Виховний захід "Прощавай Букварику"

Прощавай Букварику

Ведучий  

Є святкових днів багато на листках календаря,

А між ними наше свято - Вшанування Букваря.

 

Ведучий

День вітання і прощання, - свято Букваря,

перша сходина й зростання для малого школяра!

 

Ведучий

Любі гості, мами й тата, і бабусі й дідусі,

Добре що прийшли до нас, у чудовий 1 клас!

 

Ведучий

Шановні  гості! Сьогодні ми прощаємося з нашою першою книжкою - Букварем. Ми дуже раді, що вже знаємо всі букви і вміємо читати. А тепер давайте послухаємо наших розумничків!!!

 

Учень 1

Ми сіх гостей вітаємо

І дуже вам радіємо,

Уже всі букви знаємо,

Книжки читати вміємо.

 

Учень 2

Є книг багато: радісних, печальних

Товстих, тонких, барвистих , наче жар,

Але ода - усім книжкам начальник,

І звуть її - Буквар.

 

Учень 3

Ми всі вчимося залюбки.

Готуємось, міцнієм.

Читаєм з захватом книжки,

І про майбутнє мрієм.

 

Учень 4

Татусю, мамо рідні,

Ну як же вам не дякувать в цей час,

За те, що розум, щедрість, вміння -

все ви віддаєте для нас.

 

Учень 5

Букви ми старанно вчили,

Знаєм їх від А до Я,

І сторіночку останню

Прочитали Букаря!

 

Учень 6

Я вже вмію так багато:

Ма-ма, ба-ба,ді-до, та-то,

Як до книжки я візьмуся

То ще більше я навчуся!!!

 

Учень 7

Буквар взяли ми перший раз,

Коли зайшли у перший клас,

І як нам радісно сказати

Тепер ми вміємо читати!

 

Учень 8

Літеру по літері,

вчили ми щодня.

Підійшли до світлого,

 справжнього знання.

 

Учень 9

Допоміг ти нам відкрити

Диво те чудове,

як з маленьких зернят-літер,

Виростає слово.

 

Учень 10

Літера перша і перше слово

З книжкою перша серйозна розмова.

Навчився читати уже увесь клас!

Ви можете всі поздоровити нас!

(Вибігає Незнайко)

 

Незнайко. Ой! Ой! Ой! Насилу врятувався!

Ведуча. Що це за несподіваний гість? Ви його впізнали?

 Незнайко. Добрий вечір!

Ведуча. Який вечір? Адже зараз день!

 Незнайко. А я й не знаю чи вечір, чи день?

Ведуча. А чому це ти так кричав?

 Незнайко. Та то я від злодія тікав!

 Ведуча. Від злодія? Від якого?

 Незнайко. Від звичайного, який хотів вкрасти мій капелюх!

Ведуча. Який твій капелюх? А навіщо він йому?

 Незнайко. Як це навіщо? Ви хіба не знаєте? Чим більший капелюх, тим розумніша голова!

Ведуча. Ой, Незнайко! Не сміши нас! У тебе розумна голова? Ось ми зараз перевіримо, що ти знаєш та вмієш! ( показує літеру «К»). Яка це літера?

 Незнайко. Пів жука.

Ведуча.А точніше?

 Діти. Літера «К».

Ведуча. (показує літеру «О»). А оце?

 Незнайко. Та це кругле яйце!

Ведуча А ви, діти, як вважаєте?

 Діти. Це літера «о».

Ведуча. Ну, що ж, Незнайко, нам тебе шкода! Літер ти не знаєш, читати не вмієш.

(Виходить хлопчик)

Хлопчик

Ось хто лиха нам накоїв!

Хто читати не хотів!

Хто не вчився гарно в школі!

Хто Букварик загубив!

 

Незнайко:

Це все наклеп і брехня!

Доведіть, що винен я!

 

(А тим часом в казковому лісі)

Баба Яга (розглядаючи книгу, що у неї в руках):

Книгу я знайшла чарівну,

У чаклунстві так потрібну…

Буду Яглика навчати,

Щоб умів людей лякати!.. (залякує глядачів у залі)

Яглику! Ти де сховався?

Подивись-но, в мами цяця!

(шукає Яглика і ніде не знаходить)

Ото капосний малюк!

Геть відбився вже від рук!

Зараз мамця почаклує,

Вітерцем тебе придує…

(чаклує)

Чуфир-чуфир…

 

На сцену забігає Яглик так, наче його хтось невидимий штовхає, падає перед Ягою, помічає Буквар, вихоплює його з рук матері та відкриває

Яглик:

Що ж це, матінко моя,

Знову Чорна магія?!

Якісь знаки та карлючки!

Чи не татові це штучки?..

А це що? (вказує на літеру «О» у Букварі)

 

Баба Яга (забираючи книжку, з докором): О!

 

Яглик:

О-отрута?!. Не бери!

Мерщій викинь, поклади!

 

Баба Яга:

Нумо, Яглик, угамуйся!

І за мене не турбуйся…

Справді, книга чари має,

Бо дітей читать навчає…

Будь-який малий школяр

Зна, що книга ця – Буквар!

Ось і ти навчись читати,

Досить вже байдикувати!

600 років лише й знаєш,

Що гуляєш та гасаєш!

 

Яглик:

• Я – читати? Ти жартуєш!

 

Баба Яга (беручи мітлу і погрожуючи синові):

• Ти мене погано чуєш?!.

Яглик намагається утекти, але Баба Яга хапає його за вухо і, підганяючи мітлою, саджає за стіл та кладе перед ним Буквар

Баба Яга:

Букви вчи, не йди нікуди,

А то гірше тобі буде.

Ось тобі секундомір –

Потім себе перевір.

А прийде Кощій, наш тато,

Йому будеш звітувати!

Я ж лечу в ліс на нараду

І даю тобі пораду:

Краще справою займися…

Бо підеш до школи вчиться!

Яглик бере Буквар, сумно зітхає. Баба Яга виходить, прихопивши мітлу. За сценою звук польоту.

Яглик прислухається, радо кидає Буквар на стіл, повертається спиною, шукаючи під лавою приховані солодощі. У цей час лунає звук Букваря (з к/ф «Приключения Буратино»). Яглик злякано обертається і дивиться на Буквар,нервово розгортаючи знайдену цукерку. За сценою лунає голос Букварика у запису

МЕЛОДІЯ «БУКВАР» + ГОЛОС БУКВАРЯ

Букварик:

Я – Букварик чарівний,

Швидше ти мене відкрий…

Сам тобі допоможу,

Вмить читати научу!

Лиш мене не ображай,

А люби і поважай!

Коли дуже ти захочеш,

Все на світі знати зможеш!

 

Яглик (кидає цукерку до рота і, жуючи):

Ой! Хочу… Хочу! Ну, давай!

Мене вчити починай!

Яглик починає розглядати букви, називає їх і, захопившись навчанням,

Забігають Незнайко, іони сваряться, тягнуть Букварика кожен до себе.

 

 

Яглик:

•                 Це мій Буквар! Моя мама його перша знайшла!

 

 

 

Незнайко:

•                 А от і ні! Це мій Буквар, бо я його перший загубив

 

Мальвіна

Не сваріться, не дражніться!

Витріть сльози, помиріться!

В нас сьогодні свято гарне!

Знаю букви ви вивчали

І Букварика читали

А тепер же помиріться

Й повторіть, передивіться

Перевірити знання прийде до нас наш Буквар.

Ідуть готуватись

 

Мальвіна:

А ми з вами дітки, покличемо Букварика, 3-4

Діти: Букварику, Букварику!!!!!

(Виходить Букварик)

 

Букварик:

Добрий день! Усіх вітаю!

Бо веселе свято я сьогодні маю,

Я щасливий і тому радію

Тому, що всі діти 1 класу

Вже читати вміють!

 

Мальвіна:

Так Букварику учні 1 класу вже вивчили всі букви і навчились читати, а також гарно співати. Діти давайте заспіваємо Букварику.

 

Співають

 

Букварик:

Ой яка гарна пісенька, дякую вам дітки. Бачу гарно вмієте співати. А тепер давайте перевіримо чи Яглик і Незнайко гарно вивчили букви. Ану ж відгадайте мої загадки, а ви дітки допомагайте нашим розумникам.

Стали букви у рядок

Та й побігли в дитсадок.

Хто ж у них за ватажка?

Ну, звичайно, буква... (А.)

 

Я ось літера така:

Дуже схожа на жука.

Тільки-но жука згадаєш,

Вмить мене ти пригадаєш. (Ж.)

 

Що за літера така —

Гарно мовить, голос має,

Але слів не починає? (И.)

 

Буква ця — неначе свічка,

З ясним вогником вгорі.

Це не свічка, любі дітки,

А звичайна буква... (І.)

 

Буква ця чарівна.

Відгадайте, хто така.

Стовпчик, зверху крапок дві.

 Це звичайна буква... (ї.)

 

Он до хати перелаз,

Хоч обходь, хоч перелазь.

Він видніється ген-ген —

Перелаз, як буква... (Н.)

 

Буква ця, неначе бублик,

Мов обручка — хоч котись!

Здогадався^:— усміхнись,

Називай, не помились!.. (О.)

 

Гарні хлопці-молодці

Закопали два стовпці,

Третій їм допомагав —

Перекладину поклав. (П.)

 

Сіла Мишка на пеньочок,

З'їла бубличка шматочок.

І тоді від бубличка

Залишилась буквочка. (С.)

 

Молоточок! Молоточок!

Поможи забить гвіздочок!

Мною ви не заб'єте,

Я звичайна буква... (Т.)

 

На рогатку дуже схожа,

Голосиста і пригожа. (У.)

 

Три стовпці, внизу межа —

От і вийшла буква... (Ш)

 

А буква ця тому

Вважається останньою,

Що ти себе самого

Не ставиш в перший ряд. (Я.)

 

Буква ця усім відома,

Перед Я вона стоїть.

В ній — дві палички і коло —

 Здогадаєтесь умить. (Ю.)

 

Хто абетку з вас вивчав,

Різні букви зустрічав.

Кожна з них від А до Я

Промовля своє ім'я.

Лиш одна із них німа —

В неї голосу нема.

Здогадався, певно, всяк!

Звуть цю букву... (М'який знак.)

 

Букварик:

А тепер перевірииимммо, чи готові ви ходити до школи відгадавши ще декілька загадок:

Новий дім несу в руці, двері в ньому на замку.

А живуть в будинку тім книжки, ручки, олівці.

 

Незнайко:

Знаю, знаю, знаю! Це шпаківня.(Мальвіна хапається за голову.)

Що, не так? Підкажіть, діти!

 

Діти. Ні, Портфель.

 

Незнайко:

Так, правильно! І як я раніше не здогадався?

Я до портфеля дуже звик,

і він без мене ні на крок:

Зі мною йде він на урок.

Його я дуже бережу(до себе пригортає),

Бо добре сніжної пори на ньому з’їхати з гори!

 

Букварик:

Діти, скажіть, хіба це дбайливе ставлення до портфеля

Діти. Ні.

 

Букварик:

Незнайко і Яглик відвертається, відгадують діти.

Вона вкладається в книжки, щоб не шарпать сторінки.

Дуже проста відгадка: цей предмет - …(закладка).

Нею тільки поведи – залишаються сліди.

Що за дивна штучка? Та це просто…(ручка).

• Годі сердитись! Слухайте наступну загадку.

Цю найпершу в школі книжку

Знає будь-який школяр.

До усіх книжок доріжку

Прокладає нам …

 

Яглик. Самовар!

 

Діти. Буквар.

 

Мальвіна

Ну що ви Яглик, Незнайко! А ось діти відгадали правильно!

 

Незнайко: Ми ж знаємо всі букви!!!!

 

Яглик: І я знаю. Добре нам вже час іти, ще якихсь книжок знайти.

              Може вони швидше нам допоможе із знанням.

(виходять із сцени)

Букварик:

 Ну що рідненькі вже пора. Не хочеться мені з вами прощатись, але мушу я ще багатьом дітям знадоблюсь.

(Учні виходять на сцену)

Учениця:

Добрий Букварику! Мудра книжка!

Хочеться, навіть поплакати трішки.

Жаль розлучатись, хоч і треба,

Ми не забудем ніколи про тебе (разом

Букварик:

Дякую Вам за добрі слова. І хочу познайомити Вас з тими, хто вестиме вас далі країною знань.

Післябукварик

Я — книга непрочитана ,

Навчатиму ваш клас,

Я з вами говоритиму

І вислухаю вас.

Букварику, мій братику,

Розумна голова,

Твої веселі літери

Складуть мої слова.

Читанка

Я іду, іду, іду, слово рідне вам несу

З вами познайомимось охоче,

Кожен з вас читати хоче.

В мене є казки на різні теми.

 Вірші, казки, статті, легенди.

Стану другом кожному із вас-

Читанку полюбить 1 клас

 

Українська мова:

Я найчарівніша колискова

Хай звучить для вас рідна мова.

У моїй державі – правил море,

Хто не вчить їх – в того сум і горе.

В нашій рідній українській мові

Золоте зернятко 0 кожне слово.

Вчіться мови рідної, малята,

Я ж вам в цьому буду помагати.

Математика

Знайомі з математикою друзі?

Я так за вас радію нині дуже!

Щоб задачу розв’язати ,

Треба добре вміть читати!

Під силу вам тепер мої завдання,

Ви покажіть на математиці старання!

Букварик

Ось це друзі ваші нові.

Різнобарвні. Кольорові.

Їх шануйте і вивчайте

А мене не забувайте!

 

Ведучий: Нам дуже приємно з вами познайомитись. Сподіваємось, що у 2 класі з вами житимемо в дружбі.

 

 

Букварик:

Дякуємо роду, але нам вже час

Щиро ми вітаєм вас.

(Діти встають, шикуються)

Учень

Літера до літери

Старанно складали.

Ось тебе Букварику

Ми вже прочитали.

 

Учень

Всі читати вміємо і читати будем,

А тебе Букварику друже, не забудем!

 

Учень

Не Сумуй Букварику

З нами ти навіки,

Від малого віршика – до трудів великих!

 

Учень

Прощавай Букварику

В школі перший друже

Ми тобі Букварику дякуємо дуже!

 

Співають пісню

Вчитель:

Вам шановні батьки спасибі хочу я сказати,

За ночі ті що не доспали,

Коли задачі ви рішали,

За вірність прикладів і вправ

І за малюнки, вірші, в конкурсах допомогу

За те, що прокладали до знань важку дорогу!

 

Тож щасливим хай буде

Життєвий ваш шлях

Хай вам добре у світі живеться

І ця пісня у ваших серцях

Добрим спогадом озветься!

Співають пісню

 

Ведучий

Дитинство веселковими мостами.

Як в казці, швидко швидко пролетить,

А потім юність, росами. – стежками…

Всі роки в школі – найсвітліша мить

Ведучий

Тому у дружбі. Радості зростайте,

Хай сонце щастя світить вам щораз.

І перше свято це запам’ятайте .

Нехай щастить вам в добрий час.

Дякуємо за увагу