Виховний захід "Родинне свято про село"

Моя земля – земля моїх батьків

 

 

 

 

 

 

 

Підготувала

учитель історії та правознавства

 Єланецька  ЗОШ  І – ІІІ ступенів

Малоукраїнська філія

Єланецької районної ради 

Желєзняк Людмила Василівна

 

 

 

 

Ведучий   :              Може десь земля є краща й вища,

                                    А над нею – небо золоте,

                                   Та мені найкраща та, де вишня,

                                   Та, де вишня мамина цвіте.  

Пісня

«Цей край, де я родилась і живу»

Ведуча : Рідний край! Він починається від батьківського порога, стежини, калини біля хати, з барвінку, який ніжно стелиться у садку. А ще він починається з прадавніх коренів нашого народу.

Ведучий:      Краю наш  Малоукраїнський , рідна сторона,

                       Краю барвінковий - батьківська земля.

                       Тут я народився, тут  я виростаю,

                       Рідній Україні служить обіцяю.

Ведуча :  Сьогодні ми говоритимемо про наше рідне село, де народилися і живемо, де живуть наші дідусі й бабусі, батьки, адже кожен із нас є представникам трьох великих родів – своєї родини, свого села, свого народу.

Ведучий :  Бо нива ця -  моя!

                    Тут я почну зажинок,

                    Бо кращий урожай не жде мене ніде,

                     Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок,

                     Мене на ниву батьківську веде…

1

 

Учитель: Моє село… Багате, щасливе, уквітчане… Але чи завжди воно було таким? Чи завжди на обличчях його жителів грала весела усмішка і променилися радісні очі? Зараз ми спробуємо перенестись у ті часи, коли на пустинних землях починало розбудовуватись наше  село.

Історія сіл Малоукраїнка та Дружелюбівка

     ( слайди )

Під час царювання Миколи ІІ чоловіків наділяли земельними наділами. Жителі Єланця (чоловіки Рудінський, Браїло, Богданцев, Шаталов, Гололобов) теж отримали такі наділи. Їх виділяли на території нинішнього  ТОВ «Новий сад».

     Люди, які отримали ці наділи, вирішили оселитися на своїй землі із Єланця на території нашої місцевості.

     Разом це було 26 га, які знаходились поблизу ставка, який зараз називають «Новим». Побудували курені, посадили молодий сад, загородили греблю, щоб утворити для своїх потреб ставок. А коли почали шукати питну воду, то виявилося що її там немає. Вирили дуже глибоку криницю, але питної води там не було, лише знайшли поклади дуже мілкого піску. Вирішили шукати воду в іншому місці, і знайшли на території нинішнього села Дружелюбівка, вирили відразу 4 криниці. Води вистачало, було вирішено переселитися туди, де є вода. Підводами возили камінь із Новомиколаївки, розпланували вулиці (на сьогодні це три вулиці, які сьогодні називаються вулиці Катранджі, Комарова та 1 Травня), понасаджували дерев. Це був далекий 1921 рік…

     Так як люди переселялись всі разом, були молоді, дружні, то своє село назвали Дружелюбівка.

     Неподалік, в цей же час утворювалось невелике поселення Малоукраїнка, поблизу існуючого села Маловозсіятське, яке  складалось із двох вулиць (насьогодні це 2 вулиці: Шкільна та Азарова). Села Малоукраїнка та Дружелюбівка приєднались до раніше існуючого села Маловозсіятське, заснованого переселенцями із с. Возсіятське (звідси і назва села).

     В 1928 році на базі сіл Малоукраїнка, Дружелюбвка та Садова був організований колгосп «Восток». Територія колгоспу відносилась до Єланецької сільської ради. Щоб вирішити житейські питання треба було добиратись до сільської ради за 10 км. На той час дана територія відносилась до Вознесенського району Одеської області.

     В 1933 році був створений Єланецький район Одеської області, а села Дружелюбівка, Малокраїнка, Садова та Веселий Кут були об′єднані в Постишевську сільську раду, яка в 1937 році була перейменована в Кіровську, а в 60-ті роки в Малоукраїнську.

     В ті роки багато уваги приділялось благоустрою сіл, соціальній сфері. Вже в 1934 році був побудований клуб, зі стаціонарною установкою звукового кіно, збудували місцевий раідовузол, працювали гуртки художньої самодіяльності були свої духовий, струнні оркестри. Були побудовані семирічна школа, млин. В с. Садова працював інтернат для сиріт, який був на повному колгоспному забезпеченні. Та в 1963 році в Хрущовський період район був ліквідований. Але це тривало недовго.

 

     Йшли роки, життя поліпшувалося.

     Ми гордимося нашими орденоносцями; їх у районі, мабуть, найбільше: Велігура Авдій, Дурнєв Петро, Пташнюк Григорій, Яцинішин Мирослав, Дурнєв Олександр, Трофимчук Уляна, Чубик Василь, Балаєнко Євдокія, Свиденко Іван. Сьогодні вже немає сіл Садова, Веселий Кут. Багато інших змін відбулося.

Щоб історія наших сіл жила ми створили шкільний музей.

     У музеї зібрані фотографії 30-х – 90-х років,матеріали про видатних людей села, багато матеріалів про випускників нашої школи, її сьогодення. Живе музей-живе історія.

 

 

 

2

 

 

 

 

Учитель. На нашому святі присутні сьогодні  жителі нашого села Сухий Микола Тимофійович, Осітров Василь Семенович, Тихонюк Віктор Олексійович, Донченко Микола Леонідович з дружиною Валентиною Сергіївною , вокальний колектив « Берізонька».  Ми раді всіх вас бачити сьогодні на нашому родинному святі, хочемо послухати ваші спогади, що ви пам’ятаєте про утворення нашого села, його розвиток, про буденне життя людей і т. д., а наші учні та  наші сільські артисти порадують нас сьогодні задушевними піснями.

Спогади  жителів села          

                                                                                   

 

 

3

                                           

Учитель : Змінився час, змінилися порядки. Одні люди залишилися тіж: в очах тривога, в душах – надія на краще.  І з надією на краще вони живуть, ростять дітей, працюють, співають. От і сьогодні на нашому святі ми раді вітати  вокальний колектив «Берізонька», які порадують нас своїми піснями. Вітаємо їх.

   Виступ вокальної групи «Берізонька»

      

Ведуча :   Спішу в село: моє там джерело,

                   Моя невичерпна душі криниця,

                   Там день у травах світиться, іскриться

                    І ясенове височить село.

Ведучий :    Мої тут друзі, вічні трударі,

                      Важкі і теплі їх жилаві руки.

                       Маленька школа – перший храм науки,

                       І чистота ранкової зорі.

                        Тут мій початок і моя вершина.

                         Спішу в село…

Ведуча :      слово надається нашому колишньому педагогічному працівнику,  сільському поету, композитору , який написав « Пісню про село» Донченку Миколі Леонідовичу. Він , до речі, являється також і керівником                    4

 

інструментального ансамблю « Троїсті музики», знаному по всій області. Вітаємо вас!

Пісня  «Душі криниця» Донченко М. Л.

  

 

 

Ведуча :      Частіше додому вертаєтесь

                        До рідних  Малоукраїнських  країв

                        І радість в душі відчувайте,

                        Відлуння дитячих тих днів.

 Ведучий :     Тут ваша батьківська хата,

                         Тут у вас друзі й рідня,

                         Земля ця гостинна й багата,

                         Зустріне привітно щодня.

Ведуча :      А зараз наше слово до батьків.

                                  Виступ 6 кл.                                                                5

Учень.
Сім’я – що значить це, то кожен знає,

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї:

Залежить наше щастя від сім’ї.                                                            

Якщо міцніє хоч одна родина-

Міцною стане  й наша Україна.

Учень.
Я з’явився на світ із любові та мрії.

Із щасливих татусевих й маминих снів.

Ще були в тата й мами високі надії.

Як же мама зраділа! Як тато зрадів!                                                     

Учень.

Народилось дитятко, маленька кровинка,

Що від тата і мами життя поведе.

Ще безпомічна, крихітна їхня дитинка,

Але виросте скоро, час швидко іде.                                              

              6

 

Учень.

От ми вже й підросли.

Ходим в школу щоднини.

Любим дуже книжки, ігри різні, свята.

Але дуже важливо ще те для дитини,

Коли тато є й мама, родина свята.                                                  

Учень.
Тоді легко і просто, завжди є порада,

Є підтримка і ласка, любов, доброта.

Пригорнутись до тата і мами я рада,

І тоді найскладніша проблема — проста!                                           

Учень.
Сімейний вогонь палає,

Теплом заповнивши дім.

Хай тато маму кохає,

Хай щастя не зраджує їм.                                                                     

Ведуча :  Прекрасно, коли в сім’ї панують мир і злагода, взаєморозуміння, повага, кохання, вірність, теплота, затишок. Через сім’ю ми – діти, виходимо в суспільство. В сім’ї нам вручають естафету досвіду поколінь, котру ми повинні нести далі, щоб передати її своїм дітям і тим самим майбутньому. Ми сподобляємося дорослим, копіюємо їх, орієнтуємося на їх поведінку. Тому не дарма в народі кажуть: «Від доброго дерева добрий пагінець одійде, од добрих батька й матері піде й добра дитина».

7

Ведучий :  Батько і мати дали тобі життя і живуть для твого щастя. Вмій поважати працю своїх батьків. Головою кожної сім’ї є батько. Батько – захисник роду, народу, годувальник сім’ї. Батькове слово – закон. Споконвіку сини слухалися батька, брали з нього приклад.

Учень.
Тато мій дуже гарний, сміливий і дужий,

Він уміє, напевно, все в світі робить!

Я люблю свого таточка рідного дуже!

Ну, та як же мені татуся не любить?                        

Учень.
Тато завжди зі мною, мені він читає,

Водить в поле ранкове стрічати зорю.

І в футбол разом з нашими хлопцями грає.

І, звичайно, за все це я тата люблю.                                

Учень.
А зі мною татусь мій частенько майструє,

Я від нього майстерності радісно вчусь.

І завжди він щось робить: пиляє, будує,

Я роботи ніякої теж не боюсь!                     

 Учень.
Самостійними бути нас тато навчає.

Бути мудрими, добрими тато нас вчить.

А тому треба вчитися в світі цім жить.                    

 

Ведуча :  Душею кожної сім’ї є мама. Мама – скільки в цьому слові ніжності, світла, довіри. Мама – це життя. Шановні наші мами, ви – невичерпне джерело нашої сили, любові. І як ми буваємо невдячні за вашу ласку і доброту.

Ведучий :  Нехай не ображаються наші батьки, бабусі, дідусі, та найдорожчою для дітей завжди була мама. Слово «мама» входить у наше життя тихо й непомітно. От тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати й того дня, коли над нашою колискою вперше схилилася мати. Вона оберігає нас від усього злого, і в самому звучанні цього слова – наш захисток.

8

Учениця
                                                 Молитва за маму

                                 (дівчинка в українській сорочці із свічкою в руках)
Є у мене найкраща у світі матуся,
За неї до тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком,
До тебе, небесна Ісусова ненько.
Благаю у тебе дрібними словами
Опіки та ласки для рідної мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ той, у люди,
Щоб ними раділа – пишалась усюди.

 Учень.
Кажуть, що на світі
Сонце найясніше,
Та всміхнеться мама -
І стає світліше.              

 

Учень.
Кажуть, що без сонця
Не розквітнуть квіти.
А хіба без мами
Є щасливі діти?                                       

 

Учень.
Я до неї серцем
Любо пригорнуся.
Хай сіяє сонце,
Як моя матуся.                              

 

9

Вчитель. Сьогодні на святі присутні наші бабусі, яких ми всі так любимо і шануємо.

Учень.
Вартий пошани сивий волос
І старий тихенький голос.
До тих зморшок придивіться,
Станьте ближче й поклоніться.               

 

Учень.

 Дорога бабусю,
В день цей урочистий
Ти прийми від мене
Вірш мій голосистий.                     

 

Учень.

Хай тобі розкаже
Він про весну милу
І про землю рідну,                       
Що всіх нас зростила.                     

 

Учень.

Хай він заспіває
Пісню соловейка
Про красу весняну
Тобі, дорогенька.                       

 

Учень.

Ще тобі, бабусю,
Розкажу я казку,
Подарую квіти
Й найніжнішу ласку.  

 

Пісня « Моя бабуся»

 

 

10

 

 

 Ведуча :        Ми любимо вас, кохані мами й тати.

                        Ми вам бажаємо здоров’ячка багато,                                         

                        Ми хочемо, щоб завжди ви раділи,

                        І щоб в житті ніколи не хворіли.

  Ведучий :  Хай Бог охороняє вас від злого,

                        Хай світить сонце і колосяться жита,

                       Щоб ви були щасливі і здорові

                       На многії і многії літа.

                                   Звучить мелодія пісні «Хай живе надія»

Ведуча : Село моє,  Малоукраїнко, тобі на прощання

                   У нас побажання ясні:

                   Живи і трудися,

                  Красуйсь, як троянда,

    Разом :    Співай серцю милі пісні.

Пісня « Одна калина » Софії Ротару