської юнкерської школи імені Богдана Хмельницького має стати на захист Києва.

           Вранці 28 січня сотні студентського куреня прибули на станцію Крути та почали рити окопи, займаючи позиції. Озброєння катастрофічно бракувало – загін мав лише 16 кулеметів, невеликий бронепоїзд та обмаль патронів.

Вчитель:

Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
"На порох стерти, перебити!" —
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішаться кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей — не перемогти!

Вчитель:

відчайдушно, виявляли зразки хоробрості.

      Сили  були  надто  нерівні.  Побачивши  безперспективність

подальшої битви, комендант юнацького куреня дав наказ відступати. Але поки це  слово  дійшло  з  одного  боку  колії,  де  були  юнаки  старшинської  школи,  на протилежний бік до студентів, хтось замінив слово «відступати» на «наступати».

 Юнаки-курсанти  відійшли  назад,  а  студенти  кинулись  вперед.  На  смерть…Пішли  на  ворога  з  багнетами,  бо  набоїв  уже  не  було.  І  падали,  падали  у нерівному бою. Коли зачорніла ніч, на крутянських полях лежали сотні трупів.

Учениця. (                               )

Під Крутами бій, під Крутами кров…

Про давню трагедію згадаю знов.

Учень. (                                       )

Під Крутами смерть, під Крутами плач…

І кулю у серце націлив палач.

Учениця. (                                      )

Під Крутами юність, під Крутами сум.

Над життям юнацьким надруга і глум.

Під Крутами розум і нації цвіт.

А хто за цей злочин дасть нам отвіт?

Учениця. (                                       )

Під Крутами сльози, зітхання тяжке...

І як же це сталось, здатний хто на таке?

Учениця. (                                   )

Стало каменем серце отут біля Крут

І заповідь божа затоптана в бруд.

Учениця.  (                                    )

А заповідь п'ята каже: «Не вбий!»

То хто ж породив тебе кате людський?

Під Крутами вбивство, під Кругами гнів...

І все пам'ятаю через тисячі днів.

Учень.   (                                       )

І пам'яті свічка горить не згаса

І 300 сердець – наша гордість, краса.

Під Крутами квіти, «Реквієм» спів...

Пам'ятай, Україно, патріотів синів!

Вчитель:

( уривок з фальму зі звуком)

 Після розстрілу місцевим жителям деякий час забороняли ховати тіла померлих.  А пізніше їхні тіла були перенесені та  поховані на Аскольдовій могилі.  Подвиг українських юнаків затримав просування військ Муравйова, але дорога до Києва була відкритою.

Юнаки-герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Герої не вмирають. Вони  живуть у пам’яті  і  справах наступних поколінь. Тож вшануймо пам’ять полеглих хвилиною мовчання.

 ХВИЛИНА  МОВЧАННЯ.

Вчитель:

     9 лютого 1918 року ворог увійшов до Києва, але кров під Крутами  не була пролита марно. Після завершення Першої світової війни був підписаний Берестейський мирний договір. Бій під Крутами дав змогу УЦР взяти участь в угоді. Тоді Українська Народна Республіка була визнана незалежною та рівноправною державою.

Вчитель:

  Добре  кажуть:  „Хто  не  знає  свого  минулого,  не  вартий  свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїми коріннями, так  людина  тримається  на  землі  своїм  минулим.  Людина,  яка  не  знає  минулого  –  як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Але ж людина не перекотиполе. Саме тому ми повинні знати історію нашого народу.