Виховний захід. Подвиги Олексія Береста

Виховний захід, присвячений Дню перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. ДИСТАНЦІЙНО

Особливістю карантинного періоду є необхідність подачі матеріалів дистанційно, переважно у письмовому вигляді. …. Метою заходу є надати початкову інформацію, що спонукатиме до самостійного поглибленого вивчення питання

Дорогі старшокласники!

Сьогодні в Україні на державному рівні відзначають День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Пізно ввечері 8 травня 1945 року о 22:43 за центральноєвропейським часом у берлінському середмісті представники нацистської Німеччини, союзники та СРСР підписали Акт про капітуляцію Німеччини. За московським часом це відбулося 9 травня в 0:43.

За даними Українського Інституту національної пам’яті, сукупні демографічні втрати українців і громадян України інших національностей упродовж 1939–1945 років наразі оцінюються у 8–10 мільйонів осіб.

Цьогоріч в Україні масові заходи до 9 травня обмежили через карантин.

У 2015 році Україна змінила формат Дня перемоги. Тоді 8 травня в Україні визначили як День пам’яті і примирення, а 9 травня – День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (на заміну радянському «Дню перемоги»). Офіційним символом вшанування є червоний мак.

Протягом всіх післявоєнних років засоби масової інформації тиражували повідомлення про те, що прапор Перемоги над Рейсхтагом встановили росіянин Михаїл Єгоров і грузин Мелітон Кантарія. Однак замовчувался про те, що керував операцією українець лейтенант Олексій Берест. Про його участь у піднятті прапора Перемоги стало відомо лише після здобуття Україною незалежності. Крім цього, Олексій Берест був парламентером на переговорах про капітуляцію фашистської Німеччини.

Історична реальність

У ніч на 1 травня 1945 р., уродженець Сумщини, лейтенант Олексій Берест разом з М. Єгоровим і М. Кантарія встановили прапор Перемоги над рейхстагом. Всі троє були представлені командуванням до звання Герой Радянського Союзу, однак Берест був викреслений з нагородного списку і замовчувався офіційною версією встановлення прапора Перемоги.

У книзі, виданій під редакцією Володимира В'ятровича, "Війна і міф. Невідома Друга Світова" читаємо:

Міф 44. Прапор над Райхстагом підняли Єгоров і Кантарія

Рано-вранці 1 травня на скульптурній групі, що увінчувала фронтон будівлі, вже майорів прапор Перемоги. Його підняли розвідники сержанти М. О. Єгоров та М. В. Кантарія.

«История Великой Отечественной войны Советского Союза»

Суть міфу

Іще одне табу радянської історії цієї війни: список прапороносців був довший на одне прізвище, з цього переліку викреслили українця Олексія Береста.

Факти стисло

У ніч на 1 травня 1945 року лейтенант Олексій Берест разом із Михайлом Єгоровим і Мелітоном Кантарія встановили прапор Перемоги над Райхстагом. Усі троє були представленні на звання «Герой Радянського Союзу». Проте Олексія Береста викреслили з нагородного списку. За однією з версій, це зробив особисто маршал Георгій Жуков, який не любив політпрацівників. За іншою — фігура українця серед «прапороносців» була небажаною з політичних мотивів, адже український визвольний рух чинив запеклий опір радянській владі на Галичині та Волині. Дехто стверджує, що з цієї причини із цього списку Береста викреслив особисто Сталін.

Продовження та деталізований виклад фактів читайте тут: http://www.ww2.memory.gov.ua/mif-44-prapor-nad-rajhstagom-pidnyaly-yegorov-i-kantariya/
 

Встановлення прапора над Рейхстагом, та участь в переговорах про капітуляцію фашистської Німеччини у якості парламентера - не єдині подвиги Олексія Береста. Загинув він, рятуючи 12-річну дівчинку з-під поїзда. У статті "Олекса Берест. Вічний лейтенант" читаємо:

О четвертій годині ранку 4 листопада 1970 року, так і не прийшовши до тями, у Ростові-на-Дону пішов із життя колишній воїн «Великої Перемоги», лейтенант у відставці, українець Олексій Прокопович Берест. Вісім місяців він не дожив до свого 50-ліття.

Напередодні, 3 листопада 1970 р., вранці, колишній фронтовик прокинувся в доброму гуморі, сповнений сил та планів на життя. Молодий дід ретельно поголився й навіть відвідав перукарню, наче насправді щось відчував... Надвечір Олексій Прокопович забрав із дитсадка п’ятирічного онука та повів Альошу додому. Попереду героя у справах дріботіла молода жіночка, тримаючи за руку доньку років 12 – мирній ідилії лейтенант запасу тихо усміхнувся.

Близько сьомої години вечора місто щільно вгорнула темрява. На роз’їзді “Сільмаш” вони зупинились, аби обачно перейти залізничну колію. До станції саме прибула міжміська електричка, і величезна юрба метнулась із платформи до автобусної зупинки, аби встигнути на вечірній рейс. Якесь дикунське стадо! Хтось штовхнув дівчинку на рейки, а на зустрічну колію тієї самої миті з-за складів з готовими комбайнами вилетів швидкий поїзд “Москва-Баку”.

Від жаху в дитини відібрало ноги. Багатоголосо загукав натовп, тепер – людськими зойками... Ті, хто на власні очі побачили катастрофу, що розгорталася перед ними, – усі без винятку – заціпеніли. Висмикнувши руку з теплої долоні онука, прожогом Олекса Берест метнувся на порятунок. З-під коліс локомотива дівчинку він встиг виштовхнути, а ось самому часу забракло... До того ж, рятівник зачепився широкою холошею за обшивку вагона, бо ж носив за тодішньою модою широчезні кльоші з трофейного бостону.

Удар виявився настільки потужним, що Олексія Прокоповича відкинуло далеко на перон. Лежав дід якусь хвильку, а потім спробував підвестися, зиркнув на врятовану дитину й ледь чутно покликав:

- Альошо! […]

Продовження історії про останній подвиг Олексія Береста можна прочитати за посиланням: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2569694-oleksa-berest-vicnij-lejtenant.html

Перегляньте відео про Олексія Береста за посиланнями https://www.youtube.com/watch?v=DHw5mM6YY6k https://www.youtube.com/watch?v=cufSRTKUnZY