Виховний захід, присвячений річниці ЗУНР ,,Листопадовий чин''

 

 

Позакласний захід

 присвячений річниці ЗУНР:

 

,,Листопадовий чин”

 

 

 

 

 

 

     

 

 

   Обладнання:  у глибині сцени- Державний герб України.

         На стінах- портрети Є.Петрушевича, К.Левицького, Д.Вітовського.

         На передньому краю стіл, вкритий вишиваним рушником.На рушнику- головний убірУСС, поряд гілка калини, перев’язана чорною стрічкою і запалена свічка.

 Звучить пісня ''Ой у лузі червона калина''.

 Під її стихаючі звуки  на сцену виходять два ведучі.

 I ведучий: Листопад  1918 року… Після довгих років неволі і безправ’я населення Галичини  засвідчило своє історичне право на власну державність,  повноправне господарювання на своїй споконвічній землі.

   Дзвоном воскреслим струснулись-

   Сміються- співають дзвіниці.

   -Істина, чин і життя замінили вже слово й ідею.

     

 II ведучий: Спинімося, затамуймо подих. Чуєте, як дихає історія, як лунко вкарбовується в наші серця її голос? Варто лише підняти завісу, і нам відкриється героїчний  літопис минувшини:

   Вас не забути- і Базар, і Крути,

   І Львівський листопад, і Зимові Походи,

   І вогнища повстань…- бо як про те забути,

   Чим б’ється серце нашого народу.

   Хоч я в бою поліг- не вмерла Україна:

   Прийшли нові борці- велика наша зміна.

 Листопад 1918 року єднав душі борців у спільному пориві до активних дій. Їх життєва мета була підпорядкована найвищим ідеалам- навіть ціною життя стояти за визволення Галичини, цього П’ємонту національного відродження. Герої не вмирають. Вони живуть у пам'яті й справах наступних поколінь. Сьогодні у цій залі зібрались ті, кому не байдужа пам'ять про полеглих героїв. Тож вшануймо їхню світлу пам'ять хвилиною мовчання.

  

 Учень 1: Могутні хвилі національно-визвольного руху нещадно руйнували Австро-Угорську імперію. Наприкінці жовтня 1918 року Угорщина, Чехо-Словаччина, Югославія проголосили утворення незалежних держав, а Українська Національна Рада, заснована 18 жовтня 1918 р. у Львові, невиправдано барилась.

 Учень 2: 19 жовтня, у великому залі Народного Дому, відбулася Конституанта (проголошення конституційних засад) Української Національної Ради, на якіц була зачитана й затверджена резолюція: на всій етнографічній українській території Східної Галичини проголошується окрема українська держава. Однак вирішено було домагатися визначення цієї резолюції австрійським урядом. Президентом УН Ради було обрано Євгена Петрушевича. 31 жовтня делегація Ради була на прийомі у намісника Галичини графа Гуйна і вимагала передачі влади в руки Української Національної Ради. Однак намісник не погодився.

 Учень 3:У відповідь на ці події 28 жовтня 1918 року у Кракові відбулося засідання польських послів від Галичини, на якому було утворено так звану Польську ліквідаційну комісію як орган,що мав перейняти владу від австрійської адміністрації на території як Західної, так і Східної Галичини. ‘’Окупація цих територій,- зазначалось у зверненні комісії,- гарантуватиме Польщі безпеку на Сході й може послужити у майбутньому базою воєнних акцій союзників у Росії.

 31 жовтня 1918 року ранішні газети принесли звістку, що 1 листопада до Львова приїжджає Польська ліквідаційна Комісія,яка має перейняти від австрійського намісника владу над цілим краєм.

 Учень 4: Але події у Львові та й усій Галичині 1 листопада розгорнулись не польським сценарієм.

 Українська Військова Організація утиорила з-поміж себе Центральний Військовий Комітет,який приступив до підготовки збройного повстання у Львові. Головою Комітету став Дмитро Вітовський.

 Учень 5:

   Вперед, брати, та наперед!

   Страшний бій жде на нас.

   Най кождий вруки меч береть,

   Зблизився свави час.

 

   Не думаю сталевий меч-

   Ми шляхом миру йдем;

   Тільки науки й правди меч

   Вразів спалить огнем.

 

   Вперед, ви юні сили, враз!

   Оружтесь тим мечем!

   Зачався бій і час на нас,

   Врага ми рознесем.

   

   Таж сильне рам’я молоде

   І грому сила в нім,

   І хрест огнистий нас веде,-

   Хто ж видержить той грім?

 

                              Вперед, брати! Пора вже раз

                              Зламать ляхів ярмо.

                              Нема в них сили проти нас,

                              Вони гнилі давно.

 

                              Вони, як кажуть, браття нам,

                              Слов’яни так, як ми;

                              Чи ж братня се любов, братам

                              Бажать лиш зла і тьми?

 

                              Чи ж братня се любов, братам

                              Жорстоко видирать,

                              Що найдорожче їм душам,

                              Їх нищить і здирать?

                             Чи ж братня се любов, братів

                             За ближніх не вважать?

                             Вони нас вчать любові слів,

                             Самі ж їх не держать.

 

                             Вперед! Нехай там валить світ

                             Міцкевич господин!

                             На Русі щезне Польщі слід.

                             Вперед всі, як один!

  

 Починається сценка, яка зображує підготовку до збройного повстання.

На сцені стіл, навколо якого сидять учні. На столі- карта міста Львова.

І ведучий: У другій половині по осінньому холодного дощового дня 31 жовтня о 19 год. у великому шкільному залі на другому поверсі Народного Дому, вікна якого були затулені шкільними географічними мапами, К.Левицький зібрав на останню нараду членів Національної ради і Військового комітету.

К.Левицький: Намісник Гуйн категорично відмовився передати владу в Східній Галичині українцям. Треба чекати обіцяного Віднем маніфесту.

         Д.Вітовський: Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, - завтра його візьмуть поляки! Наша честь вимагає, щоб ми перші взяли владу в краї, хоч би навіть прийшлося зараз її втратити.

       К.Левицький: Чи ви справді готові здійснити військовий переворот?

       Д.Вітовський:Цілковито.

       К.Левицький: І коли ви думаєте приступити?

       Д.Вітовський: Сьогодні в ночі близько четвертої ночі українські стрільці під проводос старшин роззброять австрійські війська і обсадять будинки всіх державних, крайових і міських установ. Впевнений у перемозі.

       Д.Вітовський (схилившись над картою м.Львова, пояснює план операції ): сотник Осип Кузьма разом із своїми стрільцями роззброює всі казарми з чеськими, угорськими солдатами та офіцерами, які розташовані в місті.

 - Старшини Маршинець і Сендецький із своїми підрозділами займають намісництво і ратушу, арештовують генерала Гуйна.

 - Українському підрозділу і 15-му полку піхоти оволодіти головним вокзалом, будинком головної пошти.

 - 150-му вартовому куреню – оволодіти станцією Підзамче і військовими складами на Янівській.

 - В разі невдачі всім треба відступати на схід і збиратися в містечку Красне. Початок повстання призначено на 4 годину.

 

 Учень 6:

                                    Єднаймось, брати –галичани,

                                    Не час на роздори, не час

                                    Бо нам ще великдень настане,

                                    І доля всміхнеться до нас!

                                   Від Чорного моря до синіх Карпат

                                   Одна нероздільна родина.

                                   Без панства, без рабства, насильства і зрад –

                                   Одна самостійна Україна.

       

                                   Почуть це гори і доли,

                                   І блескот гарматний, і спів.

                                   А жовто-блакитні прапори

                                   Замаять наш Київ і Львів.

 

                                   Тоді усміхнеться Україна,

                                    І вільне козацтво, і Січ.

                                    І знову та слава засяє,

                                    Засяє понад цілий світ.

 Учень 1: Повстання розпочалося, коли на ратушевій вежі пробила 4.00. Погода присипляля пильність ворога: над Львовом сіялась затяжна осіння мжичка, що переходила часами в холодний дощ. Готовий до акції перевороту, тобто тих, на яких можна було з певністю  розраховувати було близько 2500 вояків.

   Учень 3: Ранок 1 листопада видався сірим, похмурим і вологим від нічного дощу, але на душі в жменьки українського війська було свято.

 Жителі Львова вийшовши на вулиці були шоковані змінами в місті: синьо-жовтими прапорами, українською військовою патрульною служьою на вулицях. О 7 годині Д.Вітовський доповів К.Левицькому, що влада у Львові повністю перейшла до рук Української Національної Ради. Тоді ж Д.Вітовський повідомив Київ по телефону: ,, Зайнятий українським військом Львів складає поклін Києву, столиці всієї України.

 Учень 2:           

                                      Кривавим листом котить падолист –

                                      І серце прагне знов далеких візій:

                                      Щоб понад нами знову пронеслись

                                      Бої одважні і залізні!

 

                                      Щоби дзвеніли списи і шаблі

                                      І жах вогню будив до дня оселі,

                                      Щоб ісходило сонце на землі

                                      В вінку шрапнелів.

 

                                     Щоб місто знов під чоботи ватаг

                                     Коври стелило і стяги шовкові.

                                     Щоб в синім небі стрічка золота

                                     Благословила нашій крові.

 

 

 Учень 4:

                                     Не пора, не пора, не пора

                                     Москалеви й ляхови служить!

                                     Довершилась України кривда стара,-

                                     Нам пора для України жить!

 

                                     Не пора, не пора, не пора

                                     За невигласків лить свою кров

                                     І любити царя, що наш люд обдира,-

                                     Для України наша любов.

 

                                     Не пора, не пора, не пора

                                     В рідну хату вносити роздор!

                                     Най пропаде незгоди пролята мара!

                                     Під України єднаймось прапор!

 

                                     Бо пора се великая єсть:

                                     У завзятій, важкій боротьбі

                                     Ми поляжем, щоб волю і щастя, і честь,

                                     Рідний краю, здобути тобі!

 Учень 3: Того ж дня, 1 листопада, у п’ятницю, були видані відозви ,,До населення міст Львова” та ,,Український народе!”, а 5 листопада- звернення ,,Українські вояки!” і ще одне програмне звернення до українського народу, в якому викладено основи соціально-політичного устрою держави: ,,Український народе! Голосимо тобі вість про твоє визволення з віковічної неволі. Віднині ти господар своєї землі, вільний горожанин Української Держави.

 У створеній тобою державі не буде поневолення нації нацією, не сміє бути панування багатих та економічно сильніших над біднішими та економічно слабшими. В Українській Державі всі горожани без різниці мови, віри , роду, стану чи статі будуть справді рівні перед законом.

 Учень 6:

                                       Сповнилося. Вже знайдено дорогу

                                       І манівцями більше не іти:

                                       Нам шлях ясний в борні за перемогу

                                       Показують могили і хрести.

 

                                       Іде, гряде великая година

                                       І кожний Савл хай станеться Павлом,

                                       Клич ,,Нація і Україна!”

                                       Хай пролетить над містом і селом!

 

І ведучий: Значення Листопадового Чину величезне, епохальне. Збройний виступ у Львові відновив і закріпив в українському народі світлу традицію лицарського духу з княжих і козацьких часів та перетворив у чин леліяну в серці нації державницьку ідею. Він двигнув націю з тривожної зневіри й апатії та став джерелом творчої сили, що започаткувала нову добу наших Визвольних змагань.

ІІ ведучий: Незабаром прийшов найсвітліший, найрадісніший день в історії країни останніх століть- дві розчахнуті займанцями віті одного древа з'єдналися нарешті в єдину крону. 22 січня 1919 р. на Софієвському майдані Києва перед тисячами тріумфуючих людей було проголошено Акт злуки  УНР і ЗУНР.

 Учень І:

                                   Ой, що в Софієвському заграли дзвони, затремтіли

                                   Не білі голуби – янголи в небі пролетіли.

                                   Ой там збиралися під прапори, під сонячні щей сині…

 

                                   Ідуть, ідуть з музикою

                                   Під тінню прапорів

                                   Прекрасною великою

                                   Рікою стиглих нив

 

                                   Ідуть, ідуть -  вітаються

                                   І славлять щасні дні,

                                   Жахтять – переливаються

                                   Їх душі вогняні…

 

І ведучий: Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Від нині є єдина незалежна Українська Народна Республіка. Від нині український народ, звільнений могучим поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної, незалежної української держави на добро і щастя робочого люду.

ЗУНР отримала статус Західної Області Української Народної Республіки.

ІІ ведучий: 22 січня є національним святом соборності українського народу Наддніпрянщини й Наддністрянщини. Звідси й починається наша єдність. Витирти її з памяті вже не змогли події наступних місяців, років, десятиліть, хоч були вони здебільшого трагічними й несприятливими для України. Тому що народ, який хоч раз в історії скуштував своєї державності, не підлеглості, вже ніколи не забуде смак волі і буде знову й знову прагнути до неї.

 

Учень І:

                         Встане славна мати Україна,

                         Щаслива і вільна,

                         Від Кубані аж до Сяну – річки

                         Одна нероздільна.

 

                         Щезнуть межі, що помежували

                         Чужі між собою,

                          Згорне мати до себе всі діти

                          Теплою рукою:

                          ,, Діти ж мої, діти нещасливі,

                                    Блудні сиротята,

                                    Годі ж бо вам в сусід на услузі

                                    Свій вік коротати!

                                    Піднімайтесь на святеє діло,

                                    На широку дружбу,

                                    Та що би ви чесно послужили

                                    Для матері службу

                                    Чи ще ж то ви мало наслужились

                                     Москві і ляхові?

                                     Чи ще ж то ви мало наточились

                                     Братерської крові?

                                     Пора, діти, добра поглядіти

                                     Для власної хати,

                                     Щоб газдою, не слугою

                                     Перед світом стати!”

                                     Розвивайся ти, високий дубе,

                                     Весна красна буде!

                                     Гей, вставаймо, єднаймося,

                                     Українські люде!

                                     Єднаймося, братаймося

                                     В товариство чесне,

                                     Хай братерством,щирими трудами

                                     Вкраїна воскресне!

 

 Учень 3: Уже в перший день свого існування молода держава – ЗУНР була втягнена увійну з поляками.

  Захоплені зненацька польські війська, порозумівшись вже у полудень 1 листопада підняли заколот і в другій половині дня в південно-західній частині Львова створювалися осередки опору їх бойових груп, все частіше траплялися напади на українські патрулі навіть у центрі міста. У ніч на 3 листопада полякам вдалося захопити головний вокзал і склади зброї на його товарному дворі, кількість їх війська досягла 4 тисяч, значно зросла їх активність. Загони поляків захопили Політехніку, район собору Св.Юра і костелу Ельжбети, зав’язали бої за цитадель, головну пошту, Підзамче. Бої за Львів тривали три тижні.

 Учень 4:

                                    Народе забутий

                                    В кайдани закутий,

                                    Волю привітай!

                                    Розтряслись окови,

                                    До життя обнови!

                                    Мерщій ти вставай!

                                    З лєтаргу тяжкого,

                                    Зі сну вікового,

                                    Очі протирай,

                                    Бери в руки зброю,

                                     І волю святую,

                                     Собі добивай.

 І ведучий: долю львівських боїв вирішила сильна підмога, що надійшла полякам з Перемишля. У ніч з 21 на 22 листопада головний комендант українського війська полковник Гнат Стефанів дав наказ залишити Львів. Уряд ЗУНР перебрався до Станіслава. Надалі протягом 8 місяців польсько-український фронт проходив по всій Галичині. Озброєній і оснащеній державами Антанти польській армії героїчно протистояли частини Кераїнської Галицької Армії, якій нізвідки було поповнювати запаси зброї, боєприпасів. Сили були нерівні. Врешті, неминучим стало рішення уряду ЗУНР про перехід УПА за Збруч на допомогу УНР, що й сталося 16-18 липня 1919 р.

 ІІ ведучий: Встояти справді не було сили, хоч десятки тисяч стрілецьких могил укрили землю України. ЗУНР проіснувала з 1 листопада 1918 р.до 15 липня 1919 р., всього 257 днів. Але це був час, коли українці Східної Галичини вперше за багато століть були творцями власної долі. Діяльність ЗУНР мала сильний вплив на формування національної самосвідомості українського народу, увійшла у його історичну пам’ять. Історичний досвід ЗУНРу актуальний і сьогодні,коли національне, демократичне й державне відродження україни залежить від єдності усіх творчих сил українського народу.

 І ведучий: Які ж ми, сьогодні українці? Вже не такі, якими були п'ять, десять років тому. І не такі, якими були сто років назад. Що ж єднає нас із нашими предками, що жили на цій землі сто й тисячу років перед нами? Наша генетична пам'ять. Вона живе у гронах калини, у колядках, у кожному слові рідної мови.

 ІІ ведучий: Тож звертаймося до неї- батьківської пам'яті, в ній наше коріння і спасіння. Це пам'ять дасть нам сили вистояти й не втратити гідності й честі.

 Учень 5:

                                 Від дощу, від грому оживе руїна,

                                 Зацвіте квітками вільна Україна.

                                 Творчий Дух народу із могили встане,

                                 І здивують всесвіт лицарі-титани. 

                                 Вільну Україну не скують кайдани:

                                 В обороні волі наше військо встане.

                                 Заревуть гармати, закричать шаблі…

                                 Не дамо в наругу рідної землі.

                                 Минули навіки дні чорних негод-

                                 Живе Україно! І вільний народ,

                                 Як з попелу фенікс, ожив і злетів

                                 І зорями зміряв простори степів.

 

 Виконується Державний гімн України.